Рішення № 118595745, 24.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4839/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 156050020588 від 07.11.2023року про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні мені пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити мені пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно до ч.5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на падчерку мого чоловіка ОСОБА_3 , мою доньку, ОСОБА_4 , 2006р.н., починаючи з 28 липня 2023 року, згідно до п.п.3 п.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачкою та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від попереднього шлюбу позивачка має доньку. Біологічний батько доньки ОСОБА_5 самоусунувся від виховання та утримання доньки одразу ж після розлучення. З моменту укладення шлюбу ОСОБА_3 , позивач та її донька, ОСОБА_4 , проживали постійно разом, вели спільне господарство, мали взаємні права й обов`язки. Дохід, який отримував чоловік, був основним та постійним джерелом засобів для існування родини. ОСОБА_3 , перебуваючи на робочому місці, загинув внаслідок воєнних дій. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачка звернулась до Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одеса із заявою та відповідними документами для призначення пенсії (вид пенсії у разі втрати годувальника) згідно до п.5 ст. 36 Закону на падчерку чоловіка, яка перебувала на утриманні загиблого годувальника та яку він виховував, як рідну доньку впродовж 10 років. Однак, рішенням № 156050020588 відмовлено у призначенні пенсії без посилань на конкретні норми чинного законодавства України на підставі того, що Комінтернівським районним судом Одеської області винесене рішення про стягнення з батька ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 . Тобто, працівниками пенсійного фонду України на власний розсуд було визначено, що при наявності рішення про стягнення аліментів - на дитину не поширюється положення частини 5 статті 36 Закону. Позивачка зазначає, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області за результатами розгляду заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника від 09.11.2023року не було прийнято жодного рішення, а надана ним відповідь щодо відсутності права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, викладена у листі від 08.02.2024 року є протиправною та такою, що прямо суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, відмовивши у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника за відсутності передбачених законами України підстав, Головним управлінням ПФУ в Рівненській області та Головним управлінням ПФУ в Одеській області було порушено права позивачки на отримання вказаної пенсії, що, в свою чергу, гарантується ч.1 ст.46 Конституції України.

19.03.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. На підстави заяви та наданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 07.11.2023 винесено Рішення № 156050020588 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки згідно свідоцтва про народження по батькові не відповідає паспортним даним годувальника, що не дозволяє встановити категорію родинності. Від Позивача 26.01.2024 на адресу Головного управління за вх. № 2901/З-1500-24 надійшла заява в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якій вона просила надати обґрунтовану відповідь щодо відмови в призначенні пенсії (вид пенсії у разі втрати годувальника) з посиланням на норми чинного законодавства України та копіями матеріалів розгляду даної справи. За наслідками розгляду звернення, Позивачу 08.02.2024 за вих. № 4596-2901/З-02/8- 1500/24 було надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян» по суті порушених питань з роз`ясненням підстав та умов проведення перерахунку пенсії відповідно до норм Закону № 1058-IV.

20.03.2024 рок від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 11.05.2006 року.

23.08.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області від 23.08.2013 року.

27.07.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Южненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.07.2023 року.

Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку від 21.09.2023 року, о 03 годині 01 хвилині 27.07.2023 року територія ДП «морський торгівельний порт «Південний» була атакована однією крилатою ракетою, внаслідок чого ОСОБА_3 загинув на робочому місці.

Відповідно до довідки ОСББ «Десанту 2830» від 30.10.2023 року, ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та фактично постійно проживали разом з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 по день його смерті. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 постійно проживали разом, вели спільне господарство та були на його утриманні.

31.10.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Суворовського об`єднаного управління ПФУ в м. Одеси із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Рішенням від 07.11.2023 року № 156050020588 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки згідно свідоцтва про народження по батькові не відповідає паспортним даним годувальника, що не дозволяє встановити категорію родинності.

09.11.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перегляд заяви щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника на падчерку, ОСОБА_4 , померлого чоловіка ОСОБА_3 , яка перебувала на утриманні загиблого годувальника.

Листом від 30.11.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило наступне «Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно ст. 36 Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, падчерці, якщо вона не одержувала аліментів від батька, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. За заявою від 31.10.2023 та долученими документами прийнято рішення про відмову від 07.11.2023 № 156050020588. Заява розглядалась за екстериторіальним принципом. Щодо вирішення питання правомірності відмови в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону направлено запит до Пенсійного фонду України.».

26.01.2024 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання обґрунтованлї відповіді щодо відмови в призначенні пенсії (вид пенсії у разі втрати годувальника) з посиланням на норми чинного законодавства України та копіями матеріалів розгляду даної справи.

Листом від 08.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено, що «Згідно з частиною 5 зазначеної статті Закону пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2011 по справі № 2- 835/11 вирішено стягнути з ОСОБА_5 аліменти на Вашу користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менш як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.12.2010 та до досягнення дитиною повноліття (до 20.04.2024). Враховуючи те, що Комінтернівським районним судом Одеської області винесене рішення про стягнення з батька ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , то на дитину не поширюється положення частини 5 статті 36 Закону та права для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за вітчима ОСОБА_3 . Ви не маєте.».

Вважаючи відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника протиправною, позивачка звернулася до суду з цією позовною заявою.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Розділом V Закону № 1058-IV визначені основні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

У відповідності до ч.ч.2-3, 5 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Порядок подання документів для призначення пенсії особами, які мають право на пенсії відповідно до Закону № 1058-IV врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до п.2.3. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Пунктом 2.11. Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Висновки суду.

В силу вимог ст. 36 Закону № 1058-IV право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з вимогами ст.36 Закону № 1058-IV члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як донька ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_3 перебував у шлюбі та спільно проживав, є його падчеркою, і може отримувати пенсію у разі втрати годувальника, якщо не отримувала аліментів від рідного батька ОСОБА_5 та перебувала на утриманні вітчима ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 (зі змінами), за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Суд звертає увагу, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2011 року по справі № 2-835/11 стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 грудня 2010 року та до досягнення дитиною повноліття, до 20 квітня 2024 року.

Крім того, ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.08.2016 року по справі № 2-835/11 першому Приморському відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління України видано дублікат виконавчого листа №2-835/11, виданого 28 квітня 2011 року по цивільній справі №2-835/2011 щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.03.2023 року, заборгованість нараховується саме за період з 01.07.2022 року по 01.03.2023 року у розмірі 77454,18 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати чи ухилення від сплати аліментів ОСОБА_5 за період з 08.12.2010 року по 01.07.2022 року та з 01.03.2023 року по день звернення за призначенням пенсії у разі втрати годувальника.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що на момент винесення спірного рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.11.2023 № 156050020588 у зв`язку з відсутністю документів, що дозволяють встановити категорію родинності, діяла у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.

Таким чином, для вирішення спору в цій справі необхідно встановити факт перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні померлого ОСОБА_3 .

Згідно з вимогами ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, у тому числі, про перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року по справі № 560/17953/21 виснувала, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно до ч.5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на падчерку померлого чоловіка ОСОБА_3 , є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат вирішеного спору відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко

.