Ухвала суду № 118711725, 26.04.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/491/23

Провадження № 1-кп/204/709/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, в режимі відеоконференції,зприміщення залисудових засідань кримінальне провадження № 12023040000000382 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 29.04.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей та батьків похилого віку, працюючого торгівельним представником ДК Дніпро-Трейд, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється розгляд вищевказаного кримінального провадження.

У підготовче судове засідання прокурор подала суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, яке обґрунтовано існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про наявність ризику передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду свідчить те, що ОСОБА_7 вчинив необережний тяжкий злочин, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Після скоєння тяжкого злочину залишив місце події, залишивши потерпілого на проїзній частині, чим вчинив вже умисний злочин, передбачений ч.1 ст.135 КК України. Обвинувачений усвідомлює, що в результаті вчинених ним злочинів наступили виключно тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, так, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні свідчить те, що ОСОБА_7 розуміє, що свідки своїми показами фактично доводитимуть його вину, а отже обвинувачений може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків у кримінальному провадженні, що у свою чергу зашкодить вирішенню завдань кримінального судочинства, та перешкоджатиме встановленню істини під час судового розгляду. Про наявність ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_7 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого настала смерть людини, допускає агресивну манеру водіння транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, він не обмежувався у користуванні спеціальним правом правом керування транспортними засобами, тому не виключено, що останній може сісти за кермо транспортного засобу та вчинити злочин повторно. Зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обвинувальний акт на даний час перебуває на стадії підготовчого судового засідання, тобто судом не допитано безпосередньо свідків та потерпілу, не досліджено докази сторін. Вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження. З метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватись від суду, вчинити вплив на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, останньому необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків повною мірою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник потерпілої в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала.

Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим та невмотивованим, проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави. Прокурором в обґрунтування клопотання не долучені докази на існування вказаних ризиків. Питання щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою повинно розглядатися відповідно до вимог ст. 199 КПК України. На думку захисника, без виконання судом вимог ст. 314 КПК України, суд не має права розглядати клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Крім того, захисник в судовому засіданні просив суд повернути прокурору клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , як таке, що не відповідає вимогам КПК.

Обвинувачений в судовому засіданні думку захисника підтримав в повному обсязі.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Частиною першою ст. 314 КПК України передбачено, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року продовжено застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 14 березня 2024 року включно.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, у кримінальному провадженні № 120230400000000382, направлено до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2024 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 лютого 2024 року призначене підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні на 11.03.2024.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2024 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2024, продовжено застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 09 травня 2024 року включно.

Таким чином строк дії попередньої ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого не закінчився до проведення підготовчого судового засідання, тому прокурор правомірно звернулася з відповідним клопотанням до судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, в провадженні якого перебуває зазначене кримінальне провадження.

Щодо заперечень захисника проти розгляду клопотання прокурора на даній стадії судового провадження до виконання вимог ст.. 314 КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з п.9 ч.1 ст.132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.176 КПК тримання під вартою є запобіжним заходом.

Згідно з ст.333 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Частиною 3 ст. 314 КПК України встановлений перелік рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5 - 8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до ч. 3ст. 315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, вимоги якої, в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, є обов`язковими й для суду під час проведення підготовчого судового засідання.

Розгляд клопотань, пов`язаних з запобіжними заходами, не відноситься до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, а тому, у будь-якому випадку, такий розгляд має відбуватися з додержанням правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Інакше, в свою чергу, й сторона захисту була б позбавлена можливості заявити клопотання про зміну або скасування запобіжного заходу, що, беззаперечно, було б порушенням прав обвинувачених, що є неприпустимим.

Таким чином, з урахуванням наведених норм Закону, суд відхиляє твердження захисника обвинуваченого про неможливість розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддею, у провадження якого надійшов обвинувальний акт, до виконання вимог ст. 314 КПК України.

Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2024 при перегляді ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2024.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, відповідно до наведених положень кримінально процесуального законодавства суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування, за наявності такого клопотання, у тому числі і на стадії підготовчого судового засідання.

Суттєвих порушень вимог КПК України при зверненні прокурором до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, які б унеможливили розгляд такого клопотання, судом не встановлено, відтак підстав для повернення прокурору клопотання про продовження строку дії тримання під вартою задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При розгляді клопотання прокурора судом враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою гарантоване основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.

Таким чином, тримання під вартою відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Крім того при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»). Суд також враховує, що суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства відповідно до практики ЄСПЛ, є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії», «Пунцельт проти Чехії», «Клоот проти Бельгії» та ін.).

Суд акцентує увагу, що не вправі на стадії підготовчого судового засідання вирішувати питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів на даній стадії судового розгляду для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є необережним тяжким злочином, за яким законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. При цьому суд бере до уваги його поведінку з моменту ДТП до часу затримання. Вказане, у взаємозв`язку поведінки обвинуваченого після моменту ДТП та тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. При цьому, врахування тяжкості злочинів має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи можливість впливу на потерпілу та свідків, суд виходить з передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого та свідків та дослідження їх судом.

Суд вважає доведеним існування ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_7 допустив порушення ПДР, що призвело до смерті людини, перебував у стані алкогольного сп`яніння, у користуванні спеціальним правом керування транспортними засобами не обмежений, а отже існує ризик скоєння аналогічного кримінального правопорушення.

При розгляді клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано, що останній одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та батьків, працевлаштований, має постійне місце проживання, однак вказані обставини не зменшують існування встановлених судом та доведених прокурором існуючих ризиків у даному кримінальному провадженні, які на день розгляду клопотання не зменшились.

Крім того, суд враховує, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, при цьому має високий суспільний інтерес для територіальної громади м. Дніпра.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також судом не встановлено будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі судового розгляду.

Таким чином клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 підлягає задоволенню оскільки судом встановлена доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, що є виправданим оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання захисника про визначення розміру застави, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 спричинило загибель людини та стороною захисту не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування можливості застосування застави в даному кримінальному провадженні у задоволенні клопотання сторони захисту про визначення розміру застави слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 315, 331, 369-372, 376, 392-393 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту про визначення розміру застави - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про повернення прокурору клопотання про продовження строку тримання під вартою відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання, учасникам кримінального провадження копію ухвали вручити для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 29 квітня 2024.

Суддя ОСОБА_1