Рішення № 118549253, 16.04.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11591/23

Провадження № 2/463/630/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

з участю секретаря судових засідань Назара Р.М.

представника відповідача ОСОБА_1

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2021 року № 523586925 в розмірі 11 396,59 грн.

Враховуючи складність справи, суд вважає, що по справі слід проголосити вступну та резолютивну частину рішення, а складання повного рішення відкласти.

Позов мотивує тим, що 15 квітня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 523586925 (копія кредитного договору з додатками додається).

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (копія Додаткової угоди та текст нової редакції Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року додається).

Відповідно до Реєстру боржників № 137 від 08.06.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №523586925.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК«ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 20102022 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «САПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників вказаними у Реєстрах прав вимоги (копія витягу з Договору факторингу додається).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (витяг з Реєстру прав вимоги додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 11396.59 грн., з яких:

5725.44 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

5671.15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу, Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов?язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов?язання Боржника.

Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов?язується вчасно повернути Кредит,сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов?язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до ч.4.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов?язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором № 523586925 в розмірі 11396.59 грн., з яких:

5725.44 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

5671.15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку із наведеним, позивач має право задовольнити свої порушенні права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача кожної складової грошової заборгованості за кредитним договором, нарахованою відповідно до умов кредитного договору та ст.625 ЦК України.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому він зазначає, що позов ОСОБА_2 не визнає та вважає безпідставним,необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на наявність у ТОВ «ФК«ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача на суму 11396,59 грн. заборгованість якої, нібито, утворилася внаслідок прострочення ОСОБА_2 платежів за кредитним договором № 523586925 від 15.04.2021 року, що нібито був укладений ним із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», яке на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020р.) відступило своє право вимоги ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС», яке в свою чергу 20.10.2022 року відступило це право вимоги ТОВ «ФК«ЄАПБ» на підставі договору факторингу №20102022.

Однак, жодних договорів з будь-ким ОСОБА_2 не укладав, не підписував та жодних кредитів (окрім кредитної картки АТ Приват Банку) не отримував. А про існування кредитного договору №523586925 від 15.04.2021 року з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» дізнався лише після отримання позову у цій справі.

Згенерувавши 26.02.2024 року на сайті Українського бюро кредитних історій кредитний звіт щодо себе, ОСОБА_2 з?ясував, що у період з 15.04.2021 року до 13.05.2021 року включно невідома особа, шахрайським шляхом використовуючи його ім?я та ідентифікаційний номер, отримала у приблизно восьми фінансових установ кредитних коштів на загальну суму приблизно 31 539,00 грн., а загальна сума заборгованості за цими кредитами зросла приблизно до 124 216,19 грн.

У зв?язку та з приводу вищезазначеного, відповідач 01.03.2024 року звернувся до Львівського районного управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Сторона відповідача припускає, що реалізація цих шахрайських дій щодо ОСОБА_2 може бути пов?язаною із тим, що 03.04.2021 року у автобусі № НОМЕР_1 у м. Львові він загубив паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Личаківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 15.12.2003 року, офіцерський квиток та мобільний телефон самсунг (кнопковий, моделі не пам?ятає), чорного кольору із сім-картою мобільного оператора «Київстар», м.н.т. НОМЕР_3 . Оскільки вказаним телефоном практично не користувався, бо має смартфон з іншим номером телефону, то їхнє зникнення ОСОБА_2 помітив лише приблизно в кінці квітня - на початку травня 2021 року коли документи потрібно було надати його роботодавцю. Після безрезультатних кількатижневих пошуків та з метою виготовлення нового паспорта ОСОБА_2 звернувся в ЦНАП із заявою про втрату паспорта. Копія такої заяви разом із відповіддю ГУ ДМС у Львівській області на адвокатський запит додаються. А 08.07.2021 року органом 4652 йому було видано новий паспорт громадянина України № НОМЕР_4 . У поліцію тоді не звертався, бо в ЦНАПі йому пояснили, що в цьому разі новий паспорт буде виготовлятися довше.

Як вбачається з копії договору №523586925 від 15.04.2021 року укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та нібито ОСОБА_2 , у розділі «5. Реквізити сторін» у колонці «Позичальник» зазначено прізвище ім?я та по-батькові відповідача, реквізити його втраченого паспорта, його місце проживання та ідентифікаційний номер, м.н.т. НОМЕР_3 , який був у загубленому мобільному телефоні, а також електронна адреса « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка ОСОБА_2 не реєструвалася та йому не належить. Проте, відсутній його власноручний підпис.

Разом з тим, у пункті 4.2. Кредитного договору вказано, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2, договору. Згідно з п. 4.4. цього ж договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Пунктом 4.15. передбачено, що цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Однак, ОСОБА_2 стверджує, що спірний договір був укладений без його участі та без його волі. Відповідач не реєструвався на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», не заповнював ніякої анкети, не отримував ніяких кодів та не робив жодних дій, які б підтверджували його наміри щодо отримання позики від даної фінансової установи. Він не вів жодної офіційної переписки щодо отримання позики. Із представником ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» він ніколи і ні за яких обставин не досягали домовленості про можливість укладення договору у електронній формі чи шляхом обміну електронними листами. У нього взагалі немає електронної пошти. Умови кредитування чи надання позики ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» йому невідомі і з ними його ніхто не знайомив.

Вищезазначене ОСОБА_2 готовий підтвердити суду під присягою у судовому засіданні на підставі ст. 92 ЦПК України.

Вважаємо, що будь-які докази того, що ОСОБА_2 були вчинені якісь дії, направлені на укладення цього договору та на отримання коштів в матеріалах справи відсутні.

Немає також доказів на підтвердження отримання відповідачем цих коштів.

Відповідно до копії платіжного доручення від 15.04.2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало кошти в розмірі 5750,00 грн. зі зі свого рахунку НОМЕР_5 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», нібито ОСОБА_3 на картку № НОМЕР_8. Однак дана картка йому не належить і вищевказаних коштів він не отримував.

Крім того, є незрозумілим: кому саме виплачені ці кошти, що це за картка клієнта, чому частина номера картки прихована, але при цьому вказано ім?я та ідентифікаційний номер відповідача, на кого вона видана, у кого вона знаходиться, в якому банку вона обслуговується, чи взагалі вона існує та чи дійсно виплачувався цей кредит?

Адже, платіжне доручення № 128de2cf-58b4-4441-bdd8-41fbd087bd63 від 15.04.2021 не містить підпису посадової особи та відтиску печатки банку, а при перевірці цього платіжного доручення за його номером на веб-сайті Приват Банку відображається напис «Документ із цим кодом не знайдено».

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно із ч. 5 ст. 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

3 огляду на вищезазначені норми процесуального закону та враховуючи те, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на електронні докази про наявність оригіналів яких вказує у себе, а відповідач заперечує факт укладення електронного договору та отримання кредитних коштів, то з метою встановлення фактичних обставин справи вважаємо за потрібне просити суд витреувати у позивача: оригінал договору № 523586925 від 15.04.2021 року укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА та нібито ОСОБА_2 , платіжного доручення № 128de2cf-58b4-4441-bdd8-41fbd087bd63 від 15.04.2021, а також повні банківські дані фактичного отримувача коштів за цим платіжним дорученням, оскільки таке немає повних реквізитів за якими можна ідентифікувати фактичного отримувача коштів.

Крім того, на виконання вимог та керуючись ч. 3, ч. 4 ст. 83 ЦПК України, інформуємо суд, що з метою збору доказів, що можуть мати важливе значення для розгляду справи по суті, після отримання повних банківських реквізитів фактичного отримувача коштів маємо намір просити суд витребувати у відповідного банку інформацію про власника картки на яку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перераховувало кредитні кошти в сумі 5750,00 грн., оскільки не можемо самостійно отримати цю інформацію як таку, що є банківською таємницею.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов?язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред?явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем ОСОБА_2 була вчинена будь-яка дія, направлена на укладення з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» договору № 523586925 від 15.04.2021 року та отримання коштів в сумі 5750,00 грн.

А тому, у задоволенні позову слід відмовити.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» подало відповідь на відзив, при цьому позивач зазначає, що ознайомившись з відзивом Відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

15 квітня 2021р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 523586925 (копія кредитного договору з додатками додавалась до позовної заяви та міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 1.1. За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5750 грн 00 коп. (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн. нуль коп.) на умовах строковості зворотностіі платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтоване твердження Позивача.

При цьому просить врахувати, що Договір було підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор (міститься в кінці Договору) MNV8QS99, відправлено 15.04.2021 11:05:57 на номер мобільного телефону вказаний ним під час заповнення заявки на отримання кредиту - + 0974452483. Одноразовий персональний ідентифікатор було введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства введено 02.10.2020 13:59:59., після чого Позичальник натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту НОМЕР_6 , що належить Позичальнику, що слугує доказом того, що Позичальник акцептував оферту Товариства.

Отже, Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позичальником та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позичальника.

Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил. Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Окрім цього, Товариство з дотриманням усіх вимог законодавства здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням Договору та встановило особу володільця банківської картки.

Отже, Позивач доводить факт укладання Відповідачем Кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

На підтвердження того, що грошові кошти у сумі 5750,00 грн. надіслані Товариством згідно умов кредитного договору, надано платіжне доручення від 15.04.2021 про перерахування кредитних коштів до позовної заяви.

З метою надання, вичерпної інформації по справі та у відповідності до умов договору факторингу Позивачем було ініційовано запит до Попереднього кредитора щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу за укладеним кредитним договором.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримано від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» додаткові докази, тому, з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи Позивач просить суд долучити до матеріалів справи:

1. Розрахунок заборгованості за Договором № 523586925 від 15.04.2021 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»;

2. Розрахунок заборгованості за Договором № 523586925 від 15.04.2021 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надані Позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обгрунтовання розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором.

Звертаємо увагу суду, що Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.

Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо Відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими Позивачем чи ставить під сумнів правильність доданих до матеріалів справи Розрахунків заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але скористалися даним правом.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю обставин справи, належним чином не обґрунтовані та безпідставні, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену у відзиві та у заперечила проти позову.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, подав заяву здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази та подані процесуальні документи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі договору факторингу № 28/1118-01 укладеному 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та «ТАЛІОН ПЛЮС» та договору факторингу № 20102022 укладеного 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» просить стягнути із відповідача грошові кошти по невиконаних зобов`язаннях по кредитному договору від 15 квітня 2021р. № 523586925 укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 , який підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер мобільного телефону Відповідача.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 3 Закону України «Про електронукомерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозицїї в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз 'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов 'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача заперечується факт укладення електронних договорів позики відповідачем шляхом накладення шляхом власноручного накладення електронного цифрового підпису чи електронного одноразового ідентифікатора.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання фінансового кредиту № 00450-08/2021 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою комбінація цифр і літер; договір про надання фінансового кредиту № 00450-06/2021 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою комбінація цифр і літер; договір про надання фінансового кредиту № 2558311431/441519 підписаний відповідачем електронним цифровим підписом за допомогою комбінація цифр і літер . У всіх договорах зазначено особисті дані відповідача - ПІП, ІПН, ID-картка, адреса проживання, номер телефону, рахунок позичальника.

Заперечуючи обставини укладення вказаних договорів представник відповідача посилається на те, що такі договори відповідачем не укладалися і не підписувалися, у нього було викрадено паспорт і такий договір міг бути укладений невідомими особами, оскільки після викрадення паспорту за даними кредитних історій позивач довідався, що на його ім`я було укладено декілька кредитних договорів.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України,частини 1 статті 16 ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Разом з тим, позивачем не заявлено зустрічний позов про визнання недійсними вказаних кредитних договорів, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити доводи відповідача про те, що вказані договори ним не укладалися і не були підписані.

Тому, оскільки вимоги про визнання вказаних договорів недійсними позивачем не заявлені, суд приходить до висновку про те, що такі укладалися відповідачем, а тому доводи представника відповідача про те, що у відповідача не виникає зобов`язань по поверненню коштів за вказаними кредитними договорами є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна привести ті особливості, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім того, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є вимоги, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення мають або інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини другої, четвертої статті 77 ЦПК України ).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Для встановлення дійсних фактичних речей сторони повинні надати суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці суду.

Належними є докази, які відповідають відносно предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України ).

Обставини справ, які за законом мають підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України ).

Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні фактичні справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у вашій сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або наявність наявних справ, які входять до предмета доказування. Питання про належність доказів для встановлення об`єктів, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на загальному, повному, об`єктивному та зовнішньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду попередньо встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказів у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини першої третьої статті 89 ЦПК України ).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач обґрунтовує розмір заборгованості по всіх трьох кредитних договорах долученими до справи витягами з реєстрів боржників по укладених договорах уступки права вимоги та розрахунком заборгованості, які складають: за кредитним договором від 15 квітня 2021 року № 523586925 в розмірі 11 396,59 грн.,з яких:

5725.44 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

5671.15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

З долученого позивачем договору вбачається, що позичальник отримував кошти при наданні кредиту на рахунок позивальника № НОМЕР_8.

В той же час представник відповідача заперечує факт приналежності такого рахунку у відповідача, а також з врахуванням відсутності повної інформації про номер картки, не може отримати дані із вказаного рахунку.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Позивач посилається у якості доказів наявності заборгованості на витяги з реєстрів боржників, отримані під час відступлення права вимоги та розрахунки боргу. Однак такі реєстри та розрахунки, самі собою, не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містять даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено цей витяг.

Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій. Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. З поданих до суду доказів неможливо встановити взагалі факт укладення кредитного договору беззаперечно із відповідачем.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, надані позивачем витяги з реєстрів боржників та розрахунки боргу не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаними кредитними договорами.

При цьому у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що не має можливості отримати від банку первинні документи, які підтверджують факт перерахування саме відповідачу вказаних коштів та доводять розмір заборгованості, оскільки це є банківською таємницею.

В той же час, відповідно до положень ст.84 ЦПК України позивач, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Однак позивач разом із поданням позову таке клопотання не подав. При цьому посилання на те, що відповідач сам може з банку отримати виписку із вказаному карткового рахунку не звільняє позивача від обов`язку довести факт перерахування кредиту на рахунок відповідача.

Окрім того, відповідач заперечує належність йому картки НОМЕР_8, а надані позивачем документи не містять даних про повний номер вказаної картки і тому дані про рух коштів відповідач, як і суд за його клопотанням, отримати не можуть.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.144 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30;

відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Дата складення повного тексту судового рішення - 22 квітня 2024 року.

Суддя: Гирич С. В.