Рішення № 118675284, 02.04.2024, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1535/23

2-а/468/2/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого по справі судді Янчука С.В., при секретарі судового засідання Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, яка складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №397 від 03.07.2023 року, його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки позивач не був повідомлений про місце і час розгляду справи, був позбавлений можливості надавати клопотання, заяви, пояснення чи докази, оскаржувана постанова винесена без участі позивача.

Позивач та його представник судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду надав заяву про слухання справи у його відсутність та відсутність позивача, позов підтримують, просять задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, 02.10.2023 року відповідачем надано відзив на позов.

Ухвалою від 17.07.2023 року було відкрито провадження у справі, судове засідання призначене на 03.10.2023 року на 13.00 год.

03.10.2023 року розгляд справи відкладено у зв`язку з заявою представника позивача, судове засідання призначено на 07.12.2023 року.

07.12.2023 розгляд справи відкладено у зв`язку з із зайнятістю судді в іншому проваджені, судове засідання призначено на 02.04.2024 року.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі письмових доказів, дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 03.07.2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була винесена відносно позивача постанова №397 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. ч.2 ст.210-1 КУпАП України.

Згідно постанови, громадянин ОСОБА_1 будучи на посаді керівника ПП «Злагода» мав обов`язок до 20.06.2023 року у відповідності до постанови КМУ № 1921 від 28.12.2000 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок» подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 письмову інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємстві на таких транспортних засобах. Вищевказана інформація до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем не була подана, чим було порушено ЗУ «Про оборону України», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанову КМУ № 1921 від 28.12.200 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов`язок», внаслідок чого була винесена оскаржувана постанова, позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП України та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до вимог ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 17.07.2023 року відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно записів Розносної книги для місцевої кореспонденції ухвала суду від 17.07.2023 року відповідачу була вручена ще 10.08.2023 року, натомість відзив до суду було надано лише 02.10.2023 року, з пропуском встановлено судом 15-денного строку для подання відзиву на позовну заяву. Відповідачем у відзиві від 02.10.2023 року не було наведено обґрунтування щодо неможливості його подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. А, отже, наданий з пропущенням строку відзив не може розглядатися судом як належний, допустимий доказ при прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, а відтак її слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 сформовано висновок про те, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За такого, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, ставка судового збору в даній справі має становити 536,80 грн. (2684 грн. х 0,2), натомість позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі в сумі 1073,6 грн.

У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 536,80 грн. і позивач має право звернутись до суду з клопотаннями про повернення йому суми надміру сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити, враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вищевказаних витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №397 від 03.07.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП України та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. - скасувати.

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ),

Повне рішення суду складене 02.04.2024 року.

СУДДЯ