Ухвала суду № 118566919, 19.04.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5023/24

Провадження № 1-кс/202/2872/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 09.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041110000008, у відношенні:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та осіб з обмеженими можливостями немає, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024041110000008 від 09.01.2024 відносно осіб, які здійснюють діяльність щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні 18.04.2024 затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, норми якої є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно ст. 2 вказаного Закону, охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль», прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон та забезпечується шляхом установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», порядок перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення відповідних документів.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану, чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам -військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі території України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 2-6 Правил перетинання державного кордону України (зі змінами та доповненнями), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57: у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

Таким чином, відповідно до «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими виключеннями, не дозволяються.

Проте, лейтенант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою змовою із своїм сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі за кордон на період дії воєнного стану, введеного 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, строком на 30 діб, який неодноразово продовжено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою особистого збагачення спільно із своїм сином ОСОБА_8 організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до Республіки Молдова за наступних обставин.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 за №270 лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера цієї ж військової частини.

Так , на початку січня 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході бесіди ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_9 виїхати за межі території України до Республіки Молдова за грошову винагороду та повідомив, що для з`ясування всіх обставин незаконного перетину державного кордону України йому необхідно зустрітись з його сином ОСОБА_8 , який розповість усі деталі.

У подальшому, у період часу з початку січня 2024 року по 12.01.2024 ОСОБА_5 до вказаної злочинної діяльності залучив свого сина - громадянина ОСОБА_8 , з яким вступив у попередню змову та спільно розробили план перетину громадянином ОСОБА_9 . державного кордону поза межами пунктів пропуску в напрямку до Республіки Молдова, з метою отримання від ОСОБА_9 незаконної винагороди у виді грошових коштів.

В подальшому, на виконання вказівок ОСОБА_5 , 12.01.2024 ОСОБА_9 зустрівся із ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , та в ході розмови ОСОБА_8 висловив вимогу про надання грошових коштів у сумі 6800 доларів США, а саме: 3 000 доларів США відразу, за організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, поза пунктом пропуску у Вінницькій області, 2 300 доларів США особі, яка безпосередньо допоможе перетнути державний кордон України з Республікою Молдова та 1 500 доларів США особі, яка зустріне його вже за межами території України.

В подальшому, в період часу з 19.01.2024 по 31.03.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 неодноразово спілкувались з приводу незаконного перетину державного кордону України з Республікою Молдова останнім, під час чого ОСОБА_5 запевняв ОСОБА_9 щодо можливості такого перетину своїми порадами та вказівками, повідомив про те, що вже таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_8 допомогли незаконно виїхати на територію Республіки Молдова іншим особам, а також що всі деталі незаконного виїзду за кордон повідомить його син ОСОБА_8 .

Разом з тим, в період часу з 12.01.2024 по 16.04.2024, ОСОБА_8 неодноразово зустрічався із ОСОБА_9 , та під час зустрічей повідомляв останнього про зможе йому допомогти незаконно перетнути кордон України з Республікою Молдова, повідомляв усі деталі незаконного перетину, а також запевнив, що особисто буде контролювати процес незаконного виїзду ОСОБА_9 за кордон.

В подальшому, 18.04.2024, близько 18 год. 45 хв. ОСОБА_8 прибув до місця проживання громадянина ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , та під час зустрічі із ОСОБА_9 повідомив останнього про порядок дій для незаконного перетину кордону ОСОБА_9 та розповів усі деталі, що останньому для цього слід зробити.

Після цього, 18.04.2024, близько 18 год. 50 хв., ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_5 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від громадянина ОСОБА_9 незаконну грошову винагороду в розмірі 6 800 доларів США, що станом на 18.04.2024 згідно офіційного курсу НБУ становило 268 872 (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривень, за організацію незаконного переправлення громадянина ОСОБА_9 поза пунктами пропуску через державний кордон України в напрямку до Республіки Молдова.

Таким чином ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

18.04.2024 ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Підозра, пред`явлена ОСОБА_8 обґрунтована доказами, зібраними в ході досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, відносно підозрюваного ОСОБА_8 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, однак обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

На думку сторони обвинувачення, підставою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,4 ч.2 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 зможе вчинити наступні дії:

п.1)переховуватись від органу досудового розслідування та суду, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна) та фінансову спроможність ОСОБА_8 безперешкодно змінити місце постійного мешкання, залишити межі України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.

У своїй сукупності, перебуваючи від тягарем невідворотності покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , маючи достатні кошти та можливість для виїзду за кордон, обґрунтованим є ризик переховування від органів досудового розслідування та суду за межами України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

п.2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема речей і документів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 дій з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Враховуючи викладене, а також те, що наразі проводиться досудове розслідування, не всі речі та документи ще вилучено, великий ризик того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може вказані речі та документи знищити, сховати, спотворити, що буде мати негативний вплив на стан досудового розслідування.

Те саме стосується і грошових коштів, оскільки санкцією статті передбачено конфіскацію майна, з метою уникнення вказаної конфіскації, перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може грошові кошти сховати або передати іншій особі, коло яких наразі встановлюється органом досудового розслідування.

п.3) незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, з метою ненадання чи зміни показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також інших осіб, які можуть бути допитаними в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні та надати показання щодо обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Анкетні дані осіб, яким останній організував незаконне переправлення через державний кордон, а також осіб, які можуть бути причетні до вказаного кримінального правопорушення достовірно відомі ОСОБА_8 та, використовуючи залякування, може змусити осіб надати покази, які будуть вигідні йому та членам злочинної групи.

п. 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

ОСОБА_8 може шляхом приховання, передачі чи інших дій позбутися належного йому майна, щоб уникнути подальшої його конфіскації (враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію майна);

Крім того, одним з джерел доходу є вчинення кримінальних правопорушень, у одному з яких підозрюється ОСОБА_8 та з метою забезпечення рівня життя, до якого він звик, великий є ризик продовження злочинної діяльності.

Разом з тим, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

Вказані обставини значно ускладнюють здійснення контролю за виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків поза установою пенітенціарної служби України у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть запобігти викладеним вище ризикам, оскільки такі запобіжні заходи не пов`язані із ізоляцією підозрюваного у відповідній кримінально-виконавчій установі. ОСОБА_8 , будучи не обмеженим у пересуванні та засобах комунікації, зможе вчинити дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, а також продовження злочинної діяльності.

Враховуючи обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення та розмір грошової винагороди, яку він вказує за надання послуг з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, майновий стан підозрюваного, необхідно встановити підозрюваному заставу у вигляді 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави, враховуючи матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_8 , зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.

В ході розгляду клопотання слідчий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, також, з урахуванням специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , просили визначити розмір застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, або визначити помірний розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_8 в судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання, та підтримав позицію свого захисника. Просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, а саме: Допитами свідка ОСОБА_9 , Протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; Протоколами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; Протоколом обшуку; Іншими доказами, зібраними в ході здійснення досудового розслідування.

При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння її вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, вчинена з корисливих мотивів, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, в зв`язку з чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема речей і документів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 дій з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України підтверджується тим, наразі проводиться досудове розслідування, не всі речі та документи ще вилучено, великий ризик того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 може вказані речі та документи знищити, сховати, спотворити, що буде мати негативний вплив на стан досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, є доведеним, оскільки підозрюваному знаходячись на свободі, будучи обізнаним у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження та анкетними даними свідків, може шляхом вмовлянь, погроз впливати на свідків та інших підозрюваних з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_8 може шляхом приховання, передачі чи інших дій позбутися належного йому майна, щоб уникнути подальшої його конфіскації (враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію майна).

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_8 , але у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення - підозра достатньо обґрунтована;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного - ОСОБА_8 є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - підозрюваний одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний офіційно не працює;

6) репутацію підозрюваного - даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано;

7) майновий стан підозрюваного - даних не надано;

8) наявність судимостей у підозрюваного - раніше не судимий;

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - відомості відсутні;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї - не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.

З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,2,3, 4 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлений судом ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому, враховуючи виключний випадок, оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в умовах воєнного стану, в час, коли громадяни України захищають територіальну цілісність та суверенітет держави від російської воєнної агресії, ОСОБА_8 з метою збагачення, з корисливих мотивів організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з метою уникнення чоловіків від мобілізації, слідчий суддя вважає, що застосування такого альтернативного запобіжного заходу, як застава визначена у розмірі, встановленому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який буде достатньо обґрунтованим та таким, що стимулюватиме підозрюваного належним чином здійснювати свою процесуальну поведінку, повинен бути встановлений у значно більшому розмірі ніж той, що передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги особу підозрюваного ОСОБА_8 , а також те, що злочин вчинено групою осіб, слідчий суддя вважає, що застава у межах визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків, в зв`язку з чим, користуючись правом, передбаченим ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі, що перевищує максимальний розмір застави, визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у сумі - 1 514 000 грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір застави, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) днів, по 17 червня 2024 року включно.

Встановити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 500 (п`ятсот ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_8 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_8 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 17 червня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1