Рішення № 118624111, 25.04.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2024 Справа №905/117/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

розглянувши матеріали справи

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Родинське

про стягнення 22185,68 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , м.Родинське про стягнення 22185,68 грн, з яких 8000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 13354,88 грн сума прострочених платежів по процентах, 830,80 грн сума прострочених платежів за комісією.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021 в частині своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту, комісії та процентів.

На виконання приписів ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 01.02.2024 витребувано у Державної міграційної служби України відомості про реєстрацію або місцеперебування фізичної особи ОСОБА_1 , м.Родинське; витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , м.Родинське.

Листом №6.2-1204/6-24 від 06.02.2024 Державна міграційна служба України повідомила, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/117/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано у Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк») наступну інформацію: чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 27.06.2021 по 25.01.2024 включно.

04.03.2024 на адресу суду від АТ «Акцент-Банк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-20240220/1350 від 23.02.2024 у відповідь на запит по справі №905/117/24 від 15.02.2024 з додатками.

19.03.2024 на адресу суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист №3543/0/2-24/3 від 14.02.2024 за змістом якого повідомлено, що станом на 06.02.2024 в ЄІБД ВПО про запитувану особу інформація відсутня.

Суд зазначає, що ухвала суду від 15.02.2024 про відкриття провадження була направлена учасникам справи на їх відомі електронні поштові скриньки (зокрема на електронну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів від 15.02.2024.

Одночасно, означена ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету від 15.02.2024.

Вказана ухала суду направлялась на юридичну адресу позивача та була ним отримана, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 15.02.2024, що була направлена на відомі суду адреси відповідача та повернута суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою Вручити особисто, рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8 та 15 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (пункт 101 Правил).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також судом на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі «Судова влада» було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали від 15.02.2024, роздруківка означеного оголошення наявна в матеріалах справи.

Окрім того, суд намагався передати відповідачу телефонограму за телефоном, що зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте встановити зв`язок з відповідачем не вдалося, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про рух справи.

Про хід розгляду справи учасники справи також могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду був тимчасово обмежений, а наразі запроваджено роботу суду в змішаному режимі (в приміщенні суду та дистанційно).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

27.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі позивач, кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Єгоровою Інною Едуардівною (далі відповідач, позичальник), на основі прийнятої відповідачем (акцептованої) пропозиції (оферти) позивача, укладено договір про надання кредиту (електронна форма) №342706-КС-001 (далі - договір), відповідно до п. 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 24 тижнів; процентна ставка: в день 1,08398920, фіксована; комісія за надання кредиту: 1200,00 грн; загальний розмір кредиту: 8000,00 грн; термін дії договору до 12.12.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 20040,00грн (п. 1 договору).

Згідно з п.2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.

Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір (п.5 договору).

Відповідно до п.8 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 9 договору).

Договір про надання кредиту (електронна форма) №342706-КС-001 від 27.06.2021 підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-9581 27.06.2021 о 21:18:41.

Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджених наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 12.03.2021 №07-ОД, (далі - правила) визначають загальні положення (розділ 1), інформаційне забезпечення договору та дії, що передують його укладенню (розділ 2), порядок укладення договору (розділ 3), права та обов`язки сторін договору (розділ 4), порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту (розділ 5), відповідальність сторін (розділ 7) та інші умови.

Договір про надання кредиту, укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п.3.1.6 правил).

Відповідно до п.3.1.7 правил, укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підпунктом 4.2.2.2 п.4.2.2 правил встановлено обов`язок позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту, до закінчення терміну його дії, що кореспондує праву кредитодавця, наведеному у п. 4.3.3 правил, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.

Умовами пп. 4.3.6.1. п. 4.3.6. правил унормовано, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення договору надати кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту (можливо перерахування суми кредиту декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки відкритий на ім`я позичальника або по реквізитам рахунку відкритий на ім`я позичальника, або шляхом отримання позичальником грошових коштів готівкою через касу банку чи небанківської установи, що є партнером кредитодавця.

За змістом п. 4.4.4. правил, позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.

У розділі 5 правил визначається порядок нарахування процентів, комісії, черговість погашення вимог та повернення кредиту: обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (п. 5.1 правил); нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (п.5.2 правил); заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту, при безготівкових розрахунках вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п.5.3 правил); у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту у разі їх нарахування; у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; у четверту чергу - проценти за користування кредитом; у п`яту чергу - сума кредиту (п. 5.5 правил).

У матеріалах справи відсутні докази розірвання, внесення змін до договору №342706-КС-001 від 27.06.2021 чи визнання його недійсним повністю чи частково у судовому порядку.

Матеріали справи містять анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com/) від 25.01.2024, яка містить інформацію, зокрема щодо позичальника та його номеру банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів.

Також до матеріалів справи долучено візуальну форму послідовності дій клієнта.

Кредитодавець на виконання умов договору перерахував на банківську картку, зазначену відповідачем в анкеті, позичальнику кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн, що підтверджується платіжною квитанцією №419398533 від 27.06.2021 та випискою АТ «Акцент-Банк» про рух коштів по банківській картці відповідача за період з 27.06.2021 по 25.01.2024.

Позивач наполягає, що відповідач здійснив частково платежі за спірним договором на загальну суму 1670,00 грн, з яких 1300,80 грн зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та 369,20 грн зараховані на погашення комісії.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків по договору №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021 в частині своєчасного та в повному обсязі повернення суми кредиту, комісії та процентів позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , м.Родинське про стягнення 22185,68 грн, з яких 8000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 13354,88 грн сума прострочених платежів по процентах, 830,80 грн сума прострочених платежів за комісією.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021 укладено з Фізичною особою-підприємцем Єгоровою Інною Едуардівною.

Слід відзначити, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Водночас, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.12.2021 внесено запис 2002710060001011943 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , за її рішенням.

Таким чином, боржником у даній справі є фізична особа ОСОБА_1 , яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності станом на дату звернення із позовною заявою.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ст. 207 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору, а саме, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 3-4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на момент укладання договору) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято (акцептовано) пропозицію (оферту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» щодо укладення договору №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021.

У справі №524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Договір містить відмітку про підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора G-9581 від 27.06.2021 о 21:18:41. Дії, вчинені відповідачем для укладання договору, відображені у візуальній формі послідовності дій клієнта.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На підставі викладеного, судом встановлено, що сторонами укладено договір №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, що вважається укладеним в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір №342706-КС-001 про надання кредиту від 27.06.2021 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання кредиту позивач перерахував позичальнику кредитні кошти на зазначений в договорі банківський рахунок/карту в розмірі 8000,00грн, що підтверджується платіжною квитанцією №419398533 від 27.06.2021 та випискою АТ «Акцент-Банк» про рух коштів по банківській картці відповідача за період з 27.06.2021 по 25.01.2024.

Відповідач отримання суми кредиту не спростовує та не заперечує.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за графіком платежів дата сплати останнього платежу 12.12.2021.

Як вказує позивач та не спростовує відповідач, останній здійснив часткову оплату за договором на суму 1670,00 грн. З розрахунку вбачається, що 1300,80 грн зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та 369,20 грн зараховані на погашення комісії.

Докази сплати заборгованості за наданим кредитом, комісією та нарахованими процентами відповідачем не надані, розмір заборгованості не спростовується та не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Згідно вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення 22185,68 грн, з яких 8000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 13354,88 грн сума прострочених платежів по процентах, 830,80 грн сума прострочених платежів за комісією вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м.Київ до ОСОБА_1 , м.Родинське про стягнення 22185,68 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м.Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість у загальному розмірі 22185,68 грн, з яких 8000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 13354,88грн сума прострочених платежів по процентах, 830,80 грн сума прострочених платежів за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2024.

Суддя Г.Є. Курило