Рішення № 118588023, 21.02.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42569/23

Провадження № 2/761/4322/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2023 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №1610852 від 06.07.2021 року в розмірі 45 000,00 грн. та судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.07.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1610852 в електронній формі. Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн., строком на 3 календарних місяці по 06.10.2021, зі сплатою 474,50% річних.

Як зазначає позивач, ТОВ «Веллфін» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, натомість взяті на себе зобов`язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає.

Станом на 10.11.2023 року відповідач має заборгованість в розмірі 45 000,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 30 000,00 грн. - заборгованість за відсотками, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в заяві, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Веллфін» є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту та зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності товариства є кредитування.

06.07.2021 між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1610852 в електронній формі.

Згідно з п. 3.1. Договору Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредит надається на строк 3 (три) календарних місяці з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше «06» жовтня 2021 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення Сторонами.

Згідно з п. 4.3. Договору днем надання Кредиту вважається день здійснення переказу грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківський рахунок Позичальника за реквізитами Банківської платіжної картки, зазначених при поданні Заявки на офіційному сайті Кредитодавця, та яка використовується Позичальником для здійснення операцій по цьому рахунку.

Згідно п. 4.4. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю відповідну плату (проценти) в розмірі:

- процента(-ів) річних з дня надання Кредиту по 06.07.2021 року включно;

474.5 процента(-ів) річних, починаючи з календарного дня, наступного за днем припинення періоду дії процентної ставки, встановленої відповідно до частини друг даного пункту Договору, до терміну остаточного повернення Кредиту, визначеного цим Договором.

Зазначені в цьому пункті Договору процентні ставки є фіксованими та застосовуються у відповідний період дії Договору.

Згідно з п. 4.8. Договору розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1 до Договору).

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом реєстрації на сайті позивача, подання заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської карти для перерахування коштів, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором jr3938 (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Позивачем в порядку встановленому п. 4.3. Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується повідомленням №350/11 від 13.11.2023 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.

Відповідач не надав доказів виконання власних зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ТОВ «Веллфін» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором строкових платежів.

Таким чином, право позивача на отримання визначених кредитним договором платежів повернення тіла кредиту (п. 3.1 договору) та сплату процентів (п. 4.4. договору) було порушено відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та ОСОБА_1 був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками, то суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем нараховано позивачу заборгованість за відсотками в сумі 30 000,00 грн. за період з 07.07.2021 року по 10.11.2023 року.

При цьому, згідно Графіку платежів до Договору про споживчий кредит №1610852 від 06.07.2021 року, який є невід`ємною частиною вказаного Договору, загальна вартість кредиту складає 26 895,00 грн. та включає в себе: проценти за користування кредитом - 11 895,00 грн.; тіло кредиту - 15 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 3 (три) календарних місяці з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше «06» жовтня 2021 року, а процентні ставки є фіксованими та застосовуються у відповідний період дії Договору.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 3 (три) календарних місяці, починаючи з дня укладення договору.

Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 3 календарних місяці.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, Графіком платежів до Договору про споживчий кредит №1610852 від 06.07.2021 року визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 11 895,00 грн. (п. 2), а тому суд приходить до висновку, що саме зазначена сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд вважає, що відповідно до п. 4.2 договору про споживчий кредит №1610852 від 06.07.2021 року термін повернення кредиту визначено 06.10.2021 року, тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 07.10.2021 року по 10.11.2023 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Веллфін» підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 26 895,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11 895,00 грн. - заборгованість за процентами за період з 07.07.2021 року по 06.10.2021 року.

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (код ЄДРПОУ 39952398, адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за Договором про споживчий кредит №1610852 від 06.07.2021 року в розмірі 26 895 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 1 602,34 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула