Рішення № 118650491, 16.04.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/23/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури (15300, м. Корюківка Чернігівської області, вул. Шевченка, 98 (код 02910114) (korykivka.prok@chrg.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради (код 04412656) 16100, смт. Сосниця Корюківського району Чернігівської області, вул. Грушевського, 15 (sosn@cg.gov.ua)до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (код 41823846) 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126-б (info@cn.enera.ua) 14021, м. Чернігів, вул. Полєтаєва, 51 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (адреса представника - Прохоренко Марини Миколаївни)про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 15 380 грн 10 коп.

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Якимчук Ю.В. - адвокат, дов. від 29.01.2024

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Ходико О.Є. (посв. від 01.03.2023 № 073867).

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 15 380,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 (суддя М.О.Демидова) постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

підготовче засідання призначити на 30 січня 2024 року на 13:00;

встановити відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання відзиву на позов його копія разом з копіями доданих до нього доказів має бути надіслана позивачу у справі, а докази надсилання додані до матеріалів справи разом із відзивом;

запропонувати прокурору та позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу у справі, а докази надсилання надати суду;

повідомити сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення на відповідь позивача у строк до п`яти днів з дня отримання відповідних документів (позивачем відзиву на позовну заяву; відповідачем - відповіді на відзив).

23.01.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 23.01.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав їх необґрунтованості.

Також відповідач ставить під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради.

Листом від 29.01.2024 № 927/23/24/182/24 Господарського суду Чернігівської області прокурор та сторони були повідомлені про те, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. призначене на 30.01.2024 на 13:00 підготовче засідання проводитись не буде.

31.01.2024, у встановлений судом процесуальний строк (здана для відправки до відділення поштового зв`язку 29.01.2024), до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 26.01.2024 № 51-77-310ВИХ-24 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними.

05.02.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 05.02.2024, якими відповідач повністю відхиляє пояснення, міркування та аргументи прокурора та підтримує свою думку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

07.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 07.02.2024 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно орган місцевого самоврядування повідомив про підтримання позовних вимог та відсутність заперечень щодо їх задоволення.

Дана заява від імені відповідача підписана Кузьменком Іваном Миколайовичем, який на підтвердження наявності повноважень діяти від імені юридичної особи надав довіреність у порядку передоручення від 10.12.2021.

Частиною третьою статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно із частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частиною другою статті16 ГПК України).

Положенням частини четвертої статті 56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як самопредставництво і представництво.

За загальним правилом самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (або суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи; довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 1312 Конституції України передбачено, що обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною першою статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 вказаного Закону встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Такі вимоги також відсутні в ГПК та ЦК, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17.

Тобто, у зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 у справі 910/12070/22.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже було вказано вище, на підтвердження повноважень Кузьменка І.М. на представництво інтересів Сосницької селищної ради до заяви від 07.02.2024 додано довіреність у порядку передоручення від 10.12.2021.

Однак з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, така довіреність не є належним доказом повноважень Кузьменка І.М. на представництво інтересів позивача в порядку самопредставництва юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем не надано документів на підтвердження повноважень Кузьменка Івана Миколайовича представляти інтереси органу місцевого самоврядування як адвоката.

Таким чином, заява від 07.02.2024 є такою, що від імені юридичної особи підписана неуповноваженою на те особою, а тому залишається судом поза увагою.

На підставі розпорядження від 16.02.2024 № 02-01/42/24 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/23/24" був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/23/24, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2024 постановлено:

прийняти до розгляду справу № 927/23/24 за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 15380 грн 10 коп.;

підготовче засідання призначити на 12 березня 2024 року;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 21.02.2024 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 22.02.2024 19:36.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.02.2024 є такою, що отримана позивачем 23.02.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 12.03.2024 підготовчому засіданні позивач не скористався.

04.03.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 01.03.2024 № 51-77-788вих-24 про зміну підстав позову.

В обґрунтування даної заяви прокурор посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно яких стягнення вартості недопоставленої електричної енергії має відбуватись згідно приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, зміна підстав позову обумовлена зміною судової практики, що об`єктивно не залежало ані від прокурора, ані від позивача.

Аналогічна за змістом заява подана прокурором до Господарського суду Чернігівської області і 06.03.2024.

08.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 08.03.2024 на заяву про зміну підстав позову, якими відповідач просить відмовити в її задоволенні.

В підготовчому засіданні 12.03.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо поданої прокурором заяви про зміну підстав позову, суд зазначає, що фактично в даному випадку прокурор змінює тільки нормативно - правове обґрунтування заявленого позову, в той час як підстави позову (обставини, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права) залишаються незмінними.

Ухвалою від 12.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16 квітня 2024 року о 10:00.

В судовому засіданні 16.04.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На веб-сайті «Prozorro» 29.12.2020 Сосницькою селищною радою оприлюднено інформацію про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії обсягом 271 880 куб. м. за бюджетні кошти очікуваною вартістю 679 700,00 грн. з ПДВ з терміном постачання до 31.12.2021 (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-29-010498-а).

У відкритих торгах взяли участь 4 учасники, які надали наступні пропозиції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» з ціновою пропозицією 603 573,60 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 468 993,00 грн з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «EHOJIJI» з ціновою пропозицією 516 766,67 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 509 967,49 грн з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ» з ціновою пропозицією 668 824.80 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 668 824,80 грн з ПДВ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОЗБУТ-ТРАНС» з ціновою пропозицією 678 612,48 грн. з ПДВ та остаточною пропозицією 678 612,48 грн з ПДВ

За результатами процедури відкритих торгів на закупівлю електричної енергії, відповідно до протоколу від 15.01.2021, переможцем визнано TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» з найнижчою ціновою пропозицією - 468 993,00 грн з ПДВ.

29.01.2021 між TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (постачальник) та Сосницькою селищною радою (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2001059ВЦ (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальний обсяг товару становить 271 880 кВт.

Загальна сума договору складає 468 993,00 грн. (п. 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору.

Згідно з комерційною пропозицією вартість 1 кВт/год. становить 1,725 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 13.1 Договору цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження споживачем заяви-приєднання, а саме з 29.01.2021 по 31.12.2021.

Пунктом 13.2 Договору передбачено, що постачальник мас повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

У подальшому, за ініціативою TOB "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" із Сосницькою селищною радою було укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, яку встановлено Договором №2001059ВЦ від 29.01.2021.

У вересні 2021 року ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Сосницької селищної ради з листом, яким повідомило про коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення та направило споживачу додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2062/21 від 31.08.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за січень 2021 становить 1462,52грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +42,03%, за лютий 2021 - 1632,56 грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +27,22%, за березень 2021 - 1374,25грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +51,13%, за травень 2021 - 1018,74 грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +103,87%, за червень 2021 - 1425,14 грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +45,74%, за липень 2021 - 1444,05грн, за серпень 2021 - 2076,95 грн, відсоток зміни ціни +43,83%.

30.09.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Сосницькою селищною радою укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2001059ВЦ від 29.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

п.1 та п.2 таблиці Додатку №3 «Комерційна пропозиція» до Договору: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) - 1,86209 за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

пункт 2.2 Договору: загальний обсяг товару за цим договором 258024,12495 кВт/год;

пункт 5.1 Договору: загальна сума договору складає 468993,00 грн.

У листопаді 2021 року ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до Сосницької селищної ради з листом, яким повідомило, що відповідно до постанови НКРЕКП №1227 "Про внесення змін до постанови НЕРЕКП від 08.04.2020 №766, відбулося різке підвищені законодавчо встановленого рівня цін на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", коливання ціни підтверджено експертним висновком Харківської ТПП. Враховуючи зазначене, споживачу направлено додаткову угоду щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору, разом з експертним висновком Харківської ТПП.

Експертним висновком Харківської торгово-промислової палати №2768/21 від 03.11.2021 установлено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за 1 мВт/год за вересень 2021 становить 2230,78 грн, за жовтень 2021- 2793,44грн, відсоток зміни ціни +25,22%.

17.11.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Сосницькою селищною радою укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №2001059ВЦ від 29.01.2021, що поширює свою дію на відносини сторін з 01.11.2021, за умовами якої, відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти в новій редакції:

п.1 та п.2 таблиці Додатку №3 «Комерційна пропозиція» до Договору: ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тариф) - 2,01287 за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ;

пункт 2.2 Договору: загальний обсяг товару за цим договором 247313,6119 кВт/год.

Як вказує прокурор у позовній заяві на виконання умов договору між Сосницькою селищною радою та відповідачем підписано наступні акти прийому-передачі електроенергії:

1. Акт №2001059ВЦ/32797/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 23.03.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за лютий 2021 року в обсязі 25 768 кВт/год, на загальну суму 44 449,80 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. зa 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями № 137 від 24.03.2021 - 6 103,89 грн., №140 від 24.03.2021 - 7 266,59 грн., №138 - 31 079,32 грн.

2. Акт №2001059ВЦ/49771/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 20.04.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРШГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за березень 2021 року в обсязі 13 070 кВт/год, на загальну суму 22 545,76 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРШГІВ» перераховано кошти згідно з трансакціями № 200446484 від 21.04.2021 - 13 617,16 грн., № 200447040 від 21.04.2021 - 8 928,60 грн.

3. Акт №2001059ВЦ/67063/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 20.05.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за квітень 2021 року в обсязі 14 729 кВт/год, на загальну суму 25 407,53 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРШГІВ» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 206 від 21.05.2021 - 6 393,24 грн., трансакцією № 20412757І від 31.05.2021 - 19 014,29 грн.

4. Акт №2001059ВЦ/83946/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 22.06.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРШГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії травень 2021 року в обсязі 9 611 кВт/год, на загальну суму 16 578,97 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з трансакціями № 206317064 від 25.06.2021 - 2 314,95 грн., № 206315776 від 25.06.2021 - 14 264,02 грн.

5. Акт №2001059ВЦ/98794/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 30.06.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняттю Сосницькою селищною радою електричної енергії за червень 2021 року в обсязі 5 706 кВт/год, на загальну суму 9 842,86 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями № 338 від 21.07.2021 - 6 843,06 грн., № 339 від 21.07.2021 - 11739,00 грн.

6. Акт №2001059ВЦ/113929/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 13.08.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за липень 2021 року в обсязі 7 907 кВт/год, на загальну суму 13 639,57 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями № 349 від 02.08.2021 - 1 260,78 грн., № 400 від 13.08.2021 - 10 770,90 грн., № 401 від 13.08.2021 - 2 888,67 грн.

7. Акт №2001059ВЦ/130234/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 15.09.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за серпень 2021 року в обсязі 6 885 кВт/год, на загальну суму 11 876,63 грн. з ПДВ, за ціною 1,725 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями № 461 від 15.09.2021 - 10 405,20 грн., № 460 від 15.09.2021 - 1 471,43 грн.

8. Акт №2001059ВЦ/144972/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 13.10.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за вересень 2021 року в обсязі 14 208 кВт/год, на загальну суму 26 456,54 грн. з ПДВ, за ціною 1,86209 за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 530 від 13.10.2021 - 22 549,86 грн., трансакцією № 216636096 від 23.10.2021 - 6 906,68 грн.

9. Акт №2001059ВЦ/160250/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 11.11.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за жовтень 2021 року в обсязі 17 158 кВт/год, на загальну суму 31 949,70 грн. з ПДВ, за ціною 1,86209 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою селищною радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з трансакціями № 219568155 від 22.11.2021 - 26 383,88 грн., № 219023171 від 16.11.2021 - 5 565,82 грн.

