Ухвала суду № 118666887, 29.04.2024, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/282/24

Провадження 2/681/226/2024

УХВАЛА

про залишення позовноїзаяви безруху

"29" квітня 2024 р. м.Полонне

СуддяПолонського районногосуду Хмельницькоїобласті ГоргулькоН.А.,розглянувши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

В березні 2024 позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 05.03.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І ЦПК України.

Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ.

Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.

За загальним правилом відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходженням відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ41717584) є: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6.

Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання (дванадцята статті 28 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що за загальним правилом позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, нормами ЦПК України у справах за позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передбачена альтернативна підсудність, тобто позивач має право за своїм вибором звернутися з позовом до стягувача за його місцезнаходженням або за місцем виконання.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

У пункті 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.

Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності) позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів у деяких справах з метою зробити судовий захист їх суб`єктивних прав більш зручним.

Отже, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть бути пред`явлені як за місцезнаходженням відповідача, так і за місцем виконання виконавчого напису.

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникало в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного суду у справі № 638/6060/18 від 12 серпня 2020 року.

Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі Перелік).

Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) Верховний Суд дійшов таких висновків. Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин.

Водночас, у позові позивач не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, зокрема, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, в чому полягає порушення прав позивача як споживача фінансових послуг, а відтак позов не пов`язаний з порушенням прав споживача.

Окрім того, у позові ОСОБА_1 не посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», позов не містить предмету та жодних обставини, які б вказували на порушення її прав позивача, як споживача послуг. Позовна заява за своїм змістом та додані до неї документи не містять ані мети отримання коштів на споживчі цілі як споживача, ані будь-яких підстав, які б вказували на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Відтак у даному випадку не можна вважати пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг та, відповідно, застосовувати норми закону, які дають позивачу право на звернення до суду з позовом за місцем проживання або перебування позивача.

Отже, для визначення підсудності спору із застосуванням положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України позивач має бути не лише зареєстрований/перебувати/проживати на юрисдикційній території відповідного місцевого суду, а й на цій території мають вчинятися реальні виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса.

Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві зазначена адреса зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

З даних свідоцтва про шлюб вбачається, що позивач отримала прізвище « ОСОБА_2 » після реєстрації шлюбу 21.01.2022, до того мала прізвище « ОСОБА_3 ».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. 10.11.2021 відкрито виконавче провадження №67468478 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості 18960 грн. Адреса боржника ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .

Аналогічна адреса боржника зазначена й у доданій до матеріалів справи копії виконавчого напису.

Між тим, суд також враховує, що предметом даного позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, отже позов може бути пред`явлений за правилами альтернативної підсудності за місцем його виконання.

Позовна заява не містить будь - яких відомостей або документів на підтвердження місця виконання виконавчого напису.

Позивачем до позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про вчинення виконавчих дій з виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса на юрисдикційній території Полонського районного суду Хмельницької області.

Отже, позивачу/представнику позивача слід надати належні докази на підтвердження місця вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого документу саме за місцем реєстрації позивача.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

На підставі наданих до позовної заяви документів, суд позбавлений можливості встановити правильність підсудності для розгляду даного позову.

З огляду на неведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 11 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 відповідно до ч.11 ст.185 ЦПК України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Відповідно до ч.12, 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалуне пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків; якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встасновлкекний судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня отримання позивачем зазначеної копії ухвали, роз`яснивши, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А.Горгулько