Рішення № 118708706, 29.04.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/629/24

Провадження № 2-а/542/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Коркішко А.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також відповідач, ГУНП в Полтавській області), в якій просив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 березня 2024 року серії БАБ № 701274, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Рух справи

Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи з урахуванням особливостей, встановлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання (а.с. 13-14).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що приймаючи оскаржувану постанову серії БАБ № 701274 від 22 березня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектор поліції виходив з того, що позивачем порушені вимоги п. 2.3 г, п. 2.1 а та п. 2.1 б ПДР України, у зв`язку з тим, що 22 березня 2024 року о 21 год 27 хв він здійснював рух мотоциклом «Мінськ» по вул. Спортивній, 1 у с. Маячка, Полтавський район, Полтавська область, без застебнутого мотошолома, не маючи при собі посвідчення водія на право керування мотоциклом, не маючи при собі реєстраційних документів на мотоцикл.

Вказуючи на протиправність оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав наступне.

Позивач вказав, що зазначених вимог Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки 22 березня 2024 року о 21 год 27 хв він рухався як пішохід по узбіччю автодороги по АДРЕСА_1 , у напрямку свого домогосподарства, та в руках вів мотоцикл ММВЗ-3-1121, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який придбав у громадянина ОСОБА_2 . Зазначив, що мотоцикл був у технічно несправному стані, двигун не працював, тому він вів його у руках.

В подальшому під`їхав автомобіль поліцейських, який зупинився, і до нього підійшли працівники поліції, які вказали на порушення Правил дорожнього руху України.

Позивач вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не порушував пункти 2.3 г, 2.1 а, 2.1 б ПДР України, так як він не здійснював керування транспортним засобом, а як пішохід вів його в руках.

Позивачем вказано, що за відсутності доказів керування транспортним засобом особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, така особа не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення.

У позовній заяві позивач також зазначив, що при винесенні даної постанови не були враховані вимоги статті 268 КУпАП, а саме: порушено права позивача на захист, не взяті до уваги пояснення позивача, порушення право на збір та надання ним доказів.

ОСОБА_1 акцентовано увагу на тому, що працівник поліції виніс відповідну постанову без доведення вини водія, без з`ясування обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, без з`ясування інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, на думку позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 березня 2024 року серії БАБ № 701274, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути закритим.

15 квітня 2024 року від ГУНП в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 18-21), за змістом якого представник відповідача просив адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, з огляду на таке.

Зокрема, вказано, що позивач порушив вимоги ПДР України пункт 2.3 г та був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП порушення правил користування мотошоломами.

Крім того, зазначено, що в подальшому поліцейською ОСОБА_3 було встановлено, що позивач не мав при собі посвідчення водія на право керування мотоциклом, чим порушив вимоги пункту 2.1 а ПДР України, а також не мав при собі реєстраційний документ на мотоцикл, чим порушим вимоги пункту 2.1 б ПДР України. З огляду на викладене, він був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП.

Відповідачем зазначено, що інспектором поліції було роз`яснено водію права та обов`язки, що підтверджується матеріалами відеофіксації, та винесено оскаржувану постанову.

Також, відповідачем наголошено на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У судове засідання, призначене на 29 квітня 2024 року, учасники справи не з`явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином (а.с. 28, 30).

29 квітня 2024 року позивач до суду подав заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі та задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 32).

Представник позивача також не з`явився в судове засідання.

29 квітня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, в якій він просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 31).

Представник відповідача явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с. 30), клопотань про відкладення судового засідання він нього не надходило, про причини неявки не повідомлено.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що позивач та його представник, а також уповноважений представник відповідача не з`явились у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив розглядати справу за їх відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись приписами частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2024 року о 21 год 27 хв поліцейським СРПП ВП №3 Полтавського РУП сержантом поліції Красіковою Н.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 701274, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 7).

Зі змістувказаної постановивбачається,що поліцейськийСРПП ВП№3Полтавського РУПсержант поліціїКрасікова Н.В.прийшла довисновку пропорушення ОСОБА_1 вимог пункту2.3в ПДРУкраїни,за щопередбачена відповідальністьза частиною5статті 121КУпАП,та вимогпунктів 2.1а,2.1б ПДРУкраїни,за щопередбачена відповідальністьза частиною1статті 126КУпАП,у зв`язкуз тим,що ОСОБА_1 22 березня 2024 року о 21 год 27 хв у с. Маячка по вул. Спортивна, 1, здійснював рух на мотоциклі без застебнутого мотошолома, не маючи при собі посвідчення водія на право керування мотоциклом та не маючи при собі реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб.

Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, і правопорушення, передбачені частиною п`ятою статті 121 КУпАП, частиною 1 статті 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВСУкраїни від07.11.2015№ 1395 (далі Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ I Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 121КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 2.3 г розділу 2 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Частиною 5 статті 121КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Пунктами 2.1 а та 2.1 б ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони технічний талон).

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 35Закону України"ПроНаціональну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 40Закону України"ПроНаціональну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Висновки щодо правозастосування

Отже, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зі змісту оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121КУпАП у зв`язку із порушенням ним вимог пункту 2.3 г ПДР України, а саме: порушення правил користування мотошоломами, оскільки здійснював рух на мотоциклі без застебнутого мотошолома, а також за частиною 1 статті 126 КУпАП у зв`язку з порушенням пунктів 2.1 а та 2.1 б ПДР України, а саме: водій механічного транспортного засобу не мав при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб, оскільки здійснював рух на мотоциклі без таких документів.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваної постанови, відеофіксація порушення та розгляду справи була здійснена за допомогою нагрудної камери інспектора поліції № 1113030404/44. На факт відеофіксації відповідач посилається в обґрунтування правомірності своїх дій.

Суд зазначає, що до відзиву на позовну заяву відповідачем був наданий диск (а.с. 25).

Дослідивши цей диск, суд встановив, що він є пошкодженим, про що секретарем судового засідання ОСОБА_4 складений акт від 29 квітня 2024 року (а.с. 36). Судом встановлено, що наданий відповідачем диск не працює, файли на ньому не можливо відкрити та відтворити, з огляду на що суд позбавлений можливості дослідити наданий відповідачем відеодоказ.

Поряд з цим, з наданих позивачем відеозаписів вбачається, що вказані відеозаписи є відеозаписом із відеореєстратора службового автомобіля поліцейських FILE 240322-212601-000072, та відеозаписом на службову бодікамеру поліцейського.

З відеофайла № 0000000_000000_20240322212417_0012 вбачається, що на узбіччі дороги стоїть чоловік, яким виявився гр. ОСОБА_1 , та тримає поряд із собою мотоцикл. З відеозапису не вбачається, що особа керує цим транспортним засобом, що транспортний засіб рухається, не вбачається також того, що двигун мотоцикла заведений.

З дослідженого відеозапису із відеореєстратора службового автомобіля поліцейських FILE 240322-212601-000072 також не вбачається, що мотоцикл «МИНСК», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався, переслідувався поліцейськими та був зупинений.

Таким чином, вказаними відеозаписами, які є об`єктивними доказами у справі не підтверджено факт керування ОСОБА_1 мотоциклом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративних правопорушень за частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП.

Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває поряд з нерухомим транспортним засобом, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керує транспортним засобом.

Отже, будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування гр. ОСОБА_1 мотоциклом «МИНСК», державний номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять і відповідачем не додано.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач порушив вимоги п. 2.3 г ПДР України, а саме: керував транспортним засобом, не користуючись при цьому мотошоломом.

Також, відповідачем не надано доказів порушення позивачем пунктів 2.1 а, 2.1 б ПДР України, тобто доказів керування позивачем транспортним засобом мотоциклом «МИНСК», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія та без реєстраційних документів на мотоцикл.

Із жодного із досліджених позивачем відеозаписів не вбачається за можливе встановити факт керування ОСОБА_1 мотоциклом «МИНСК», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Наданими позивачем відеозаписами не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності підстав для зупинки водія мотоцикла та порушення позивачем Правил дорожньогоруху України.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і до суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тобто доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.

Доказів вчиненняправопорушення (обґрунтованіпояснення,пояснення свідківтощо)відповідачем такожне наданодо суду,тобто вматеріалах справивідсутні дані,які ббеззаперечно свідчилипро те,що позивачвчинив порушення,за якепередбачена відповідальністьзгідно з частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Стаття 62Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на відповідача покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото-, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

У даній справі, суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність складання ним постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, то склад цих правопорушень відсутній.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та частини 3 статті 286 КАС України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивачем за подачу вказаного позову сплачено судовий збір в сумі 605 грн 60 коп., і суд вирішив адміністративний позов задовольнити, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області вул.Матвійчука Юліана,буд.83,м.Полтава,код ЄДРПОУ40108630) проскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,та закриттяпровадження усправі - задовольнити.

Визнати протиправноюта скасуватипостанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферібезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,серії БАБ№ 701274від 22березня 2024року щодопритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 36 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн.

Провадження усправі пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 1 статті 126 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань суб`єктавладних повноважень Головногоуправління Національноїполіції вПолтавській області(вул.Матвійчука Юліана,буд.83,м.Полтава,код ЄДРПОУ40108630)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605 грн 60 коп. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя О.О. Шарова-Айдаєва