Рішення № 11861118, 19.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2010 Справа № 8/12-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Моноліт", м. Миколаїв,

до приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід", м. Херсон,

про стягнення 10000грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Фуртатов К.М., представник, дов. № 91 від 04.10.2010р.,

від відповідача - на засідання суду не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК" Моноліт" (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" (відповідач) заборгованості у сумі 15000грн. за поставлені електроди н/ж ESAB OK 63.03 Ф3,2мм в кількості 198кг.

В подальшому, в судовому засіданні 05.10.2010 року позивачем подано заяву №99 від 04.10.2010 року про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості в сумі 5000грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача за 29.09.2010 року. З врахуванням зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 10000грн. Судом зменшення розміру позовних вимог прийнято та розгляд спору здійснюється виходячи з нової ціни позову.

Позивач, після зменшення розміру позовних вимог, підтримав позов в повному обсязі –в сумі стягнення основної заборгованості – 10000грн. (а.с. 36).

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача є м. Херсон, вул. Червонофлотська, б.14. За вказаною адресою судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвали суду від 15.09.2010р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та від 05.10.2010р. про відкладення розгляду справи. Також, зазначені судові акти направлені з рекомендованими повідомленнями за фактичною адресою відповідача, вказаною в матеріалах позовної заяви. До суду повернулось поштове повідомлення про вручення представнику відповідача 08.10.2010 р. ухвали від 05.10.2010р. про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2010р. розгляд справи відкладався у зв’язку із неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових додаткових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

встановив:

05 березня 2010 року приватним виробничо-комерційним підприємством "Севід" (надалі - відповідач) було отримано у товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" (надалі - позивач) електроди н/ж ESAB OK 63.03 Ф3,2мм в кількості 198кг вартістю 25739грн. 21коп., що підтверджується рахунком №РХ-0000160 від 04.03.2010р., видатковою накладною №ВН-000109 від 05.03.2010року. Зазначені електроди були отримані представником відповідача –Соколовим А.В. за довіреністю №Дов-000019 від 05.03.2010 року. Таким чином, внаслідок укладання двохстороннього правочину між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

08.06.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслана претензія в порядку ст.. 530 ЦК України з вимогою розрахуватись за отриманий товар в повному обсязі у сумі 25739грн. 21коп. (а.с. 10) Претензія отримана відповідачем 17.06.2010 р. (а.с. 11). Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково: відповідно до виписки банку по особовому рахунку позивача за 29.06.2010 року сплачено частину вартості придбаного товару в сумі 10739грн. 21коп., а згідно із випискою банку по особовому рахунку позивача за 29.09.2010 року –5000грн.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" 10000грн. заборгованості стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею509 ЦК України зобов'язання визначається як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.2 ст..530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 10000грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України зі сплати державного мита відповідно до суми задоволених позовних вимог, але не менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та витрати зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід", ідентифікаційний код - 24757972, адреса: буд. 14, вул. Червонофлотська, м. Херсон, р/рахунок - невідомий на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Моноліт", ідентифікаційний код - 33514171, адреса: 75/32, вул. Шевченка, м. Миколаїв, р/рахунок - № 26001010417980 в Миколаївське РУ банку "Фінанси та кредит", МФО - 326933, 10000грн. основного боргу, 102грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повний текст складено 22.10.2010 року