Рішення № 11860291, 21.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.10.10 р.                     Справа № 14/162а                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді                                        Підченко Ю.О.

Суддів                                                            Мєзєнцева Є.І.

Риженко Т.М.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м. Донецьк

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк

за участю прокурора м. Донецька

про визнання незаконними дій та визнання недійсною постанови

за участю:

прокурора: Кулікова Ю.В.

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не прибув

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.04.10р. справу №14/162а було передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.07.10р. було призначено колегіальний розгляд справи №14/162а.

СУТЬ СПОРУ: мале приватне підприємство науково-виробнича фірма „Богатир”, м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк, про:

·          визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу в сумі 850 грн. за правопорушення у сфері містобудування від 24.07.08р. №129;

·          визнання незаконними дій відповідача, які полягають у протиправному порушенні законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1,площею 275,7 кв.м.), сараю (літера д, площею 26,6 кв.м.), сараю (літера з, площею 11,7 кв.м.), вбиральні (літера л).

Прокурор, який приймає участь у справі повідомив суд, що відбуваються загроза порушення економічних інтересів держави, оскільки спірні об’єкти нерухомості за індивідуально визначеними ознаками не введені до експлуатації належним чином, що суперечить вимогам законодавства, а тому до позивача обґрунтовано застосовується штраф за порушення вимог будівництва та введення до експлуатації спірного об’єкту нерухомості .

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

Ш          у рішенні господарського суду Донецької області від 01.08.06р. у справі №8/120пн зазначено, що позивачем було перебудовано зі зміною цільового призначення будівлю готелю (літера а3), збудоване приміщення (літера 61), збудовано будівлю ремонтного ангару (літера гі), збудовано склад (літера пі), збудовано сарай (літера д), сарай (літера з), збудовано вбиральню (літера л), які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул.Купріна, 292, і, у зв’язку з відсутністю відповідних право установчих документів на спірні об’єкти, позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на вказані вище об’єкти;

Ш          всупереч ч.2 ст.331 ЦК України та положення ч.3 ст.18 Закону України „Про основи містобудування” (в редакції чинній на час проведення перевірки), якою встановлено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється, позивачем вищезазначений об’єкт експлуатувався.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, вислухавши доводи прокурора, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд встановив:

          Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.09р. у справі №14/162а рішення господарського суду Донецької області від 30.10.08р. та постанову Донецького апеляційного суду від 13.01.09р. у справі №14/162а було скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

          Відповідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. В постанові Вищого господарського суду України від 24.11.10р. у справі №14/162а обов’язковому дослідженню підлягають, зокрема:

·          судами не звернуто уваги на те, що у рішенні господарського суду Донецької області від 01.08.06р. у справі №8/120пн, зокрема, зазначено, що позивачем було перебудовано зі зміною цільового призначення будівлю готелю (літера а3), збудоване приміщення (літера 61), збудовано будівлю ремонтного ангару (літера гі), збудовано склад (літера пі), збудовано сарай (літера д), сарай (літера з), збудовано вбиральню (літера л), які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 292, і, у зв’язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірні об’єкти, позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на вказані вище об’єкти;

·          суд першої інстанції, посилаючись на статтю 376 ЦК України та рішення господарського суду Донецької області від 01.08.06р. у справі №8/120пн за позовом малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир” до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” про визнання права власності, яким встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки вул. Купріна у м. Донецьку згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого 02.06.1994р., невірно витлумачив при цьому частину 2 ст.331 ЦК України та проігнорував положення ч.3 ст.18 Закону України „Про основи містобудування” (в редакції чинній на час проведення перевірки), якою встановлено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.

В обґрунтування позову покладено, те, що рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.06р. по справі №8/120пн було підтверджено факт права власності малого приватного підприємства науково-виробничій фірмі „Богатир” на об’єкти нерухомого майна, а саме:

·          будівля готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.);

·          підсобне приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.);

·          будівля ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.);

·          склад (літера п1, площею 56,7 кв.м.);

·          сарай (літера д, площею 26,6 кв.м.);

·          сарай (літера з, площею 11,7 кв.м.);

·          вбиральня (літера л).

Об’єкти нерухомості були прийняті до експлуатації у встановленому законом порядку ще 15.12.1993р., що беззаперечно підтверджується відповідним актом, затвердженим рішенням Кіровської районної в місті Донецьку ради народних депутатів №680 від 15.12.93р.

Втім, інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 18.06.08р. було складено акт перевірки, протокол про порушення малим приватним підприємством Науково-виробничою фірмою „Богатир” вимог статті 18 Закону України „Про основи містобудування” в результаті прийняття вищенаведених об’єктів без належної документації та дозволу на введення їх до експлуатації. У зв’язку з чим, державною приймальною комісією на підставі припису було пропоноване зупинити експлуатацію нерухомості та скласти, з цього приводу певні акти .

14 липня 2008 року. відповідачем були складені: акт перевірки; припис; протокол про невиконання рішень інспекції від 18.06.08р., а 24.07.08р. винесена постанова №129 про накладення штрафу в сумі 850 грн. за правопорушення у сфері містобудування.

Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, необґрунтованими, такими, що повністю не відповідають та прямо суперечать положенням діючого законодавства України і порушують законні права та охоронювані законом інтереси позивача, тому що чинне законодавство прямо передбачає можливість набуття права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, яке, в такому випадку, і є необхідним право установчим документом задля здійснення державної реєстрації.

Отже, як акт прийняття нерухомого майна в експлуатацію, так і відповідне судове рішення про визнання права власності на нерухоме майно, є рівноцінними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Також позивач стверджує, що видача приписів суб’єкту підприємницької діяльності, який не має ніякого відношення ані до проектних, ані до будівельних організацій, так само як і до підприємств, що виготовляють будівельні матеріали виходить за межі повноважень, наданих державній архітектурно-будівельній інспекції.

З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними дій відповідача, визнання недійним постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області №129 від 24.07.08р. та наполягає на задоволенні позову.

Дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є хибними виходячи із наступного, зокрема:

На виконання вказівок зазначених у постанові касаційної інстанції судом звернуто увагу на те, що у рішенні господарського суду Донецької області від 01.08.06р. у справі №8/120пн, зазначено, що позивачем було перебудовано зі зміною цільового призначення будівлю готелю (літера а3), збудоване приміщення (літера 61), збудовано будівлю ремонтного ангару (літера гі), збудовано склад (літера пі), збудовано сарай (літера д), сарай (літера з), збудовано вбиральню (літера л), які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 292, і, у зв’язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірні об’єкти, позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на вказані вище об’єкти. Також, суд дослідив частину 2 статті 331 ЦК України та частину 3 ст.18 Закону України „Про основи містобудування”.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ви користування власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Пунктом 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.93р. №225 передбачено, що інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати в межах своїх повноважень обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затвердження проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об’єктів до усунення виявлених недоліків. У зв’язку з чим було складено припис від 18.06.08р., яким запропоновано зупинити експлуатацію об’єктів експлуатованих позивачем, та зобов’язано останнього надати в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю акти прийняття в експлуатацію, правовстановлюючі документи на об’єкт.

Згідно з п.1 ч.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. №1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Відповідно до пунктів 8, 9 Положення для підтвердження державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів утворені робочі комісії перевіряють відповідність: виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам нормативної документації; результатів проведених індивідуальних і комплексних випробувань устаткування нормативним показникам; виробничої документації нормативним вимогам; архітектурних і конструктивних рішень закінченого будівництвом об’єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки, нормативам щодо технічного стану електричних, теплових та тепловикористовувальних установок і мереж та енергозбереження, оскільки недодержання цих норм особою, яка здійснює експлуатацію об’єкту без прийняття, може призвести до тяжких наслідків. Через недодержання цих норм, може статися заподіяння шкоди здоров’ю персоналу, який працює на такому об’єкті, чи клієнтів, які там знаходяться.

Відповідно ст. 18 Закону України „Про основи містобудування” закінчені будівництвом об’єкти підлягають обов’язковому прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, порушення цих норм позивачем руйнує основні засади містобудівної діяльності в Україні, що спрямовані на формування правоцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природного оточення та збереження культурної спадщини.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено, що дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, а саме зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна позивача, є незаконними. Проведенні всупереч вимогам законодавства, яке регулює умови прийняття об’єктів нерухомості до експлуатації. Не доведено противоправну поведінку відповідача на час проведення ним дій щодо недотримання вимог статті 18 Закону України „Про основи містобудування”. Натомість, відповідач обґрунтував законність таких дій, з посиланням на вимоги законодавства, яке забороняє введення спірних об’єктів до експлуатації без належним чином оформлених документів.

          За таких обставин у задоволенні позову малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо визнання незаконними дій відповідача, які полягають у протиправному порушенні законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1,площею 275,7 кв.м.), сараю (літера д, площею 26,6 кв.м.), сараю (літера з, площею 11,7 кв.м.), вбиральні (літера л), слід відмовити.

          Відносно позову у частині визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу в сумі 850 грн. за правопорушення у сфері містобудування від 24.07.08р. №129, судом встановлено:

          В пункті 3 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області зазначено, що основними завданнями інспекції є, виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю й нагляду в сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно пунктів 2, 4 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95р. №244, передбачено, що на підприємства, їх об’єднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування накладаються штрафи саме інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірок, які оформлюються відповідним протоколам.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень, - у розмірі п'яти відсотків вартості відповідних об'єктів.

Частиною першою статті 2 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” накладати штраф від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю мають право начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю та їх заступники у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу в сумі 850 грн. за правопорушення у сфері містобудування №129 від 24.07.08р. відповідає вимогам законодавства та винесена правомірно.

Отже, у задоволенні позову малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 24.07.08р. №129, слід відмовити.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. за подання позову відносяться на позивача у справі - мале приватне підприємство Науково-виробнича фірма „Богатир” згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги за перегляд рішення у апеляційному порядку покладаються на позивача у справі – мале приватне підприємство науково-виробничої фірми „Богатир”.

Витрати по державному миту в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги за перегляд рішення у касаційному порядку покладається на позивача у справі – мале приватне підприємство науково-виробничої фірми „Богатир”.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.18 Закону України „Про основи містобудування”, ст.ст. 331, 376 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181188, 193, 265, 266 ГК України, ст.ст. 42, 43,4-6, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

           1. У задоволенні позову малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо визнання незаконними дій відповідача, які полягають у протиправному порушенні законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1,площею 275,7 кв.м.), сараю (літера д, площею 26,6 кв.м.), сараю (літера з, площею 11,7 кв.м.), вбиральні (літера л) – відмовити.

          2. У задоволенні позову малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир” до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення штрафу в сумі 850 грн. за правопорушення у сфері містобудування від 24.07.08р. №129 – відмовити.

3. Стягнути з малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 87, ід код 20376210, на користь:

- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, 83055, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 138-б, ід. код 36637119, витрати по державному миту за перегляд рішення у апеляційному порядку в сумі 42 грн. 50 коп. та витрати за перегляд рішення в касаційному порядку в сумі 42 грн. 50 коп., видавши наказ.

4. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. за подання позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. відносяться на позивача у справі – мале приватне підприємство науково-виробничої фірми „Богатир”.

           5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя                               

Судді                                                                                Є.І. Мєзєнцев

                                                                                Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено –26.10.10р.