Рішення № 11860298, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р.                     Справа № 20/203                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Риженко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Слов”янськ

про стягнення 888820,99 грн.

За участю представників:

від позивача: Кучерський М.О., Дем’яненко О.І. – дов.

від відповідача: Себіскверидзе І.К. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Слов”янськ, про стягнення 888820,99 грн., з яких 452895,11 грн. – сума заборгованості за активну електричну енергію, 40930,67 грн. – сума заборгованості за реактивну електричну енергію, 3530,20 грн. – сума 3% річних, 1462,81 грн. – сума інфляції, 390002,20 грн. – сума пені.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 4144 від 09.10.06 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов № 10юк/846 від 05.08.10 р. Крім того, у своєму відзиві відповідач не погодився із розрахунком суми пені.

У додатковому відзиві на позов відповідач зазначив, що станом на 26.08.10 р. було здійснено оплату суми заборгованості, а саме – 40930,67 грн. – суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 452895,11 грн. – суми заборгованості за активну електричну енергію. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.08.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

20 вересня 2010 року позивач надав суду „Уточнення позовних вимог”, в яких зазначив, що станом на 20.08.10 р. у відповідача не має заборгованості за спожиту електроенергію за розрахункові періоди з грудня 2009 року та з січня 2010 року по травень 2010 року. Крім того, у своїх уточненнях позивач просив суд стягнути з відповідача 5014,54 грн. – суму 3% річних, 1462,81 грн. – суму інфляції, 610101,57 грн. – суму пені.

12 жовтня 2010 року відповідач звернувся до суду із доповненнями до відзиву, в яких проти уточнень позовних вимог заперечив та надав суду контррозрахунок 3% річних, суми інфляції та пені.

Крім того, у клопотанні № 10юк/028 відповідач посилався на тяжке фінансове становище та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та не стягувати з відповідача суму пені.

У письмових поясненнях від 15.10.10 р. позивач вважає правомірним застосування Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” відносно нарахування пені у розмірі 1% за несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію.

У доповненнях до відзиву від 21.10.10 р. відповідач вважає, що позивачем незаконно застосовано пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, що є порушенням ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, відповідно до якого розмір пені, передбачений ст.1 зазначеного закону, нараховується від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того відповідач залучив до матеріалів справи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 05.08.10 р. до 26.08.10 р., з 12.10.10 р. до 21.10.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

09 жовтня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (далі-Постачальник) та Дочірнім підприємством „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (далі-Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4144 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 3788 уВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно із п.2.3.4 Договору, Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та додатка № 5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що Споживач зобов’язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 6 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” до Договору.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 – 2.3.5 Договору, з порушення термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або здійснюється на підставі окремого розрахункового документу.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача електричну енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання природного газу в сумі 888820,99 грн., з яких 452895,11 грн. – сума заборгованості за активну електричну енергію, 40930,67 грн. – сума заборгованості за реактивну електричну енергію, 3530,20 грн. – сума 3% річних, 1462,81 грн. – сума інфляції, 390002,20 грн. – сума пені.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

20 вересня 2010 року позивач надав суду „Уточнення позовних вимог”, в яких зазначив, що станом на 20.08.10 р. у відповідача не має заборгованості за спожиту електроенергію за розрахункові періоди з грудня 2009 року та з січня 2010 року по травень 2010 року. Крім того, у своїх уточненнях позивач просив суд стягнути з відповідача 5014,54 грн. – суму 3% річних, 1462,81 грн. – суму інфляції, 610101,57 грн. – суму пені.

Зазначені „Уточнення позовних вимог” за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, які в силу ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен сплачувати державним митом. Оскільки, в порушення вимог зазначеної статті, позивач не надав суду доказів сплати державного мита за збільшеними позовними вимогами, суд не приймає до уваги зазначену заяву позивача, вирішуючи спір за заявленими у позові вимогами.

У додатковому відзиві на позов відповідач зазначив, що станом на 26.08.10 р. було здійснено оплату суми заборгованості, а саме – 40930,67 грн. – суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 452895,11 грн. – суми заборгованості за активну електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що під час вирішення спору відповідачем погашено суму основного боргу, а саме: 40930,67 грн. – суму заборгованості за реактивну електричну енергію, 452895,11 грн. – суму заборгованості за активну електричну енергію.

На підставі вищевикладеного, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача 40930,67 грн. – суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 452895,11 грн. – суми заборгованості за активну електричну енергію в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 3530,20 грн. – суму 3% річних та 1462,81 грн. – суму інфляції.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано суду невірний розрахунок сум 3% річних та інфляції. Правильний розмір цих сум визначений відповідачем, а саме: 3521,94 грн. – сума 3% річних та 1352,87 грн. – сума інфляції.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3521,94 грн. – суми 3% річних та 1352,87 грн. – суми інфляції є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 – 2.3.5 Договору, з порушення термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або здійснюється на підставі окремого розрахункового документу.

У своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 390002,20 грн. – суму пені.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст.3 зазначеного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У письмових поясненнях б/н від 15.10.10 р. позивач стосовно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” (1996 р.) та Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” (1999 р.) про розмір пені зазначив про наявність колізії норм права та необхідність застосування при визначенні розміру пені приписів останнього з вищезазначених законів як такого, що є спеціальним та виданим пізніше, аніж перший.

Дане ствердження є помилковим, оскільки приписи вищезазначених законів стосовно розміру пені не містять колізії та, навпаки, кореспондуються одне за одним.

Системний аналіз цих норм приводить до висновку про те, що розмір пені за порушення суб’єктами господарювання строків сплати спожитих комунальних послуг дорівнює 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, якщо інший розмір не передбачено угодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України у відповідний період.

Отже, позивачем надано неправильний розрахунок суми пені. Правильний розмір цієї суми - 21415,23 грн., визначений відповідачем з урахуванням приписів ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, є обґрунтованим та підлягає стягненню.

Клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій залишено без задоволення, оскільки відповідач не надав суду належних доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Судові витрати покладаються на відповідача обидві сторони в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 46, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Слов”янськ, - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (84110, Донецька область, м.Слов”янськ, вул.Пушкінська, 2; код ЄДРПОУ 30708792) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, буд.11; на поточний рахунок № 26000301661693 у філії відділення АК ПІБ м.Слов”янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00131127) 3521,94 грн. – суму 3% річних, 1352,87 грн. – суму інфляції, 21415,23 – суми пені.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний реабілітаційний центр „Слов’янський курорт” Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” (84110, Донецька область, м.Слов”янськ, вул.Пушкінська, 2; код ЄДРПОУ 30708792) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, буд.11; на поточний рахунок ВАТ „Донецькобленерго” № 26001185394800 в АКІБ УкрСіббанк м.Харкова, МФО 351005, ЄДРПОУ 00131268) 262,90 грн. – суму витрат по сплаті державного мита, 6,98 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у праві щодо вимог про стягнення з відповідача 40930,67 грн. – суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 452895,11 грн. – суми заборгованості за активну електричну енергію – припинити.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21.10.2010 р.

Повне рішення складено 26.10.2010 р.

Головуючий суддя                               

Суддя Лейба М.О.

Суддя Риженко Т.М.