Вирок № 118611228, 22.04.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12962/22

провадження № 1-кп/753/619/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Квітневе, Коростишівського району, Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 не судимий,

- який обвинувачується за ч.3 ст. 286-1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

представник потерпілих ОСОБА_6 ,

потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

встановив:

01.08.2022 приблизно в 17 год. 40 хв., ОСОБА_4 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки «MAZDA- CX7», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по другій (крайній лівій) смузі проїзної частини вул. Бориспільській у м. Києві, зі сторони вул. Академіка Горбунова в напрямку вул. Ялтинської, зі швидкістю 71,567…73,094 км/год., яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці 50 км/год., наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра) Правил дорожнього руху України.

В цей час, проїзну частину вул. Бориспільської, по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, перетинала пішохід ОСОБА_11 , рухаючись зліва на право, відносно напрямку вищезазначеного транспортного засобу.

Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 1.5,підпункту «б» п. 2.3, підпункту «а» п. 2.9, 12.9 «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- підпункт «а» п. 2.9: водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- підпункт «б» п 12.9: водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.293.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, розпочав керування технічно справним автомобілем марки «MAZDA- CX7», р.н. НОМЕР_1 під час якого, рухаючись по проїзній частині вул. Бориспільської у м. Києві в межах другої (крайньої лівої) смуги, будучи заздалегідь проінформованим про наближення до пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «нерегульований пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год., порушуючи швидкісний режим, маючи об`єктивну змогу спостерігати момент початку перетину проїзної частини пішоходом ОСОБА_11 по нерегульованому пішохідному переходу, будучи обізнаним, що в даному випадку пішохід має перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вступив на перехід, а водій, в свою чергу, зобов`язаний зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, внаслідок чого, створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров`ю громадян, навпроти будинку № 5 зазначеної вулиці виїхав на пішохідний перехід, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , після чого, продовжуючи рух, здійснив зіткнення з трамваєм марки «Татра Т3» бортовий номер НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , який рухався за маршрутом 22К сполученням «завод ЗБК- вул. П. Усенка ».

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла на місці пригоди. Так, ОСОБА_11 отримала наступні тілесні ушкодження: перелом хребта з деяким розм`якшенням спинного мозку без ушкодження його оболонок, множинні правобічні переломи ребер з розривами реберної плерви, розриви обох легень, розриви правової частки печінки з розтрощенням її паренхіми, масивний крововилив у заочеревну тканину, значна кількість вільної крові у плевральних та очеревинній порожнинах, недокрів`я внутрішніх органів, множинні рани, садна та синці на тулубі і кінцівках. Відкриті переломи правої плечової та правої стегнової кісток, а також закритий - лівої стегнової кістки. Зазначені ушкодження характерні для дії твердих предметів зі значною силою. Стосовно живої людини за ознаками небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями як небезпечні для життя в момент заподіяння, так і впродовж травматичного процесу. Зазначені тілесні ушкодження за своїми особливостями, виникли безпосередньо перед настанням смерті ОСОБА_11 . Смерть ОСОБА_11 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до масивної внутрішньої кровотечі з розвитком загальної крововтрати. Характер та особливості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 свідчать про причинний зв`язок їх виникнення з дорожньо-транспортною пригодою. Характер травми, локалізація тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_11 , можуть свідчити про перебування потерпілої в момент контакту з транспортним засобом у вертикальному або близькому до нього положенні та була звернена правим боком до останнього. Найбільш вірогідно ОСОБА_11 в момент контакту з транспортним засобом перебувала в динамічному стані.

В діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам підпункту «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожньогорухуУкраїни, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної події.

Крім того ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та підпункту «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_4 вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, підпункту «а» п. 2.9., підпункту «б» п. 12.9 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 , тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, не оспорював обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, вибачився перед потерпілими, розуміє, що завдав потерпілим непоправної шкоди і готовий нести відповідальність. Суду пояснив, що 01.08.2022 року він рухався на автомобілі після роботи на заправку. Під час руху не помітив пішохода, яка загинула на місці. Він весь час до приїзду працівників поліції перебував на місці ДТП, потім його возили для здачі аналізів на стан сп`яніння та виявили стан алкогольного сп`яніння, що він також не оспорює. Наразі прикладає усіх зусиль для повного відшкодування моральної шкоди потерпілим, матеріальну шкоду відшкодував. Просив не призначати суворого покарання, врахувати, що на його утриманні молода дружина та малолітня дитини, батьки похилого віку, які потребують догляду.

Цивільні позивачі - потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представник цивільного позивача - потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , підтримали у повному обсязі цивільні позови та просили їх задовольнити, стягнувши з відповідача - ОСОБА_4 завдану матеріальну та моральну шкоду а також витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги. Зазначили, що позов в частині матеріальної шкоди відповідач відшкодував у повному обсязі, в частині моральної шкоди - відшкодував частково, лише 340 000 гривень. Також потерпілі повідомили суду, що ОСОБА_4 лише перед судовими засіданнями намагається з ними спілкуватися щодо відшкодування шкоди, висуває якість вимоги для підписання угод. В питанні щодо призначення покарання ОСОБА_4 зазначили, що вважають, що ОСОБА_4 не розкаявся за свої дії, затягує судовий процес, шкоду почав відшкодовувати не одразу, а лише під тягарем суду. Просили призначити суворе покарання.

ОСОБА_4 - відповідач суду пояснив, що пред`явлені цивільні позови він визнає і робить все від нього залежне для відшкодування завданої його діями шкоди. Пояснив, що він не має такої великої суми, а тому не може відшкодувати все одразу, намагається знайти шляхи для повного відшкодування шкоди, наразі він не працює і тому йому важко знайти таку суму, вже продав автомобіль і гроші за його продаж - 4 000 доларів США передав потерпілому ОСОБА_9 на часткове відшкодування моральної шкоди. Потерпілому ОСОБА_10 він в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди передав 5 000 доларів США. Також хоче заставу, яка зараз внесена як альтернативний щодо нього запобіжний захід також направити на покриття моральної шкоди. Також пояснив, що намагався ще до направлення обвинувального акту до суду знайти можливість зв`язатися з позивачами, щоб зрозуміти їх вимоги до нього, його захисники спілкувалися з представником потерпілих, однак той не йшов на контакт, не повідомляв, які вимоги у потерпілих до нього. Лише в суді з`явилися цивільні позови, з яких він зрозумів, що саме просять потерпілі в рахунок відшкодування шкоди. Однак не дивлячись на те, що потерпілі не хотіли з ним зустрічатися він ще направлення обвинувального акту до суду направив їм певну суму коштів в рахунок відшкодування завданої ним шкоди. Під час судового розгляду намагався домовитись з потерпілим про відшкодування шкоди, був створений чат з перепискою, бувало домовлялись, а потім потерпілі змінювали свою думку. Майже постійно він спілкувався з потерпілим ОСОБА_9 . Також хотів поспілкуватися з потерпілою ОСОБА_8 , однак такої можливості йому не давали.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз`яснено учасникам кримінального провадження, що вони будуть позбавленні оскаржити обставини, які ними не оспорюються в апеляційному порядку.

Суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди.

Суд не може прийняти доводи прокурора та потерпілих щодо відсутності щирого каяття у обвинуваченого, виходячи з наступного.

Так, свою позицію щодо відсутності щирого каяття у обвинуваченого прокурор та потерпілі пов`язують з тривалим судовим розглядом з вини обвинуваченого, необґрунтованими клопотаннями під час розгляду справи і постійним перенесенням судових засідань за клопотанням сторони захисту, вважаючи, що тим самим обвинувачений не кається і хоче уникнути відповідальності. Суд вважає такі доводи помилковими, оскільки закон надає особі (обвинуваченому) право на захист своїх інтересів у той спосіб, який обраний обвинуваченим та стороною захисту, якщо він не суперечить закону, а тому спосіб і тактика реалізація цього права стороною захисту не може судом розцінюватися як відсутність у обвинуваченого щирого каяття.

Також на думку суду є помилковими твердження представника потерпілих, що обвинувачений лише під тягарем судового рішення намагається відшкодувати шкоду потерпілим. В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що ще до подачі цивільного позову він, спілкуючись з ОСОБА_9 пропонував відшкодувати шкоду, хоча б на поховання, однак йому було відмовлено і тоді він самостійно, ще до отримання позову направив потерпілим в рахунок відшкодування шкоди гроші, суду надав копії квитанцій на підтвердження своїх доводів (а.п.34-36 т.2). З квитанцій вбачається, що 12.10.2022 року від ОСОБА_4 ОСОБА_10 перераховано 6 500 гривень, ОСОБА_8 - 6 000 гривень, ОСОБА_9 - 62 400 гривень. Потерпілі в судовому заіданні не заперечували факту отримання вказаних грошей.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 ,відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно із ст.. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини,які пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на вищезазначені положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції Особливої частини КК України, а й із тим норм Загальної частини КК України, в яких регламентується цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Згідно ст.. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають врахуванню ступінь тяжкості вчинено злочину, особа винного й обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, зокрема, що вчинений ним злочин є тяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його вибачення перед потерпілими, наявність обставин, які пом`якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування родичам ОСОБА_11 шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який одружений, на утриманні має малолітню дитину, батьків пенсійного віку, з місця роботи де він працював - Державне підприємство Укроборонсервіс характеризується позитивно, судимостей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також судом враховується і думка потерпілих щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 суворого покарання.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини та норми закону, принципи співмірності та індивідуалізації покарання,суд приходить до висновку що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, однак не в максимальних межах, визначених санкцією закону для даного виду покарання з позбавленням ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами.

Таке покарання у даному кримінальному провадженні на думку суду є достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.

Розглядаючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , який є чоловіком померлої, ОСОБА_10 - сина померлої та ОСОБА_8 , яка є матір`ю ОСОБА_11 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

З наданих в суді пояснень потерпілого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженої судом копії чеку від 12.10.2022 (а.п.36 т.2) вбачається, що матеріальна шкода у сумі 62 396 гривень 06 коп. ОСОБА_4 відшкодована позивачу ОСОБА_9 у повному обсязі. Таким чином в цій частині суд вважає залишити позов без розгляду.

В частині вирішення цивільних позовів щодо відшкодування моральної шкоди, завданої діями ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 . діями обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, які зазнали потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , вимушеність змін у їх повсякденному житті, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_4 . При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 має бути 600 000 гривень; на користь ОСОБА_10 - 600 000 гривень; на користь ОСОБА_8 - 500 000 гривень.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вже почав частково відшкодовувати шкоду та відшкодував ОСОБА_9 , згідно наданої ним розписки 4000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту - гривню (станом на 22.04.2024р. 1$ США = 40 грн.) складає 160000 гривень та ОСОБА_10 , згідно наданої ним розписки 5000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту - гривню (станом на 22.04.2024р. 1$ США = 40 грн.) становить 200000 гривень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 надав суду копії чеків від 12.10.2022 року (а.п.34, 35 т.2) про часткове відшкодування ним завданої шкоди позивачам: ОСОБА_9 - у розмірі 6500(шість тисяч п`ятсот) гривень та ОСОБА_8 у розмірі 6000 (шість тисяч гривень).

Враховуючи вищенаведені доводи та норми закону, суд вважає за необхідне задовольнити позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 частково, позов ОСОБА_8 задовольнити у повному обсязі.

Також, в судовому засіданні представником потерпілих ОСОБА_6 були надані акти виконаних робіт від 10.11.2023 року (а.п.26, 28, 30), квитанції до прибуткового касового ордера, без номерів, від 05.08.2022 року (а.п.31 т.2) на підтвердження того, що позивачами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 були понесені витрати на правову допомогу, в зв`язку з чим суд вважає, що цивільні позови в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у виді застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128,129, 368-371, 373, 374, 376, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк сім років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.

До набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави.

Після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання внесену заставу (квитанція №1 від 03.08.2022 (а.п.13 т.2)) у розмірі 199480 (сто дев`яносто дев`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень (отримувач ТУДСАУ м.Києві рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, код отримувача 26268059, банк отримувача 820172 Держказначейська служба України), згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2022р. - повернути заставодавцю ОСОБА_13 .

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задовольнити частково, цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 завдану моральну шкоду (з урахуванням вже сплаченої суми - 160000 гривень) у розмірі 440000 (чотириста сорок тисяч) гривень та 120000 (сто двадцять тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду (з урахуванням вже сплаченої суми 200000 гривень та 6500 гривень) у розмірі 393500 (триста дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень та 80000 (вісімдесят тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 завдану моральну шкоду (з урахуванням вже сплаченої суми 6000 гривень) у розмірі 494000 (чотириста дев`яносто чотири тисячі) гривень та 80000 (вісімдесят тисяч) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Речові докази: CD-R диск округлої форми, діаметром 120 міліметрів, на якому міститься медіа файл з камери зовнішнього відео спостереження «10.9.69.71_Сормовська, 18_05034090_1659389670,1.mp4 - 14/7 МБ - зберігати при матеріалах кримінального провадження; автомобіль «Mazda-CX7» державний номерний знак НОМЕР_1 - залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, загальна сума яких становить 6607 (шість тисяч шістсот сім) гривень 30 коп.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: