Ухвала суду № 11864313, 05.10.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-19419/10 Головуючий у 1 інстанції: Шаптала Є.Ю.

Категорія: 57 Доповідач: Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Голубинського А.М.

при секретарі Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , -

В С Т А Н О В И В :

16 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .

Зазначала, що має сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. До досягнення дитиною трирічного віку вона отримувала державну допомогу по догляду за дитиною. Н а протязі 2007 року відповідач виплачував їй таку допомогу згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» були визнані неконституційними, просила визнати дії відповідача щодо невиплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену допомогу в розмірі 1896 грн. 52 коп. (а.с. 3-5).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецькаі від 31 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1896 грн. 63 коп. за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 19).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. В 2007 році держава гарантувала виплату зазначеної допомоги в розмірі, який був відповідно до розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» встановлений Верховною Радою України в ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». (а.с. 20).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач є матірю ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 6), та в період з 01 квітня 2007 року по 22 листопада 2008 року отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплату якої відповідач в 2007 році проводив в розмірі: в липні 2007 р. 129 грн. 03 коп., в серпні 2007 р. 132 грн. 64 коп., в вересні 2007 р. 134 грн. 43 коп., в жовтні 2007 р. 136 грн. 13 коп., в листопаді 2007 р. 140 грн. 05 коп., в грудні 2007 р. 144 грн. 10 коп. (а.с. 7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був виплачувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», але в порушення вимог закону таку допомогу виплачував у меншому розмірі.

Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII в редакції, що діяла станом до 01 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно пункту 3 розділу VII Прикінцеві положення зазначеного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V зупинено на 2007 рік дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 14 ст. 71 та абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» поновили свою дію з 09 липня 2007 року і після 09 липня 2007 року інший розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на 2007 рік визначений не був, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченої державної допомоги, суд першої інстанції виходив саме з цих розмірів мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п. 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За п. 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі, меншому, ніж встановлений частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», та правильно визначив розмір недоплаченої позивачу допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, який склав 1896 грн. 63 коп. Доводи щодо визначеного розміру недоплати відповідачем в апеляційній скарзі не наведені.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не можуть бути причиною невиконання покладених на відповідача зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Д оводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України відповідач від сплати судового збору звільнений.

Відповідно до п. 10 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 по цій справі витрати з інформаційно-технічного забезпечення підлягають сплаті в розмір 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Клопотання УПСЗН Пролетарської районної в м. Донецьку ради про звільнення його від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи через те, що воно є бюджетною установою, кошторисом якої не передбачено фінансування зазначеного виду витрат, задоволенню не підлягає.

Статтею ст. 81 ЦПК України визначено вичерпний перелік справ, при розгляді яких не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Відповідно до частини 3 ст. 81 ЦПК України суд може звільнити сторону від оплати витрат, повязаних з розглядом справи, враховуючи її майновий стан. Будь-яких доказів щодо майнового стану відповідачем суду не надано.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

А.М. Голубинський