Рішення № 118562046, 22.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 рокусправа № 380/2703/24Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901210/2 від 24.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що складські витрати та витрати із завантаження товару поніс саме продавець, а розбіжності у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки ним було подано усі необхідні транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Стверджує, що усі транспортні витрати, які поніс позивач за договором перевезення були включені у заявлену митну вартість у відповідності до вимог п.5 ч.10 ст.58 МК України. Вказує, що оскільки після складення проформи-інвойсу по поставці в рамках контракту відбулось заниження ціни на товар продавцем за рахунком-фактурою, то у результаті покупцем було здійснено надмірну сплату за товар і остаточний розрахунок сторін вважається проведеним саме за інвойсом. Зазначає, що всі документи, додані до митної декларації, в тому числі контракт та інвойс дублюють одні і ті ж дані про товар та його вартість та у сукупності підтверджують всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Вказує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у інший час, не може розцінюватись як заниження ним митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом.

Відповідач у відзиві вказує, що документального підтвердження того, що місце завантаження товарів є складом продавця, а, отже, і завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього, ні під час митного оформлення товарів, ні в подальшому, позивачем не підтверджено. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати в товаросупровідних документах не відображені. Посилається на те, що позивачем не спростовано сумнівів в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів. Документи, що визначають договірні відносини з РЕ KOLIADUK VASYL до митного оформлення не надавалися. Вказує, що документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем, є неповними, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивачем було подано відповідачу відповідну електронну митну декларацію.

24.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901210/2, у якому зазначено наступні порушення:

- подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;

- відповідно до положень Інкотермс термін FCA (Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр.20 МД та гр.4 CMR №19102023 від 19.10.2023 року товар завантажений у м.Gdansk, Польща, а адресою продавця є м.Krakow, Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця. Проте, такі витрати в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості;

- у гр.16 та гр.23 CMR №19102023 від 19.10.2023 року наявні штампи перевізника РЕ KOLIADUK VASYL, натомість, у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг та заявці на перевезення надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ФОП ОСОБА_2 . Документи, що визначають договірні відносини з РЕ KOLIADUK VASYL відсутні. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці;

- умовою оплати відповідно до інвойсу №PL12/10/2023 від 17.10.2023 року є 100% передоплата. Декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію №33 від 23.10.2027 року. Проте, наданий платіжний документ містить іншу суму платежу ніж та, що зазначена в інвойсі, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати платіж за даною поставкою.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003661, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішеннями про коригування митної вартості №UA209000/2023/901210/2 від 24.10.2023 року) та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/901210/2 від 24.10.2023 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Щодо першого порушення (Відповідно до положень Інкотермс термін FCA (Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. Згідно гр.20 МД та гр.4 CMR №19102023 від 19.10.2023 року товар завантажений у м.Gdansk, Польща, а адресою продавця є м.Krakow, Польща. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця. Проте, такі витрати в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості).

Відповідно до п.3.3 договору міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023 року, укладеного між позивачем (покупець) та Atmosfera Polska Sp. Z o.o. (продавець), право власності на товари переходить від продавця до покупця в момент виконання продавцем поставки товару в місці поставки згідно застосованого базису Інкотермс.

Як вбачається із товаросупровідних документів, які наявні в матеріалах справи та надавались відповідачу, доставка товару відповідно до договору міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023 року здійснювалась на умовах FCA (Франко-перевізник).

Згідно з умовами FCA (Free Carrier Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.

Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Суд звертає увагу, що відповідно до пакувального листа NPL12/10/2023 від 17.10.2023 року як супровідного документа до вантажу, виданого Atmosfera Polska Sp. Z o.o.,вказаний вантаж був відправлений саме з м.Гданськ (Польща), а не м.Краків (як зазначає відповідач) та доставлений до м.Чернівці (Україна).

Відтак, на переконання суду, пункт відправлення товару, передбаченого договором міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023 року, який зазначений в графі 20 митної декларації та графі 4 CMR №19102023 від 19.10.2023 року співпадає із пунктом відправлення, який зазначений у згаданому пакувальному листі.

Більше того, з інших документів, які наявні в матеріалах справи, можна дійти до висновку, що адреса АДРЕСА_1 є лише юридичною адресою продавця Atmosfera Polska Sp. Z o.o.

Як наслідок, зазначене твердження відповідача не може бути покладене в основу даного рішення.

Щодо другого порушення (у гр.16 та гр.23 CMR №19102023 від 19.10.2023 року наявні штампи перевізника РЕ KOLIADUK VASYL, натомість, у рахунку на сплату транспортно-експедиційних послуг та заявці на перевезення надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ФОП ОСОБА_2 . Документи, що визначають договірні відносини з РЕ KOLIADUK VASYL відсутні).

Відповідно до п.3.1 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №3 від 18.10.2023 року, укладеного між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) виконавець зобов`язаний виконувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок замовника.

Пунктом 3.5 вказаного договору передбачено, що у випадку залучення за згодою замовника для виконання своїх обов`язків за цим договором третіх осіб виконавець зобов`язаний забезпечити наявність у них відповідних ліцензій та інших документів.

З наведеного вбачається, що надавачем транспортних послуг для позивача є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

При цьому, вона вправі залучати до виконання своїх зобов`язань перед позивачем третіх осіб.

Згідно із п.1.1 договору експедирування вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученні №15/05/23 від 15.05.2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (перевізник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), виконавець, діючи від імені і за рахунок замовника, згідно договору поручення залучає перевізника для доставки вантажу автомобільним транспортом територією України та іноземних держав. Виконавець оплачує послуги перевізника із коштів замовника.

Зазначена обставина вказує на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 залучала до здійснення перевезення вантажу, імпортованого позивачем, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та пояснює наявність його штампів у графах 16 та 23 CMR №19102023 від 19.10.2023 року.

Відтак, такі твердження відповідача не беруться судом до уваги.

Щодо третього порушення (умовою оплати відповідно до інвойсу №PL12/10/2023 від 17.10.2023 року є 100% передоплата. Декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію №33 від 23.10.2027 року. Проте, наданий платіжний документ містить іншу суму платежу ніж та, що зазначена в інвойсі, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати платіж за даною поставкою).

Відповідно до комерційного інвойсу №PL12/10/2023 від 17.10.2023 року сума до оплати за товар складає 45619,60 EUR (100% передоплата).

Проформою-інвойсом №P06/10/2023 від 23.10.2023 року ж передбачено, що сума до оплати за придбаний позивачем товар складає 55440,00 EUR (100% передоплата).

Як вбачається із платіжної інструкції №33 від 23.10.2023 року позивачем було сплачено продавцю товару Atmosfera Polska Sp. Z o.o. с суму у розмірі 55440,00 EUR.

При цьому, призначенням платежу у даній платіжній інструкції вказано саме проформа-інвойс №P06/10/2023 від 23.10.2023 року відповідно до договору міжнародної купівлі-продажу товарів №20230825 від 25.08.2023 року.

Зазначена обставина вказує на те, що вартість товару, зазначена в проформі-інвойс №P06/10/2023 від 23.10.2023 року (вказана проформа-інвойс складена пізніше комерційного інвойсу №PL12/10/2023 від 17.10.2023 року) повністю співпадає із вартістю товару, зазначеній в платіжній інструкції №33, яка була сплачена позивачем відповідно до договору №20230825 від 25.08.2023 року.

Відтак, суд вважає, що у даному випадку відсутні будь-які розбіжності щодо ідентифікації платежу за даною поставкою.

Щодо наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність у них всіх відомостей.

Суд звертає увагу, що згадане порушення носить загальний характер.

На переконання суду, якщо контролюючий орган дійде висновку про наявність певних розбіжностей у поданих йому документах або ж встановить відсутність якихось документів, він повинен чітко зазначити які саме наявні розбіжності та які саме документи відсутні, що стало причиною появи у нього таких висновків.

В оскаржуваному рішенні відповідачем цього зроблено не було, а, як уже згадувалось, зазначено лише загальну інформацію, з якої позивач не мав можливості визначити, що конкретно йому необхідно долучити контролюючому органу для завершення митної операції.

Відтак, вказане твердження відповідача не може бути покладене в основу даного рішення та до уваги не береться.

Більше того, на підтвердження наведеного суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.04.2021 року у справі №810/1822/16 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття».

У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та породили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновків, що вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни.

Щодо визначення митної вартості за методом 2 б.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2б, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

Окрім того, представник відповідача посилається на практику Восьмого апеляційного адміністративного суду в аналогічних правовідносинах та за участі тих же сторін, зокрема, постанову від 27.03.2024 року у справі №380/20206/23, якою скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року у справі №380/20206/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» відмовлено.

Однак, суд звертає увагу на наявність також і протилежної практики Восьмого апеляційного адміністративного суду за участю позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинська універсальна компанія» та відповідача Львівської митниці Державної митної служби України (постанови від 07.03.2024 року у справі №380/19397/23, від 29.03.2024 року у справі №380/20215/23, від 15.03.2024 року у справі №380/20277/23), якими апеляційні скарги залишені без задоволення, а рішення суду (позовні вимоги були задоволені у повному обсязі) без змін.

Судом не беруться до уваги також інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні акт здавання-приймання виконаної роботи від 16.11.2023 року, рахунок на оплату №02/11 від 16.11.2023 року, платіжна інструкція №979 від 16.11.2023 року, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 24000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Щодо витрат на здійснення перекладу документів.

В матеріалах справи наявні рахунок-фактура №402/12/23 від 15.12.2023 року, акт виконаних робіт від 15.12.2023 року та платіжна інструкція №1040 від 18.12.2023 року, відповідно до яких позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_4 за послуги з перекладу з англійської та польської мов на українську мову 1575 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що вказані документи є належними та достатніми доказами, що підтверджують факт понесення позивачем витрат на залучення перекладача в сумі 1575 грн. 00 коп.

Відтак, зазначену суму слід стягнути з відповідача.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/901210/2 від 24.10.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" (адреса: м.Чернівці, вул.Головна, 187; код ЄДРПОУ 40504963) 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 39 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" (адреса: м.Чернівці, вул.Головна, 187; код ЄДРПОУ 40504963) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКОВИНСЬКА УНІВЕРСАЛЬНА КОМПАНІЯ" (адреса: м.Чернівці, вул.Головна, 187; код ЄДРПОУ 40504963) 1575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. понесених судових витрат на залучення перекладача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 23 квітня 2024 року.

Суддя Мартинюк Віталій Ярославович