Рішення № 118549371, 11.04.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/108/24 Справа №447/3672/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

11.04.2024 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

секретар судового засідання Іськів О.І.

розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» про стягнення страхового відшкодування

за участі:

представника відповідача ОСОБА_2

встановив:

Стислий виклад обставин справи.

Позивач подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі ТДВ «СГ «Оберіг») .

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 25.12.2021 об 02:54 год. на 587 км. + 280 м. автодороги Київ-Чоп водій автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» AXOR д. н. з. НОМЕР_1 , з причіпом марки «SZHWARZMULLER» д. н. з. НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Стрий , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок наїзду пішохід доставлений в Стрийську районну лікарню із діагнозом 3ЧМТ, перелом гомілки, тупа травма живота. Відомості про дане ДТП внесено до ЄРДР 24.12.2021 за №12021141250000210 за ч.1 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERSEDES-BENZ» AXOR д. н. з. НОМЕР_1 застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг».

Позивач, 27.05.2022 надіслав на електронну адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 96 074,73 грн., з яких 13 474, 03 грн. відшкодування шкоди пов`язаної з лікуванням потерпілого, 78 000 грн., - відшкодування шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності у разі встановлення 3 групи інвалідності, 4 573, 70 грн. відшкодування моральної шкоди. Однак, 13.10.2023 на банківський рахунок позивача надійшла часткова виплата в розмірі 52 923,45 грн. Позивач не погоджується з даною сумою виплати, та вважає що ТДВ «СГ «Оберіг» порушив його право на отримання страхового відшкодування у розмірі 43 124, 28 грн., а тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн..

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.11.2023 у справі відкрито провадження і призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 18.12.2023. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.

На адресу суду 12.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначив, що 25.12.2021 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі по тексу ДТП) за участю транспортного засобу MERSEDES-BENZ» AXOR д. н. з. НОМЕР_1 , внаслідок якого пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. Постановою від 29.05.2023 закрито кримінального провадження №12021141250000510 у зв`язку з відсутністю в діях водія транспортного засобу MERSEDES-BENZ» AXOR д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Відповідно до цієї постанови встановлено, що ДТП сталось з вини пішохода ОСОБА_4 у зв`язку з порушенням ним ПДР, а саме п.4.1, 4.3, 4.4, 4.14, б,д. Крім того, повідомив, що за наслідками складання судово-токсикологічної експертизи у крові ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт в концентрації 3,12 проміле, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведене, встановлено факт грубої необережності зі сторони потерпілої особи, внаслідок якого створено аварійну обстановку та спровоковано виникнення ДТП, а тому відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, розмір страхового відшкодування було зменшено. Відповідно до розрахунку обчислення розміру відшкодування, воно було зменшено до 12 362,63 грн., оскільки позивачем не надано підтвердження про придбання частини ліків та проведення процедур відповідним закладом охорони здоров`я. Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до п. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон № 1961-15) у разі встановлення 3 групи інвалідності мінімальний розмір страхового відшкодування становить 12 мінімальних заробітних плат (станом на 25.12.2021 6500 грн.) тобто загальний розмір шкоди у зв`язку із стійкою втратою працездатності становить 12*6500= 78 000 грн. На підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК України розмір відшкодування зменшено вдвічі 78 000 грн./2= 39 000 грн. Зазначив, що аналогічно зменшено розмір моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я та розмір моральної шкоди у зв`язку з стійкою втратою працездатності. Надалі, ТДВ «СГ «Оберіг» 13.10.2023 сплатило позивачу 52 923,45 грн. Стосовно витрат на правову допомогу, просить відмовити в стягненні таких, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу.

На адресу суду 12.12.2023 надійшло клопотання від представника відповідача про перехід з спрощеного позовного провадження до позовного провадження.

Від позивача 14.12.2023 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.01.2024 розгляд підготовчого засіданння відкладено.

На адресу суду 09.01.2024 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначив, що вважає неправомірною часткову виплату страхового відшкодування, оскільки відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Вказує, що в постанові про закриття кримінального провадження від 29.05.2023 відсутня інформація щодо наявності умислу чи непереборної сили при настанні ДТП. Щодо твердження відповідача про те, що витрати не підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я, вказує, що обов`язок отримання такого підтвердження чи спростування відповідно до ст. 34.1 Закону України №1961-15 покладається на страховика. Щодо витрат на правову допомогу, позивач зазначає, що у зв`язку з складним фінансовим становищем уклав додаткову угоду №1 від 08.11.2023, за умовами якої зобов`язується сплатити обумовлену вартість витрат на правову допомогу в термін протягом п`яти днів з моменту отримання страхового відшкодування.

Також подав заяву про поновлення строку для подання відповіді на відзив та повідомив, що з 25.11.2023 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

На адресу суду 12.02.2024 надійшла заява від позивача про розгляд справи у його відсутності.

Від представника відповідача 24.02.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що у постанові про закриття кримінального провадження від 29.05.2023 встановлено, що пішохід ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху та перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, що підтверджує факт грубої необережності зі сторони позивача, внаслідок чого було створено аварійну обстановку. А тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, розмір страхового відшкодування було зменшено відповідачем вдвічі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На адресу суду 04.03.2024 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у яких повідомив, що на позивача покладається тягар доказування та обґрунтування заявлених вимог у справі про компенсацію витрат на лікування, який у свою чергу не надав доказів на підтвердження ним витрат у зв`язку з лікуванням у медичному закладі.

Ухвалою суду від 11.03.2024 закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд по суті.

На адресу суду 01.04.2024 надійшла заява від позивача про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача навів свої доводи та міркування, просив відмовити у задоволенні позову, з мотивів, викладних зокрема у його заявах.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 25.12.2021 об 02:54 год. на 587 км. + 280 м. автодороги Київ-Чоп водій автомобіля марки «Мерседес-Бенс», д. н. з. НОМЕР_1 , з причіпом марки «Шварзмюллер» д. н. з. НОМЕР_3 , рухаючись в напрямку м. Стрий та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок наїзду пішохід із діагнозом ЗЧМТ, перелом гомілки, тупа травма живота доставлений в Стрийську районну лікарню, про що внесено відомості до ЄРДР за №12021141250000510 (а.с.10).

Постановою слідчого СВ віддлення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Романа Пікневича від 29.05.2023, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021141250000510 від 25.12.2021 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. (а.с.23-25)

У вищевказаній постанові слідчого зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з висновком експерта № CE-19/114-23/6426-ІТ від 02.05.2023 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» вбачається, що з технічної точки зору, причиною настання даної пригоди стали дії пішохода, внаслідок яких з моменту настання об`єктивної можливості виявити останнього на проїзній частині дороги, водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода шляхом своєчасного екстреного гальмування керованого автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» AXOR, р.н.з. НОМЕР_1 ., з причіпом «SZHWARZMULLER», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.08.20223 у справі № 447/2204/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яке сталось 25.12.2021 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до витягу про перевірку чинності полісу цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки «Мерседес-Бенс», д. н. з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг», згідно з полісом № АР1614035.

У зв`язку із завданими травмами під час ДТП, яке відбулось 25.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування від 27.05.2022 у розмірі 96 047, 73 грн. (а.с.8-9)

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого, виданої КНП «Стрийська центральна районна лікарня», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на лікуванні протягом 25.12.2021 20.01.2022 (а.с.13)

Як зазначає позивач, ним за період лікування придбано за власні кошти медикаменти на суму 14 474,03 грн, що підтверджується фіскальними чеками (а.с.17-20).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №607286 від 05.04.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи (а.с.14)

Позивач заявою від 05.07.2023 звертався до відповідача з метою повідомлення, на якій стадії перебуває справа про виплату страхового відшкодування (а.с.26)

Відповідач у листі №0407-03 від 04.07.2023 повідомив позивача, що заява про страхове відшкодування подана у формі сканованого документу, без застосування кваліфікаційного електронного підпису , вважається поданою з порушенням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги», а тому не може вважатися належно підписаною(а.с.27-29).

Надалі, відповідач 13.10.2023 сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 52 923,45 грн, що підтверджується копією виписки з рахунку № НОМЕР_4 (а.с. 31). Дана обставина позивачем не заперечується.

Надалі, позивач звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» з досудовою вимогою про відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП від 16.10.2023, у якій вказав, що на його банківський рахунок надійшли кошти у частковому розмірі 50 800 грн, та просив провести виплату відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди (а.с.37-38).

Норма права

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 25.12.2021 об 02:54 год. на 587 км. + 280 м. автодороги Київ-Чоп водій автомобіля марки «Мерседес-Бенс», д. н. з. НОМЕР_1 , з причіпом марки «Шварзмюллер» д. н. з. НОМЕР_3 , рухаючись в напрямку м. Стрий та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Внаслідок наїзду пішохід із діагнозом ЗЧМТ, перелом гомілки, тупа травма живота доставлений в Стрийську районну лікарню, про що внесено відомості до ЄРДР за №12021141250000510 .

Постановою слідчого СВ віддлення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Романа Пікневича від 29.05.2023 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021141250000510 від 25.12.2021 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, згідно з висновком експерта № CE-19/114-23/6426-ІТ від 02.05.2023 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» вбачається, що з технічної точки зору, причиною настання даної пригоди стали дії пішохода, внаслідок яких з моменту настання об`єктивної можливості виявити останнього на проїзній частині дороги, водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода шляхом своєчасного екстреного гальмування керованого автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» AXOR, р.н.з. НОМЕР_1 ., з причіпом «SZHWARZMULLER», д.н.з. НОМЕР_2 .

Також зазначено, що у крові ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта судово-токсикологічної експертизи виявлено етиловий сприт у кількості 3,12 проміле.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.08.20223 у справі № 447/2204/23, яка набрала законної сили 18.08.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 25.12.2021 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Як встановлено постановою суду, вина зібраними доказами, зокрема копією висновку експерта № CE-19/114-23/6426-ІТ від 02.05.2023 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди» вбачається, що з технічної точки зору, причиною настання даної пригоди стали дії пішохода, внаслідок яких з моменту настання об`єктивної можливості виявити останнього на проїзній частині дороги, водій ОСОБА_6 вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на вказаного пішохода шляхом своєчасного екстреного гальмування керованого автомобіля марки «MERSEDES-BENZ» AXOR, р.н.з. НОМЕР_1 ., з причіпом «SZHWARZMULLER», д.н.з. НОМЕР_2 , протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №474991 від 05.07.2023.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.п. 4, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Поряд з цим, у вищезгаданій постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшеною (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру страхового відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (передування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №323/2127/16- викладено такий висновок: «При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦКУкраїни). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК України),у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху»

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц (провадження № 61-23449св18).

Щодо доводів позивача, що особа яка здійснює діяльність , що є джерелом підвищеної відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, слід зазначити наступне.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №466/4412/15-ц, від 15.08.2019 у справі №756/16649/13-ц, від 02.10.2019 у справі №447/2438/16-ц, від 1.12.2019 у справі №601/1304/15-ц, від 01.07.2020 у справі №554/858/19.

Отже, в діях ОСОБА_1 встановлено факт грубої необережності,яка полягала у порушенні ним Правил дорожнього руху та перебуванні у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, шкоди ОСОБА_1 було завдано внаслідок грубої необережності самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали в порушені ним п. 4.1,4.3,4.4,4.14,б,д ПДР України у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено постановою про закриття кримінального провадження від 29.05.2023 у якій вказано, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, висновком експерта № CE-19/114-23/6426-ІТ від 02.05.2023, відповідно до якого причиною настання даної пригоди стали дії пішохода та постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 07.08.20223 у справі № 447/2204/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Тобто, суд не знайшов підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача як страховика ОСОБА_6 , страхового відшкодування у розмірі 48 124,28 грн., оскільки відповідач , сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 52 923,45 грн., скористався правом на зменшення страхового відшкодування за обставин настання ДТП , яке мало місце , що знайшло своє відображення в матеріалах справи та позивачем не спростовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування та ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»», код ЄДРПОУ 39433769, місце реєстрації: м.Київ, вул.Васильківська, 14, 03040.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя Друзюк М. М.