Рішення № 118556652, 15.04.2024, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/157/24

Провадження № 2/529/158/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря - Звягольської В.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Горячун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: cлужба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, про позбавлення батьківських прав

встановив:

Представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.А., 26.02.2024 звернулась до суду з позовною заявою у якій просить позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01.07.2013 було розірвано. Після розлучення син ОСОБА_6 , проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .. На даний час дитини проживає разом з ним та його теперішньою дружиною ОСОБА_7 з якою він зареєстрував шлюб 09.07.2022, а перебуває у цивільному шлюбі з 2013 року. Неповнолітній син позивача - ОСОБА_6 називає його теперішню дружину матір`ю, оскільки вона його виховувала з 2-х річного віку. Позивач ОСОБА_1 та його теперішня дружина разом з неповнолітнім сином останнього - ОСОБА_6 проживають в с. Чернечий Яр Полтавського району Полтавської області. Вони створили дитині належні умови для забезпечення життєдіяльності та розвитку. Позивач ОСОБА_1 систематично з`являється до дитячої консультації з дитиною, для проходження профілактичних оглядів, приводить дитину на огляд до лікаря. При цьому позивач ОСОБА_1 працює в правоохоронних органах, має постійний стабільний дохід, характеризується позитивно, має постійне місце проживання. Дитина навчається у 8 класі опорного закладу «Диканський ліцей імені М.В. Гоголя».

Представниця позивача - адвокат Конюшенко М.А. зазначає, що з часу коли неповнолітній син сторін - ОСОБА_6 почав проживати з батьком - позивачем по справі ОСОБА_1 , відповідачка жодного разу не цікавилась долею дитини. До цього часу остання не намагалсь встановити будь який контакт з дитиною та весь час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не дбала про його фізичний та моральний розвиток, не проявляла материнської турботи. Дитина не пам`ятає відповідачку та вважає своєю матір`ю ОСОБА_7 - теперішню дружину позивача.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_4 жодного разу матеріальної допомоги на виховання та утримання сина ОСОБА_6 не надавала, весь тягар його утримання несе позивач. Сама ж відповідачка ОСОБА_4 має іншу сім`ю в якій виховує доньку.

Вказані обставини у своїй сукупності і стали підставою для його звернення до суду.

29.02.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

21.03.2024 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав вказаних у позові.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.Г. суду пояснила, що сторони розлучились 01.07.2013, з того часу дитина проживає з позивачем та знаходиться на повному його утриманні. Мати дитини - відповідачка по справі ОСОБА_4 самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків та з сином не спілкується взагалі. Дитина з двох років проживає з позивачем, який займається його вихованням та утриманням. Материнську любов неповнолітньому ОСОБА_6 надала теперішня дружина позивача ОСОБА_7 , яку він називає «мамою», а відповідачку не пам`ятає взагалі. Крім того відповідачка ОСОБА_4 подала заяву, яка нотаріально посвідчена про те, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Вона має іншу сім`ю та виховує доньку, яка народилась в іншому шлюбі. Тому зважаючи на вказані підстави, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області Горячун Л.В. позовні вимоги підтримала та пояснила, що дійсно позивач самостійно виховує свого сина, мати дитини самоусунулась від його утримання та виховання.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. При цьому, до суду відповідачка подала заяву, яка нотаріально завірена приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Дудкіною С.Г. про розгляд справи у її відсутність. Проти позбавлення її батьківських прав відносно сина не заперечує.

Третя особа - виконавчий комітет Диканської селищної ради - надіслала до суду письмове пояснення у якому, окрім іншого вказується, що виконавчий комітет не заперечує проти розгляду справи у відсутність його представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він та позивач ОСОБА_1 раніше працювали разом. Знає що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 самостійно виховував сина ОСОБА_6 , з яким його неодноразово бачив, матір дитини він жодного разу не бачив, знає, що остання після розірвання шлюбу з дитиною не спілкується та вихованням не займається.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 вказала, що вона з позивачем по справі ОСОБА_1 почала проживати разом однією сім`єю як чоловік та дружина з кінця 2013 року, на той час ОСОБА_6 вже проживав разом з ОСОБА_1 .. Шлюб зареєстрували у 2022 році. Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона матір дитини не знає та з нею не знайома. Остання за весь час приїздила до дитини лише один раз коли ОСОБА_6 було 4 роки. На день народження цього року, мати дитини надіслала йому привітання смс-повідомленням та навіть не телефонувала. За весь час проживання з позивачем, відповідачка ОСОБА_4 жодної матеріальної допомоги дитині не надала, не цікавиться його життям, успіхами у школі та вихованням.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона з позивачем ОСОБА_1 знайома з 2015 року, оскільки вона є колегою з його теперішньою дружиною ОСОБА_7 , з якою останній проживав з кінця 2013 року. Тому достеменно знає, що дитина ОСОБА_1 - неповнолітній син ОСОБА_6 , проживає разом з батьком, який його самостійно виховує та утримує.

Також в судовому засіданні була заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_5 , який суду пояснив, що він змалечку проживає з батьком та його теперішньою дружиною ОСОБА_7 , вони про нього піклуються та утримують його. Його ж мати ОСОБА_4 з ним не спілкується, він її взагалі не пам"ятає, тому не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Заслухавши позивача, її представника, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.06.2009, який 01.07.2013 рішенням Диканського районного суду Полтавської області розірвано (а.с.19).

Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки ЦНАП Диканської селищної ради, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_5 зареєстровані по АДРЕСА_1 . Фактично проживали разом за зазначеною адресою до 2018 року. Дитина з двох років перебувала на повному утриманні батька. З 2018 року по теперішній час проживають за загаданою вище адресою (а.с. 15).

Також відповідно до довідки Диканської селищної ради, ОСОБА_1 не зареєстрований, але дійсно проживає разом з дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 (а.с. 16)

Як вбачається з довідки про склад сім`ї, виданої 20.02.2024 державним реєстратором ЦАП Диканської селищної ради, ОСОБА_1 має такий склад сім`ї : дружина ОСОБА_7 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Дитина - неповнолітній ОСОБА_5 є учнем 8-А класу Опорного закладу «Диканський ліцей імені М.В. Гоголя» (а.с. 20).

З час перебування дитини у вказаному вище навчальному закладі піклуванням про дитину займався батько ОСОБА_1 , а під час перебування останнього на військовій службі - його дружина ОСОБА_7 . Батько багато уваги приділяє дитині, бере активну участь у багатьох позакласних заходах класу, де навчається його син. ОСОБА_1 або ОСОБА_7 постійно відвідують батьківські збори, цікавляться успішністю сина у вчителів. Мати дитини, за час перебування останнього у навчальному закладі, жодного разу не з`являлася та не відвідувала заходи, успішністю сина не цікавилась (а.с. 26).

Як вбачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, неповнолітній ОСОБА_10 знаходиться на диспансерному обліку в дитячій консультації Диканської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Батько з дитиною систематично з`являються на профілактичний огляд. Останній приводить дитину на прийми до лікаря з приводу захворювання, виконує призначення лікаря. На прийом з дитиною мати не приходила (а.с.18).

Позивач ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України - є поліцейським водієм взоду №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області. За час проходження служби в Національній поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. Відповідально ставиться до виконання покладених на нього службових обов`язків, вміє правильно організувати свою роботу. За характером врівноважений, витриманий, самокритичний до своїх помилок, на критику реагує правильно. У спілкуванні з колегами та товаришами витриманий та тактовний. Старший сержант поліції ОСОБА_1 з 01.12.2023 по 17.02.2024 спільно з поліцейськими батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області, виконував бойові завдання у складі зведеного батальйону Національної поліції України «Захід» на території Луганської та Донецької областей (а.с. 17).

27.03.2024 рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей з повідомленням про те, що змушений забрати на виховання сина ОСОБА_6 , оскільки мати дитини залишила останнього без догляду та вела розгульний спосіб життя. Службою було рекомендовано визначити місце проживання дитини разом з батьком та в подальшому позбавити ОСОБА_4 батьківських прав.

У даному висновку служби у справах дітей зазначено що з 2013 року ОСОБА_5 проживає разом з батьком, перебуває на повному його утриманні. Починаючи з 2013 року ОСОБА_4 - мати дитини участі у його вихованні не бере, не спілкується з сином, не надає матеріальної допомоги на його утримання. Станіслав вважає мамою іншу жінку, яка фактичной ого виховує починаючи з 3 років - ОСОБА_7 .

Вказане підтверджує те, що мати неповнолітньої дитини ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не бере участі у його навчанні, вихованні, не забезпечує його матеріально, не цікавиться його здоров`ям, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 Сімейного кодексу України.

Статтями 150, 151 СК України передбачені обов`язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обов`язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків...., які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

З досліджених доказів встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 не має бажання займатися вихованням та утриманням своєї неповнолітньої дитини. У зв`язку з бездіяльністю, а саме небажанням матері брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя дитини, створились умови, які шкодять інтересам дитини ОСОБА_5 . Таким чином, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, крім того не заперечувала проти позбавлення її таких.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , оскільки у судовому засіданні у повній мірі підтверджено факт того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про неї, не проявляє до нього щонайменшої материнської турботи, зацікавленості у його долі, що свідчить про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та свідомо не бажає їх виконувати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки необхідно стягнути на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Роз`яснити відповідачці про його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни обставин, що слугували підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 18.04.2024.

Головуюча Л.Є. Петренко