10. Акт №2001059ВЦ/176898/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 14.12.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за листопад 2021 року в обсязі 21 642 кВт/год, на загальну суму 43 562,75 грн. з ПДВ, за ціною 2,01288 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з платіжним дорученням № 647 від 14.12.2021 - 35 221,72 грн., трансакцією № 223283703 від 20.12.2021 - 8 341,03 грн.

11. Акт №2001059ВЦ/179010/1 прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії від 28.12.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття Сосницькою селищною радою електричної енергії за грудень 2021 року в обсязі 16 847 кВт/год, на загальну суму 33 910,99 грн. з ПДВ, за ціною 2,01288 грн. за 1 кВт/год. з ПДВ.

Сосницькою радою на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з трансакціями № 225279482 від 30.12.2021 - 3 562,83 грн., № 225276882 від 30.12.2021 - 30 348,16 грн.

Таким чином, упродовж 2021 року за договором №2001059ВЦ від 29.01.2021 Сосницькій селищній раді фактично поставлено електричної енергії в обсязі 153531 кВт/год, за яку сплачено 280221,10 грн.

Прокурор в позовній заяві вказує, що позивач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлену електроенергію кошти у розмірі 264841,00 грн, натомість сплатив 280221,10 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 15380,10 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Сосницької селищної ради , в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Сосницька селищна рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Сосницька селищна рада, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, які за доводами прокурора суперечать вимогам п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сприяла порушенню інтересів територіальної громади. Тобто сільська рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів, при цьому, неналежно їх реалізує.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Листом від 12.04.2023 №51-75-1711вих-23 окружною прокуратурою інформовано Сосницьку селищну раду про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод № 2-3 до договору від 29.01.2021 №2001059ВЦ.

Листом від 25.04.2023 № 04-20/268 Сосницька селищна рада повідомила, що не зверталася до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії від 29.01.2021 №2001059ВЦ та стягнення надміру сплачених коштів та звертатися не планує.

Сосницькою селищною радою підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Сосницька селищна рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до ТОВ "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Сосницької селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Також судом враховано, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом установлено, що позивач та відповідач уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №2001059ВЦ від 29.01.2021, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно з Комерційною пропозицією ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 1,725 грн. з ПДВ, а загальна сума договору відповідно до п.5.1 становить 468993,00 грн. з ПДВ.

Додатковими угодами №2,3 було змінено істотні умови Договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 1,725 грн до 2,01287 грн за 1кВт/год. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 16,69%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №2,3 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) ним надано експертні висновки Харківської торгово-промислової палати.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний ринок "на добу наперед" (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №2062/21 від 31.08.2021, №2768/21 від 03.11.2021 містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, у період дії договору відбувалось і зменшення середньозваженої ціни електричної енергії, проте відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) з позивачем не укладав, хоча така можливість передбачена у п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №2,3 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Селищна рада мала беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, установивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №№2,3 до Договору №2001059ВЦ від 29.01.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов Договору №2001059ВЦ від 29.01.2021 відповідач повинен був постачати позивачу електричну енергії за ціною 1,725 грн за 1 кВт/год.

Як установлено судом, відповідач, у 2021 році, поставив позивачу електричну енергію у кількості 153531кВт/год, за яку останній розрахувався в повному обсязі, сплативши відповідачу кошти в сумі 280221,10грн.

Натомість виходячи з ціни, обумовленої сторонами в договорі, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожиту в спірному періоді електричну енергію 264841,00грн (153531кВт/год х 1,725грн/кВт/год), а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 15380,10грн (280221,10грн - 264841грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 15380,10грн грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 15380,10грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 8052 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 15 380,10 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 30.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2001059ВЦ від 29.01.2021, укладену між Сосницькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04412656) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 17.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2001059ВЦ від 29.01.2021, укладену між Сосницькою селищною радою (код ЄДРПОУ 04412656) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656; 16100, смт. Сосниця Корюківського району Чернігівської області, вул. Грушевського, 15) 15380,10 грн безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 8052,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2024.

Суддя А.С.Сидоренко