Рішення № 118656896, 15.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокуСправа №160/3632/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсації втрати частини доходів за період з 08.02.2021 року по 20.01.2022 року, тобто по день фактичної виплати нарахованої пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії, на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 160/10165/21;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області компенсацію втрати частини доходів, розрахованої за період з 01.03.2021 року по 31.12.2021 року (включно) в розмірі 3714,94 гривні у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 160/10165/21;

стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі 20000,00 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №160/10165/21 відповідачем було призначено пенсію за віком на пільгових умовах , починаючи з 08.02.2021. Нараховану пенсію було виплачено 20.01.2022. Проте, відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було здійснено нарахування та виплату суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року відкрито провадження у справі №160/3632/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не визнає позовні вимоги, посилаючись на наступне.

Зі змісту ст. 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 , слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дата нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідач наголошує, що належні пенсійні кошти (доплата) за період з 08.02.2021 по 31.12.2021 у розмірі 120105,04 грн. були нараховані на січень 2022 року та сплачені через АТ «ПРАВЕКС БАНК». Починаючи з січня 2022 року пенсія позивачу виплачується належним чином, у належному розмірі, без затримок згідно рішення суду.

Що стосується стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., то факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. Позивач не вказує в чому саме виявляється або полягає така шкода.

Позивачем до суду не надано жодного доказу в підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та їх зв`язку з діями (бездіяльністю) Управління, не надано обґрунтованого розрахунку заявленої суми моральної шкоди.

Враховуючи положення ч.1 ст. 2 КАС України, вимога позивача стягнути заборгованість у сумі 3714,94 грн. є неналежною, оскільки належним способом захисту є зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №160/10165/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.03.2021 року, №0400-010303-8/34977 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.02.2021 року, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду відповідачем було призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у розмірі 11186,18 грн. щомісячно, починаючи з 08.02.2021.

Виплату нарахованої пенсії позивачу було здійснено 20.01.2022 в сумі 120105,04 грн. за всі попередні місяці з 08.02.2021 року по 31.12.2021 року, що підтверджується звітом про стан рахунку АТ «ПРАВЕКС БАНК» за період з 19.01.2022 по 22.01.2022.

Позивач 11.12.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив виконати розрахунок відповідно до постанови КМУ №159 від 21.02.2001 року та сплатити компенсацію втрати частини пенсії (доходів) у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 08.02.2021р. по 31.12.2021р. включно.

Листом від 09.01.2024 №1730-54703/М-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі №160/10165/21 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 08.02.2021 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Доплату пенсійних коштів за період з 08.02.2021 по 31.12.2021 нараховано до виплати на платіжну відомість січня 2022 року. З 01.01.2022 пенсія виплачується згідно рішення суду.

У зв`язку з тим, що покладені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі №160/10165/21 зобов`язання виконані органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що завдали втрат немайнового характеру (моральної шкоди) у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ(Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (Порядок № 159).

Відповідно дост.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Законузазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідност. 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України № 2050-ІІІвизначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку №159передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідноп. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане уст. 3 Закону №2050-ІІІі п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІі Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІє порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Посилання відповідача в обґрунтування відзиву на те, що нараховані позивачу, на виконання рішення суду, кошти були виплачені своєчасно, є безпідставним, оскільки компенсація, передбаченаЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум пенсії), а не виконання рішення суду.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті призначення пенсії та відновлення прав позивача, порушених внаслідок несвоєчасної виплати пенсії, вказана сума є доходом в розумінніст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20,від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20.

З приводу вимоги позивача стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів, розрахованої за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 в сумі 3714,94 грн. суд зазначає, що повноваження щодо обчислення розміру компенсації втрати частини грошових доходів покладається на відповідача, а тому підстави для стягнення з останнього самостійно нарахованих позивачем сум в розмірі3714,94 грн. є передчасними.

Відповідачем на виконання рішення суду не було здійснено розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, призначеної з 08.02.2021 пенсії, виплаченої 20.01.2022на виконання рішення суду.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ч.2ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 08.02.2021 року по 20.01.2022 року, у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 160/10165/21.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що невиплата йому призначеної пенсії протягом майже чотирьох місяців після винесеного судового рішення по справі №160/10165/21, є достатньою і самостійною підставою для висновку, що йому було завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідност. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, яке встановлено уст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст.23 ЦК України).

Заст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду сформульованіупостанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, в якій вказано, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

За оцінкою матеріалів справи і тверджень позивача суд не встановив факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем, позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіянняморальної шкоди, а також відсутній розрахунок розміру заподіяної йому шкоди та не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди.

Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягаютьчастковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.3433846575.1 від 23.01.2024.

Суд, керуючись положеннямист. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсації втрати частини доходів за період з 08.02.2021 року по 20.01.2022 року, тобто по день фактичної виплати нарахованої пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії, на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 160/10165/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 08.02.2021 року по 20.01.2022 року, у зв`язку з порушенням строків виплати призначеної пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 160/10165/21.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 ( шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона