Ухвала суду № 118650414, 26.04.2024, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"26" квітня 2024 р. Справа № 924/417/24

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши (без виклику сторін) заяву про забезпечення позову справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Шепетівського району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос Агро", м. Київ

товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро", м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2021 року, укладеного між ТОВ "Ярос Агро" та ТОВ "Екоферма Ярос Агро",

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56485835 від 05.02.2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В., поновивши запис про право власності на даний об`єкт за ТОВ "Ярос Агро",

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56486332 від 05.02.2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В., поновивши запис про право власності на даний об`єкт за ТОВ "Ярос Агро",

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56484894 від 05.02.2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В., поновивши запис про право власності на даний об`єкт за ТОВ "Ярос Агро",

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56486696 від 05.02.2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В., поновивши запис про право власності на даний об`єкт за ТОВ "Ярос Агро",

ВСТАНОВИВ:

25.04.2024 року до Господарського суду Хмельницької області разом із позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Шепетівського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос Агро", м. Київ, товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро", м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2021 року, укладеного між ТОВ "Ярос Агро" та ТОВ "Екоферма Ярос Агро", скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та проколу передачі раніше визначеному складу суду від 24.04.2024 року вказані позовна заява та заява про забезпечення позову передано для розгляду судді Музиці М.В.

У заяві про забезпечення позову ТОВ "Суффле Агро Україна" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно, яке належить ТОВ "Екоферма Ярос Агро":

групу будівель №1, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, с. Кремінна, вул. Івана Франка, буд. 6, загальною площею 411,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 621999168212. Опис об`єкта: Літера А-2: дім спеціаліста площею 366,3 кв.м.; Літера Н-2: трансформаторна підстанція площею 45,4 кв.м.;

групу будівель №2, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, с. Кремінна, вул. Івана Франка, буд. 6/1, загальною площею 2873,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 622292268212. Опис об`єкта: Літера Л-1: свинарник маточник №2 площею 1237,8 кв.м.; Літера М-1: свинарник маточник №1 площею 1635,7 кв.м.; Літера Р: гнеєсховище;

групу будівель №3, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, с. Кремінна, вул. Івана Франка, буд. 6/2, загальною площею 4302,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 622131668212. Опис об`єкта: Літера Е-1: підсобне приміщення, колишні автовага СТФ №2 площею 22,6 кв.м.; Літера Є-1: підсобне приміщення, колишня компресорна площею 19,2 кв.м.; Літера Ж-1: корнесховище, сан. пропускник №2, галерея площею 2373,8 кв.м.; Літера З-1: свинарник маточник №3 площею 1541,4 кв.м.; Літера К-1: навіс площею 345,5 кв.м.; Літера С: яма гноєзбирач;

групу будівель №4, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, с. Кремінна, вул. Івана Франка, буд. 6/3, загальною площею 4606,0 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 621909968212. Опис об`єкта: Літера Б-1: свинарник-відгодівельник №2 площею 1867,4 кв.м.; Літера В-1: свинарник-відгодівельник №3 площею 2108,9 кв.м.; Літера Г-1: кормоцех №1 площею 318,5 кв.м.; Літера Д-1: кормоцех №2 площею 303,3 кв.м.; Літера О-1: водонапірна станція площею 7,9 кв.м.

Також просить заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії ( в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо вказаного вище майна.

Заяву мотивує тим, що ТОВ "Ярос Агро" до 2020 року працювало у звичному режимі, проте, у зв`язку з високими цінами на кукурудзу у 2020 році не виконало свої зобов`язання перед позивачем щодо поставки кукурудзи та не сплатило ТОВ "Суффле Агро Україна" штрафних санкцій. Вказане мало наслідком звернення ТОВ "Суффле Агро Україна" до суду із відповідними позовами.

Позивач вважає, що ТОВ "Ярос Агро", усвідомлюючи ризики негативного розвитку подій та потенційні дії виконавця, вирішив переоформити свій основний ліквідний актив - зазначене вище нерухоме майно, на пов`язану компанію ТОВ "Екоферма Ярос Агро". В подальшому відповідач 1, з метою невиконання судових рішень, звільнив всіх працівників, розірвав майже всі договори оренди земельних ділянок, щодо яких потім були укладені договори оренди із ТОВ "Екоферма Ярос Агро", що позбавило його можливість здійснювати будь-яку господарську діяльність.

З викладеного ТОВ "Суффле Агро Україна" робить висновок, що вчинені ТОВ "Ярос Агро" дії були направлені на недопущення виконання судових рішень по стягненню заборгованості на користь позивача, а укладений 02.02.2021 року договір купівлі-продажу є фраудаторним.

В той же час, очевидно, що відповідач 2 має право та можливість відчужити спірні об`єкти нерухомості, які були навмисно виведені з власності відповідача 1 для недопущення продажу такої нерухомості з ціллю задоволення вимог кредиторів. Тому у позивача є об`єктивні обґрунтовані припущення, що відповідач 2 намагатиметься відчужити майно під час розгляду справи, зважаючи на той протизаконний спосіб (внаслідок укладення фраудаторного правочину), у який він отримав право власності на майно. Звертає увагу суду, що подальше відчуження відповідачем 2 спірного майно унеможливить виконання потенційного рішення у даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими документами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.202Г у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Водночас зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Із матеріалів справи стверджується, що позивачем оспорюється договір купівлі-продажу, за яким боржник позивача відчужив наявний у нього актив пов`язаній особі з метою, як стверджує ТОВ "Суффле Агро Україна", невиконання судових рішень про стягнення з ТОВ "Ярос Агро" на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" грошових коштів.

Тобто, позовні вимоги у цій справі є немайновими та спрямовані на визнання спірного договору недійсним, вони не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна на користь позивача та фактично направлені на відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем 1 - ТОВ "Ярос Агро", задля подальшої можливості його продажу в межах виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Позивачем у заяві про забезпечення позову зазначено, що у нього існують об`єктивні обґрунтовані припущення про те, що відповідач 2 намагатиметься відчужити під час розгляду справи майно, куплене за оскаржуваним договором, позаяк таке майно набуте ним у протизаконний спосіб.

Проте, факт набуття майна ТОВ "Екоферма Ярос Агро" шляхом вчинення фраудаторного правочину підлягає встановленню за результатами вирішення судового спору та на даний час є припущенням позивача. Як зазначено вище, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З викладеного судом критично оцінюються обґрунтування позивача щодо існування загрози відчуження майна відповідачем 2 у зв`язку з протизаконним способом його набуття.

Окрім того, заходами забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи. Натомість позивач просить накласти арешт на майно, тобто, заборонити розпорядження ним (не тільки відчуження), та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії (не тільки щодо відчуження), що вплине на господарську діяльність відповідача 2. Такі способи забезпечення також не відповідають обраному ТОВ "Суффле Агро Україна" способу захисту та цілі унеможливлення відчуження майна відповідачем 2 для його повернення відповідачу 1 - ТОВ "Ярос Агро".

Жодних інших достатніх доказів на підтвердження припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (фактично відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем 1 - ТОВ "Ярос Агро"), матеріали заяви не містять.

Додатково суд враховує, що на даний час об`єкти нерухомості, на які просить накласти арешт позивач та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо них, перебувають в іпотеці Агра Опот`юніті Фанд Лімітед на підставі договору іпотеки від 24.12.2020 року, тому застосування визначених позивачем заходів забезпечення позову безпосередньо стосуватиметься права вказаної особи, яка на даний час не є учасником спору.

Так, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії ТОВ "Екоферма Ярос Агро" будуть спрямовані на відчуження нерухомого мана не є достатньою підставою для вжиття обраних ТОВ "Суффле Агро Україна" заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Окрім того, визначені заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із обраним позивачем способом захисту порушеного права, вплинуть на господарську діяльність відповідача 2 та права третьої особи - Агра Опот`юніті Фанд Лімітед.

Суд також враховує, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

З вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №924/417/24. Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися повторно із заявою про забезпечення позову за наявності достатніх обґрунтувань обраного ним способу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні заяви від 24.04.2024 року ТОВ "Суффле Агро Україна" про забезпечення позову у справі №924/417/24.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею, 26.04.2024 року, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; позивачу в електронний кабінет