Вирок № 118585409, 23.04.2024, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 547/732/18

Провадження № 1-кп/539/25/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретері - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

та захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №12018170000000297 від 17.05.2018 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. В`язівок Лубенського району Полтавської області, громадянина України, освіта вища, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 призначений на посаду начальника Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, до обов`язків якого відповідно до п.п. 3, 17 Посадової інструкції начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області та п.п. 3, 17 ч. 3 Положення про Семенівське ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, затвердженого Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07.12.2016 № 941, належить організація та контроль виконання підпорядкованими працівниками Семенівського ВП вимог нормативно-правових актів та організаційно-розпорядчих документів, що належать до сфери діяльності Національної поліції України та забезпечення збереження, цільового використання матеріальних та нематеріальних активів, що передані в користування або на відповідальне зберігання працівниками Семенівського відділення поліції.

11.05.2018 до ЧЧ Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення ОСОБА_9 про те, що по провулку Пушкіна в смт. Семенівка на проїжджій частині декілька днів стоїть автомобіль ВМW темного кольору без номерних знаків та перешкоджає руху транспорту. Вказане повідомлення зареєстроване в Журналі єдиного обліку за № 977 від 11.05.2018. У зв`язку з тим, що на місці події власника автомобіля встановити не вдалось, працівниками поліції складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та автомобіль був поміщений на стоянку, що розміщена на території Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: АДРЕСА_3 та передано на тимчасове зберігання черговому Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 .

11.06.2018 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 прийшли до службового кабінету начальника Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою повернення ОСОБА_4 автомобіля ВМW номер кузова НОМЕР_1 , де ОСОБА_8 повідомив, що автомобіль буде повернено після пред`явлення документів, що підтверджують право власності на вказаний автомобіль. Після цього у ОСОБА_4 виник умисел на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею дій з використанням наданого їй службового становища в своїх інтересах, а саме видачу йому тимчасово затриманого 11.05.2018 року транспортного засобу ВМW номер кузова НОМЕР_2 без пред`явлення документів, що підтверджують право власності на вказаний автомобіль.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 під час особистої розмови із начальником Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , що відбувалися з 11.35 години по 11.37 годину в приміщенні службового кабінету останнього за адресою: АДРЕСА_3 , запропонував надати неправомірну вигоду ОСОБА_11 за вчинення ним вищезазначених дій, після чого ОСОБА_4 дістав з кишені грошові кошти в сумі 500 грн. купюрами по 50 грн. та поклав їх на робочий стіл ОСОБА_8 . Отримавши від ОСОБА_8 відмову в отриманні вказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_4 забрав вищезазначені грошові кошти назад та залишив приміщення відділення поліції.

Того ж дня, 11.06.2018, приблизно о 15.48 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знову прийшли до Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області та у приміщенні службового кабінету начальника відділення поліції та продовжили обговорення умов видачі ОСОБА_4 автомобіля ВМW номер кузова НОМЕР_1 без надання заявником документів, що підтверджують право власності на вищезазначений автомобіль. Під час розмови у ОСОБА_5 виник умисел на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею дій з використанням наданого їй службового становища в інтересах ОСОБА_4 , а саме видачу йому тимчасово затриманого 11.05.2018 року транспортного засобу ВМW номер кузова НОМЕР_2 без пред`явлення документів, що підтверджують право власності на вказаний автомобіль.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 під час розмови із начальником Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 , що відбувалися з 15.52 години по 16.04 годину в приміщенні службового кабінету останнього за адресою: АДРЕСА_3 , запропонував надати неправомірну вигоду ОСОБА_11 за вчинення ним вищезазначених дій, після чого ОСОБА_5 дістав з кишені грошові кошти в сумі 2500 грн. та поклав їх на робочий стіл ОСОБА_8 .

Одразу ж після вчинення кримінального правопорушення вказані грошові кошти були вилучені працівниками поліції.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду дій з використанням наданого їй службового становища.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав частково. Зазначив, що вони з ОСОБА_4 мають спільного знайомого ОСОБА_12 , який одного разу поросив його допомогти ОСОБА_4 в поверненні викраденого автомобіля на єврореєстрації. ОСОБА_5 колишній поліцейський та фахівець в галузі права, а тому погодився надати таку допомогу. Через деякий час з`ясувалося, що автомобіль знайдено та він знаходиться на стоянці Семенівського ВП. Після цього він та ОСОБА_4 прибули до начальника Семенівського ВП ОСОБА_8 з метою одержання автомобіля. В розмові з начальником Семенівського ВП з`ясувалося, що в автомобілі не було виявлено жодних документів на нього, тобто їх було викрадено. Через це ОСОБА_8 вказав, що по автомобіль має приїхати власник з Литви. Оскільки розмова не складалася ОСОБА_5 вийшов з кабінету ОСОБА_8 , а через декілька хвилин вийшов ОСОБА_4 і протягом певного часу комусь телефонував. Про те, що він пропонував ОСОБА_11 хабар ОСОБА_4 не розказував. Після цього ОСОБА_5 вирішив ще раз переговорити з ОСОБА_8 та особисто прийшов до начальника Семенівського ВП. Останній попросив покликати і ОСОБА_4 . В кабінеті ОСОБА_8 знову почав розказувати, що по автомобіль має приїхати власник, при цьому допустив вирішення питання іншим чином, однак яким конкретно не казав, через що ОСОБА_5 подумав, що він натякає на хабар. Після цього ОСОБА_5 поклав на стіл ОСОБА_11 2500 грн. ОСОБА_5 визнає, що зробив пропозицію неправомірної вигоди, однак, зазначає, що така була зроблена за власної ініціативи, без попередньої змови з ОСОБА_4 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав частково. Зазначив, що свого часу пригнав собі автомобіль BMW на єврореєстрації, який використовував для власних потреб, а також працював на ньому таксистом. Одного разу в м.Кременчук його викрали, а потім автомобіль знайшли в м.Семенівка. З метою повернення автомобіля ОСОБА_4 приїхав до начальника Семенівського ВП ОСОБА_8 , однак останній відмовив в поверненні автомобіля через те, що ОСОБА_4 не є власником автомобіля. Потім він відпочивав у свого друга ОСОБА_12 та він познайомив його з ОСОБА_5 колишнім поліцейським, який погодився допомогти в поверненні автомобіля. Після цього вони з ОСОБА_5 прибули до начальника Семенівського ВП ОСОБА_8 , який знову сказав, що поверне автомобіль тільки власнику. Через таку поведінку ОСОБА_8 ОСОБА_5 запропонував піти та вирішити це питання в законному порядку і вийшов з кабінету. Однак ОСОБА_4 вирішив залишитися і запропонував ОСОБА_11 500 грн за повернення автомобіля. В свою чергу ОСОБА_8 сказав «забери». Після цього ОСОБА_8 сказав щоб приходили пізніше, коли прийде слідчий. Потім ОСОБА_4 вийшов з кабінету, а ОСОБА_5 про те, що пропонував ОСОБА_11 хабар нічого не розказав. Через деякий час вони знову прийшли до начальника Семенівського ВП ОСОБА_8 . Спочатку зайшов ОСОБА_5 , але йому сказали покликати ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_4 зайшов до кабінету начальника Семенівського ВП обвинувачені ОСОБА_8 ще деякий час розказував про порядок повернення автомобіля, а потім ОСОБА_5 без узгодження з ОСОБА_4 дістав з кишені грошові кошти та поклав на стіл ОСОБА_11 . Зазначає, що попередньої домовленості про надання хабаря вони з ОСОБА_5 не мали.

Вина обвинувачених у вчиненні цих кримінальних правопорушень підтверджується такими доказами:

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що на той час працював начальником Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області. У смт. Семенівка на проїжджій частині було виявлено автомобіль ВМW темного кольору з «єврорегістрацією», який заважав руху транспорту. Власник автомобіля був невідомий, а тому автомобіль був затриманий та поміщений на стоянку, що розміщена на території Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області. Через деякий час приїхав ОСОБА_4 та попросив повернути йому автомобіль. На це ОСОБА_8 повідомив, що автомобіль може бути повернутий після пред`явлення документів на право власності. Такі документи ОСОБА_4 не пред`явив і запропонував кошти за повернення автомобіля, на що ОСОБА_8 відмовився, а про цей випадок повідомив внутрішню безпеку. Через деякий час до нього повторно приїхали обвинувачені та запропонували хабар за повернення автомобіля і цей епізод був задокументований відповідними правоохоронними органами.

- допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суду повідомили про те, що в 2018 році були залучені в якості понятих під час обшуку в кабінеті начальник поліції. Під час обшуку в кабінеті були виявлені кошти в сумі 2500 грн.

- протоколом обшуку від 11.06.2018 року в кабінеті начальника Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, під час якого на столі ОСОБА_8 з правого боку виявлено грошові кошти номіналом 200 та 100 грн, на суму 2500 грн. Також виявлені документи щодо автомобіля ВМW 525.

- протоколом огляду телефона Fly від 11.06.2018 року та від 23.06.2018 року, який добровільно видав ОСОБА_8 . На телефоні виявлені дзвінки абонента НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 : 07.06.2023 року о 20:04, 08.06.2018 року о 10:31, 11.06.2018 року о 10:27, 11:17, 12: 40, 12:55.

- протоколом огляду від 22.05.2018 року DVD-R диску з відеозаписом, здійсненим в службовому кабінеті ОСОБА_8 , на якому зафіксована розмова з ОСОБА_4

- протоколом про результати проведення негласних слідчих дій від 18.06.2018 року - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_4 11.06.2017 року з 11:21 по 11:38, 12:42 по 12:50, 15:48 по 16:04 у кабінеті ОСОБА_8 , з відеозаписом до нього.

- протоколом про результати проведення негласних слідчих дій від 18.06.2018 року - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_8 11.06.2017 року з 11:21 по 11:38, 12:42 по 12:50, 15:48 по 16:04 у кабінеті ОСОБА_8 , з відеозаписом до нього.

- протоколом огляду від 13.06.2018 року вилучених під час обшуку грошових коштів в сумі 2500 грн, а також документиків щодо автомобіля ВМW 525.

- вилученими під час обшуку в кабінеті начальника поліції документами щодо автомобіля ВМW 525: щодо продажу автомобіля (іноземною мовою); протоколами про адміністративне правопорушення від 22.01.2018 року № 147015, від 08.04.2018 року № 170775, від 27.08.2017 року № 167828, від 02.01.2018 № 170654, постановами про притягнення до адміністративної відповідальності від 22.01.2018 року № 870710, від 20.06.2018 року № 846991, від 02.01.2018 року № 864668, від 10.10.2017 року № 026701, від 22.01.2018 року № 870710, за якими ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності, керуючи автомобілем ВМW 525, н.з. НОМЕР_4 ; полісом страхування № НОМЕР_5 від 23.07.2017 року автомобіля ВМW 525, н.з. НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4

- протоколом огляду від 11.06.2018 року автомобіля ВМW темного кольору на подвір`ї Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області.

Наведені докази узгоджуються між собою, не суперечать один одному, та в своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.369 КК України.

Суд відхиляє доводи захисників щодо недопустимості доказів протоколів НСРД через те, що матеріали провадження не містять ухвали слідчих суддів, на підставі яких вони проводилися.

Відповідно до висновку ВП ВС від 16.01.2019 року у справі № 751/7557/15-к за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що таке питання захисниками не порушувалося. Натомість відповідно до листа Полтавського апеляційного суду від 23.05.2023 року № 4.1-01/109 наразі задовольнити таке клопотання немає можливості, оскільки згідно Указу Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017 всі матеріальні носії секретної інформації знищені. При цьому листом підтверджено, що в межах кримінального провадження № 12018170000000297 від 17.05.2018 року слідчим суддею виносилися ухвали про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій.

Також суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 щодо провокації злочину.

Згідно ч. 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила без такого сприяння.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази мають визнаватися одержаними незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини та громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, або не уповноваженою на те особою чи органом або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

При вирішенні справи суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка поряд з Конвенцією, відповідно до положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, під час розгляду справ українськими судами повинна використовуватись як джерело права.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 09 червня 1998 року по справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії» дії двох негласних працівників поліції, які придбали у заявника наркотики, були визнані такими, що спровокували кримінальну діяльність, що за інших обставин могла б і не відбутись, та що суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до вчинення злочину з боку поліції.

Тобто суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено, через що мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні від 09 червня 1998 року по справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії» Європейський суд з прав людини зазначив, що агенти міліції можуть використовуватися для здійснення оперативних закупок, але не займатися підбурюванням до злочинної діяльності. Докази, отримані шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушенням пункту 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості.

В рішенні від 15 грудня 2005 року по справі «Ванян проти Російської Федерації», Європейський суд з прав людини зауважив, що за умови, коли у справі відсутні дані про те, що особа займалася збутом наркотичних засобів іншим особам, крім легендованої, у органів досудового слідства та суду були достатні підстави підозрювати, що мала місце провокація.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що Конвенцією не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями (див. рішення від 26 жовтня 2006 р. у справі «Худобін проти Росії»; рішення від 6 вересня 1978 р. у справі «Клаас та інші проти Німеччини»).

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

У випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (рішення у справі «Худобін проти Росії»).

Докази, отримані шляхом провокації, не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушенням пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості. Таку ж позицію Європейський суд з прав людини виклав у рішенні по справі «Худобін проти Російської Федерації», зі змісту якого слідує, що за умови, коли у справі відсутні дані про те, що особа займалася збутом наркотичних засобів іншим особам, крім легендованої, у органів досудового слідства та суду були достатні підстави підозрювати, що мала місце провокація.

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що аргументи захисника ОСОБА_7 , які на його думку свідчать про підбурювання до вчинення злочину, не є переконливими. Фактично вони зводяться до того, що ОСОБА_8 в незаконний спосіб відмовив у видачі автомобіля і цим підбурював ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення злочину.

З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 990, не містить детальних норм щодо повернення автомобіля на «єврореєстрації» її користувачам (зокрема, щодо переліку документів, які підтверджують право користування автомобілем). Позиція начальника Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 з цього приводу зводилася до того, що такий автомобіль повинен бути повернутий саме його власнику. При цьому зауважив, що ОСОБА_4 взагалі належним чином не підтвердив те, що він є законним користувачем автомобіля, оскільки не пред`явив технічний паспорт на нього. Під час розмови з обвинуваченими він детально пояснював своє трактування норм законодавства.

Таким чином, у випадку незгоди з таким рішенням, обвинувачений ОСОБА_4 не був позбавлений можливості оскаржити таке рішення в судовому порядку, про що ОСОБА_5 як фахівець в галузі права був обізнаний. Натомість обвинувачені вирішили вплинути на ОСОБА_8 шляхом пропозиції та надання неправомірної вигоди.

Оскільки у справі відсутні переконливі докази, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_8 були викликані намаганням створити штучні перешкоди ОСОБА_4 в поверненні автомобіля, доводи захисника про підбурювання до вчинення злочину суд відхиляє.

Разом із тим, суд погоджується з позицією захисника ОСОБА_7 щодо неправильної оцінки стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 , які мали місце 15.05.2018 року.

Так, відповідно до пред`явленого обвинувачення 15.05.2018 у приміщенні Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області до ОСОБА_8 як до начальника відділення поліції звернувся ОСОБА_4 із пропозицією надання неправомірної вигоди за видачу йому тимчасово затриманого 11.05.2018 транспортного засобу ВМW номер кузова НОМЕР_1 без пред`явлення документів, що підтверджуються право власності на вказаний автомобіль. Отримавши відмову у видачі транспортного засобу, останній покинув приміщення відділення поліції.

Однак, суду не надано переконливих доказів, які б з достатньою очевидністю свідчили про бажання і готовність ОСОБА_4 в цей день надати неправомірну вигоду, відтак в цій частині суд вважає обвинувачення не доведеним.

При цьому суд погоджується з позицією обох захисників та обвинувачених, що стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 безпідставною кваліфіковано як такі, що були вчиненні за їхньою попередньою змовою.

Так, за версією сторони обвинувачення, викладеної в обвинувальному акті, 11.06.2018 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли до приміщення Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, де за їхньою попередньою змовою зробили пропозицію та надання неправомірної вигоди ОСОБА_11 спочатку близько 12 год. в сумі 500 грн, а потім о 16 годині в сумі 2500 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Попередня змова відбувається до початку вчинення злочину, під яким прийнято розуміти початок вчинення злочинного діяння. Вона має бути досягнута до початку виконання хоча б одним з учасників групи діяння, передбаченого як обов`язковий елемент об`єктивної сторони складу відповідного закінченого злочину.

Тобто ключовими моментами в цій ознаці є час досягнення змови, її зміст і форма зовнішнього вираження.

При цьому, наприклад, вчинення злочину групою осіб без попередньої змови має місце у випадку, коли особи не домовлялися про спільне вчинення злочину і умисел на його вчинення виник у цих осіб спонтанно.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, з використанням технічних засобів (телефону, мережі Інтернет тощо), за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір (із використанням жестів, міміки чи інших рухів).

За матеріалами справи судом встановлено, що в травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області з приводу повернення автомобіля ВМW 525 номер кузова НОМЕР_1 , який був тимчасово затриманий та поміщений на стоянку ВП. Цей автомобіль був зареєстрований на іншого власника в Литві, натомість ОСОБА_4 користувався ним на території України (про що свідчать, зокрема, поліс ОСЦВП на його ім`я, численні протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності під час керування цим автомобілем, тощо).

В розмові з начальником Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 ОСОБА_4 повідомив, що для ідентифікації його як законного користувача автомобілем він може надати технічний паспорт від господаря, грін-карту, митні документи. На це начальник Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 зазначив, що автомобіль може бути переданий лише власнику автомобіля або за рішенням суду (т.4, а.с.147-148). Після цього ОСОБА_4 залишив кабінет ОСОБА_8 .

Обвинувачені не були знайомі до цих подій, що підтверджується зібраними у справі доказами. Натомість на прохання їхнього спільного знайомого ОСОБА_5 , як колишній працівник поліції та фахівець в галузі права, погодився допомогти ОСОБА_4 у питанні повернення викраденого автомобіля.

З цією метою 11.06.2018 року до начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 з`явилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Події, в кабінеті ОСОБА_8 умовно можна поділити на два епізоди: 1) з 11:22 по 11:37, 12:42 по 12:50; 2) з 15:48 по 16:04.

Епізод 1.

ОСОБА_5 представився колишнім працівником поліції. Повідомив, що вкрали автомобіль ОСОБА_4 , а його попросили допомогти в поверненні автомобіля (т.4, а.с.137). Учасники певний час сперечаються щодо правових підстав для повернення автомобіля та врешті решт ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 вийти з кабінету і в розмові з ОСОБА_8 один на один зробив пропозицію неправомірної вигоди в сумі 500 грн, на що останній категорично відмовився (т.4, а.с.138, 139). Після цього ОСОБА_4 залишив кабінет ОСОБА_8 , а через деякий час повернувся з ОСОБА_5 та вони з ОСОБА_8 продовжили обговорювати можливість повернення автомобіля шляхом звернення до суду та врешті решт ОСОБА_4 зазначив, що спробує знайти технічний паспорт на автомобіль.

Епізод 2.

Приблизно через 3 години ОСОБА_5 знову прийшов до кабінету ОСОБА_8 та починає з ним розмову. Однак ОСОБА_8 вказав ОСОБА_5 запросити до кабінету і ОСОБА_4 . Після того, як ОСОБА_4 зайшов до кабінету вони разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 продовжують дискусію щодо повернення автомобіля. Через деякий час ОСОБА_4 вирішив вийти, але ОСОБА_8 та ОСОБА_5 його зупинили (т.4 а.с.145). Після цього ОСОБА_4 повідомив, що нічого не розуміє. Натомість ОСОБА_5 задав ОСОБА_11 уточнююче запитання « ОСОБА_15 , я правильно Вас поняв, да?», дістав з правої кишені грошові кошти в сумі 2500 грн та зробив пропозицію неправомірної вигоди, на уточнююче запитання ОСОБА_8 жестами вказав цифри 2 та 5 (т.4, а.с.145).

Аналізуючи наведене суд зазначає, що у справі відсутні докази того, що до зустрічі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з ОСОБА_8 , яка відбулася 11.06.2018 року, обвинувачені усно, письмово або ж шляхом вчинення конклюдентних дій досягнули домовленості про спільне вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (пропозиції та надання неправомірної вигоди),узгодили місце, час, спосіб вчинення злочину, зміст виконуваних функцій.

Про такі обставини не зазначено і в самому обвинувальному акті.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що ситуація, яка скалася з поверненням цього автомобіля на «єврореєстрації» недостатньо чітко регламентована чинним законодавством, а тому 11.06.2018 року при зверненні до начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області відповідно до п.12 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 990 у обвинувачених могли виникнути законні очікування щодо повернення автомобіля ОСОБА_4 . Саме таким чином обвинувачені і пояснили мету свого прибуття до начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області.

Відсутність попередньої змови та наявність очікувань на повернення автомобіля пояснює поведінку обвинувачених в Епізоді 1, в якому вони обговорюють з ОСОБА_8 законні правові підстави для повернення автомобіля. І лише після відмови начальника Семенівського ВП ГУНП в Полтавській областіповернути автомобіль, в той час коли ОСОБА_5 залишив кабінет начальника ОСОБА_8 . ОСОБА_4 здійснив пропозицію та надання неправомірної вигоди останньому.

Таким чином версія обвинувачення про попередню домовленість щодо вчинення обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення 11.06.2018 року не підтвердилась під час судового розгляду справи.

В такому випадку залишається питання щодо виникнення такої домовленості у обвинувачених 11.06.2018 рокув період між Епізодом 1 та Епізодом 2 з 12:50 по 15:48.

Перш за все, суд звертає увагу на те, що під час Епізоду 1 ОСОБА_8 категорично відхилив пропозицію ОСОБА_4 про одержання неправомірної вигоди. Така поведінка ОСОБА_8 не давала обвинуваченим підстав для другої спроби пропозиції неправомірної вигоди. Самі ж дії обвинувачених під час Епізоду 2 не є узгодженими та послідовними. Вони діють спонтанно, хаотично. Обвинувачений ОСОБА_5 самостійно прибув до ОСОБА_8 , натомість на вимогу ОСОБА_8 до кабінету був запрошений і ОСОБА_4 . Разом вони продовжили дискусію щодо повернення автомобіля в ситуації, коли викрали документи. ОСОБА_4 скаржиться на те, що нічого не розуміє. Врешті решт ОСОБА_5 задав ОСОБА_11 уточнююче запитання щодо свого суб`єктивного враження ситуації (« ОСОБА_15 , я правильно Вас поняв, да?») та після цього зробив пропозицію неправомірної вигоди.

Аналіз наведеного дає можливість припустити 3 версії подій: 1) умисел на вчинення злочину виник саме у обвинуваченого ОСОБА_5 ; 2) умисел на вчинення злочину у обвинувачених міг виникнути спонтанно, без попередньої змови; 3) обвинувачені домовилися про спільне вчинення злочину до того, як зайшли в кабінет ОСОБА_8 .

Таке різноманіття різних спроможних версій подій, вказує на те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено існування єдиної версії подій, якою можна пояснити поведінку всіх учасників в кабінеті начальника Семенівського ВП, а саме того, що обвинувачені в проміжку між Епізодом 1 та Епізодом 2 попередньо детально погодили план дій та домовилися щодо надання неправомірної вигоди ОСОБА_11 в сумі 2500 грн, визначили спосіб вчинення злочину та зміст виконуваних функцій кожним обвинуваченим. Навпаки, розвиток подій 11.06.2018 року в першій половині дня давав обвинуваченим підстави вважати, що вони не зможуть досягнути бажаного результату шляхом надання неправомірної вигоди. З наданого відеозапису неможливо встановити, що обвинувачені мають певне «комунікативне минуле», виходять із відомих їм комунікативних пресупозицій з приводу плану, який вони реалізовують. Відсутні слова, жести ОСОБА_4 , адресовані ОСОБА_5 , щодо пропозиції неправомірної вигоди. Натомість вбачається, що ОСОБА_5 без узгодження з ОСОБА_4 задав ОСОБА_11 уточнююче запитання, яке ґрунтувалося на його суб`єктивному сприйнятті ситуації, перед передачею грошових коштів.

Таким чином слід дійти висновку, що суду не надано доказів в підтвердження того, що як до Епізоду 1, так і між Епізодом 1 та Епізодом 2 обвинувачені досягли попередньої змови щодо вчинення інкримінованого злочину, натомість наявні у справі докази вказують на те, що протягом всього часу спілкування з ОСОБА_8 їх дії були хаотичними, спонтанними, з самого початку не були узгодженими та послідовними.

Враховуючи викладене, те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч.1 ст.369 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відповідно до ст.ст.66, 67 КК України суд не вбачає обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має непогашеної судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює, висновок органу пробації, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, наразі проходить військову службу за призовом під час мобілізації, висновок органу пробації, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України в чинній редакції особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Протиправні діяння обвинувачених кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України та згідно статті 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості (в редакції на час вчинення кримінального правопорушення) та нетяжких злочинів (в чинній редакції), та були вчинені в 2018 році, тобто на момент винесення даного вироку минуло більше п`яти років з моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , а також минуло більше п`яти років з моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , з урахуванням період, під час якого вони були оголошені в розшук.

Таким чином, обвинувачені підлягають звільненню від призначеного судом покарання за вказаними статтями КК України на підставі ч. 5 ст.74, ст.49 КК України.

В зв`язку з цим підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, ст.ст. 50, 65-67 КК України , суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.1 ст.369 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч.1 ст.369 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Речові докази:

- страховий поліс № АМ 1093072 на ім`я ОСОБА_4 , документи стосовно автомобіля BMW 520, протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 170654, постанову № 026701, постанову № 864668, постанову № 846991, постанову № 870710, протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 167828, протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 170775, протокол про вчинення адміністративного правопорушення № 147015, залишити в матеріалах кримінального провадження.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави речові докази у кримінальному провадженні, а саме грошові кошти в сумі 2500 грн купюрами номіналом по 200 грн: 1.АБ 4832189, ПД 6458201, ЕВ 7927548, УС 1370572, ПГ 1762614, ЕД 1122130, ЄА 0976613, ПД 6889338, УН 0249828, ЄЧ 8927456, купюру номіналом 100 грн ГБ 6392216, купюри номіналом по 50 грн: РД 81888958, КФ 8475696, СЄ 8000517, ТГ 7191876, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12023170570000812 від 27.08.2023.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1