Рішення № 118684041, 23.04.2024, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/366/24

Провадження № 2/542/215/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Нові Санжари цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Панченко Олени Олександрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Панченко Олена Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , 22.02.2024 року звернулася до суду з даним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача просить:

- визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності для захисту її цивільного права на визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 10 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1343, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 грн., а саме: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., 3500,00 грн. - витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню;

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 10 вересня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1343, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 грн., а саме: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., 3500,00 грн. - витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування вимог посилається на те, що Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 25.04.2008 року уклали кредитний договір №РLS0G40000007116 (надалі кредитний договір). Відповідно до кредитного договору банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 75000,00 грн. строком до 25.04.2028 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 25.04.2008 року уклали договір іпотеки № РLS0G40000007116 (надалі договір іпотеки). Згідно з п. 1.1 договору іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 61,90 кв.м, житловою площею 47,10 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29.06.2010 року у справі № 2-20/10 було задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , сектору ГІРФО Новосанжарського РВ ГУМВС України у Полтавській області, третя особа: служба у справах дітей Новосанжарського РДА про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Зокрема, звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості в розмірі 83266,83 грн. за кредитним договором № РLS0G40000007116 від 25.04.2008 року на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,24 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаних предметів іпотеки з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також вказує, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.04.2016 року у справі №542/145/16-ц позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від свого імені та імені неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_1 , Третя особа: Служба у справах дітей Новосанжарської РДА про виселення задоволено частково. Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від свого імені та імені неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, служба у справах дітей Новосанжарської районної державної адміністрації про виселення задовольнити частково. Виселелити ОСОБА_3 , який зареєстрований та не проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Виселити ОСОБА_2 , яка зареєстрована та не проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28.11.2016 року у справі №542/1370/16-ц позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Новосанжарський районний ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про звільнення майна з-під арешту задоволено. Звільнено з- під арешту, накладеного старшим державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції Козаченко Н.В. (ВП 26644466) на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 61,90 кв.м, житловою площею 47,10 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнено з-під арешту, накладеного старшим державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції Козаченко Н.В. (ВП 26644466) на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,24 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Також зазначає, що 10 вересня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 1343 за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на суму 892936 грн., а саме: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., 3500,00 грн. - витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису.

Вказує, що на підставі цього виконавчого напису 07.10.2021 року головним державним виконавцем Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Козаченко Н.В. відкрито виконавче провадження та постановою від 10.11.2021 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 .

Зазначає, що ні про виконавчий напис № 1343 від 10.09.2018 року, ні ВП № 67062739 позивач не була обізнана, так як отримала копію виконавчого напису та оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження лише 12.02.2024 року. Після того, як протягом грудня 2023 - лютого 2024 року з карткового рахунку ОСОБА_1 було проведено АТ КБ "ПриватБанк" списання із заробітної картки грошових коштів (виписка надається) із призначенням платежу - автоматичне погашення простроченої заборгованості за рахунком 29**18.

ОСОБА_1 не розуміючи підстави списання коштів, вимушена була звернутися в АТ КБ "ПриватБанк", де їй повідомили, що є борг по кредитному договору в розмірі 889 436 грн. і є рішення суду, проте відмовилися надати копію відповідного рішення суду. ОСОБА_1 про існування виконавчого напису та відкритого виконавчого провадження довідалася лише 10.02.2024 року, після того, як згідно інформації з Реєстру боржників довідалася про відкрите ВП № 67062739.

12.02.2024 року ОСОБА_1 подала заяву до Новосанжарського ВДВС з проханням ознайомитися з матеріалами ВП №67062739 та на виготовлення фотокопії матеріалів виконавчого провадження та цього ж дня ОСОБА_1 отримала оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження № 67062739 від 07.10.2021 року, яка їй не була надіслана, а також копії матеріалів виконавчого провадження, в т.ч. копію виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 1343 від 09 вересня 2018 року.

Таким чином, оскільки постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 67062739 від 07.10.2021 року ОСОБА_1 отримала під розпис в приміщенні Новосанжарського ВДВС лише 12.02.2024 року для відома та виконання, після того, як звернулася до цієї виконавчої служби із заявою про надання копій матеріалів виконавчого провадження, відповідно про існування виконавчого листа не могла ніяким чином знати і змога ознайомитися з його змістом лише 12.02.2024 року.

Отримавши 16.02.2024 року банківську виписку по кредитному договору за період з 16.02.2023 року по 16.02.2024 року, то в ній міститься інформація, що борг по кредитному договору 475963,96 гри., з них по тілу кредиту 119896,68грн.

А у виконавчому написі від 10.09.2018 року зазначено, що борг за кредитним договором складає: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., а всього 889436,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що розмір заборгованості та період його стягнення жодним доказом належним чином не підтверджується, враховуючи, що відомостей про отримання позивачем вимоги банку про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором немає, вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни за № 1343 від 10.09.2018 року варто визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 21.03.2024 року та витребувано докази (а.с.85-87).

Ухвалою суду від 26.02.2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову (а.с.88-90).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Панченко О.О. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.104-105, 106). Представником позивача надано суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі позивача та його представника (а.с. 116-117).

Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с.107, 112). Відзиву на позов не надав.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 108, 113). Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечена на позов не надала (а.с. 114).

Третя особа: представник Новосанжарського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 103, 111), заперечень на позов на надав.

Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року встановлено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1343, за яким запропоновано - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Дашівською В.М. за реєстровим № 570, передане в іпотеку АТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». За рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "Приватбанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 грн., а саме: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., 3500,00 грн. - витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису (а.с.38).

Згідно з постанови про відкриття виконавчого провадження №67062739 від 07.10.2021 року вбачається, що головним державним виконавцем Козаченко Наталією Віталіївною відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 грн., на підставі вказаного виконавчого напису№1343 від 10.09.2018 року (а.с.33).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5 дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Вимога щодо скерування іпотекодержателем письмової вимоги іпотекодавцю кореспондується із положеннями Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ст.35 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц вказала, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної волі. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачу вищезазначеного повідомлення відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця, що само по собі є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, виходячи з оскаржуваного виконавчого напису, нотаріус при його вчиненні керувався саме п.1 вказаного Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (а.с.38).

Так, пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням норм статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що "вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) зазначено, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису".

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі №619/4933/20 (провадження №61-12141св21) зазначено, що " […] чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не довела належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором позики грошових коштів, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню".

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є як незгода із проведеним відповідачем розрахунком заборгованості, так й доводи про недотримання нотаріусом вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», а також ненадіслання нотаріусом повідомлення про вчинення виконавчого напису.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Так, за клопотанням позивача, судом у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. витребовувались матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, однак, такі документи до суду надані не були, що позбавляє суд можливості пересвідчитись про наявність чи відсутність на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, а також факту отримання позивачем повідомлення позивача про наявність такої заборгованість та необхідність її погашення. Крім того суд враховує й строк за який провадиться стягнення: з 25.04.2008 року по 17.07.2018 року, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оспорюваного виконавчого напису була безспірною, а отже і про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1343 від 10.09.2018 року, вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги №01-10/02/24 від 10.02.2024 року (а.с.69-70), акт виконаних робіт №1 наданої правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №01-10/02/24 від 10.02.2024 року від 20.02.2024 року (а.с.71), відповідно до якого вартість наданих послуг складає 10000 грн:

-здійснення вивчення документів наданих клаєнтом та сформування правової позиції - витрачено 1 годину;

-здійснення підготовки позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - витрачено 8 годин;

-здійснення пошуку та вивчення законодавчих та нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, в тому числі останніх правових позицій ВП ВС - витрачено 2 години;

-надано усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом - витрачено 1 годину. Всього витрачено 12 годин.

Факт оплати підтверджується квитанцією № 34 від 16.02.2024 року на суму 5 000 грн. (а.с.72).

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що у заяві представника позивача про надання професійної правничої допомоги зазначений розмір витрат у сумі 10000,00 грн.

При цьому, на переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений представником позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критерію реальності витрат на правничу допомогу.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, нескладність самої справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та доходить висновку про те, що з огляду на встановлені судом обставини, сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 4000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений при подачі позову, а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн., а всього 1816,80 грн.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача адвоката Панченко Олени Олександрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1343 від 10.09.2018, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а за рахунок отриманих коштів від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк" шляхом перерахування коштів у розмірі 892936 (вісімсот дев`яносто дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн., а саме: заборгованість з кредитом - 74775,61 грн., заборгованість за відсотками - 227294,14 грн., пеня - 587367,04 грн., витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису - 3500,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місця знаходження: вул. Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Представник позивача: адвокат Панченко Олена Олександрівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Гоголя, 7, кім.101, м.Полтава, 36000;

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001;

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження: вул.Центральна, буд. 6/9, м.Дніпро, Дніпропетровська область 49000;

Третя особа: Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Першотравнева, 3, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2024 року.

Суддя Новосанжарського

районного суду Полтавської області Ю.О.Афанасьєва