Рішення № 118658013, 26.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2024 року справа №640/15974/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 21.09.2022 із позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. Просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.07.2022 № 363-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено із займаної посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління у зв`язку із зміною істотних умов державної служби та скороченням чисельності державних службовців, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу»;

- поновити позивача з дня звільнення на рівнозначній посаді категорії «Б» посад державної служби підкатегорії «Б1» в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрації судноплавства);

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати в межах стягнення за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2022 провадження у справі відкрито.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 цю справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху та визначено спосіб для усунення недоліків, у тому числі, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску і доказами в підтвердження цього.

Ухвалою від 27.02.2024 судом, у зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, продовжено розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від представника відповідача у березні 2024 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відмовлено у задоволенні такого клопотання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи зумовлює обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне вивільнення; при цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають попередній посаді, що існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Наголошував, що йому не пропонувалися всі наявні вакантні посади рівнозначні займаній ним, тому вважає, що звільнення проведено з порушенням визначеної Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу» процедури.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що у спірному випадку мали місце зміна істотних умов праці та скорочення чисельності державних службовців, що, разом із переліком пропозицій для переведення, було доведено до відома позивача. Вказали, що інформації про прийняте рішення щодо запропонованих посад від ОСОБА_1 не надходило, у зв`язку із чим його і було у подальшому звільнено. Стверджували дотримання порядку і процедури звільнення у спірному випадку, наголошували, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.

У відповіді на відзив позивач підкреслив, що у цьому випадку відповідач був зобов`язаний запропонувати саме рівнозначну посаду в Адміністрації судноплавства, тобто таку, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби, зокрема, до підкатегорії «Б1» категорії «Б». Натомість були запропоновані посади категорій посад державної служби «В», що суперечить закону і є порушенням процедури звільнення. Зазначив, що займана ним посада скорочення не стосувалась взагалі, жодними змінами до штатного розпису така посада з нього не виводилась.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 16.12.2020 призначений як переможець за результатами добору на посаду начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України. 08.06.2021 звільнений із такої посади у зв`язку із закінченням строку призначення.

09.06.2021 позивач призначений на посаду начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України як такий, що успішно пройшов конкурсний відбір.

Листом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрацією судноплавства) від 21.06.2022 (т. 1 а.с.8) ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади із наданням переліку пропозицій щодо переведення на посади в Адміністрації судноплавства (т.1 а.с.9).

Так, позивачу запропоновані наступні посади: 1) головний спеціаліст відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління; 2) головний спеціаліст відділу надання адміністративних послуг та дипломно-паспортної роботи Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління. Такі посади належать до категорій посад державної служби «В».

Крім того, у попередженні зазначено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №212 «Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства» Державна служба морського та річкового транспорту України перейменована на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту України (Адміністрацію судноплавства).

Також тут міститься інформація про зміну істотних умов державної служби та скорочення чисельності державних службовців Адміністрації судноплавства у зв`язку із введенням в дію з 02.06.2022 структури апарату та штатного розпису апарату Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту України на 2022 рік (т. 1 а.с.8зв.).

Позивачем 06.07.2022 до Адміністрації судноплавства подана заява про переведення на посаду начальника відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління (т.1 а.с.10зв.).

Листом від 01.08.2022 відповідач повідомив про неможливість переведення ОСОБА_1 на таку посаду, враховуючи компетентність та загальні і спеціальні вимоги до посади начальника відповідного відділу (т.1 а.с.11). Також тут зазначено, що перелік пропозицій для переведення доведено до відома ОСОБА_1 , одночасно з попередженням про наступне вивільнення, однак інформація про прийняте ним рішення не надходила.

Крім того, до названого листа додано Переліки вакантних посад державних службовців підкатегорії «Б1» та категорій «Б» і «В» (т.1 а.с.12-15).

Листом Адміністрації судноплавства від 04.08.2022 №848/08-1/14-22 (т.1 а.с.9зв.-10) позивача поінформовано про звільнення із займаної посади на підставі наказу відповідача від 29.07.2022 №363-к у зв`язку із зміною істотних умов державної служби та скороченням чисельності державних службовців відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

З 04.08.2022 стосовно ОСОБА_1 оформлювалися листки непрацездатності, у зв`язку із чим наказом Адміністрації судноплавства від 06.09.2022 №413-к внесено зміни до оскаржуваного наказу (т.1 а.с.86), зокрема, змінено дату звільнення на 05.09.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на час звільнення складав понад 9 років, а стаж державної служби понад 7,5 років; у грудні 2020 року позивачу було присвоєно шостий ранг державного службовця категорії посад державної служби «Б».

Як видно з Переліку вакантних посад державних службовців підкатегорії «Б1» Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України станом на 25.07.2022 (т.1 а.с.12), таких посад було 14, у тому числі посада начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління.

Крім того, із Переліку вакантних посад державних службовців підкатегорії «Б» та «В» Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України станом на 25.07.2022 (т.1 а.с.13-15) вбачається велика кількість вакантних посад категорії «Б» у міжрегіональних управліннях відповідача, у тому числі посада начальника відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства та посада заступника начальника Управління начальника відділу надання адміністративних послуг та дипломно-паспортної роботи у межах Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління.

Разом із тим, жодної із таких вакантних посад категорії «Б» позивачу запропоновано не було.

Судом досліджено та проаналізовано Положення про Чорноморсько-Азовське міжрегіональне управління Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджене наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 30.04.2021 № 214 (т.1 а.с.109-115), та Положення про Чорноморсько-Азовське міжрегіональне управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, затверджене наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 20.06.2022 №150 (т.1 а.с.117-122), за результатом чого суд констатує подібність функцій названих міжрегіональних управлінь.

Також досліджено посадову інструкцію начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, затверджену Головою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України 10.06.2022 (т.1 а.с.124-126), та посадову інструкцію начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління, затверджену В.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 15.04.2020 (т.1 а.с.127-130). За результатом такого дослідження, суд доходить висновку про фактичну тотожність основних посадових обов`язків на вказаних посадах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено у статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як визначено у преамбулі Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (Закон № 889-VIII) цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За змістом частин другої та третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У цьому випадку суд, перш за все, керується положеннями спеціального законодавства, і лише у частині, яка ним не врегульована, - законодавством про працю.

За правилами частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

За змістом пункту першого частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За приписами частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

За визначенням у пункті 6 частини першої статті 2 цього ж Закону рівнозначна посада це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Як закріплено у частині першій статті 6 Закону №889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Згідно положень частини п`ятої статті 87 Закону № 889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

За нормами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів регламентований стттею 9-1 статті 87 Закону № 889-VIII. Так, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

За правилами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За наведених правових норм та встановлених у справі обставин, суд приходить до таких висновків.

Процедура звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізацією державного органу - покроково закріплена у Законі «Про державну службу» і відповідний суб`єкт владних повноважень повинен неухильно її дотримуватися.

Одним із обов`язкових етапів такого звільнення є пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

У спірному випадку позивач обіймав посаду категорії «Б» посад державної служби підкатегорії «Б1», однак йому було запропоновано на вибір дві посади категорії «В». При цьому, судом з`ясовано наявність у відповідача великої кількості вакантних посад категорії «Б», у тому числі і посади начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, повноваження за якої були практично тотожними займаній позивачем до цього посаді.

При цьому, жодних доказів в обґрунтування наявності підстав для застосування як винятку пропозиції нижчої посади державної служби відповідач не надав.

Отже, Адміністрацією судноплавства не дотримано порядку звільнення у цьому випадку, а доводи позивача про те, що відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача повинен був та міг запропонувати іншу посаду за цією ж трудовою функцією є обґрунтованими.

У той же час, звільнення з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав.

Крім того, у випадку, який розглядається, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що реальне скорочення кількості посад мало місце.

Таким чином, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи протиправність звільнення позивача, суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивача, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача.

Так, враховуючи, що ОСОБА_1 з порушенням процедури звільнено з посади, яка відповідає посаді категорії «Б» посад державної служби підкатегорії «Б1», то саме на рівнозначній такій посаді позивач і повинен бути поновлений.

Щодо вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

За змістом пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 4 цього ж Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Вимушений прогул у випадку, який розглядається, розраховується судом з 06.09.2022 (наступний день за днем звільнення, з урахуванням наказу про зміну дати звільнення) по 26.04.2024 (день ухвалення судом рішення).

Як вбачається із поданої Адміністрацією судноплавства довідки про доходи ОСОБА_1 від 07.03.2024 № 03, середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення з роботи, складала 14979,80 грн, а середньоденна 680,90 грн. (т.1 а.с.211).

Тривалість вимушеного прогулу позивача з 06.09.2022 по 26.04.2024 включно складає: 2022 рік - 84 робочих днів, 2023 рік - 260 робочих днів, 2024 рік - 85 робочих днів, що разом становить 429 робочих днів.

Таким чином, належна до стягнення сума за час вимушеного прогулу позивача складає 292 106, 10 грн. (429 робочих днів х 680,90 грн. середньоденного заробітку).

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У цьому випадку оскаржуване рішення не відповідає перерахованим вимогам.

За наведеного, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

За положеннями статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Як закріплено у частині першій статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми неотриманої заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стосовно доводів відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку для звернення до суду, суд зазначає таке.

За змістом частин першої і другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності з частинами першою та шостою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Під час прийняття до провадження цієї справи, суд залишав позовну заяву без руху і надавав строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду. Таку заяву було подано до суду представником позивача і суд констатує, що у цій заяві наведені переконливі аргументи, які підтверджені належними доказами, що свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення з позовом до суду. До того ж, суд враховує і те, що датою звільнення позивача є 05.09.2022, а позовну заяву подано 21.09.2022.

У зв`язку із цим, суд доходить висновку про достатність підстав для визнання поважними причини пропуску та поновлення строку звернення до суду у спірному випадку. При цьому, підстави для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відсутні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат як позивачем, так і відповідачем не надано, отже і підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29.07.2022 № 363-к «Про звільнення ОСОБА_1 »

3.Поновити ОСОБА_1 з дня звільнення на рівнозначній посаді категорії «Б» посад державної служби підкатегорії «Б1» в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

4.Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2022 по 26.04.2024 у сумі 292106, 10 грн. (двісті дев`яносто дві тисячі сто шість гривень 10 копійок).

5.Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на рівнозначній посаді категорії «Б» посад державної служби підкатегорії «Б1» в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та в частині стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (код ЄДРПОУ 41886120, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський (колишній Перемоги), буд. 14) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.