Рішення № 118623143, 29.03.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27352/20

2/760/1223/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Щепановій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року позивач звернувся в суду із зазначеним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 :

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн.;

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн. та 3% річних у розмірі 1 077,93 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 55 918,71 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 476,12 грн.;

- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 22,14 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 657,32 грн. та 3% річних у розмірі 2 545,22 грн.;

- витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн.;

- суму сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивач Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» посилається на наступне.

Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «Київенерго».

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

На виконання вимог законодавства КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого правилами.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає та власником якої є відповідачка, під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Позивач зазначає, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).

Позивач стверджує, що виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

При цьому, відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2020 складає 66 394,83 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 55 918,71 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 476,12 грн.).

Розрахунок заборгованості на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована.

Таким чином, згідно з нормами законодавства відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 2 657,32 грн., а також 3% річних на суму заборгованості у розмірі 2 545,22 грн.

Крім викладеного, позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі повинні сплачувати внески позивачу за обслуговування вузлів комерційного обліку. Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку встановлюється Розпорядженням від 24.12.2019 №2244 «Про встановлення внесків за обслуговування».

Отже, як вказує позивач, сума позовних вимог позивача за спожиті з 01.05.2018 послуги становить:

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 55 918,71 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 476,12 грн.;

- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 22,14 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 657,32 грн. та 3% річних у розмірі 2 545,22 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, зазначає, що позивач, на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 940,94 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.)

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511). Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювались на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором цесії та відповідно до положень чинного законодавства України позивачем нараховано:

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн.;

- 3% річних у розмірі 1 077,93 грн.

Отже, сума позовних вимог позивача за Договором цесії за спожиті до 01.05.2018 послуги становить:

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн.;

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн. та 3% річних у розмірі 1 077,93 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

14.12.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

19.02.2021 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.02.2020 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідачем копію ухвали суду від 19.02.2020 та копію позовної заяви з додатками не було отримано.

Вказані документи направлялися відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 , та адресою, яка зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 .

Конверти з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, які направлявся відповідачу за адресою місця реєстрації та адресою, зазначеною у позовній заяві, повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

03.08.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2023 року, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, 29.03.2024 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», у якій вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, та не заперечує проти прийняття судом заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача та адресу, вказану у позовній заяві, копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів, та судові повістки про виклик до суду. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримала, а конверти повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд вважає повідомлення відповідача про розгляд даної справи належним.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача ОСОБА_3 на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останньої щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи письмову згоду представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №231739991 від 10.11.2020 року, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою:

АДРЕСА_3 власності зареєстровано 14.03.2015 року.

Також, встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавцем послуг за якими є позивач.

Так, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих комунальних послуг, станом на 01.10.2020 утворилась заборгованість, яка складає 66 394,83 грн. з яких: 55 918,71 грн. - заборгованість за послуги з централізованого опалення та 10 476,12 грн. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та ««Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою КМУ України 05 липня 2019 р. №690, які діють з 13.08.2019 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст.ст. 67, 68 Житлового Кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.

Згідно із пунктом 5 частини третьої ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 05 липня 2019 р. №690, які діють з 13.08.2019 року, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

ПАТ «Київенерго» визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01 липня 2014 року.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «КИЇВЕНЕРГО», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». За розпорядженням виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Сторона позивача посилається на те, що виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Так, на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року №34 (5085).

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Відповідна позиція викладена у постанові КГС від 21.04.2020 року у справі №910/7968/19.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язана сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Так, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку постачає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , яка під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідач зобов`язана оплатити заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги.

Як встановлено судом, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманих комунальних послуг, станом на 01.10.2020 року утворилась заборгованість, яка складається із

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення у розмірі 55 918,71 грн. та заборгованості за спожиті з 01.05.2018 р. послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 476,12 грн., що підтверджується наданим суду позивачем розрахунком заборгованості.

Позивачем надавались послуги на квартиру, яка належить на праві власності відповідачу. Доказів протилежного відповідачем надано не було, як і не було надано доказів фактичного не отримання послуг або не проживання відповідача у квартирі.

Суд звертає увагу на те, що стороною відповідача в ході розгляду справи розрахунок позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань, заперечень.

Зважаючи на те, що відповідач є споживачем послуг та повинна була здійснювати оплату таких послуг на рахунок ПАТ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», однак, вчасно та регулярно платежі на оплату послуг не вносила, що призвело до утворення заборгованості, а тому така заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем існують грошові зобов`язання, які відповідачем порушуються, наявна заборгованість підлягає сплаті з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань (правовий висновок у справі ВСУ № 6-68цс12).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахована позивачем сума інфляційної складової боргу в розмірі 2 657,32 грн. та 3% річних в сумі 2 545,22 грн., що зазначена у відповідному розрахунку позивача, наданому суду, який є належним та допустимим доказом, підтверджує розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за надані послуги.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі повинні сплачувати внески позивачу за обслуговування вузлів комерційного обліку. Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку встановлюється Розпорядженням від 24.12.2019 №2244 «Про встановлення внесків за обслуговування».

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22,14 грн. заборгованості за обслуговування вузла комерційного обліку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01.05.2018 р. комунальні послуги суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

До 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

11.10.2018 р. між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 р. послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахуванням оплат. Перелік договорів, споживачів та сум грошових зобов`язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.

Встановлено, що позивач прийняв право вимоги до споживача ОСОБА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка виникла станом на 01.05.2018 року в розмірі 17 940,94 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.) та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511). Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювались на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором цесії та відповідно до положень чинного законодавства України позивачем нараховано:

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн.;

- 3% річних у розмірі 1 077,93 грн.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованості, сума позовних вимог позивача до відповідача за Договором цесії за спожиті до 01.05.2018 послуги становить:

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн.;

- заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн. та 3% річних у розмірі 1 077,93 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виникло 14.03.2015, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також на те, що стороною відповідача в ході розгляду справи розрахунок позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань, заперечень, суд приходить до висновку що заявлені КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01.05.2018 р. комунальні послуги, є обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи, що відповідач є споживачем послуг та повинна була здійснювати оплату таких послуг на рахунок ПАТ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», однак, вчасно та регулярно платежі на оплату послуг не вносила, що призвело до утворення заборгованості, а тому така заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи прострочення сплати коштів за користування комунальними послугами (а саме спожитими послугами з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води) з боку відповідача, відсутності будь-яких заперечень щодо позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 30.04.2018 та з 01.05.2018 до 01.10.2020 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у заявленому позивачем розмірі, а також вимог про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та 3% річних, нарахованих позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

При цьому, судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача витрат пов`язаних з отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн., оскільки інформаційна довідка з вказаного Реєстру надавалася разом з позовною заявою в якості доказу на підтвердження зазначених в позові обставин, що є обов`язком сторони в розумінні вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 360, 509, 541, 638, 642 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не відомий) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (адреса: м. Київ, вул. площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість за спожиті до 30.04.2018: послуги з централізованого опалення у розмірі 16 211,42 грн.; послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 729,52 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1 596,74 грн. та 3% річних у розмірі 1 077,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не відомий) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (адреса: м. Київ, вул. площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість за спожиті з 01.05.2018: послуги з централізованого опалення у розмірі 55 918,71 грн.; послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 476,12 грн.; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 22,14 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 657,32 грн. та 3% річних у розмірі 2 545,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не відомий) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (адреса: м. Київ, вул. площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.04.2024.

Суддя О.М. Букіна