Рішення № 11860708, 05.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.10                                                                                           Справа№ 32/157 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Агропромислового підприємства „Протос” Товариства з обмеженою відповідальністю, смт. Овідіополь Одеська область.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити Львівська область.

Про стягнення 68 897,80 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Агропромисловим підприємством „Протос” Товариством з обмеженою відповідальністю, смт. Овідіополь Одеська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Пустомити Львівська область про стягнення 68 897,80 грн. з яких 57 500,00 грн. основного боргу, 6 035,59 грн. пені, 4 066,60 грн. втрат від інфляції, 1 295,61 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 15.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 05.10.2010р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду супровідним листом-клопотанням вих. №178 від 01.10.2010р. (вх. №18719 від 04.10.2010р.) оригінали документів витребувані ухвалою суду від 15.09.2010р. Крім того, у вищезгаданому листі-клопотанні просить суд розгляд справи призначеної на 05.10.2010р. здійснити без участі представника позивача з наявними та додатково наданими документами, з урахуванням уточненого (конкретизованого) розрахунку вих. №177 від 01.10.2010р.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 15.09.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №81100 0053607 4 від 16.09.2010р. – вручено 21.09.2010р.

Станом на 05.10.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи суд,-

встановив:

03.01.2008р. між Агропромисловим підприємством „Протос” Товариством з обмеженою відповідальністю (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (покупець) було укладено договір №03/01/08 про купівлю-продаж (далі по тексту –договір), відповідно до якого продавець зобов’язувався продати, а покупець купити та оплатити муку в асортименті (надалі –товар). Кількість товару в процесі виконання договору може змінюватися за взаємною згодою сторін, оформленому з дотриманням простої письмової форми або усної домовленості.

Згідно п.3.2. договору розрахунок за товар проводиться покупцем на основі виставлених рахунків шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30-ти банківських днів з моменту поставки партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи 15.10.2008р. сторонами було укладено додаткову угоду по договору №03/01/08 від 03.01.2008р., за якою були внесені зміни до п.4.4. договору та викладені в наступній редакції: покупець проводить оплату (покупцю) вартість товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поступлення товару.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 153 500,00 грн. за видатковими накладними: №040912 від 04.09.2009р. (рахунок-фактура №040901 від 04.09.2009р., довіреність №616 від 03.09.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №240919 від 24.09.2009р. (рахунок-фактура №240902 від 24.09.2009р., довіреність №656 від 24.09.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №121013 від 12.10.2009р. (рахунок-фактура №121003 від 12.10.2009р., довіреність №695 від 12.10.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №041112 від 04.11.2009р. (рахунок-фактура №041104 від 04.11.2009р., довіреність №749 від 04.11.2009р.) на суму 39 500,00 грн.

Відповідач оплатив товар на суму 96 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 23.09.2009р. по 02.11.2009р. Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 57 500,00 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 4 066,60 грн. інфляційних втрат та 1 296,61 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач на підставі п.8.1. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 6 035,59 грн.

Відтак, прозивач просить стягнути 68 897,80 грн. з яких 57 500,00 грн. основного боргу, 6 035,59 грн. пені, 4 066,60 грн. втрат від інфляції, 1 295,61 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору №03/01/08 купівлі-продажу від 03.01.2008р. підтверджується видатковими накладними: №040912 від 04.09.2009р. (рахунок-фактура №040901 від 04.09.2009р., довіреність №616 від 03.09.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №240919 від 24.09.2009р. (рахунок-фактура №240902 від 24.09.2009р., довіреність №656 від 24.09.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №121013 від 12.10.2009р. (рахунок-фактура №121003 від 12.10.2009р., довіреність №695 від 12.10.2009р.) на суму 38 000,00 грн.; №041112 від 04.11.2009р. (рахунок-фактура №041104 від 04.11.2009р., довіреність №749 від 04.11.2009р.) на суму 39 500,00 грн., всього на загальну суму 153 500,00 грн., які підписані та скріплені печатками повноважних представників сторін (оригінали оглянуто судом).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.4. додаткової угоди по договору №03/01/08 від 03.01.2008р. відповідач зобов’язаний був оплатити вартість товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поступлення товару.

Відповідач сплатив 96000,00 грн., що підтверджується що підтверджується банківськими виписками за період з 23.09.2009р. по 02.11.2009р., відтак основний борг становить 57500,00 грн.

30.11.2009р. АП „Протос” ТзОВ звернулося до ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” з листом-претензією вих. №215 про погашення заборгованості в сумі 57500,00 грн. протягом 7-ми банківських днів, проте відповідач залишив даний лист-претензію без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 57 500,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 4 066,60 грн. інфляційних нарахувань та 1 296,61 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування покупцем постачальнику грошових коштів за сплату вартості товару, останній має право вимагати виплату пені, а покупець в такому разі зобов’язується виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню 6 035,59 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 57 500,00грн. основний борг, 6 035,59 грн. пеня, 4 066,60 грн. інфляційні втрати, 1 296,61 грн. три проценти річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №526 від 20.08.2010р. – 688,98 грн. держмита і №527 від 20.08.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43,33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинська, 56; р/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк”; МФО 325365; код ЄДРПОУ 32060170) на користь Агропромислового підприємства „Протос” Товариства з обмеженою відповідальністю (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул.Дзержинського, 1-А; п/р 2600582677 в Одеській ОД „Райффайзен банк Аваль”, м.Одеса; МФО 328351; код ЄДРПОУ 24772983) 57 500,00 грн. основного боргу, 4 066,60 грн. інфляційних нарахувань, 1 296,61 грн. три проценти річних, 6 035,59 грн. пені, 688,98 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя