Рішення № 118683199, 29.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року № 320/38543/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, у якому просять суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області щодо прийняття рішення за №901 від 06.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення за №902 від 06.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та скасувати вказані рішення;

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області щодо прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009 громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та скасувати вказане рішення;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Киеві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення за №901 від 06.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення за №902 від 06.10.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009 громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що рішеннями Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 06.10.2023 №901 та №902, які були прийняті на підставі відомостей з висновків перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну, їм були скасовані дозволи на імміграцію в Україну, видані 30.10.2009, та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 та серії НОМЕР_1 від 10.11.2009, з підстав надання свідомо неправдивих відомостей під час їх звернення із заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Позивачі не погоджуються з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних рішень та стверджують, що ними під час звернення із заявою про імміграцію були подані документи з достовірними відомостями, які підтверджують наявність підстави для отримання відповідного дозволу, зокрема, статус батьків громадянина України.

Позивачі наголосили на тому, що висновки перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну не містять конкретних відомостей, які б свідчили про наявність підстав для скасування дозволів на імміграцію в Україну.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у х в а л и в:

30.10.2009 громадянам Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були видані дозволи на імміграцію в Україну.

Позивачі є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві 28.05.2009.

На підставі вказаних дозволів ОСОБА_3 була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009, а ОСОБА_2 - посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009.

З матеріалів справи вбачається, що Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області листами від 16.10.2023 №8010.6.1-38851/80.2-23 та від 16.10.2023 №8010.6.1-38852/80.2-23 направило на адресу представника позивачів, адвоката Коваленка Д., копії висновку перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та висновку перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , затверджені 06.10.2023 т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області.

У вказаних висновках зазначено, що до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) надійшов лист Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 17.08.2023 № 76/5/28-511 та від 17.08.2023 №76/5/28-512 з інформацією щодо відсутності правових підстав документування посвідкою на постійне проживання громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до змісту листів Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим у ході здійснення заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, отримано інформацію щодо громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , та громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , які незаконно отримали посвідку на проживання в Україні та перебуває на території України без належних підстав.

У зв`язку з надходженням вказаних листів було здійснено перевірку матеріалів справи щодо надання позивачам дозволів на імміграцію та документування їх посвідками на постійне проживання.

В ході перевірки установлено, що громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та громадянка Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 звернулися до ВПРФО Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну.

У заяві про надання дозволу на імміграцію у графі «Прошу надати мені дозвіл на імміграцію в Україну оскільки я» позивачами зазначено "моя дочка ОСОБА_4 народилася в м.Києві у 2009 році". Таким чином заявниками не вказана підстава, згідно з якою вони мають право на отримання дозволу на імміграцію в Україну. При цьому, вичерпний перелік підстав для отримання дозволу на імміграцію визначений частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про імміграцію» у редакції, яка діяла на момент звернення позивачів із клопотанням про падання дозволу на імміграцію (04.08.2009).

У висновках зазначено, що іноземцями до заяви були надані наступні документи: квитанція про сплату послуг; заява встановленого зразку; копії паспортів громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 з нотаріально засвідченим перекладом; копія нотаріального посвідчення довідки про несудимість з нотаріально засвідченим перекладом; копія свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 з нотаріально засвідченим перекладом; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 видане 28.05.2009; медичні довідки; довідка КГІ «ЖЕК «Деггярівська»; нотаріально посвідчена заява-згода на постійне проживання га реєстрацію іноземця за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, за твердженням відповідача, жодного документа, який би підтверджував наявність у іноземців підстав для отримання дозволу на імміграцію згідно підстав, визначених законодавством, подано не було.

Одночасно установлено, що законність свого перебування на території України на момент звернення іноземець підтвердив копією паспорта зі штампом щодо продовження УГІРФО ГУМВС України в м.Києві строку перебування до 08.09.2009 №3/991с та №3/992с, приймаюча сторона " ОСОБА_5 К" та ПП «Сиобоби».

Проте у заяві про надання дозволу на імміграцію під власний підпис позивачами вказано, що вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено вищезазначеною нотаріально засвідченою заявою-згодою та наявним у справі договором найму від 12.11.2009 (орендодавці - громадяни Китайської Народної Республіки Гао Сює Дон та ОСОБА_6 ).

Таким чином, за твердженням відповідача, іноземці при подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію повідомили про себе завідомо неправдиві відомості.

Не зважаючи на вказане, 30.10.2009 начальником управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_7 затверджені висновки щодо прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачам на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію» на підставі якого 30.10.2009 надано дозволи на імміграцію №119623.

Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 та НОМЕР_1 від 10.11.2019, на підставі яких проживають на території України на теперішній час.

В описовій частині висновку від 30.10.2009 зазначено наступне:

"У громадян КНР ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на території України народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 28.05.2009) та паспорт серії НОМЕР_6 від 20.07.2009, виданий Посольством Китайської Народної Республіки в Україні.»

«На даний час громадяни КНР ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішили залишитись разом з донькою на постійне проживання в Україні...».

«Враховуючи викладене, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 та на підставі пункту 3 частини 3 стіл ті 4 пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» - надати дозвіл на імміграцію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ».

У зв`язку із зазначеним позивачам надано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію".

У висновках вказано, що пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що право на отримання дозволу на імміграцію мають батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Відповідач зазначив, що жодних підстав у позивачів на отримання дозволу на імміграцію не було, таким чином до висновків УГІРФО ГУМВС України в м.Києві від 30.10.2009 були включені норми, які суперечать вимогам законодавства України, чинного на момент прийняття рішення.

У висновках вказано, що у заявах про надання дозволу на імміграцію громадянами Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було свідомо зазначено не передбачену законодавством України підставу надання дозволу на імміграцію, а саме "моя дочка ОСОБА_4 народилася в м.Києві у 2009 р.".

Зазначене свідчить про те, що надання заявниками свідомо неправдивих відомостей стосовно підстав для надання дозволу на імміграцію призвело до прийняття завідомо неправомірного рішення про надання дозволу на імміграцію.

У висновках зазначено про доцільність скасування рішень управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м.Києві від 30.10.2009 про надання дозволу на імміграцію громадянам Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасувати, визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, видані на підставі вказаних цих дозволів посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 та серії НОМЕР_1 від 10.11.2009.

На підставі вказаних висновків Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м.Києві та Київській області були прийняті:

- рішення від 06.10.2023 №901 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 30.10.2009;

- рішення від 06.10.2023 №902 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий 30.10.2009.

Видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009 та серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 скасовані на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення, державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Вважаючи рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачі з метою захисту своїх прав та інтересів звернулися із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначений Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі-Закон №3773, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №3773 визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III (далі-Закон №2491, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з статтею 1 Закону №2491 (в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачу дозволу на імміграцію) дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону №2491 визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2491 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Згідно з пунктом 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі-Порядок №1983, в редакції, яка була чинна на момент прийняття відповідачем спірних рішень), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію"; до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Інші центральні органи виконавчої влади відповідно до своєї компетенції у разі порушення клопотання про надання дозволу на імміграцію особам, імміграція яких становить державний інтерес, розглядають його у місячний термін і у разі позитивного висновку надсилають в електронній формі через систему електронного документообігу з накладенням кваліфікованого електронного підпису подання центрального органу виконавчої влади на ім`я Голови ДМС про те, що імміграція особи становить державний інтерес для України.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 23 Порядку №1983 встановлено, що ДМС, територіальні органи і територіальні підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (пункт 24 Порядку №1983).

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову №321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі-Порядок №321, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;2-1) у разі прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства або скасування рішення про визнання особою без громадянства; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 65 Порядку №321 визначено, що рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Згідно з пунктами 66-67 Порядку №321 копія рішення про скасування посвідки надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.

Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан), або шляхом надсилання листа.

У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Як зазначено вище, спірними рішеннями позивачам скасовані дозвіл на імміграцію в Україну громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видані 30.10.2009.

Спірні рішення були прийняті на підставі висновків перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну, затверджених 06.10.2023 т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, в яких вказано про надходження листа Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 17.08.2023 № 76/5/28-511 та від 17.08.2023 №76/5/28-512 з інформацією щодо відсутності правових підстав документування посвідкою на постійне проживання громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, у вказаних висновках контролюючий орган зазначив про те, що з наданих позивачами до заяв про надання дозволу на імміграцію в Україну не вбачається наявність підстав, встановлених ст.4 Закону №2491 для надання дозволу на імміграцію.

Крім того, позивачі не вказали у заявах про надання дозволу на імміграцію передбачену ст.4 Закону №2491 підставу для надання такого дозволу, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні

діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців,

їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Відповідно до статті 9 Закону №2491 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо

особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються, зокрема, для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України;

Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом

документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №2491 дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 (в редакції, яка була чинна на момент видачі позивачам дозволів на імміграцію) рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: територіальні підрозділи міграційної служби в містах з районним поділом та районах у м. Києві (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає міграційна служба), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції міграційної служби чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Відповідно до пунктів 14-16 Порядку №1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію" , надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону.

Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції міграційної служби, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до міграційної служби разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Пунктами 17-19 Порядку №1983 визначено, що міграційна служба перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію", з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію", надсилає запит до СБУ та Національного центрального бюро Інтерполу. Запит до Держкомкордону надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку щодо виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки надсилається інформація міграційної служби.

Термін розгляду може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

Міграційна служба аналізує у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймає рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що громадяни Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві 28.05.2009.

У свідоцтві зазначено, що місцем народження дитини є м.Київ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно з частиною четвертою статті 7 вказаного Закону особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином

України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за

народженням, є громадянином України з моменту народження.

З огляду на вищевказані положення законодавства ОСОБА_4 набула статусу громадянки України з моменту народження.

Таким чином, позивачі як батьки громадянки України мали право на отримання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції в силу вимог статті 4 Закону №2491.

Суд зазначає, що зі змісту вищенаведених положень Порядку №1983 слідує, що територіальні органи ДМС, отримавши від особи заяву про імміграцію в Україну, у місячний термін проводять перевірку правильності її оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", а також надсилають відповідні запити до компетентних органів, висновки яких враховуються при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію.

Таким чином, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

З матеріалів справи вбачається, що документи, які були подані позивачами для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені відповідним територіальним органом який приймав документи позивачів, перевіряв їх справжність та відповідність вимогам законодавства, а також приймав рішення про надання дозволів на імміграцію.

Вказана обставина підтверджується дозволами на імміграцію в Україну, які були видані позивачам 30.10.2009.

Отже, компетентний орган державної влади, при прийнятті рішень про надання позивачам дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідок на постійне проживання в Україні, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови позивачам у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

З висновків за результатами розгляду подання про скасування позивача дозволів на імміграцію в Україну вбачається, що підставами для скасування позивачам дозволів на імміграцію в Україну є результати перевірок, проведених у зв`язку з надходженням листів Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 17.08.2023 № 76/5/28-511 та від 17.08.2023 №76/5/28-512 з інформацією щодо відсутності правових підстав документування посвідкою на постійне проживання громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 було витребувано від відповідача такі докази: копії спірних висновків та копії усіх документів, на підставі яких вони були прийняті (у т.ч. листи Головного управління СБУ в АР Крим від 17.08.2023 №76/5/38-511 та №76/5/28-512 та ін.); копії усіх документів, на підставі яких позивачам були видані дозволи на імміграцію.

Проте, відповідач вимоги ухвали суду від 21.11.2023 та не надав суду копії витребуваних документів, і тим самим не підтвердив наведені у висновках перевірки матеріалів справ про надання дозволу на імміграцію в Україну твердження щодо надання позивачами під час подання заяв про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи позивачем не було доведено наявності підстав для скасування позивачам дозволів на імміграцію в Україну.

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області щодо прийняття рішення за №901 від 06.10.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення за №902 від 06.10.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та скасувати вказані рішення; визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області щодо прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009 року громадянці КНР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009 року громадянину КНР ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та скасувати вказане рішення.

Однак, суд зауважує, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнається судом протиправним, оскаржувана бездіяльність поглинається скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні та подальшій виплаті пенсії.

Отже, права позивачів у даній справі були порушені саме рішеннями Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 06.10.2023 №901 та від 06.10.2023 №902.

Відтак, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів є визнання протиправними та скасування цих рішень, у той час як вимоги про визнання протиправними дій не призведуть до поновлення порушених прав, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність та скасування рішень Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 06.10.2023 №901 та №902, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно з пунктами 66-67 Порядку №321 копія рішення про скасування посвідки надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.

Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан), або шляхом надсилання листа.

У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги позивача в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачами було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн., що підтверджується квитанціями від 17.07.2023 №9311-9544-5973-6032 на суму 1073,60 грн. та від 09.11.2023 №6418-4137-6783-9354 на суму 1073,60 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачами судові витрати у вигляді сплаченого кожним із них судового збору по 1073,60 грн., підлягають стягненню на їх користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 06.10.2023 №901.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 06.10.2023 №902.

4. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України про протиправність та скасування рішень про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 06.10.2023 №901 та від 06.10.2023 №902.

5. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 10.11.2009, виданої громадянці Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

6. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2009, виданої громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

7. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

8. Стягнути на користь громадянина громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м.Київ, вул.Березняківська, буд.4-А).

9. Стягнути на користь громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м.Київ, вул.Березняківська, буд.4-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.