Ухвала суду № 118635978, 22.04.2024, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

22.04.2024

Справа № 644/ 7896 /23

н/п 2/644/ 345 /24

У Х В А Л А

іменем України

про направлення справи за підсудністю

22 квітня 2024 року м. Харків

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова - Сітало А.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська міська прокуратура про відшкодування шкоди завданої органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Волошин А.В. звернувся до суду із позовною заявою в інтересах позивача, в якій просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України зі спеціального рахунку, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) грн.

Ціна позову визначена позивачем в розмірі 1 200 000,00 грн.

Після надходження позовної заяви до суду з метою визначення даного позову Орджонікідзевському районному суду м. Харкова, судом здійснено запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання позивача.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи, отриманої з Реєстру територіальної громади м. Харкова вбачається, що місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України (за правилами альтернативної підсудності) позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Після відкриття провадження у справі протягом встановленого судом строку від відповідача відзив на позов до суду не надходив.

Від Головного управління Національної поліції у м. Києві та Київської міської прокуратури до суду надійшли письмові пояснення в яких представники третіх осіб просять відмовити в задоволенні позову.

Разом з письмовими поясненнями представником третьої особи - Головного управління Національної поліції у м. Києві суду заявлено клопотання про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва.

В обґрунтування даного клопотання представник третьої особи посилається на те, що позов ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду, не може бути розглянутий судом за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивача, відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України у зв`язку з тим, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, передбачено окремий порядок визначення територіальної підсудності для звернення до відповідного суду з даним позовом.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Волошиним А.В. суду надано заяву про вирішення питання про проведення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду без його участі та участі позивача.

Представник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова Таманов Є.О. не заперечував проти закриття підготовчого судового засідання та призначення до судового розгляду.

Частиною 1 ст. 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Ухвалою від 09.11.2023 року судом постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у зв`язку з чим, розпочато підготовче провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи та здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Дослідивши на стадії підготовчого провадження клопотання представника третьої особи та перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить висновку, що цивільна справа за даним позовом підлягає направленню за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, з наступних підстав.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Частина третя статті 43 КПК України передбачає, що виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для захисту на відповідній стадії судового провадження.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися.

Такий порядок визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні . кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Вимогами статті 2 Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає серед іншого, і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

В обґрунтування гарантованого державою права на відшкодування шкоди позивачу, в позовній заяві зазначено постановлення Шевченківським районним судом міста Києва вироку від 16.06.2020 року, яким виправдано позивача у зв`язку з визнанням його невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили 07.07.2022 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при зверненні до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за місцем проживання позивача не дотримано установленого законодавством порядку при зверненні до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди завданої органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду.

За положеннями частини першої статті 12 цього Закону, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1,3,4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін із дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 зазначеного Закону). Великою Палатою Верховного Суду 20.03.2019 у справі № 686/1049/18 зроблено правовий висновок, що із аналізу статті 12 Закону № 266/94-ВР убачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір відшкодованої шкоди, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, ці положення Закону за своєю правовою суттю є процесуальною нормою про орган, який уповноважений на розгляд певних звернень громадян, та порядок оскарження прийнятого цим органом рішення.

Перелік уповноважених органів, до яких громадянин має право звернутись у кожному конкретному випадку, визначається пунктом 11 наказу Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, який для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3,4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягненні у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

За загальним змістом цих норм, оскільки зазначені органи повинні винести постанову чи ухвалу, то можна зробити висновок, що відшкодування шкоди у таких випадках проводиться за спрощеною процедурою, адже при відшкодуванні цих витрат потерпіла особа вправі розраховувати на повне відшкодування відповідно до наданих нею документів.

Такий правовий висновок викладений у пунктах 97 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №201/10234/20.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд справи по суті з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), потягне за собою скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне надіслати цивільну справу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, уповноваженого на розгляд заяви позивача про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України передання справи за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 28, 31, 32, 187, 189, 196, 197, 260, 261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська міська прокуратура про відшкодування шкоди завданої органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду - направити за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Роз`яснити сторонам, що передача справи до іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Копію ухвали направити сторонам по справі для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 25.04.2024 року.

Суддя: А. К. Сітало