Рішення № 118647277, 15.04.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2456/23

Провадження №2/726/21/24

Категорія 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.04.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., за участю секретаря судового засідання Житарь С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісіль Роман-Володимир В`ячеславович до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісіль Р.-В.В. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - служба у справах дітей П`ядицької сільської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якому просила суд:

- визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю - ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25% від усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. За рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 23.08.2023 року у справі № 726/1574/23 шлюб між ними розірвано. У шлюбі народжено доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичне місце проживання доньки сторін по справі - АДРЕСА_1 (тобто з позивачем як матір`ю дитини). Відповідач впродовж понад рік не цікавиться життям дитини та не приймає участі у її вихованні та забезпеченні, що обумовлює істотні складнощі у самостійному забезпеченні дитини матір`ю. Якнайкращим інтересам дитини буде максимально відповідати проживання разом зі матір`ю, яка безперервно турбується про неї та доглядає. Таке переконання також базується на тому, що батько дитини самоізолювався від виховання дитини та нею не цікавиться, що поставить під раціональний сумнів можливість належного морального та психологічного розвитку нашої спільної дитини. Описана ситуація є психотравмуючою для

дитини. Зазначає, що позивач спроможна забезпечити доньку всім необхідним. Зважаючи на фактичну ситуацію з місцем проживання малолітньої доньки: реєстрація місця проживання батьків - ідентична, однак фактичне місце проживання дитини - з матір?ю (відмінна адреса від місця проживання батька дитини), а також беручи до уваги той факт, що усі намагання переконати батька у необхідності реєстрації місця проживання доньки саме з матір`ю не дали бажаного результату. Це свідчить про існування спору про місце проживання нашої малолітньої дитини. Водночас, як відомо позивачу, відповідач немає іншого фактичного місця проживання, окрім того, що вказано у формі зареєстрованого місця проживання, що являється територією військової частини, що ставить під сумнів можливість обстеження житлових умов останнього, як і можливість повноцінного проживання дитини з батьком на території військової частини. Позивач не має наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та обов`язків щодо спільної дитини. Водночас, з огляду на те, що відповідач не допомагає забезпечувати дитину, необхідним є стягнення з нього аліментів. З урахуванням наведеного, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кісіль Р-В.В. просив суд його позов задовольнити.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позиції учасників справи

06.11.2023 р. представник позивача скерував до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному розмірі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Інші процесуальні дії

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до таких висновків.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою сторін по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до акту про підтвердження місця проживання від 03.10.2023 р., затвердженого підписами сільського голови - Гайдейчук П. та депутата сільської ради Адамського М., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується підписами сусідів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.56).

При обстежені місця умов проживання встановлено, що в будинку проживає ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , 2017 року народження, яка відвідує ЗДО «Лісова казка», батько ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - пенсіонер та мати ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Умови задовільні. Дитина забезпечена всіма необхідними засобами для навчання, виховання та догляду. Указане підтверджується актом обстеження умов стану сім`ї від 21.12. 2023 року /а.с.56/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

У відповідності до положень ст.ст. 280-284 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених вище норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 02/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) , постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23), та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, суд приходить до висновку про задоволення позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю, що забезпечить реалізацію найкращих інтересам дитини з урахуванням її віку та потреб розвитку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд враховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів з відповідача в судовому порядку аліментів на утримання дитини у розмірі 25% від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, при цьому суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, не має соціальних зобов`язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн., за вимогу про стягнення аліментів судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, ст.150, 155, 160, 161,180, 182 СК України, ст.8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кісіль Роман-Володимир В`ячеславович, третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей П`ядиківської сільської ради до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 25% усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.

Головуючий суддя Л. В. Байцар