Рішення № 118642115, 22.04.2024, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/269/24

Провадження № 2/347/284/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника

третьої особи Заячук М.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Яблунівської селищної ради про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

01.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом. Вимоги позову обґрунтовані тим, що за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають весь час з матір`ю, та знаходяться на її утриманні.

Рішенням Косівського районного суду від 01.02.2023 року шлюб між сторонами було розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Починаючи з 2022 року, сторони проживають окремо, і відповідач перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу в тому числі і на утримання неповнолітніх дітей.

22.03.2016 року Косівським районним судом видано виконавчий лис згідно якого з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Однак у 2020 році позивач забрала з виконавчої служби виконавчий лист, оскільки відповідач мав дуже велику заборгованість і запевнив, що буде надати в добровільному порядку матеріальну допомогу, однак свого слова не стримав, жодної допомоги на утримання дітей не надавав. З часу окремого проживання відповідач перестав надавати будь- яку матеріальну допомогу ОСОБА_1 та малолітнім дітям. Діти ростуть, потребують багато додаткових витрат, однак відповідач з 2022 року жодного разу матеріальної допомоги дітям не надавав. Крім того з часу фактичного окремого проживання відповідач, перестав цікавитися дітьми, не виявляв бажання займатись їх вихованням.

Увесь час з моменту коли відповідач залишив ОСОБА_1 , саме вона піклувалась про їх спільних дітей, навіть на день народження, різдвяні свята, «Новий Рік та «Святого Миколая» від відповідача діти не отримували жодних подарунків.

Коли діти хворіли, особливо Святослав, який є інвалід дитинства та хворіє «гострий лімфобласний лейкоз» і потребує постійного догляду та лікування, відповідач жодного разу його не провідав та не поцікавився станом здоров`я дітей.

Відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні дітей, виявляти турботу, щодо них. Будь-яких перешкод чи заборони щодо побачень з дітьми відповідачу ніхто не чинить.

З 2022 року і по даний час, не спілкується з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідач по справі свідомо не бажає брати участь у вихованні дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не телефонує, не листується та не відвідує їх вдома, чим злісно ухиляється від участі у вихованні їх дітей. Також відповідач будь- якого контакту із закладом шкільної освіти не підтримує, участі у вихованні та навчанні не бере, із вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, вихованням дітей позивач займається сама, що підтверджується довідкою від 01.02.2024 року №10/02-12 виданою Стопчатівським ліцеєм, де навчаються діти.

З цих підстав, позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити, та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Позиція учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 вимоги позову підтримали в повному обсязі. Позивач висловила доводи аналогічні позовній заяві. Додатково ствердила, що з відповідачем була двічі одружена, однак після одруження в 2022 році, відповідач покинув її та дітей і виїхав за кордон. На даний час у відповідача інша сім`я. Він не цікавиться дітьми взагалі, не займається їх вихованням, не спілкується з ними, та не допомагає матеріально. Їх спільний син, є інвалідом дитинства, та має важке онкологічне захворювання. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням про допомогу для лікування сина. Однак відповідач сказав, що не може надавати допомогу, оскільки немає можливості. Позивач ОСОБА_1 повідомляла відповідача про те, що буде звертатися з позовом до суду про позбавлення його батьківських прав. Відповідач ствердив, що не заперечуватиме.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Однак подав до суду письмову заяву, про те, що позов визнає, та не заперечує щоб позбавити його батьківських прав.

Представник третьої особи, в судовому засіданні наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, відносно його двох неповнолітніх дітей підтримала. Ствердила, що дійсно позивач самостійно виховує та піклується про двох спільних дітей. Крім того, у позивача є третя дитина від чоловіка з яким ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі. Дійсно неповнолітній син ОСОБА_6 є інвалідом дитинства, та потребує лікування. В умовах що склалися, батько самоусунувся від виховання та утримання дітей, та жодної допомоги матері не надає. Представник третьої особі, органу опіки та піклування Яблунівської селищної ради вважала, що відповідача слід позбавити батьківських прав відносно його двох неповнолітніх дітей.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. 02.04.2024 року на адресу Косівського районного суду надійшла письмова заява від відповідача ОСОБА_4 про те, що вимоги позову він визнав в повному обсязі, та не заперечував, щодо позбавлення його батьківських прав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2024 року цивільну справу прийнято до провадження, та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2023 року.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії дублікату свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 12 червня 2020 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно з копією дублікату свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 12 червня 2020 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Відповідно копії медичного висновку № 94/22 від 26 липня 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлений діагноз гостра лімфобластна лейкемія common B ІІ варіант, пізній ізольований кістково-мозковий рецидив, ЦКС - статус 1 (а.с.9).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 14.11.2018 року, ОСОБА_6 надано статус дитини-інваліда (а.с.10).

Відповідно до копії рішення суду від 01 лютого 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на виховання з матір`ю (а.с.11-12).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 від 22.03.2023 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 22.03.2023 року у виконавчому комітетом Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (а.с.13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 від 01 серпня 2023 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).

Згідно копії акту обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , акту обстеження матеріально-побутових умов, виданого виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради від 11.12.2023 року № 292/13-11, житло розміщене на 1 поверсі 2 поверхового будинку, умови проживання задовільні, багатодітна сім`я перебуває у важких умовах, за цією адресою мешкають: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15-16).

Згідно з копією довідки, виданої Стопчатівським ліцеєм Яблунівської селищної ради, батько ОСОБА_4 не цікавиться навчальними досягненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не відвідує батьківські збори, не бере участі у вихованні дітей (а.с.17).

Відповідно до копії довідки, виданої Косівським ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області Західного-Міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 176/25.8-27 від 11.12.2023 року, у Відділі відсутні дані про сплату чи не сплату аліментів ОСОБА_4 (а.с.18).

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради від 27.02.2024 року № 3-3-/2024, ОСОБА_4 доцільно позбавити батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.46-48).

Відповідно до витягу з реєстру Яблунівської територіальної громади № 2022/000476231 від 01.09.2022 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.51)

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітніх дітей.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Неповнолітні діти проживають разом із позивачем матір`ю ОСОБА_1 , та повністю перебувають на її утриманні, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Неповнолітній син ОСОБА_6 є інвалідом дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 .

Відповідач вихованням та утриманням дітей не займається. Згідно довідки виданої Стопчатівським ліцеєм Яблунівської селищної ради, батько ОСОБА_4 навчанням дітей не цікавиться, участі у вихованні дітей не бере, батьківські збори, жодного разу не відвідував.

Згідно висновку органу опіки та піклування Яблунівської селищної ради відповідач ОСОБА_4 знаходиться за межами України, з дітьми не спілкується, матеріально не допомагає, життям і здоров`ям дітей не цікавиться. А відтак комісія вважала за необхідне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_4 про те, що він позов визнав, то суд не приймає таку заяву до уваги, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини (аналогічна позиція міститься у постанові КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22).

Однак, аналізуючи наведені факти та обставини, а також письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до переконання, про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач-батько неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 ухиляється від виховання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та виконання своїх обов`язків. Не цікавиться долею своїх дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; та взагалі не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Суд звертає увагу, що зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають у суду сумніву, а отже, відповідачем порушено право його дітей на рівень життя, достатній для їх фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке гарантоване ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" і яке підлягає захисту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України шляхом позбавлення його, як батька батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, оскільки він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо їх виховання, що в свою чергу не буде суперечити інтересам дітей.

Одночасно суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.

На підставі Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ), третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Яблунівської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула