Рішення № 118557024, 05.04.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.04.2024Справа № 554/12596/22 Провадження № 2/554/1478/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у відносинах з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Від даних відносин сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 09.03.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану м.Харкова Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №291.

Після припинення відносин, відповідач зовсім не бере участі у житті та вихованні сина, не піклується про стан його здоров?я, фізичний та духовний розвиток, матеріально не забезпечує, тривалий час вів аморальний спосіб життя, допоки не був ув`язнений (вирок Лебединського районного суду Сумської області у справі №580/1529/14-к від 29.01.2015 року). Позивачка ніколи не чинила перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною, проте останній не приймає жодної участі у його житті, не цікавиться інтересами та успіхами сина, його душевними хвилюваннями чи радістю. Від виконання батьківських обов?язків ухиляється та взагалі проявляє байдужість до дитини.

Відповідач у лікуванні, профілактичних заходах, щепленнях участі не приймає, оздоровленням дитини не займається, жодного разу не надавав коштів на додаткові витрати: розвиток, хобі, навчання, відпочинок, дозвілля тощо. Психологічний контакт дитини з батьком повністю втрачено, дитина біологічного батька не пам?ятає. Копіями документів доданими до даної позовної заяви підтверджується, що догляд за дитиною здійснює виключно позивачка та вітчим дитини - ОСОБА_4 .

Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком. Як відомо позивачці, інших осіб на утриманні не має, а відтак має об?єктивні можливості для забезпечення свого малолітнього сина, однак жодного разу не допомагав позивачці утримувати дитину. Зокрема відкидаючи матеріальний аспект підтримки дитини - ніколи не цікавився його життям, здоров?ям та взагалі існуванням.

Дитина зареєстрована та проживає з позивачкою та вітчимом за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на їх повному утриманні, вихованні та забезпеченні.

Позивачка має змогу в повному обсязі матеріально забезпечувати дитину та нести усі додаткові витрати на дитину, її життя, культурний та інтелектуальний розвиток, навчання та інші витрати з цим пов?язані.

Позивачка має постійне працевлаштування, займає посаду менеджер з логістики ФОП ОСОБА_5 з 13.01.2016 року.

Згідно акту обстеження умов проживання від 25.11.2021 року виданого Службою у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради встановлено, що дитина проживає разом із позивачкою, вітчимом ( ОСОБА_6 ) та братом ( ОСОБА_7 ) в 2 кімнатній квартирі АДРЕСА_2 . Умови проживання добрі. В квартирі наявні усі комунікації, необхідні меблі та побутова техніка. Для дітей виділена окрема кімната, облаштована окремими ліжками, письмовим столом, комодом є телевізор, іграшки, дитячі книжки, діти забезпечені одягом, взуттям. Стосунки в сім"ї теплі, люблячі та доброзичливі.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Бугрія В.М.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.11.2022 року прийнято до провадження справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 25.07.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, згідно якої просила розглядати справу без її участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 09.03.2011 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану м.Харкова Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №291.

Згідно з нормами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно характеристики, наданої навчальним закладом ОСОБА_3 , навчається в Харківській загальноосвітній школі I-III ступенів №124 Харківської міської ради в 5-В класі. За період навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний та уважний учень. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина.

Також, згідно інформаційної довідки, наданої навчальним закладом, під час навчального процесу досягненнями Данила цікавилися виключно мати, ОСОБА_1 , та вітчим, ОСОБА_4 . Мати та вітчим надавали належну увагу навчанню та вихованню ОСОБА_8 , брали активну участь у житті класу. Між членами родини доброзичливі та довірливі стосунки. Біологічний батько дитини, ОСОБА_2 , жодного разу до школи не приходив і життям дитини не цікавився. Також, ОСОБА_8 за підтримки батьків (мати та вітчима) відвідує безліч секцій та гуртків, охоче проявляє інтерес до активного спорту та мріє про кар?єру спортсмена.

Зокрема, дитина відвідує спортивну секцію кікбоксингу з 2018 року по теперішній час. За період тренувань, жодного разу не пропустив заняття, що свідчить про зацікавленість та дисциплінованість. Відповідально ставиться до поставлених завдань, що дає свої результати, зокрема: у 2020 та 2021 роках займав призові місця на чемпіонатах. На секцію приходить у супроводі батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Батьки регулярно цікавляться здобутками та досягненнями дитини. Данило психологічно захищений, достатньо наділений увагою та любов?ю, може розраховувати на моральну підтримку сім?ї. Дорослі з розумінням ставляться до індивідуальних проблем і особливостей спортсмена, враховують їх, цікавляться його внутрішнім життям, користуються у спортсмена авторитетом. Загалом, дитина добре фізично розвинута, має здібності до спортивних досягнень та має неабияку підтримку та заохочення з боку батьків. Розвитком та навчанням дитини, займаються виключно мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . За період навчання Данила з першого класу по даний час, біологічний батько цікавості до дитини не проявляв. На урочистих заходах, святкуванні дня народження та інших значних та важливих для дитини подіях не був присутнім, оскільки відбуває покарання за вчинення злочинів, передбачених п.п.6, 12, 13 4.2 ст.115, ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України. Не маючи можливості особисто бути присутнім під час святкувань значущих для сина подій - будь-яких відкриток чи телефонних привітань дитина від біологічного батька ніколи не отримував.

Отже, судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому позбавлення батьківських прав спрямовано на те, щоб максимально гарантувати фізичний, розумовий, духовний розвиток дитини у соціально здоровому середовищі.

Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини,

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Позбавлення судом особи батьківських прав в значенні п.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п.1 ст.8. Таке втручання не становитиме порушення ст.8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п.2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Приймаючи рішення та задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд виходить з положень ст. 51 Конституції України, та ст.180 СК України, згідно з якими батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. У відповідності до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України в редакції, чинній на дату ухвалення рішення, встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст. 182 СК України в редакції, чинній на дату ухвалення рішення, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2).

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Судом встановлено, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання доньок, що є його обов`язком відповідно до ст. 180 СК України.

Враховуючи, що наданими доказами, доводи позивача про нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо утримання та виховання своїх неповнолітнього сина знайшли своє підтвердження, суд вважає, що є об`єктивні причини для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 155, 164,166, 169, 180-183, 191, 243 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 60 ЦК України, ст.ст. 12, 45, 79-81, 128, 133, 137, 141, 258-265, 268, 280 ЦПК України , суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 батьківських прав стосовно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи 06.12.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Відомості про учасників, які брали участь у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В.М.Бугрій