Рішення № 118690493, 17.04.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/81/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянув за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, код 02910114

вул. 1 Травня, 50А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

в інтересах держави в особі

позивача: Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

код 04412521

вул. Тараса Шевченка, 62, смт. Парафіївка, Прилуцький район

Чернігівська область, 16730;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

код 39576385

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021;

до відповідача 2: Комунального підприємства "Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Парафіївської селищної ради,

код 40515844

вул. Агеєва О., 51, смт. Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська обл., 16730;

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.

За участю:

від прокуратури: Ходико О.Є., прокурор відділу,

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Антоненко Л.А., представник.

Від відповідача 2: не прибув;

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Комунального підприємства "Парафіїський центр первинної медико-санітарної допомоги" Парафіївської селищної ради про :

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 8,59792 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 10.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,45685 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 11.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,90 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 17.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 10,88901 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 30.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 11,97682 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 04.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 13,17330 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 25.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 14,48931 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь місцевого бюджету Парафіївської селищної об"єднаної територіальної громади коштів в сумі 47 206,01 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.02.2024, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті.

У підготовчому засіданні 24.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

17.04.2024 у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між відповідачем 1 та відповідачем 2 спірних додаткових угоди було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлене газове паливо відповідно до ціни, вказаної у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор просить стягнути з відповідача 47206,01 грн сплачених відповідачем 2 коштів.

07.02.2021 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 посилається на наступне:

- підстави для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі відсутні;

-прокурор не зазначив та не надав доказів, які б підтверджували використання коштів на оплату отриманого газу саме з бюджету Парафіївської селищної ради;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу 1 на підставі договору та додаткової угоди, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

13.02.2024 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній проти доводів і заперечень відповідача 2 заперечив, посилаючись на те, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни товару у період з моменту укладання договору до моменту укладання додаткової угоди; джерелом фінансування закупівлі послуг були кошти місцевого бюджету; прокурором вірно визначено Парафіївську селищну раду, як позивача, оскільки остання є повноважною особою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

19.02.2024 прокурором подана заява про зміну підстав позову.

Так, прокурор просить вважати підставою позовних вимог щодо стягнення коштів, крім наведених норм матеріального права, вимоги ст. 1212 ЦК України.

19.02.2024 відповідачем 1 подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає наступне:

- прокурором не дотримано процедури попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень;

- у позовній заяві не наведено змісту позовних вимог щодо відповідача 2;

- прокурором не доведено, що сплата коштів за отриманий газ відбувалась саме з місцевого бюджету.

Крім того, у запереченнях відповідач 1 посилається на окрему думку (спільну) суддів у справі № 922/2321/22.

Заперечення прийняті судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 21.02.2024 судом прийнято заяву про зміну підстав позову до розгляду.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

Зі змісту поданої прокурором заяви вбачається, що він змінює посилання на норми матеріального права в частині позовної вимоги про стягнення спірних коштів, а відтак вказана заява не є заявою про зміну підстав позову.

Слід також зазначити, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом варто керуватися при вирішенні спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Тому норми, на які посилається позивач у справі, не є визначальними, натомість вагоме значення мають саме підстави, якими обґрунтовуються відповідні позовні вимоги, дослідивши які суд самостійно визначає, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Застосування судом для ухвалення рішення інших норм матеріального права, аніж зазначені позивачем, не призводить до зміни підстав позову та обраного позивачем способу захисту (за наявності у сторін можливості надати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації) (п.34 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21).

Відтак, спір вирішується з урахуванням заяви прокурора.

Заперечення відповідача 2, щодо того, що прокурором одночасно заявлено про зміну підстав та предмету позовних вимог не знайшли свого підтвердження, відтак не приймаються судом.

Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами не подано.

Щодо представництва прокурора суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Парафіївської селищної ради.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Позиція Верховного Суду щодо правомірності подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, відображена в постановах Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №926/1392/20, від 05.08.2021 у справі №911/1236/20, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор визначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області.

Як встановлено судом, в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом в особі Парафіївської селищної ради, прокурор посилається на укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки палива. Прокурор зазначив, що використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну та фінансову основу системи бюджетного фінансування, що завдає шкоду інтересам держави. Укладенням додаткових угод до Договору порушені матеріальні інтереси органу державної влади, оскільки, з урахуванням додаткових угод, Парафіївська селищна рада фактично отримала меншу кількість товару у порівнянні з тим, що визначений первісним договором та за значно вищою ціною.

Крім того, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33)".

Наразі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 підтримав вищевказану правову позицію (викладену у постанові Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21) щодо необхідності стягнення коштів у вказаних правових відносинах на користь органу місцевого самоврядування (як уповноваженого органу на вжиття заходів представницького характеру), незважаючи на те, що останній стороною правочину не був.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а відтак, заперечення відповідача 2 не знайшли свого підтвердження та не приймаються судом до уваги.

Прилуцькою окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлено лист від 19.09.2023 № 54-75-6288ВИХ-23 до Парафіївської селищної ради у якому проінформовано про виявлені порушення норм ЗУ «Про публічні закупівлі». У листі також поставлено питання щодо вжиття заходів, зокрема в судовому порядку, щодо визнання недійсними укладених додаткових угод.

Листом № 03-11/4085 від 29.09.2023 Парафіївська селищна рада повідомила прокурора, що заходи щодо визнання недійсними додаткових угод, у тому числі в судовому порядку не вживались у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів.

Таким чином, уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах Парафіївська селищна рада, не здійснює захист інтересів держави у даних правовідносинах, що у свою чергу дає законні підстави для вжиття заходів реагування прокурором.

Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Паріфіївської селищної ради та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.

Прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до ТОВ «Чернігівгаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів шляхом направлення повідомлення № 54-77-2099ВИХ-24 від 11.01.2024.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст.23 Закону України Про прокуратуру, в особі Парафіївської селищної ради у суді при зверненні із цим позовом.

Заперечення відповідача 1 щодо порушення процедури попереднього повідомлення позивача про подачу позову до суду не приймаються судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, прокурор здійснював повідомлення позивача в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

Судом також не приймаються заперечення відповідача 1 щодо того, що у запиті прокуратури від 19.09.2023 не йде мова про проведення радою дій щодо стягнення коштів, а також не вказана точна сума, яка на думку прокурора є надмірно сплаченою, оскільки нормами чинного законодавства не регламентований зміст листування прокуратури з іншими органами, інтереси яких планується представляти в суді.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради 26.02.2021 на веб-порталі публічних закупівель Рrоzоrrо розміщено оголошення про проведення відкритих торгів за №UА-2020-01-13-003221-а про намір здійснити закупівлю природного газу обсягом 68 000 м.куб за бюджетні кошти очікуваною вартістю 680 000,00 грн з ПДВ та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників та предмету закупівлі.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій тендерного комітету від 01.02.2021 учасником - переможцем торгів визнано пропозицію учасника відкритих торгів ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ.

За результатами проведення відкритих торгів між Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ 26.02.2021 укладено договір постачання природного газу № 41АВ147-277-21 зі строком виконання з 01.02.2021 до 31.12.2021, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Згідно з п. 1.1, 1.2. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою, організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 Газове паливо (Природній газ) а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2493.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 68 000 куб.м.

Загальна ціна одного кубічного метру газу становить 7,6531088 грн, в т.ч. ПДВ 20% Вартість послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу) за 1 м.куб 0,1638912 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума Договору складає 531 556,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% (п.3.2., 3.3. Договору).

У п. 3.4. Договору визначено, що ціна, зазначена в п. 3.2. може змінюватись протягом дії Договору, шляхом підписання додаткової угоди. Відповідно до п. 3.5. Договору Сторони домовились про те, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2. та п. 3.4. Договору застосовується Сторонами при складанні актів приймання передачі газу та розрахунках за цим Договором. Згідно Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 11 Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

100% місячної вартості спожитого обсягу газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення операції Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу у п`ятиденний період після збільшення цього обсягу.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до кінця місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 11.7. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Між ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ та Комунальним підприємством «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної укладено додаткові угоди щодо зміни ціни до Договору наступній редакції:

1.Додатковою угодою № 1 від 09.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 8,4340288 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 56 208,56 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 20 889,16 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.

2.Додатковою угодою № 2 від 10.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 9,2929588 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 61 823,79 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 15 273,93 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.

3. Додатковою угодою № 3 від 11.03.2021 збільшено ціну з 01.02.2021 за 1 куб.м. газу до 9,7361088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 53 692,51 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,13 м.куб, березень 8000 м.куб, квітень 3000 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 4000 м. куб, листопад 10 000 м. куб, грудень 12 757,88 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021.

4.Додатковою угодою № 4 від 17.06.2021 збільшено ціну з 01.06.2021 за 1 куб.м. газу до 10,7251188 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 51 888,03 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 50 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 8862,84 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021.

5.Додатковою угодою № 5 від 30.06.2021 збільшено ціну з 01.06.2021 за 1 куб.м. газу до 13,0094088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 50 245,26 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 50 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 7232,65 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021.

6.Додатковою угодою № 6 від 04.08.2021 збільшено ціну з 01.07.2021 за 1 куб.м. газу до 13,0094088 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 48 755,92 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 34,96 м. куб, липень 50 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 5758,35 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.07.2021.

7.Додатковою угодою № 7 від 25.08.2021 збільшено ціну з 01.08.2021 за 1 куб.м. газу до 14, 3254188 грн. (з ПДВ), загальний обсяг постачання газу зменшено до 47 405,20 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 0 м.куб, лютий-15684,63 м.куб, березень 14918,97 м.куб, квітень 3171,59 м.куб., травень 37,42 м.куб, червень 34,96 м. куб, липень 36,93 м.куб, серпень 50 м. куб, вересень 50 м. куб, жовтень 2000 м. куб, листопад 7 000 м. куб, грудень 4420,70 м. куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.08.2021.

З наведеного вбачається, що внаслідок укладення Додаткових угод №1-7 до Договору від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21, реальна вартість 1 куб м. палива по договору зросла на 47206,01 грн а об`єм постачання газу зменшився з 68 000 куб.м. до 33 920,64 куб.м.

Протягом 2021 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано акти прийому-передачі та здійснено оплати:

-№ ЧР381001300 від 12.03.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у лютому 2021 року природного газу обсягом 4253,99 куб.м по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 42 114,51 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 76 від 17.03.2021 на суму 42 114,51 грн..

-№ ЧР381003547 від 21.04.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у березні 2021 року природного газу обсягом 14 918,97 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 147 697,80 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 124 від 22.04.2021 на суму 147 697,80 грн..

-№ ЧР381004673 від 19.05.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у квітні 2021 року природного газу обсягом 3171,59 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 31 398,74 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 159 від 20.05.2021 на суму 31 398,74 грн..

-№ ЧР381005001 від 22.06.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у травні 2021 року природного газу обсягом 37,42 куб.м. по ціні 9,90 грн (з ПДВ), на загальну суму 370,46 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 225 від 26.06.2021 на суму 370,46 грн..

-№ ЧР381006146 від 19.07.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у червні 2021 року природного газу обсягом 34,96 куб.м. по ціні 11,976 грн (з ПДВ), на загальну суму 418,70 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 252 від 21.07.2021 на суму 418,70 грн..

-№ ЧР381007193 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у липні 2021 року природного газу обсягом 36,93 куб.м. по ціні 13,1733 грн (з ПДВ), на загальну суму 486,49 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 289 від 18.08.2021 на суму 486,49 грн.

-№ ЧР381007887 від 15.09.2021 про передачу постачальником та прийняття КП «Парафіївський ЦПМСД» у серпні 2021 року природного газу обсягом 36,14 куб.м. по ціні 14,48931 грн (з ПДВ), на загальну суму 523,64 грн (з ПДВ).

КП «Парафіївський ЦПМСД» на рахунок ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманий газ перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 317 від 22.09.2021 на суму 523,64 грн..

Прокурор у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення спірних додаткових угод до Договору, позивачу недопоставлено природного газу в обсязі 45510 куб.м вартістю 47206,01 грн, які підлягають поверненню позивачу, як надміру сплачені кошти.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Судом установлено, що відповідач 1 та відповідач 2 уклали договір постачання №41АВ147-277-21 від 26.02.2021, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно з умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити газове паливо у кількості до 68 000 куб.м. по ціні 7,817 грн, загальна вартість договору 531 556,00грн.

Внаслідок укладення Додаткових угод №1-7 до Договору від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 ціну за одиницю товару збільшено на 6,5084188 грн, порівняно з погодженою під час закупівлі. Одночасно при укладенні додаткових угод зменшувались і планові обсяги постачання газу.

При цьому, позивачем, внаслідок укладення додаткових угод, фактично отримано 22 490 м3.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач 1 обґрунтував коливанням ціни на ринку та на підтвердження коливання надав відповідачу 2 цінові довідки Харківської Торгово-промислової палати України № 163/21 від 27.01.2021, № 393/21 від 17.02.2021, № 232/21 від 02.02.2021.

У цінових довідках Харківської торгово-промислової палати №393/21 від 17 лютого 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року та січень 2021 року, тобто у порівняння наводиться ціна за грудень 2020 року.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27 січня 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року (період до укладення до договору) та лютий 2021 року, а у ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02 лютого 2021 року наведено порівняння цін за січень 2021 року (станом на 04.01.2021, тобто за період до укладення до договору) та лютий 2021 року.

Тобто оспорювані додаткова угода були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Надані відповідачем 1 цінові довідки за своїм змістом є лише документом фактографічно-інформаційного характеру та не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Договір укладено 26.02.2021 (з погодженням ціни на рівні 7,8170000 грн/куб.м), внесення змін додатковою угодою №1 відбулося 09.03.2021 (зі встановленням ціни 8,4340288 грн/куб.м та з визначенням періоду дії з 01.02.2021).

Разом з тим, за Договором відповідач1 протягом періоду з 01 лютого по 09 березня 2021 року щоденно постачав, а відповідач-2 приймав та споживав природний газ.

Тобто Додатковою угодою №1 сторони змінили ціну природного газу, який вже був проданий відповідачу-2 та спожитий ним з 01 лютого 2021 року.

Отже, товар, поставлений відповідачем-1 до 09 березня 2021 року, був не тільки прийнятий відповідачем-2 у власність, а й спожитий.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Сторони у п. 5.13 Договору встановили, що документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одинцю товару на день укладання цього Договору при первинній зміні ціни або на день внесення змін до договору в частині ціни за одинцю, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені, та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення учасника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27 січня 2021 року наведено порівняння цін за грудень 2020 року 6329,75 грн/1000 куб.м та за лютий 2021 року 8211,68 грн/1000 куб.м.

Вказана цінова довідка не містить відомостей щодо середньозваженої ціни станом на дату укладання Договору, а тому вона не може підтвердити реальне коливання ціни на природний газ між моментом укладення Договору та до моменту укладення Додаткової угоди №1 (або отримання пропозиції про її укладення).

Виходячи з викладеного, Відповідачем 1 не доведено належними та допустимими доказами коливання ціни у бік збільшення, що призвело до укладення Додаткової угоди №1 щодо підвищення ціни.

Відповідно до інших додаткових угод - №2-№7 від10.03.2021, від 17.06.2021, від 30.06.2021, від 04.08.2021, від 25.08.2021, відповідно, ціна за 1 куб.м природного газу збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірних додаткових угод недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо останні суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі, а відтак - про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 47206,01 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками КГС ВС, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів саме до місцевого бюджету, чим буде відновлене порушене право територіальної громади Парафіївської селищної ОТГ в особі позивача, який є розпорядником таких коштів.

Оскільки спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни природного газу, поставленого за Договором, мали регулюватись п.3.2. Договору, відповідно до якого ціна одного кубічного метру природного газу складає 7,8170000 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаний період обсяг постачання склав 22490 м3.

Відповідач 2 здійснив оплату поставленого у березні - вересні 2021 року природного газу на суму 223010,34 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Виходячи з первісної ціни у Договорі, без врахування спірної додаткової угоди, відповідач 2 повинен був сплатити за фактично поставлений природній газ 175804,33 грн.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано відповідачем 2 за природній газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природній газ по ціні відповідно до Договору без урахування спірної додаткової угоди, становить 47206,01 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 47206,01 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів в сумі 47206,01 грн підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача 1:

- щодо того, що у позовній заяві не наведено змісту позовних вимог щодо відповідача 2.

Зміст позовних вимог це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Відповідно до сталої судової практики, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а не одна з них, тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

З огляду на те, що прокурором заявлено вимогу, зокрема, про визнання недійсними додаткових угод, укладених між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради, останнім у позовній заяві викладено, які права та інтереси порушені сторонами оспорюваної додатковї угоди.

- прокурором не доведено, що сплата коштів за отриманий газ відбувалась саме з місцевого бюджету.

Як встановлено матеріалами справи, під час проведення спрощеної/допорогової закупівлі UA-2021-01-13-003221-а замовником КП «Парафіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Парафіївської селищної ради визначено джерело фінансування закупівлі кошти місцевого бюджету.

Крім того, згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю, джерелом її фінансування є місцевий бюджет (680000 грн).

- про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС.

Суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (ч. 3 ст. 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

З огляду на викладене, заперечення відповідача 1 відхиляються судом як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Всі інші заперечення відповідача 1 розглянуті та спростовані судом з викладенням мотивів при оцінці аргументів, наведених учасниками справи при встановленні наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, суд вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимог задоволені у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідачів порівну (по 12112 грн з кожного).

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними:

- додаткову угоду № 1 від 09.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 8,59792 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 2 від 10.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,45685 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 3 від 11.03.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 9,90 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 4 від 17.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 10,88901 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 5 від 30.06.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 11,97682 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 6 від 04.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 13,17330 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

- додаткову угоду № 7 від 25.08.2021 щодо зміни ціни (про збільшення ціни до 14,48931 грн з ПДВ з 1 куб.м. газу) до Договору на постачання природного газу від 26.02.2021 № 41АВ147-277-21 на закупівлю природного газу, укладеного між КП Парафіївський ЦПМСД" та ТОВ "Чернігівгаз Збут".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь місцевого бюджету Парафіївської селищної об`єднаної територіальної громади (код 37972475;UA 418999980314050544000025621, Парафіївська СТГ, отримувач: ГУК Чернігівський обл./тг сщ Парафіївка/240600300, код отримувача37972475) безпідставно збережені кошти в сумі 47206,01 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (код 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код 02910114) 11353,14 грн судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повне рішення складено та підписано 29.04.2024 року.

Суддя М.П.Ноувен