Рішення № 118647830, 25.04.2024, Шаргородський районний суд Вінницької області

Шаргородський районний суд

Вінницької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року

м. Шаргород

Справа № 152/251/24

Провадження № 2/152/163/24

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Соколовської Т.О.,з участю секретаря судового засідання Ансілевської Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

учасники справи не прибули,

встановив:

I. Виклад позицій позивача та відповідача.

19.02.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про стягнення аліментів на її утримання до досягнення сином ОСОБА_3 трьох років в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає з нею. Відповідач з сім`єю не проживає, добровільно матеріальної допомоги на її утримання до досягнення дитиною трьох років не надає, чим ставить її у скрутне матеріальне становище.

Відповідач ОСОБА_2 повторно на виклик суду не прибув.

ІІ.Заяви (клопотання)учасників справи.

25.04.2024 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.29).

Інших заяв і клопотань пов`язаних з розглядом справи, від учасників справи не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 18 березня 2024 року, з викликом сторін. Клопотань від сторін про інше не надходило. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с. 17).

Ухвалу суду від 19.02.2024 направлено на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яку він отримав 11.03.2024 (а.с.21). У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладався з 18.03.2024 на 03.04.2024, 03.04.2024 на 25.04.2024.

У судові засідання, призначені на 18.03.2024, 03.04.2024, 25.04.2024 відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про час і місце розгляду справи, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності, або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Повідомлення про час і місце розгляду справи надіслано на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_2 , яка зазначена в поданій позовній заяві. Судові повістки вручено, що підтверджується зворотніми рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.21, 26, 29).

Отже, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України суд визнає, що позивач ОСОБА_2 повторно не з`явився до суду без поважних причин.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, повторно на виклик суду не прибув по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем проживання (а.с. 21, 26, 29). Про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності або про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

За правилами ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суда наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статтей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другоїстатті 247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

Перешкод для пред`явлення позову про стягнення аліментівна утриманнядружини додосягнення дитиноютрьох років, судомне встановлено.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п.42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно допрактики,яка відображаєпринцип належногоздійснення правосуддя,судові рішеннямають достатньоюмірою висвітлюватимотиви,на якихвони базуються.Межі такогообов`язку можутьрізнитися залежновід природирішення тамають оцінюватись,виходячи зобставин кожноїсправи (рішення"РуїзТорійа протиІспанії"від 09.12.1994).Конвенція негарантує захисттеоретичних таілюзорних прав,а гарантуєзахист правконкретних таефективних (рішення"Артікопроти Італії"від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

Згідно положень ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

За приписами ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач ОСОБА_2 не використав можливість і право реалізувати свої процесуальні права, заперечувати проти позову, надати докази у підтвердження своїх заперечень, на виклик суду повторно не прибув.

Небажання ОСОБА_2 надати відзив та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, з`являтися на виклик суду, дає суду право обмежитись доказами, наданими позивачем.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено,що сторониз 24.11.2021перебувають узареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 24.11.2021 (а.с.8).

Під час перебування у шлюбі у сторін даного цивільно правового спору 25.07.2022 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 04.08.2022 (а.с.6).

Дитина проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області №01 191/306 від 15.02.2024 (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, регулярної матеріальної допомоги на утримання дружини не надає.

Позивач ОСОБА_1 у зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, не має змоги працювати і утримувати себе.

У добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Статтею 75 СК Українипередбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ч.1ст.80СК України аліменти присуджуються одному із подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя або у твердій грошовій сумі. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік та працює, відсутність у позивачки самостійного доходу та те, що на утриманні відповідач має ще малолітню дитину.

Відповідно до ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз вище вказаної норми закону, дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: перебування у зареєстрованому шлюбі з чоловіком, проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка можливості для надання матеріальної допомоги (аліментів).

Отже, за змістом вищевказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Такий правовий висновок, вказаний Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 202/712/17, провадження № 61-28943св18, які є обов`язковими для врахування всіма судами України.

Розмір аліментівна утриманнядружини узв`язку зпроживанням знею дитинисімейним законодавствомне визначено,тому судвважає заможливе застосуватист.80СК України,за якоюрозмір аліментівна утриманняподружжя зарішенням судуможе бутиприсуджено участці відзаробітку (доходу).

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Вищезазначене кореспондується з висновками Верховного Суду викладених в постанові від 19.01.2018 у справі № 541/1208/16-ц.

VІ.Висновки суду

Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів в підтвердження позовних вимог переконує суд, що позивачем ОСОБА_1 надано належні, достовірні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України, на підтвердження її права на утримання до досягнення дитиною, яка проживає з нею трьох років, а з боку відповідача ОСОБА_2 це право порушено і підлягає судовому захисту.

VІІ. Розподіл судових витрат

Згідно з вимогами ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

У силу ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.2-5,7,8,10-13,81,83,89,141,258,259,263 265,268,273,279,430ЦПК України, на підставі ст.ст. 75, 80, 84 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання у зв`язку з проживанням з нею дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 19 лютого 2024 року і до досягнення дитиною трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 (однієї чверті) частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно процесуальним кодексом України.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 11.08.2022, органом 0540;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий 02.08.2021 органом 6826.

Рішення ухвалено та підписано 25.04.2024.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська