Ухвала суду № 118595674, 23.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15793/22

УХВАЛА

23 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.10.2022 №180, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перерахунку пенсії на підставі та з урахуванням довідки №33/36-6098 від 15.09.2022 про розмір грошового забезпечення, виданої ДУ «ТМО МВС України по Одеській області». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, на підставі довідки №33/36-6098 від 15.09.2022 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року та здійснити донарахування невиплаченої частини пенсії з урахуванням вже виплачених сум з 01.12.2019 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок), сплачені відповідно до квитанції від 17.01.2023 року №N1HD75018M.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.02.2023 року.

Від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року по справі №420/15793/22, згідно ст. 382 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду набрало законної сили 23.02.2023 року, проте станом на дату звернення не виконано.

При цьому, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області добровільно виконало вимогу про перерахунок пенсії, яка наразі виплачується. Однак, інша частина судового рішення досі не виконана. Примусове виконання рішення суду через органи ДВС (ВП №72196444) жодних результатів не дали, ГУ ПФУ в Одеській області ігнорують постанови про накладення штрафів, інші заходи виконавчого провадження.

Відповідачем подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в якій представник відповідача вказує, що заява задоволенню не підлягає.

В обґрунтування позиції пенсійного органу, представником відповідача зазначено, що суд першої інстанції встановлює судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення у справі, зазначаючи про це у самому рішенні. Оскільки під час прийняття рішення питання про встановлення судового контролю не вирішувалось, на даний час відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Також представник відповідача зазначає, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 в сумі 253714,49 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.

Крім того, представник відповідача вказує, що обов`язковість рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яким, в свою чергу передбачено заходи юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу на боржника. Саме таким порядком й скористався позивач.

Представник відповідача наполягає на тому, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.

Суд враховує, що у цій справі в судовому порядку підтверджено право позивача на пенсію у розмірі, виходячи з розміру грошового забезпечення за відповідною посадою поліцейського станом на листопад 2019 року.

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 по справі № 420/15793/22, яке набрало законної сили 23.02.2023, ОСОБА_1 20.05.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, на підставі довідки №33/36-6098, від 15.09.2022 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023 становить 16273,45 грн. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.05.2023 з урахуванням фактично виплачених сум склала 253714,49 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Як зазначає представник позивача та не заперечується представником відповідача, органом ДВС (ВП №72196444) прийнято постанови про накладення штрафів, однак вказані заходи також не призвели до виконання рішення суду в повному обсязі.

Як свідчать обставини справи, рішення суду фактично не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої Управлінням сум пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Згідно із частиною 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме невиконання рішення суду.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.

Натомість встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб`єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом саме на стадії судового контролю за виконанням рішення.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність обов`язкового документального підтвердження усіх вчинених суб`єктом владних повноважень дій, спрямованих на виконання рішення суду. Лише у такому випадку буде досягнута об`єктивність з`ясування обставин, пов`язаних із виконанням рішення суду.

У зв`язку із чим, факт не виконання у повному обсязі рішення суду на момент звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі та помилковість висновків суду першої інстанції про неприйняття заяви до розгляду і передчасність встановлення дійних причин щодо не виконання судового рішення відповідачем.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/15793/22.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 382 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/15793/22 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області подати протягом 60 днів з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року у справі №420/15793/22.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст.295 КАС України.

Суддя П.П.Марин