Рішення № 118703612, 29.04.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 Справа № 917/374/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ойл», ідентифікаційний код 38516938 (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер», ідентифікаційний код 37306380 (вул. Київська, 2 Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714)

про стягнення 48279,33 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс ойл» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» 802 034,65 грн заборгованості, з яких: 681 660,00 грн основний борг; 96474,30 грн пеня; 15 114,92 грн інфляційні втрати; 8 785,43 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №57-СО найму (оренди) обладнання від 29.06.2023 в частині оплати передбачених цим правочином платежів у встановлений строк.

Також, згідно з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 12030,60 грн та на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15 100,00 грн.

Ухвалою від 07.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Суд запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали надати суду відзив на позов, позивачу - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву подати суду відповідь на відзив.

Суд належним чином виконав обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання ухвали суду від 07.03.2024 в електронній формі до Електронного кабінету позивача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

15.03.2024 суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема, що сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з серпня 2023 по вересень 2023 за Договором № 57-СО від 29.06.2023 та акт звірки розрахунків за 9 місяців 2023 року, у яких відображені операції з зарахуванням однорідних зустрічних вимог за період з серпня по вересень 2023 року. Відповідно до відзиву відповідач визнає зарахування однорідних зустрічних вимог по договору № 57-СО за заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог №09/327 від 26.09.2023 у сумі 50 352,72 грн та за заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог № 09/390 від 21.11.2023 у сумі 631 307,28 грн. Крім цього, відповідач повідомив, що вбачає в діях позивача зловживання своїми процесуальними правами, обґрунтовуючи це тим, що позивачем подано 8 позовних заяв щодо стягнення заборгованості з відповідача, в яких позивач уникає будь-яких згадок про зарахування однорідних вимог, які сам безпосередньо і здійснив як односторонній правочин.

18.03.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог. За новим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача всього 48 279,33 грн з яких: 38014,94 грн пеня; 7320,77 грн інфляційні втрати; 2943,62 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 57-СО найму (оренди) обладнання від 29.06.2023. У відповідь на посилання відповідача про зловживання процесуальними правами щодо подачі позовних заяв позивач зазначив, що подання цього позову є вимушеним заходом, що направлений на недопущення порушення прав Товариства.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Заява про зменшення позовних вимог була подана позивачем 18.03.2024 через систему «Електронний суд», тобто в межах 30-ти денного строку з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Згідно з уточненою заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) та на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8800,00 грн. Позивачем заявлено про повернення з бюджету 9 002,60 грн судового збору згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс ойл» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» (орендар) укладений договір № 57-СО найму (оренди) обладнання (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов`язується передати орендареві у користування на певний строк (термін), визначений даним договором, сейсмічний вібратор NOMAD 65 NEO, наведений у додатку № 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1. Договору перебіг строку оренди розпочинається з моменту фактичного прийняття і оренду об`єкта оренди згідно з відповідним актом, підписаний обома сторонами та орієнтовно складає 180 календарних днів з дати мобілізації.

Відповідно до п. 4.1. Договору розмір орендної плати визначається згідно з розцінками, наведеними у Додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до розділу 2 додатку № 1 до Договору «ставки та тарифи» добова ставка оренди сейсмічного вібратора NOMAD 65 NEO складає 6 492,00 грн з ПДВ.

Згідно з 4.2 Договору орендар сплачує передоплату і розмірі вартості 30 діб оренди обладнання протягом 5 (п`яти) днів з дати підписанні договору. Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівкові формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 (десяти) календарних днів після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку орендодавця на оплату, складеного на його підставі. Сума передоплати вважається платою за останні 30 днів оренди.

Згідно з п. 5.1 Договору передача майна в оренду/з оренди здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання - передачі.

Згідно з п. 5.2 Договору об`єкт оренди вважається переданим/поверненим орендодавцем та прийнятим орендарем/орендодавцем з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі обладнання.

Згідно з п. 9.1.2 Договору у випадку прострочення зі сплатою орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

За умовами п. 4.2. Договору передплату в розмірі вартості 30 діб оренди обладнання відповідач мав здійснити до 04.07.2023 включно (договір підписаний 29.06.2023 + 5 днів).

Попередню оплату в розмірі вартості 30 діб оренди обладнання відповідач сплатив 01.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 01.08.2023 на суму 194 760,00 грн.

За прострочення попередньої оплати за Договором на підставі п. 9.1.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 075,39 грн за період прострочення з 05.07.2023 по 31.07.2023, а також 3 % річних в розмірі 432,21 грн за період з 05.07.2023 по 31.07.2023.

31.07.2023 між сторонами підписано акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 1 на загальну суму 84 396,00 грн. Оплата, відповідно до п. 4.2 Договору за актом № 1 від 31.07.2023 мала бути проведена до 10.08.2023. За розрахунком позивача погашення заборгованості за актом відбулася частинами: 27.09.2023 у сумі 50 352,72 грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до заяви № 09/327 від 26.09.2023; 22.11.2023 у сумі 34043,28 шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до заяви № 09/390 від 21.11.2023.

За прострочення оплати за актом №1 від 31.07.2023 на підставі п. 9.1.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2786,64 грн за період прострочення з 11.08.2023 по 26.09.2023 на суму 50352,72 грн, а також 3 % річних в розмірі 194,51 т грн за період з 11.08.2023 по 26.09.2023; та на суму прострочення 34043,28 грн за період з 11.08.2023 по 21.11.2023 позивачем нараховано 3 799,27 грн пені; 131,13 грн інфляційних втрат; 288,20 грн 3% річних.

31.08.2023 між сторонами підписаний акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 2 на загальну суму 201 252,00 грн. Погашення заборгованості за актом №2 відбулося 22.11.2023 у сумі 201252,00 грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до заяви № 09/390 від 21.11.2023.

За прострочення оплати за актом №2 від 31.08.2023 на підставі п. 9.1.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 14578,37 грн за період прострочення з 12.09.2023 по 21.11.2023, а також 3 % річних в розмірі 1174,43 грн за період з 12.09.2023 по 21.11.2023; 3643,71 грн інфляційних втрат.

30.09.2023 між сторонами підписано акт приймання - передачі послуг (виконаних робіт) № 3 на загальну суму 194 760,00 грн.

Оплата, відповідно до п. 4.2 Договору за актом № 3 від 30.09.2023 мала бути проведена до 10.10.2023. Погашення заборгованості за актом №3 відбулося 22.11.2023 у сумі 194760,00 грн шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до заяви № 09/390 від 21.11.2023.

За прострочення оплати за актом №3 від 30.09.2023 на підставі п. 9.1.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7854,43 грн за період прострочення з 11.10.2023 по 21.11.2023, а також 3 % річних в розмірі 672,32 грн та 2 539,67 грн інфляційних втрат за період з 11.10.2023 по 21.11.2023.

Всього за Договором позивач просить стягнути 38 014,94 грн пені; 7320,77 грн інфляційних втрат; 2943,62 грн 3% річних.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо внесення орендних платежів у визначений договором строк, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основної заборгованості у наведеному вище розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк..

Згідно з ч.1 ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили у розділі 4 договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 4 договору відповідач повинен був сплатити передоплату і розмірі вартості 30 діб оренди обладнання протягом 5 (п`яти) днів з дати підписанні договору. Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівкові формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 (десяти) календарних днів після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний місяць та отримання оригіналу рахунку орендодавця на оплату, складеного на його підставі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не було сплачено у визначені Договором строки зазначену орендну плату, внаслідок чого у відповідача виникла відповідна заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних визнав його арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 014,94 грн пені; 7320,77 грн інфляційних втрат; 2943,62 грн 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач звернув увагу суду, що у справах № 917/78/24, 917/61/24, 917/62/24, 917/63/24 між тими ж самими сторонами, де відповідачем є ТОВ «Сервіс ойл», відповідач не визнає зарахування однорідних зустрічних вимог в тому числі і по договору № 57-СО і намагається стягнути з ТОВ «Сервіс ойл» заборгованість повторно без врахування здійснених сторонами зарахувань.

Відповідач цих тверджень позивача не спростував.

Сторони укладаючи договір погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки оплати послуги. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлене прострочення визначених договором строків сплати відповідачем орендних платежів. Позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог в розмірі 48279,33 грн, а зменшення розміру позовних вимог стало наслідком визнання відповідачем у відзиві на позов під час розгляду справи зарахування однорідних зустрічних вимог за заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог № 09/327 від 26.09.2023 у сумі 50 352,72 грн та заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог №09/390 від 21.11.2023 у сумі 631 307,28 грн.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача про подання завідомо безпідставного позову спростовується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2313,64 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 8800,00 грн.

На підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору № 13/22 про надання правничої допомоги від 17.05.2022, ордеру № 1202316 від 04.03.2024, акту прийому-передачі наданих послуг від 19.03.2024, платіжної інструкції № 46083349SB від 04.03.2024.

Як вбачається зі місту зазначених доказів, 17.05.2022 між Адвокатським об`єднанням «Аргос» та клієнтом ТОВ "Сервіс Ойл" було укладено договір про надання правничої допомоги № 13/22.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата за надання правничої допомоги здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом передоплати авансу, відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної в Додатку № 1.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2024, який підписаний адвокатом та клієнтом без зауважень, адвокат надав клієнту послуги зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Ендейвер» від 04.03.2024 (6 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду вартістю 4800,00 грн та складання зави про зменшення розміру позовних вимог (5 стор.), формування її, надсилання учасникам справи та до суду вартістю 4000,00 грн, всього на суму 8800,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 46083349SB від 04.03.2024, позивач сплатив АО «Аргос» 43250,00 грн з призначенням платежу «адвокатських послуг відповідно до договору правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 за лютий 2024 рах 13/22/28 від 29.02.2024: ТОВ «Сервіс Ойл»: через ОСОБА_1 ст. 14; через Зьомбра Сергій Михайлович: 38516938».

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/374/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про покладення на позивача всю суму судових витрат, з посиланням на ч. 9 ст. 129 ГПК України та на те, що представник позивача свідомо подав безпідставний позов за відсутності предмета спору.

В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі має враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на те, що ціна позову після зменшення позовних вимог в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і після здійсненого позивачем зменшення позовних вимог складає 6% від первісно заявлених вимог, а юридична кваліфікація правовідносин, що є предметом спору, є незначною та не вимагає великого обсягу надання адвокатом послуг, в тому числі, не передбачає участь адвоката в судових засіданнях (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін), а також враховуючи те, що позивачем подано до господарського суду значну кількість позовних заяв, які подібні за формою, змістом та обставинами справи, і правову допомогу за якими надає одне й те ж адвокатське об`єднання, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8800,00 грн є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

При цьому, враховуючи критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу, є сума 4800,00 грн.

Згідно з положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти здійснене позивачем зменшення позовних вимог.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер», ідентифікаційний код 37306380 (вул. Київська, 2 Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ойл», ідентифікаційний код 38516938 (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000): 38 014,94 грн пені; 7320,77 грн інфляційних втрат; 2943,62 грн 3% річних; 3028,00 судового збору; 4800,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.І. Пушко