Рішення № 118563085, 16.04.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 квітня 2024 року № 520/2784/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Логачовій К.А.

у присутності представника відповідача Малойван Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправним та повністю скасувати рішення про відмову посадової службової особи суб`єкта владних повноважень - військова частина НОМЕР_3 Національної Гвардії України, в особі т.в.о командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, ОСОБА_2 , у розгляді заяви від 28.12.2022 року "Про надання направлення на медичний огляд ВЛК з метою встановлення придатності ОСОБА_1 до військової служби за станом здоров`я";

визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо ненадання направлення на медичний огляд ВЛК, з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я ОСОБА_1 протиправною, та зобов`язати уповноважену службову посадову особу суб`єкта владних повноважень військова частина НОМЕР_3 Національної Гвардії України, надати ОСОБА_1 відповідне направлення з дотриманням вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №285 від 03.04.2017 року;

визнати протиправним та повністю скасувати наказ (рішення) суб`єкта владних повноважень -військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України №37 с/ч від 24.02.2022 року, про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без проходження обов`язкового медичного огляду;

визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військова частина НОМЕР_2 , щодо зарахування позивача ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_2 без проходження обов`язкового медичного огляду, та залучення позивача ОСОБА_3 до виконання бойових завдань та інших службових обов`язків, та зобов`язати суб`єкта владних повноважень - військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, утриматись від залучення позивача ОСОБА_3 до виконання бойових завдань та інших службових обов`язків;

визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо не звільнення позивача ОСОБА_1 зі служби у військовій частині НОМЕР_2 Національній гвардії України, і не залучення до виконання бойових завдань та інших службових обов`язків, протиправною, та зобов`язати суб`єкта владних повноважень військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, звільнити позивача ОСОБА_1 з військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з виключенням із списків особового складу частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно видано наказ №37 с/ч від 24.02.2022 року, про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без проходження обов`язкового медичного огляду та як наслідок незвільнення з військової служби та ненаправлення на ВЛК.

Позивач в судове засідання не прибув надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав. Просив позов залишити без задоволення, зазначивши, що на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України була оголошена загальна мобілізація. Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на 24.02.2022) передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Після цього, мобілізовані громадяни направляються на службу до відповідних військових частин, де їх зараховують до списків особового складу. Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 позивач проходив медичну (військово-лікарську) комісію за результатами якої його визнано обмежено придатним до військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та переміщено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України .

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив такі обставини.

Пунктами 1-4 Указу Президента України №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести в т.ч. на території Харківськоїобласті; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі означеного вище Указу Президента України, позивача наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №37 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Підстава наказу рапорти командирів підрозділів.

У січні 2023 року позивач через свого представника подав заяву про надання направлення на медичний огляд ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я .

За результатами розгляду якої листом від 09.01.223 № 40/17/12-93 представника позивача повідомлено, що вказана заява внаслідок неналежного оформлення доручення повернута заявникові в порядку ст.5 Закону України «Про звернення громадян».

Також представником позивача 15.01.2023 скеровано на адресу відповідача заяву про звільнення позивача зі служби через недотримання процедури призову (порушення приписів ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу- не проведення медичного огляду ВЛК).

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив медичну (військово-лікарську) комісію за результатами якої було складено довідку №171 від 10.04.2023 відповідно до якої ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.08.2023 №250 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та переміщено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 №55о/с для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України 15.08.2023 р.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частин першої, другої статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ (далі Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Згідно із частинами першою третьою статті 17 Закону №1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

За змістом статті 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України: приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний вимогам діючого законодавства. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 2022 року (далі Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За приписами частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За змістом частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом (частина дванадцята статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на порушення частини тринадцятої статті 2 Закону №2232-ХІІ.

Частиною 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х11 передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Однак, вищезазначений Закон визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

З урахуванням прийняття Президентом України Указів "Про загальну мобілізацію" та "введення в Україні воєнного стану, правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, регулюються положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ), яким врегульовано загальні засади проходження військової службу за призовом під час мобілізації - на особливий період.

Так, частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ передбачено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Таке визначення на особливий період відбулося з прийняттям Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022, згідно якої під час проведення загальної мобілізації ступінь придатності до військової служби громадян, які призначені (призначаються) на доукомплектування військових частин, Сил територіальної оборони Збройних Сил України, здійснюється в обсязі тілесного огляду шляхом опитування скарг та заяв. У разі зазначення скарг громадянин направляється до відповідного медичного спеціаліста для визначення ступеня придатності до військової служби.

В умовах реалій кінця лютого 2022 року застосуванню підлягала саме Директива, адже державі необхідно було в максимально короткі строки провести мобілізацію. У випадку проведення всім мобілізованим військовослужбовцям у лютому 2022 року ВЛК процес мобілізації значно б затягнувся, що призвело б до незворотних наслідків.

Суд також зазначає, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 року №1153 (далі Положення № 1153)

Згідно із підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Як убачається з військового квитка позивача, рішення щодо призову на військову службу за мобілізацією приймалося ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який законом покладений обов`язок визначити придатність особи до військової служби та наявність або відсутність юридичних і фактичних перешкод для такого призову, визначених законом.

Отже, видаючи оспорюваний наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, відповідач виходив з того, що направляючи особу до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу. Відповідач не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини НОМЕР_3 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

Крім того, згідно з пунктом 8 Глави 2 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженої наказом МВС України від 30.01.2017 № 73, передбачено, що зарахування до списків військової частини прибулих військовослужбовців проводиться наказом по стройовій частині в день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, накази по особовому складу, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

У свою чергу пунктом 9 зазначеного Положення на Київський ТЦКтаСП покладено здійснення призову громадянами на військову службу.

У розумінні п.п.97-98 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року за № 100 формування зазначених команд і їх списків покладено районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, командування Військової частини НОМЕР_3 не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу військової частини.

Щодо не розгляду заяв позивача про звільнення з військової служби та ненаправлення на ВЛК, суд зазначає, що законодавець передбачив механізм реалізації відповідних прав шляхом подання військовослужбовцем рапортів

Визначення рапорту міститься у пункті 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу України від 07.04.2017 № 124, рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

При цьому жодною нормою чинного законодавства не передбачено можливості звернення з таким рапортом представника особи, яка проходить військову службу. Сутність та зміст таких правовідносин передбачає необхідність особистого написання військовослужбовцем та подання/направлення відповідного рапорту.

Отже, суд зазначає, що рапорти на звільнення та направлення для проходження ВЛК написані та направлений до військової частини не позивачем особисто, а його представником (адвокатом), що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки інститут представництва не є абсолютним і певні правовідносини вимагають особистої участі особи в реалізації наданих їй прав, зокрема й щодо написання рапорту на звільнення з військової служби, направлення на проходження ВЛК.

Судовим розглядом встановлено, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив медичну (військово-лікарську) комісію за результатами якої було складено довідку №171 від 10.04.2023 , згідно якої позивача визнано обмежено придатним до військової служби та в подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.08.2023 №250 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та переміщено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 №55о/с для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України 15.08.2023 р.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6-9, 139, 242 246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі рішення виготовлено 22.04.2024

Суддя Зоркіна Ю.В.