Рішення № 118703480, 24.04.2024, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/561/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судових засідань Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/561/24

За позовом: Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Про стягнення 110406,52 грн.

Представники:

Від позивача: Шевченко М.В., довіреність

Від відповідача: Молодецький Р.А., ордер

Встановив: Фізична особа-підприємець Міхайлуце Вячеслав Пантелійович звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , відповідно до прохальної частини якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича суму заборгованості у розмірі 110406,52 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2024р. позовну заяву ОСОБА_2 від 15.02.2024р. вх. № ГСОО 586/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено ОСОБА_2 , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

22.02.2024р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 20.02.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2024р. прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича до розгляду та відкрито провадження у справі №916/561/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

18.03.2024р. до суду відповідачем надано клопотання, відповідно до якого останній просив суд розглянути справу №916/561/24 у порядку загального позовного провадження та продовжити строк на подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2024р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "15" квітня 2024 р. о 12:40, із викликом учасників справи у судове засідання. Клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2024р. в частині продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзив на позовну заяву до 05.04.2024р. включно.

08.04.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

15.04.2024р. позивачем до суду надано відповідь на відзив.

15.04.2024р. судом було оголошено перерву по справі до 24.04.2024р. о 11:30.

Позивач підтримує заявлені позовні вимогти та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем заперечує проти позову, з підстав, що було викладено у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.04.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 29.04.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено, що між Фізичною особою-підприємцем Міхайлуце В`ячеславом Пантелійовичем та Фізичною особою- підприємцем Думітру Любов Вікторівною 01 жовтня 2021 року було укладено договір Оренди № 15.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в тимчасове платне користування (оренду), а Орендар прийняти в тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлової будівлі АБК, а саме приміщення №№ 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 24, 25, 26, 27, площею 295,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , для розміщення дитячого розвиваючого центру з денним доглядом за дітьми, а також для надання консультаційних послуг. Орендар разом з Об`єктом оренди має право користуватися місцями загального користування, які складаються з приміщень №№ 1, 6, 7, 13, 20, 21, 22, 23, 28, 29, 30.

Як зазначає позивач, загальна площа приміщень які фактично були передані позивачу у користування склала 461,2 кв. м (приміщення які передані в оренду та місця загального користування).

01.10.2021 сторонами вказаного договору було складено та підписано Акт прийому- передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове користування обумовлені договором приміщення.

Положеннями п. 4.1. Договору встановлено, що розмір орендної плати визначається Сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною Договору.

Положеннями п. 4.5.1. Договору визначено, що Орендар самостійно сплачує вартість електроенергії, холодної та гарячої води (згідно показників встановлених лічильників), а також теплоенергії, крім заборгованості що виникла до моменту укладання Договору, на підставі рахунків, наданих відповідними організаціями, згідно договорів, які укладені Орендодавцем з вищевказаними організаціями стосовно Об`єкта, або відшкодовує Орендодавцю витрати, пов`язані з оплатою вищезазначених комунальних послуг.

Згідно з положеннями п. 5.1. Договору, строк оренди Об`єкта починається з 01 жовтня 2021 р. і закінчується 11 квітня 2026 р.

Позивачем було зазначено суду, що на протязі 2021 року і частини 2022 року відповідач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, сплачував визначену сторонами суму оренди, а також сплачував вартість всіх інших послуг та вартість електроенергії, холодної, гарячої води, теплоенергії та газу як це передбачено п. 4.5.1. укладеного між сторонами договору.

Як пояснював позивач, наприкінці березня 2022 року відповідач залишив орендовані приміщення та повідомив, що в подальшому відмовляється від виконання умов укладеного договору, однак буд які документи с цього приводу складати та підписувати відмовився, повідомив також про нібито відсутність заборгованості перед сторонніми надавачами послуг та поставників енергоносіїв.

За посиланням позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині сплати вартості наданих послуг та вартості отриманих енергоносіїв. Так, позивач дізнався, що Господарським судом Одеської області було розглянуто справу №916/3926/23, за якою до нього було подано позов від АТ «Одесагаз». Судовим рішенням було стягнуто з ФОП Міхайлуце В.П. грошові кошти у сумі 82956,08 грн. які склались з 76824,60 грн. за спожитий газ у лютому 2022 року та 6131,48 грн. за спожитий газ у березні 2022 року. Також судовим рішенням було стягнено судові витрати, а саме 2684,00 грн.

Позивачем було добровільно виконано судове рішення та сплачено стягнуті грошові кошти.

Також позивачем було зазначено суду, що відповідачем не було також сплачено надані послуги з прибирання прилеглої території за жовтень 2021 у розмірі - 4127,74 грн, листопад 2021 у розмірі - 4127,74, грудень 2021 у розмірі - 4127,74 грн., січень 2023 у розмірі - 4127,74грн., лютий 2023 4127,74 грн., березень 2023 - 4127,74 грн.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Фаворит» були виставлені відповідні рахунки щодо сплати вартості наданих послуг та вони відповідно були сплачені Позивачем у загальному розмірі 24766,44 грн.

Таким чином, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 110406,52 грн. (82956,08 грн. + 2684,00 грн. + 24766,44грн.).

З моменту виникнення заборгованості відповідач на зв`язок із позивачем не виходив, від виконання своїх зобов`язань відмовляється.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що дійсно наприкінці 2021 року між сторонами велись перемовини щодо укладення довгострокового договору оренди приміщення для розташування у ньому дитячого центру. Протягом цього часу ОСОБА_1 проінвестувала у належне ОСОБА_2 приміщення більше 400тис.грн., в які входили витрати на ремонтні та оздоблювальні роботи, встановлення у приміщенні пожежної сигналізації та передачу ОСОБА_2 гарантійних авансових платежів.

Також відповідачем було зазначено суду, що внаслідок початку повномасштабної агресії російської федерації проти України запустити роботу дитячого центру у вказаному приміщенні не вдалось і 24.02.2022 року ОСОБА_1 повідомила про це ОСОБА_2 та його представників, передала ключі від приміщення та залишила власнику всі зроблені власним коштом поліпшення у приміщенні та оплачені гарантійні суми.

Наступного дня ОСОБА_1 з власною дитиною покинула територію України та у наступному віддалено зареєструвала припинення підприємницької діяльності. Жодних претензій від ОСОБА_2 стосовно господарських відносин, у які планували вступити сторони для відкриття дитячого центру наприкінці 2021 - початку 2022 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , після 24.02.2022 року і до закінчення 2023 року не поступало.

Як вказує відповідач, вартість набутих поліпшень майна позивача та отриманих готівкових коштів значно перевищувала будь-які витрати, які навіть теоретично міг би понести власник у період преддоговірних відносин. Сторонами дійсно складався проект договору оренди, копію якого було надано позивачем до суду, однак внаслідок вищенаведених подій остаточно договір не був укладений та посвідчений відповідно до вимог законодавства.

За посиланням відповідача, беручи до уваги нормативне регулювання спірних відносин та аналіз судової практики, нотаріально не посвідчений Договір оренди №15 від 01 жовтня 2021 року між сторонами є нікчемним, оскільки відповідно до п. 5.1. тексту вказаного Договору строк оренди починається з 01 жовтня 2021 року і закінчується 11 квітня 2026 року, що в сукупності складає більш ніж три роки (копія договору міститься в матеріалах справи).

За посиланням відповідача, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не породжує, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Таким чином, позивач в момент підписання договору оренди, уникаючи його нотаріального посвідчення, усвідомлював неможливість покладення будь-яких обов`язків на сторони непосвідченого договору.

По-друге, як вказує відповідач, позивач у тексті позовної заяви, як на підставу вимог щодо відшкодування заборгованості, посилається на Рішення Господарського суду Одеської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 916/3926/23, однак в додатках до позовної заяви надає копію зашифрованого тексту рішення, з якої неможливо встановити, яким чином це рішення про стягнення плати за газ з ФОП Міхайлуце В.П. стосується ОСОБА_1 . В тексті вказаного рішення відсутні будь-які реквізити, данні тощо, які б могли бути використані в процесі доказування у даному господарському провадженні.

Відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що позивач в додатках до позовної заяви додає копію технічного паспорту об`єкту, з якого слідує, що загальна площа приміщення становить 461,2 кв.м, та у вимогах також ставить питання про користування орендарем вказаною площею. Водночас, згідно з умовами нікчемного договору в оренду мала передатись частина приміщення загальною площею 295,3 кв.м.

Жодних пояснень, розрахунків чи схем нарахування, показань лічильників тощо позовна заява не містить, що в своїй сукупності унеможливлює гіпотетичне визначення об`єму комунальних послуг та обрахування їх грошового виразу за умови, якби вони надавались.

А відсутність показників лічильника в Акті приймання-передачі приміщення додатково підтверджує той факт, що договір не розпочав свою дію.

Також відповідачем було зазначено суду, що суттєвим є той факт, що згідно з наданих позивачем доказів, АТ «ОДЕСАГАЗ» стягнули з ФОП Міхайлуце В.П. суми за несанкціонований відбір газу, а не заборгованість по лічильниках.

Крім того, відповідач зазначав суду, що позивач з невідомих причин додає до ціни позову також витрати на прибирання прибудинкової території, не зважаючи на той факт, що за договором оренди, який в силу відсутності нотаріального посвідчення, є нікчемним, об`єктом оренди прибудинкова територія не виступала. Більше того, у договорі взагалі не передбачений обов`язок орендаря відшкодовувати послуги ОСББ з прибирання прибудинкової території, що прямо випливає з п.4.5.1. Договору.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що при укладанні договору оренди № 15 від 01.10.2021 року сторони узгодили всі істотні його умови, волевиявлення на його укладання було вільним, відповідачка отримала приміщення за актом приймання передачі та почала його використовувати на обумовлених умовах.

Твердження, викладені у відзиві про те, що між сторонами велись лише перемовини про укладання договору та інвестування зі сторони відповідачки, не підтверджуються жодним доказом, при цьому сам по собі факт укладання договору та складання акту приймання передачі спростовує ці твердження.

Що стосується нікчемності договору, позивачем було звернуто увагу суду на те, що позовна заява не містить в собі вимог щодо основних платежів за договором, а саме вимог щодо оплати оренди приміщення, а позивач звертається лише з вимогами про стягнення вартості/компенсації за фактично спожиті відповідачем послуги, надані сторонніми організаціями (спожитий газ та послуги з прибирання прибудинкової території), при цьому звернення до суду відбулось після фактичного розторгнення договору зі сторони відповідачки і в межах строку до трьох років, встановлених ЦК для укладення договору оренди, при яких не вимагається його нотаріального посвідчення.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за спожитий газ. Положеннями п. 4.5.1. Договору визначено, що Орендар самостійно сплачує вартість електроенергії, холодної та гарячої води (згідно показників встановлених лічильників), а також теплоенергії, крім заборгованості, що виникла до моменту укладання Договору, на підставі рахунків, наданих відповідними організаціями, згідно договорів, які укладені Орендодавцем з вищевказаними організаціями стосовно Об`єкта, або відшкодовує Орендодавцю витрати, пов`язані з оплатою вищезазначених комунальних послуг.

Позивачем було укладено договір № 006691(2016) від 01.04.2016 року на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими, в якому визначено поштову адресу точки комерційного обліку АДРЕСА_3 , тобто об`єкту, який орендувала відповідачка.

АТ «Одесагаз» було складено акти розрахунок обсягів небалансу за лютий 2022 року та березень 2022 року по споживачу Міхайлуце В.П. (договір 006691), відповідно до якого було розраховано вартість компенсації за лютий 2022 року у розмірі 76824,60 грн., за березень 6131,48 грн. Вказані документи і були покладені в основу прийнятого судом рішення по справі №916/3926/23, яке було виконано позивачем добровільно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за час розгляду справи, дійшов наступних висновків

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом, 01 жовтня 2021р. між Фізичною особою підприємцем Міхайлуце В`ячеславом Пантелійовичем, як орендодавцем, та Фізичною особою підприємцем Думітру Любов Вікторівною, як орендарем, 01 жовтня 2021 року було укладено договір Оренди № 15.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в тимчасове платне користування (оренду), а Орендар прийняти в тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлової будівлі АБК, а саме приміщення №№ 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 24, 25, 26, 27, площею 295,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, будинок 4/2, для розміщення дитячого розвиваючого центру з денним доглядом за дітьми, а також для надання консультаційних послуг. Орендар разом з Об`єктом оренди має право користуватися місцями загального користування, які складаються з приміщень №№ 1, 6, 7, 13, 20, 21, 22, 23, 28, 29, 30.

Позивачем, посилаючись на п. 4.5.1. Договору оренди та рішення господарського суду Одеської області по справі №3926/23, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 82956,08 грн. заборгованості за спожитий газ у лютому 2022р. та березні 2022р. з посиланням на рішення суду по справі №916/3926/23, також заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги з прибирання прилеглої території у розмірі 24766,44 грн. та 2684,00 грн. витрат судового збору, які понесено позивачем за результатами розгляду справи №916/3926/23.

Як з`ясовано судом, Акціонерне товариство Одесагаз звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича про стягнення заборгованості за несанкціонований відбір природного газу в розмірі 82956,08 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича на користь Акціонерного товариства Одесагаз 82 956,08 грн. суму основного боргу та витрати на сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.

За текстом рішення суду по справі №916/3926/23 встановлено, що між Акціонерним товариством Одесагаз та Фізичною особою-підприємцем Міхайлуце Вячеславом Пантелійовичем було укладено Договір розподілу природного газу № 006691, на підставі заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) відповідача від 01.04.2016, в якій зазначено персональний ЕІС - код як суб`єкта ринку природного газу: 56ХО00084VKW3L007, а також № Договору: 006691. За даними інформаційної платформи, функціонування та керування якою згідно діючого Кодексу газотранспортних систем забезпечується ТОВ Оператором газотранспортної системи України, код ЄДРПОУ 42795490, (далі Оператор ГТС) відповідач у період з 25.01.2022 не був включений до реєстру споживачів природного газу будь-якого постачальника, що відображено у витягах з інформаційної платформи № Ф9-0000109035 дата подання 28.02.2022, № Ф9-0000113258 дата подання: 31.03.2022.Судом встановлено, що як вбачається з довідок щодо обсягів небалансу складених АТ "Одесагаз" Відповідачем спожито 1462 куб.м природного газу, а саме: 1,354 куб.м лютий 2022р.; 0,108 куб.м березень 2022р. Позивачем також складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: 1354 куб.м - від 28.02.2022 (за лютий 2022р.), № лічильника 00022064 (підписаний Відповідачем); 108 куб.м - від 31.03.2022 (за березень 2022р.), № лічильника 00022064 (не підписаний Відповідачем).

Споживання природного газу в загальному обсязі 1462 куб.м природного газу за період з лютого-березня 2022р. не було врегульовано Відповідачем із жодним постачальником, тому цей обсяг газу був віднесений Оператором ГТС на неврегульовані обсяги небалансу АТ ОДЕСАГАЗ. У Актах врегулювання щодобових небалансів № 02-2022-1910000190, № 03-2022-1910000190 відображена загальна сума щодобових небалансів віднесених Оператором ГТС на АТ ОДЕСАГАЗ за газові місяці лютий 2022р та березень 2022р.

Отже, як з`ясовано судом за час розгляду справи №916/3926/23, з Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича було стягнуто вартість природного газу в загальному обсязі 1462 куб.м за період з лютого-березня 2022р., яку не було врегульовано із жодним постачальником, тому цей обсяг газу був віднесений Оператором ГТС на неврегульовані обсяги небалансу АТ ОДЕСАГАЗ.

Поряд з цим, суд зазначає, що умовами п. 4.5.1. Договору, укладеного сторонами у даній справі, визначено, що Орендар самостійно сплачує вартість електроенергії, холодної та гарячої води (згідно показників встановлених лічильників), а також теплоенергії, крім заборгованості що виникла до моменту укладання Договору, на підставі рахунків, наданих відповідними організаціями, згідно договорів, які укладені Орендодавцем з вищевказаними організаціями стосовно Об`єкта, або відшкодовує Орендодавцю витрати, пов`язані з оплатою вищезазначених комунальних послуг.

Позивач в основу своїх доводів та підстав посилається на рішення суду по справі №916/3926/23, однак, як з`ясовано судом, за даним рішенням суду було стягнуто з позивача вартість природного газу в загальному обсязі 1462 куб.м за період з лютого-березня 2022р., яку не було врегульовано із жодним постачальником.

Суд зазначає, що матеріали даної справи не містять жодних рахунків, які виставлені позивачем, згідно договору стосовно об`єкту оренди, або рахунків на підставі договору, укладеного з відповідною організацією, за якими суд міг перевірити загальну суму спожитого газу, а також обсяги спожитого природного газу, з посиланням на відповідний період такого споживання, а відповідач, свою чергу спростувати чи підтвердити таку інформацію.

Відсутні такі рахунки як з боку орендодавця, тобто позивача у даній справі, також відсутні відповідні рахунки зі сторони відповідних організацій, які такі послуги надають.

Позивачем на підтвердження своєї позиції було залучено до матеріалів справи акти-розрахунків обсягів небалансу за лютий 2022р. та за березень 2022р. по споживачу: Міхайлуце Вячеслав Пантелійович, проте такі акти засвідчують лише обсяги природного газу, які розраховані АТ «Одесагаз» за формулою, згідно п. 4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем та які засвідчують несанкціонований відбір природного газу.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини, що встановлено у рішенні суду №916/3926/23, судом з`ясовано, що з позивача було стягнуто грошові кошти саме у вигляді несанкціонованого відбору газу, проте, у рішенні суду не зазначається щодо стягнення заборгованості на підставі виставлених рахунків, що складаються за результатами виміру лічильників у процесі споживання природного газу.

Також, щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з прибирання прилеглої території за жовтень 2021 у розмірі - 4127,74 грн, листопад 2021 у розмірі - 4127,74, грудень 2021 у розмірі - 4127,74 грн., січень 2023 у розмірі - 4127,74грн., лютий 2023 4127,74 грн., березень 2023 - 4127,74 грн., суд зазначає, що між сторонами взагалі не врегульовано питання щодо зобов`язання відповідача здійснювати на користь позивача такі відшкодування. Жодних договірних зобов`язань, які направлено на відшкодування послуг з прибирання прилеглої території сторонами не узгоджувались, відповідні договори з такого питання укладено не було.

Приймаючи до уваги, відсутність договірних зобов`язань з узгодження обов`язку відповідача здійснювати послуги з прибирання прилеглої території, на думку суду, у відповідача відсутній такий обов`язок, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній частині також не підлягають задоволенню судом.

Також суд зазначає, що грошова сума у розмірі 2684,00 грн., яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, за своєю природою, що сумою судового збору, яка була покладена на позивача, за результатами розгляду справи №916/3926/23 та наразі відсутні правові підстави задля покладення такої суми на відповідача у даній справі.

Також надаючи оцінку правочину - Договору оренди № 15 від 01.10.2021р., укладеному між сторонами, судом приймаються до уваги посилання відповідача на встановлення факту недійсності такого правочину.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

Відповідно до ч. 1., ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Разом з тим, нікчемність правочину означає, що жодних юридичних наслідків (крім пов`язаних з його недійсністю), такий правочин не спричиняє.

Судом з`ясовано, що Договір оренди №15 від 01.10.2021. було укладено на період з 01.10.2021р. і до 11.04.2026р., поряд з цим, сторонами не було нотаріально посвідчено такий договір, що в силу приписів чинного законодавства робить такий договір нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.

Суд зазначає, що питання про повернення надлишково сплаченого судового збору буде вирішено судом після подання позивачем відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Міхайлуце Вячеслава Пантелійовича відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко