Рішення № 118703422, 17.04.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 915/1244/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, електронна пошта: office@bizpozyka.com)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Ковіка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Руснакова Т.А.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 07.08.2023 (вх.№10395/23 від 07.08.2023) до Фізичної особи - підприємця Ковіка Олександра Миколайовича, якою просить суд:

1) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

2) витребувати в АТ "ОЩАДБАНК" (місце знаходження: просп. Маяковського Володимира, 45, літ. А, м. Київ, 02222), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:

- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я Ковік Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 25.01.2022 року по 23.02.2022 року включно;

3) стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковіка Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 065511-КС-009 про надання кредиту від 25.01.2022, що становить 262 272,13 грн, яка складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 99 830,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах - 157 606,04 грн;

- суми прострочених платежів за комісією - 4 836,09 грн;

4) стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковіка Олександра Миколайовича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 3 147,27 грн;

5) розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за укладеним з ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" Договором №065511-КС-009 про надання кредиту від 25.01.2022 щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1244/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 14.08.2023 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі: 57252, Миколаївська область, Вітовський район, с. Зелений Гай, вул. Південна, буд. 22 та повернуто суду без вручення 25.08.2023 з довідкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до приписів с. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою від 14.08.2023 судом також постановлено: витребувати у АТ "ОЩАДБАНК" (місце знаходження: просп. Маяковського Володимира, 45, літ. А, м. Київ, 02222), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:

- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я Ковіка Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 25.01.2022 року по 23.02.2022 року включно.

На виконання вимог ухвали суду АТ "ОЩАДБАНК" надано суду повідомлення за вих. №46/12-14/50916/2023-БТ від 29.08.2023 про те, що банківська платіжна карта № НОМЕР_2 відкрита АТ"ОЩАДБАНК" на ім`я Ковік Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та надано інформацію про рух коштів по зазначеній карті за період з 25.01.2022 по 23.02.2022, яка міститься на CD-R диску.

Відповідно до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Однак, враховуючи приписи ч. 3 ст. 247, ч. 1 ст. 250 ГПК України, суд першої інстанції при вирішенні даного питання (розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження) повинен враховувати такі критерії, зокрема, ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, думку сторін тощо (Постанова Верховного Суду України від 16.04.2019 року у справі № 910/10071/18).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Суд зазначає, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішувалось судом на стадії відкриття провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову та зважаючи на ту обставину, що зазначена справа належить до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, розпочавши розгляд даної справи та дослідивши матеріали справи, враховуючи неможливість прийняти як належні та допустимі докази отримані від АТ "ОЩАДБАНК", які містяться на CD-R диску, суд дійшов висновку про неможливість з`ясування всіх обставин даної справи без проведення процедур загального позовного провадження.

Зважаючи на необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу та необхідності з`ясування обставин по даній справі, суд дійшов висновку, що проведення процедур загального позовного провадження у цій справі сприятиме досягненню завдань господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Ухвалою від 13.10.2023 суд постановив: здійснити перехід до розгляду справи № 915/1244/23 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначити на 10 листопада 2023 року о 10:45 год.; повторно витребувати у АТ "ОЩАДБАНК" (місцезнаходження: просп. Маяковського Володимира, 45, літ. А, м. Київ, 02222), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 25.01.2022 року по 23.02.2022 року включно.

03.11.2023 на адресу суду від АТ "ОЩАДБАНК" надійшло повідомлення від 30.10.2023 про те, що банківська картка № НОМЕР_2 відкрита на ім`я Ковіка Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також надано інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 25.01.2022 року по 23.02.2022.

08.11.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення обґрунтовано тим, що позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу на підтвердження укладення договору між сторонами та отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному у позові розмірі. Відповідач просить також врахувати, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022. Відповідач внаслідок військової агресії опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань. У договорі положення про форс-мажорні обставини відсутні. Введення в Україні військового стану визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання.

10.11.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач вважає заперечення відповідача безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідач не надає суду жодного доказу на спростування позовної заяви. Відзив ґрунтується лише на припущеннях та поданий з метою ухилення від виконання зобов`язань за Договором про надання кредиту, тому не може бути взятим судом до уваги, оскільки згідно ч. 3 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем були надані до суду належні та допустимі докази (в розумінні норм ГПК України), що підтверджують факт укладення Кредитного договору №065511-КС-009 у відповідності до норм чинного законодавства України, що спростовує протилежні висновки відповідача із зазначеного питання, висловлені ним у відзиві.

Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідач часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором №065511-КС-009 позичальника ФОП Ковік Олександрна Миколайовича, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №065511-КС-009 позичальник, на виконання умов договору здійснив 2 платежі за Договором №065511-КС-009 на загальну суму 35 000 грн, що свідчить про визнання відповідачем факту укладення Кредитного договору №065511-КС-009, а також обізнаність відповідача з умовами укладеного договору та повну згоду із умовами договору. На підтвердження перерахування позивачем на рахунок відповідача кредитних коштів в розмірі 100 000,00 грн. до позовної заяви було додано платіжні доручення у вигляді 4 (чотирьох) довідок, сформовані 07.06.2023 ТОВ «ФК «Елаєнс», з яких вбачається, що 25.01.2022 позичальнику на його картку № НОМЕР_2 було здійснено перерахування кредиту чотирма платежами - 25 000,00 грн, 25 000,00 грн, 25 000,00 грн, та 25 000 грн. Розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №065511-КС-009 повністю відповідає умовам Договору.

Судове засідання для розгляду справи, призначене на 10 листопада 2023 року о 10:45, не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 13.11.2023 судове засідання для розгляду справи призначено на 01 грудня 2023 року о 10:30 год.

01.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 17 січня 2024 року об 11:10 год.

Cудове засідання у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1244/23, призначене на 17 січня 2024 року об 11:10 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 19.01.2024 підготовче засідання у справі призначено на 02 лютого 2024 року о 11:30 год.

02.02.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 28 лютого 2024 року об 11:00 год.

28.02.2024 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Ухвалою від 04.03.2024 судове засідання у справі призначено на 20 березня 2024 року о 11:30 год.

20.03.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 17 квітня 2024 року об 11:30 год.

Учасники справи належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 17.04.2024 представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві, клопоче про відмову у задоволенні позову, а у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог представник відповідача клопоче про часткове задоволення позову - в частині основної заборгованості..

На підставі ст. 233 ГПК України, судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА») та Фізичною особою - підприємцем Ковік Олександром Миколайовичем (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір № 065511-КС-009 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 25.01.2022 направлено Фізичній особі - підприємцю Ковік Олександру Миколайовичу пропозицію (оферту) укласти Договір № 065511-КС-009 про надання кредиту.

25.01.2022 Фізична особа - підприємець Ковік Олександр Миколайович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 065511-КС-009 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Ковік Олександру Миколайовичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3376, на номер телефону НОМЕР_3 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який позичальником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 100000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).

Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 24 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця.

Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,08020781 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 100000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідками про видачу коштів.

Як зазначає позивач, до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Договором №065511- КС-009 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №065511-КС-009 позичальника, Ковік Олександр Миколайович на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 35000,00 грн. Заборгованість за Договором становить 262272,13 грн, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 99830,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 157606,04 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4836,09 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів за процентами, суми прострочених платежів за комісією.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов?язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов?язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

За змістом ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів того, що саме боржник підписав договір електронним цифровим підписом чи у формі одноразового ідентифікатора, суд зазначає наступне.

За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.01.2022 направлено Фізичній особі - підприємцю Ковік Олександру Миколайовичу пропозицію (оферту) укласти Договір № 065511-КС-009 про надання кредиту.

Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит (далі - Правил), після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід`ємною частиною Договору. Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.

У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п. 3.1.3 Правил).

Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю, підписаного в порядку , передбаченому ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1.4. Правил).

25.01.2022 Фізична особа - підприємець Ковік Олександр Миколайович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 065511-КС-009 про надання кредиту на умовах, визначених офертою шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-3376, направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 , вказаний позичальником в заявці, електронного СМС-повідомлення.

Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким підписано договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію".

Враховуючи зазначене, суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.

А тому доводи відповідача в цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів, що відповідачем отримано кредитні кошти, суд зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали суду від 13.10.2023 АТ «Ощадбанк» надано суду повідомлення від 30.10.2023 за вих.№ 46/12-11/73305/2023/Б про те, що картка НОМЕР_2 відкрита на ім`я - Ковік Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно доданої до листа АТ «Ощадбанк» інформації про рух коштів за вказаним рахунком 26.01.2022 на картку № НОМЕР_2 було зараховано кредитні кошти в сумі 93069,29 грн.

Таким чином, викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: анкетою клієнта від 16.05.2023, довідками про перерахування відповідачу коштів від 07.06.2023 (а.с.20-21), листом АТ «Ощадбанк» від 30.10.2023 за вих.№ 46/12-11/73305/2023/Б та інформацією про рух коштів по карті № НОМЕР_2 за період з 25.01.2022 по 23.02.2023.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Оцінюючи надані сторонами докази у даній справі, суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається позивач, ніж твердження відповідача, які не підтвердженні жодними доказами.

Щодо розміру заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов??язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3 Договору визначений Графік платежів для погашення заборгованості позичальника, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, залишок по основній сумі кредиту, проценти за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми, комісія за надання кредиту та загальний платіж.

Так, згідно з вищевказаним Графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 12.07.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов?язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 99830,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначалося вище, сторонами у п. 1 Договору погоджено, що проценти за користування кредитом за цим договором є фіксованими та становлять 1,08020781 за кожен день користування кредитом.

Частинами 1-2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача зі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами станом на 10.07.2023 становить 157606,04 грн та 4836,09 грн відповідно.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 157606,04 грн та комісії за надання кредиту у сумі 4836,09 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності, зазначаючи, зокрема, про таке.

Відповідач просить врахувати, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022. Відповідач внаслідок військової агресії опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань. У договорі положення про форс-мажорні обставини відсутні. Введення в Україні військового стану визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Дослідивши відповідні аргументи відповідача, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд зауважує, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання суб`єктом господарювання зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: "... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин та звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання перед позивачем за Договором.

З зазначеного витікає, що позов ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 3147,27 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковіка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в сумі 262272,13 грн, а саме: 99830,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 157606,04 грн - сума прострочених платежів по процентам; 4836,09 грн - сума прострочених платежів по комісії, а також 3147,27 грн - витрати по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)

відповідач: Фізична особа - підприємець Ковік Олександр Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 29.04.2024.

Суддя В.О.Ржепецький