Рішення № 118585185, 16.04.2024, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4505/23

Провадження № 2/529/125/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (далі - ТОВ ФК ЄАПБ) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ Лінеура Україна та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2495912. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав. 05 травня 2023 року між ТОВ Лінеура Україна та ТОВ ФК ЄАПБ було укладено договір факторингу № 05052023, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором від 21.10.2021, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за яким складає у загальному розмірі 45 399,20 грн, з яких: 13 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 31 999,20 грн - заборгованість за відсотками. Всі суми заборгованості були нараховані первинним кредитором - ТОВ Лінеура Україна. Посилаючись на те, що відповідачем були проігноровані вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, надіслані як первинним кредитором, так і новим кредитором, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 45 399,20 грн та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 надав судувідзив вякому просиввідмовити повністюу задоволенніпозовних вимогпозивача.При цьому,в обгрунтуваннявідзиву вказав,що кредитнийдоговір №2495912від 21.10.2021 немістить підписів.Доказів укладеннядоговору,який заформою відповідаєвимогам цивільногозаконодавства тапідписаний електроннимпідписом,що даєзмогу ідентифікуватиособу ненадано.Наявна уматеріалах справикопія договоруне можевважатись електроннимдокументом.Позивачем ненадано доказівукладення договорута узгодженняйого істотнихумов.Відсутні доказиотримання нимкоштів,відкриття йомурахунку,користування коштамита обґрунтованийрозрахунок заборгованості.Надана позивачемкопія платіжногодоручення немістить підписута ініціативипрацівника банківськоїустанови.Позивачем недоведена,що картковийрахунок,на якийнібито перерахованокошти,використовується саменим.Не наданодоказів виконаннядоговору факторингу. З долучених додаткових угод до договору факторингу не можливо встановити загальну суму прав вимоги до боржника, а також суму коштів, яка була сплачена фактором, оскільки вказані дані у копіях приховані.

Також, відповідач вказав, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

Крім цього, відповідач ОСОБА_1 у відзиві вказав, що позивачем неправомірно було нараховано йому відсотки за договором, тому як він відповідно до виданої йому військовою частиною НОМЕР_1 від 02.12.2022 за №232/14 є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, та є особою, яка брала та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечені їх здійснення, яка перебувала або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів і тому має відповідні пільги встановлені законами України.

Представником позивача ТОВ ФК ЄАПБ надано суду відповідь на відзив, в обгрунтування якого вказав, що перед укладанням кредитного договору від 21.10.2021 між ТОВ Лінеура Україна та ОСОБА_1 саме товариство шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: https://credit7.ua/ надали клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ Лінеура Україна та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту тощо. Тобто, відповідачу була надана повна інформація, щодо укладення договору.

Крім цього, перед підписанням кредитного договору відповідач підтвердив своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіші, що відповідає приписам п.6 ст.3 та ст. 12 Закону України Про електронну комерцію та Правилам надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ Лінеура Україна. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору.

Тобто,перед укладеннямдоговору відповідачубула наданауся необхідната достовірна переддоговірна інформація.

Використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором та використання товариством аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства при підписанні договору погоджено самим відповідачем шляхом приєднання до публічної пропозиції ТОВ Лінеура Україна на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 17.01.2020, яка розміщена на офіційному інтернет - сайті за посиланням: www.credit7.ua. Тобто, договір було підписано з боку товариства з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, а з боку відповідача ОСОБА_1 - одноразовим ідентифікатором, що отриманий ним на його фінансовий телефонний номер, зазначений в анкеті клієнта. Тому, представник позивача вказує на факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ ФК ЄАПБ, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. У розрахунку заборгованості наданому первісним кредитором відображено порядок нарахування відсотків, який було здійснено у відповідності до умов договору. Також, відповідач під час укладення кредитного договору не надав жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Для припинення нарахування процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та не застосовувалося жодних штрафних санкцій. Копії договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги. Тому, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ Лінеура Україна та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 2495912 про надання коштів на умовах споживчого кредиту /а.с. 7-13/.

Також, разом з кредитним договором відповідачем було підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта /а.с. 14-16/.

За умовами вказаного кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 13 400 грн, строком на 30 днів, з фіксованою відсотковою ставкою за користування кредитними коштами: знижена відсоткова ставка 1,99 % в день, стандартна відсоткова ставка 1,99 % від суми позики за кожний день користування позикою.

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів.

05 травня 2023 року між ТОВ Лінеура Україна та ТОВ ФК ЄАПБ було укладено договір факторингу № 05052023, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, і за вищевказаним кредитним договором № 2495912 від 21.10.2021, укладеним між ТОВ Лінеура Україна та ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копією вказаного договору факторингу, акта прийому-передачі Реєстру Боржників за цим договором та витягом з Реєстру боржників до цього договору факторингу /а.с. 17-21/.

З наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2495912, укладеним з ТОВ Лінеур Україна, на момент відступлення права вимоги становить 45 399,20 грн, з яких: 13 400 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 31 999,20 грн - заборгованість за відсотками /а.с. 21/.

Додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги, позивачем, як новим кредитором, не було здійснено. Всі суми заборгованості за основною сумою кредиту, відсотками, були нараховані первісним кредитором - ТОВ Лінеура Україна.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2495912 від 21.10.2021 вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти від позивача, а останній в свою чергу зовсім не вносив коштів на погашення заборгованості, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 18.02.2022 становить саме 45 399,20 грн /а.с. 93-97/.

Суд зауважує, що навіть, якщо боржник не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, він не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Проте, заборгованість відповідачем погашена не була ні первісному кредитору, ні позивачу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України Про електронну комерцію визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Норми ст. 11 Закону України Про електронну комерцію відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2495912 від 21.10.2021, згідно укладеного договору факторингу, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

При цьому, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 основної суми боргу за вказаним договором.

Разом з тим, суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості по відсотках за вказаним вище кредитним договором, з огляду на наступне.

Так, позивачем, окрім основної суми боргу, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка, за твердженням позивача, є сумою заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 31 999,20 грн.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналізуючи вказані норми закону, суд зазначає, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного між ТОВ Лінеура Україна та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2495912 від 21.10.2021, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 13 400 грн., за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1,99 %, кредит надається строком на 30 днів, до 20.11.2021. Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту сформованої в якості додатку №1 до договору вбачається, що сума кредиту за договором складає саме 13 400,00 грн., а проценти за користування кредитом 7999,80 грн /а.с. 16/.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №2495912 видно, що відповідачу ОСОБА_1 нараховані відсотки поза межами строку договору а саме по 18.02.2022 року, які становлять 31 999,20 грн. /а.с. 93-97/.

Відповідно до усталеної судової практики, правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц, від 23.06.2020 . у справі №536/1841/15-ц, після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст. 1050 ч. 2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Отже, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ ФК ЄАПБ, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути з відповідача заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме за період з 21.10.2021 по 24.11.2021 в розмірі 9066,44 грн.

Крім цього, на думку суду, безпідставними є посилання відповідача на те, що він як військовослужбовець має право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Так, нормами п. 15 ст. 14 вказаного закону передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що кредитний договір, за невиконання умов яких з відповідача стягується заборгованість, був укладений відповідачем 21 жовтня 2021 року, відповідно і відсотки за користування кредитом у вказаному договорі були нараховані в 2021 році, до призову відповідача для проходження військової служби під час мобілізації. Отже, відповідач не може бути звільнений від сплати відсотків за вищевказаним договором.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку первинному кредитору ТОВ Лінеура Україна не повернуті, позивач ТОВ ФКЄАПБ як новий кредитор, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, має право вимагати виконання боржником обов`язку з погашення заборгованості за кредитним договором, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, те, що позивачем підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів, а також порядок і розмір нарахування відсотків, в свою чергу відповідачем у своєму відзиві на позов не спростовано розмір використаних кредитних коштів та нарахованих відсотків, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 13 400,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 9066,44 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволеності позовних вимог складає 49,48 %, тому до стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК ЄАПБ підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1328,04 грн (2684 грн * 49,48 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 526, 625, 626, ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 2 ст. 1054, ч. 1 ст.1077 ЦК України, ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів заборгованість за кредитним договором № 2495912 від 21 жовтня 2021 року у загальному розмірі 22 466 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 40 коп, з яких: 13400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 9066,44 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів судовий збір в розмірі 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 04 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ ТАСкомбанк.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий О.С. Кириченко