Рішення № 118559957, 25.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокуСправа №160/33760/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.11.2023 р. за №2000-0204-8/157655 щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періодів роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецького залізної дороги, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізничної дороги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецького залізної дороги, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізничної дороги та здійснити з 16 листопада 2022 року перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого страхового стажу.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Відповідачем призначено позивачу пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте до страхового стажу зараховані не всі періоди трудової діяльності позивача. Позивач не погоджується з відмовою у зарахуванні спірних періодів роботи, оскільки вважає, що ним було подано всі необхідні документи для зарахування всіх періодів роботи. Зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

15.02.2024 року відповідач наддав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивач з 16.11.2022 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування".

При призначенні пенсії до страхового стажу позивача по 31.12.2003 було зараховано періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці та військовому квитку, а з 01.01.2004 - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. До страхового стажу не було зараховано період роботи з 02.10.1985 по 25.10.1988 на підприємстві Вагонне депо станції Ясиновата Донецької залізниці та з 24.06.1991 по 27.02.1995 у шахті "Макіїввугілля", оскільки записи в трудовій книжці зроблено з порушенням пункту 2.4 Інструкції № 58, а саме:

- в записі про період роботи з 02.10.1985 по 25.10.1988 - запис про звільнення засвідчено нечіткою печаткою;

- в записі про період роботи з 24.06.1991 по 27.02.1995 - є виправлення в даті прийняття на роботу.

Період роботи з 01.07.2014 по 30.05.2016 зарахований до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.

Загальний стаж роботи позивача становить 31 рік 1 місяць 13 днів.

26.02.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позов в повному обсязі та зазначає, що записами в трудовій книжці підтверджено, що позивач в період з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. працював слюсарем в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізної дороги, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. машиністом підземних установок в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з?їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. монтером в Колійній машинній станції Донецької залізничної дороги.

Підприємства, з яким позивач перебував у трудових відносинах протягом згаданого періоду, знаходяться у Донецькій області, яка відноситься до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 05 липня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (із змінами).

Позивач вчинив спроби усіма доступними засобами зв?язку відшукати та звернутися до Державного підприємства «Макіїввугілля» та регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» щодо надання архівних довідок про роботу, але це не принесло жодного результату, тому можливості надати уточнюючі довідки у позивача не має.

Зазначає, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тобто недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відповідного стажу роботи позивача.

Відповідно до ч.5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 з 16.11.2022 року була призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при загальному стажі роботи 31 рік 1 місяць 13 днів.

20.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, надісланою через веб-портал, щодо зарахування до стажу роботи періодів, а саме: з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КІІРС) п/о «Макіїввугілля», з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізниці.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.11.2023 р. №2000-0204-8/157655 позивача повідомлено, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. на підприємстві Вагонне депо станції Ясиновата Донецької залізниці та з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. у шахті «Макіїввугілля», оскільки записи в трудовій книжці зроблено з порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р, за №110, а саме:

- в записі про період роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. - запис про звільнення засвідчено нечіткою печаткою;

- в записі про період роботи з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. - є виправлення в даті прийняття на роботу.

Зазначені періоди потребують уточнення.

Період роботи з 01.07.2014 по 30.05.2016 зарахований до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування вказаних періодів роботи позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_3 від 30.07.1980 року, у періоди, не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працював:

- з 02.10.1985р. по 25.10.1988р. - слюсарем в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці;

- з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. - машиністом підземних установок в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КІІРС) п/о «Макіїввугілля»;

- з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. - монтером на Колійній машинній станції Донецької залізниці.

Не зараховуючи періоди роботи: 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р., з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 відповідач зазначає, що записи в трудовій книжці зроблено з порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110. Також вказує, що період роботи з 01.07.2014 по 30.05.2016 зарахований до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення у спірний період були врегульовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 і постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».

Відповідно до п.1.1 «Загальні положення» Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За п. 2.3. Інструкції №162, п. 2.4 Інструкції №58 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу, або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови №656 встановлено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми містяться і в постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників».

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком №637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.05.2018 у справі №559/484/17 та від 07.11.2019 у справі №686/19477/16.

Довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються для підтвердження трудового стажу лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що незарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Також, суд звертає увагу, що органом пенсійного фонду не зараховано вибіркові періоди через неможливість прочитати назви підприємств на штампах та печатках, якими завірено звільнення позивача.

Проте, назву підприємства добре видно на печатці про прийняття позивача на роботу, оскільки відповідачем уточнено, що незрозумілими є лише печатки про звільнення, про незрозумілість печатки про прийняття на роботу позивача на вказаних підприємствах не вказано. Вказані печатки про прийняття та звільнення проставлені одним підприємством, відтак посилання відповідача на неможливість читання назви підприємства в печатці про звільнення не є правомірною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи.

Крім того, щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в записі про період роботи з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. є виправлення в даті прийняття на роботу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявного запису № 20 в трудовій книжці НОМЕР_3 , адміністрацією підприємства здійснене виправлення місяця в якому позивача було прийнято на роботу, тобто виправлено цифру « 09» на « 06», проте, як встановлено судом, на даному записі здійснено відбиток печатки підприємства, в якому працював позивач.

Таким чином, коригування дати прийняття на роботу в записі № 20 здійсненого адміністрацією підприємства, на якому працював позивач в трудовій книжці не є підставою для неврахування такого періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

В листі відповідач зазначає про те, що період роботи з 01.07.2014 по 30.05.2016 зарахований до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, проте, як вбачається з розрахунку стажу, який долучено до матеріалів справи, зарахування вказаного страхового стажу не підтверджується.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.11.2023 р. за №2000-0204-8/157655 щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періодів роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізниці.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізниці та здійснити з 16 листопада 2022 року перерахунок пенсії, з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

На переконання суду, зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії з урахуванням всіх періодів роботи, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком з урахуванням всіх періодів роботи.

Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах Beyelerv. Italy № 33202/96, Oneryildizv. Turkey № 48939/99, Moskalv. Poland № 10373/05).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.11.2023 р. за №2000-0204-8/157655 щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періодів роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізниці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 02.10.1985 р. по 25.10.1988 р. в вагонному депо станції Ясиновата Донецької залізниці, з 24.06.1991 р. по 27.02.1996 р. в шахті «Бутовська» (шахта імені XXV з`їзду КПРС) п/о «Макіїввугілля»), з 01.07.2014 р. по 30.05.2016 р. в Колійній машинній станції Донецької залізниці та здійснити з 16 листопада 2022 року перерахунок пенсії, з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Суддя В.В. Кальник