Рішення № 118634399, 25.04.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2511/24

Справа № 760/14469/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» /далі - ПАТ «НАСК «Оранта»/ (код ЄДРПОУ: 00034186; адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7д; адреса представника: 08131, Київська обл., Києва-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Гоголя, буд. 27) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

13.10.2022 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, датована 07.09.2022, за підписом представника позивача - Негрич С.Ю. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «НАСК «Оранта» суму страхового відшкодування в розмірі 7 716,13 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 17.10.2022.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 24.10.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 12.07.2021 між ОСОБА_3 (надалі - Страхувальник) та ПАТ НАСК «ОРАНТА» укладений договір УБ 1529257 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «КІА VENGA» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Як стверджується у позові, 23.09.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю т.з. «КІА VENGA», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як вказує позивач, відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 755/16262/21 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

На думку позивача, саме неправомірним діями відповідача, що керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_2 , було завдано шкоди застрахованому договором УБ 1529257 т.з. «КІА VENGA», д.р.н. НОМЕР_1 .

Також у позові зазначається, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_2 на день скоєння ДТП була забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ № 201564449. Ліміт відповідальності 130 000,00 грн, франшиза - 0 гривень.

У позові стверджується, що до позивача звернувся страхувальник з заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору УБ 1529257.

Зі слів позивача, 25.10.2021 складений страховий акт № СТО-21-62199/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з протоколу (акту) огляду транспортного засобу, наряду - замовлення ТОВ «Корея Моторс на Подолі» від 29.09.2021.

У позові наголошується, що на підставі зазначених документів НАСК «ОРАНТА» здійснила виплату страхового відшкодування на рахунок СТО (згідно наданого наряду - замовлення, який по формі акт виконаних робіт та квитанцією на оплату послуг) в розмірі 28 637,52 грн.

При цьому, вказується, що оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ № 201564449 в ПрАТ «УПСК» то остання керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала ПАТ HACK «ОРАНТА» страхове відшкодування в неповному розмірі 20 921,39 грн, недоплативши страхове відшкодування в розмірі 7 716,13 грн.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до наданої довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.06.1994 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 37).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду без вручення (а.с. 43).

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 12.09.2023 зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 42; https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1475873/).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

За змістом відповіді з Національної поліції України вбачається, що 23.09.2021 о 06 год 45 хв у м. Києві по вул. Інженера Бородіна, 5-Б сталася ДТП (ідентифікатор картки: НОМЕР_5) за участі транспортного засобу «КІА VENGA», реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 7-9).

При цьому, з вказаної відповіді вбачається, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN», державний номер НОМЕР_2 на день скоєння ДТП була забезпечена полісом № 201564449, серія - ЕР; ліміт за шкоду майну 130 000,00 грн; назва страхової компанії - ПрАТ «УПСК».

Обставини ДТП також підтверджується долученою до матеріалів справи копією постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 755/16262/21 (а.с. 6; https://reyestr.court.gov.ua/Review/100475251), в описовій частині якої вказано, зокрема, наступне: « ОСОБА_1 23.09.2021 року о 06 годині 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Інженера Бородіна, 5 Б, під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Kia Venga» д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 порушив п.п.2.3 б, 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_1 23.09.2021 року о 06 годині 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Інженера Бородіна, 5 Б, був учасником ДТП, місце якої залишив, до поліції не повідомив, чим порушено п. 2.10 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.»

Вказаною постановою суду від 20.10.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та ст. 124 КУпАП.

Вбачається, що 12.07.2021 між ПАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування транспорту № УБ № 1529257 (а.с. 15).

30.09.2022 ОСОБА_3 звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування, внаслідок події, яка відбулася 23.09.2021 (а.с. 11).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, сума страхового відшкодування, здійсненого на підставі договору страхування УБ № 1529257, становить 28 637,52 (а.с. 14).

На а.с. 10 міститься платіжне доручення № 54664 від 26.10.2021, з якого вбачається, що ПАТ НАСК «Оранта» здійснило переказ 28 637,52 грн отримувачу ТОВ «Корея Моторс на Подолі»; призначення платежу: «страхове відшкодування на ремонт автомобіля КІА VENGA, державний номер НОМЕР_1 , Договір Уб № 1529257 від 12.07.2021, власник ОСОБА_3 НОМЕР_6 без ПДВ».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 17.11.20241 надсилалася ПрАТ «УПСК» претензія № 3390-05-27/80 про виплату страхового відшкодування (а.с. 16).

Зі змісту банківської виписки № 000000160 від 12.01.2022 (а.с. 12) вбачається, що ПрАТ «УПСК» здійснило переказ 20 921,39 грн отримувачу ПАТ НАСК «Оранта»; призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту № 044/037/017502/21/1 за автомобіль, державний номер НОМЕР_1 .

Крім того, до позовної заяви долучено копії: страхового акту № СТО-21-62199/1 від 25.10.2021 (а.с. 13); попереднього замовлення-наряду № КП013979 від 29.09.2021 (а.с. 17); протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 11.10.2021 (а.с. 18); протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 24.09.2021 (а.с. 19); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «КІА VENGA» реєстраційний номер НОМЕР_1 та посвідчення водія ОСОБА_5 (а.с. 23); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ НАСК «Оранта» (а.с. 24-33).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вбачається з постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 755/16262/21: « ОСОБА_1 23.09.2021 року о 06 годині 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Інженера Бородіна, 5 Б, під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Kia Venga» д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 порушив п.п.2.3 б, 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_1 23.09.2021 року о 06 годині 46 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Інженера Бородіна, 5 Б, був учасником ДТП, місце якої залишив, до поліції не повідомив, чим порушено п. 2.10 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП».

Цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).

З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 755/16262/21, а позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, вартість ремонту була частково повернута страховою компанією відповідача, а інщу частину грошових коштів відповідач не повернув, то на користь позивача з відповідача належить стягнути 7 716,13 грн.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 481,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 5).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ: 00034186; адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7д):

-7 716,13 грн (сім тисяч сімсот шістнадцять гривень тринадцять копійок) сплаченого відшкодування;

- 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня ) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич