Рішення № 118668951, 29.03.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 495/12742/23

№ провадження 2/495/1136/2024

29 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Красовській А.О.

за участю сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачки: не з`явилася

третя особа: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/12742/23

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ

про припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

23.11.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (даліпо тексту відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ про припинення стягнення аліментів (а.с.1а-4).

Так, позивач просить суд:

- припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх доходів щомісячно за виконавчим листом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року по справі № 495/10415/19, ВП № 61676663;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих за виконавчим листом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року, в подальшому по даному виконавчому провадженню;

- визнати виконавчий лист про стягнення аліментів, на підставі якого вони стягувалися таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2024 року цивільну справу № 495/12742/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ про припинення стягнення аліментів прийнято до свого провадження. Справу призначено до судового розгляду (а.с.24-25).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.34).

Відповідачка ОСОБА_2 , відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавала та в судові засідання не з`явилася без поважних причин, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи - Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ, в судове засідання не з`явився, але подав заяву, згідно із якою просить розглянути справу без участі представника відділу та вирішити питання згідно вимог чинного законодавства на розсуд суду. (а.с.33).

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуальногокодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочнийрозгляд справисуд постановляєухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідачка ОСОБА_2 , була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, жодного разу не з`явилася в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавала відзив, а позивач ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2024 року постановлено розгляд цивільної справи № 495/12742/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ про припинення стягнення аліментів провести у заочному порядку.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з березня 2014 року проживали у не зареєстрованому шлюбі.

Від сумісного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

З моментународження донькита до20.07.2017року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживали разом, вели спільне господарство і спільно утримували доньку.

20.07.2017 року Білгород-Дністровським ДВС стосовно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 54349024 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у сумі 700 грн. щомісячно, на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.01.2019 року виконавче провадження було повернуто за заявою стягувача, з 20.07.2017 року по 17.01.2019 року сторони разом не проживали.

01.04.2020 року Білгород-Дністровським ДВС повторно стосовно ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження ВП № 61676663 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заборгованість по аліментам відсутня.

За твердженням позивача, на даний час донька - ОСОБА_3 проживає разом з ним та знаходиться на повному його утриманні, що підтверджується довідкою про склад сімї, видана Мологівською сільською радою за № 1262; витягом з реєстру Мологівської ОТГ про місце проживання особи; довідкою № 93 про те, що ОСОБА_3 навчається у 3 класі Випаснянської філії №1 «Випаснянського ЗЗССО» Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; довідкою, виданою № 1263 Мологівською сільською радою про фактичне місце проживання особи (6, 9, 10-12).

Позивач зазначив, що на даний час вказане вище виконавче провадження відкрито та аліменти продовжують стягуватися з нього на користь відповідачки, хоча дитина проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивачки до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України, передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених устаттях 267-271цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, 01.04.2020 року Білгород-Дністровським ДВС повторно стосовно ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження ВП № 61676663 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте, на даний час дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_1 - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, що документально підтверджено. Тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року по справі № 495/10415/19 (ВП № 61676663).

Між тим, позовні вимоги позивача стосовно звільнення його від сплати аліментів та визнання виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року по справі № 495/10415/19 (ВП № 61676663) таким, що не підлягає виконанню не передбачені нормами діючого цивільного процесуального законодавства у даному випадку, оскільки припинення стягнення аліментів є достатнім способом захисту прав позивача, а зазначені вимоги є тотожніми, як наслідок після припинення стягнення аліментів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ про припинення стягнення аліментів, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 131, 137, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУЮ про припинення стягнення аліментів задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2020 року по справі № 495/10415/19 (ВП № 61676663).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Мишко