Вирок № 118547203, 23.04.2024, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/2072/24

Номер провадження 1-кп/629/135/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12024221110000047 від 10.01.2024, яке надійшло з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 04.04.2024, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці, громадянина України, з вищою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця ЗСУ військової служби за мобілізацією, стрільця другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.02.2021 Першотравневим районним судом м.Чернівці за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, перебуває на обліку в Шевченківському районному відділі філії ДУ «Центр пробації» у Чернівецькій області, невідбутий строк покарання складає 80 годин громадських робіт;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.2, ст.185 ч.4 КК України, -

встановив:

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №100-РС від 15.06.2023 військовослужбовця солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який цього ж числа справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно ст.68 Конституції України ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь- яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст.9,11,16,49,50,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно. дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_5 , діючи прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину судимість за який в установленому порядку не знята та не погашена, знову вчинив корисливі злочини при наступних обставинах.

3 жовтня 2023 року, близько 10-00 год., більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилось за можливе, військовослужбовець Збройних сил України ОСОБА_5 , прийшов до приміщення цеху по виробництву одягу за адресою: АДРЕСА_2 , до своєї знайомої ОСОБА_8 , де побачив перфоратор марки «Metabo» моделі «ВНЕ 2644», який належав останній, після чого у нього виник раптовий злочинний умисел на заволодіння вказаним майном, шляхом зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, ОСОБА_5 під вигаданим приводом проведення ремонтних робіт у своєї знайомої, попросив перфоратор марки «Metabo» моделі «ВНЕ 2644», на що ОСОБА_8 погодилась та добровільно надала вказаний перфоратор ОСОБА_5 , не підозрюючи про незаконні наміри останнього.

З місця події зник, майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями майнову шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 2811,67 грн.

Крім того, 30 жовтня 2023 року, близько 08-30 год., більш точного часу встановити під час досудового розслідування не виявилось за можливе, військовослужбовець Збройних сил України, ОСОБА_5 , прийшов до приміщення цеху по виробництву одягу адресою: АДРЕСА_2 , до знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та залишився з їх дозволу в службовому кабінеті в якому побачив на принтері два мобільних телефони марки «Infinix» моделі «НОТ 115», який належав ОСОБА_8 , та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», який належав ОСОБА_9 , після чого у нього виник раптовий злочинний умисел на викрадення чужого майна, а саме мобільних телефонів. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , 30.10.2023, в період часу з 09-00 год. до 10-00 год., більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, знаходячись за вищевказаною адресою, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілим і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, достовірно знаючи про те, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан на всій території України та в подальшому його дію продовжено, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефони марки «Infinix» моделі «НОТ 11S», який належав ОСОБА_8 , вартістю 4365 гривень та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», який належав ОСОБА_9 , вартістю 8720 гривень.

З місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями майнову шкоду потерпілій ОСОБА_8 на суму 4365 гривень та потерпілій ОСОБА_9 на суму 8720 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав повністю, підтвердив, що дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при вищезазначених обставинах, у вчиненому щиро розкаявся та в судовому засіданні дав покази, що дійсно 3 жовтня 2023 року, близько 10-00 год., він прийшов в цех по виробництву одягу до своєї знайомої ОСОБА_8 , де побачив перфоратор марки «Metabo» та попросив цей перфоратор на деякий час під вигаданим приводом проведення ремонтних робіт, на що ОСОБА_8 погодилась, після чого вказаний перфоратор він здав до ломбарду за 1200 грн., частину грошей витратив на одяг, а частину направив дружині. 30 жовтня 2023 року, вранці він знову прийшов до приміщення цеху по виробництву одягу до знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та залишився в кабінеті побачив два мобільних телефони марки «Infinix» та «Xiaomi Redmi Note 12 Pro», після чого забрав ці мобільні телефони та здав до ломбарду за 6000 грн., частину грошей витратив на себе, а частину відправив дружині. Дуже шкодує про вчинене, вчинив це внаслідок збігу тяжких обставин, зробив для себе належні висновки, просив суворо не карати та зазначив, що бажає продовжити служити в лавах ЗСУ та захищати країну від ворога, має бойовий досвід і хоче бути корисним для країни.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, не заперечували проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, цивільні позови не заявляли.

Враховуючи зізнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів, що підтверджують місцезнаходження речових доказів та судові витрати по справі.

Аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупності,суд дійшоввисновку,що винаобвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ст.190 ч.2 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, за ст.185 ч.4 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінальних правопорушень, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать про спрямованість умислу на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчинене повторно та незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, вчинене в умовах воєнного стану. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, що відповідно до ч.2, 4 ст.12 КК України він вчинив злочини, що відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше судимий, за вказаним вироком суду покарання не відбуте, військовослужбовець ЗСУ військової служби за мобілізацією, стрілець другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , учасник бойових дій, маючого три контузії, за місцем проходження військової служби характеризується незадовільно, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується задовільно, скарг і заяв за час проживання на нього не надходило, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

У судових дебатах прокурор підтримуючи обвинувачення просив призначити ОСОБА_5 покарання за ст.185 ч.4 КК України із застосуванням статті 69 КК України, ст.190 ч.2, 70 ч.1 КК України у виді 2 років позбавлення волі і з урахуванням особи обвинуваченого, на підставі ст.62 КК України, замінити покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Основне покарання у виді 80 годин громадських робіт призначеного вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26.02.2021, виконувати самостійно.

Захисник, погоджуючись з позицією сторони обвинувачення, враховуючи особу ОСОБА_5 , просила призначити покарання нижче нижчої межі, застосувавши ст.69 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

З огляду на вказані дані та обставини, заміна покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, як покликається сторона обвинувачення, суд вважає несправедливим через суворість і недоцільним через воєнний стан в Україні.

На думку суду, залучення військовослужбовця, який має досвід участі у бойових діях та виявив бажання продовжувати захищати країну в період збройної агресії російської федерації буде наразі більш доцільним і необхідним.

Згідно з ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

За наявності сукупності зазначених вище обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням даних про особу винного, ступеня тяжкості вчинених злочинів, обставин їх вчинення і його відношення до вчиненого, враховуючи думку прокурора та захисника, висновок органу пробації, викладений в досудовій доповіді, з врахуванням принципу справедливості, в цілях посилення впливу призначеного покарання на виправлення винного, а також з метою попередження вчинення нових злочинів, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 ст.69 КК України, призначивши покарання за ч.4 ст.185 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції за цей злочин.

Відповідно до ст.58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

З урахуванням поведінки обвинуваченого як до, так і після вчинення злочинних дій, а також те, що він добровільно, з початком збройної агресії з 26.02.2022, приймає безпосередню активну участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, має контузії, малолітню дитину на утриманні та бажає продовжити боронити країну і надалі, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає наявними підстави та більш доцільним застосування ст.58 КК України, та призначення ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відраховуванням в дохід держави від 10 до 20 відсотків суми грошового забезпечення ОСОБА_5 , так як останній є військовослужбовцем.

Призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ ,викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значним,якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

У рішенні по справі «Ізмайлов проти росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання, буде доцільним, справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановлювати новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету: покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтир для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

До вступувироку взаконнусилу ОСОБА_5 обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою змінити, звільнивши з-під варти з ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з дня прибуття і постановки засудженого ОСОБА_5 на облік у військовій частині, зарахувавши на підставі ст.72 КК України, в рахунок відбуття покарання строк тримання під вартою з 29.02.2024 по 23.04.2024 року включно, згідно ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.02.2024 року.

Цивільні позови у справі відсутні.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судових товарознавчих експертиз №СЕ-19/121-24/1860-ТВ від 23.01.2024 року у сумі 1514,56 грн., №СЕ-19/121-24/1861-ТВ від 23.01.2024 року у сумі 1514,56 грн., №СЕ-19/121-24/4225-ТВ від 24.01.2024 року у сумі 1135,92 грн., а всього в загальній сумі 4165,04 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України заводську коробку, інструкції з експлуатації та фіскальний чек на мобільний телефон марки - Infinix, моделі- Х6812В, кольору - GREEN WAVE, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , яка згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_8 повернути ОСОБА_8 .

Керуючись ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні та призначити покарання:

- за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до новопризначеного покарання, суд повністю приєднує невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26.02.2021, у виді 10 (десять) днів позбавлення волі, перевівши на підставі ч.1 ст.72 КК України покарання у виді громадських робіт в покарання у виді позбавлення волі, виходячи з співвідношення одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт і остаточно визначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 10 (десять) днів.

На підставі ст.58 КК України, замість покарання у виді позбавлення волі призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців 10 (десять) днів з відрахуванням 20 відсотків в дохід держави з суми грошового забезпечення військовослужбовця.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 обраний запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою змінити, звільнивши з-під варти з ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з дня прибуття і постановки засудженого ОСОБА_5 на облік у військовій частині, зарахувавши в рахунок відбуття покарання строк тримання під вартою, відповідно до ст.72 КК України, з 29.02.2024 по 23.04.2024 року включно.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судових товарознавчих експертиз №СЕ-19/121-24/1860-ТВ від 23.01.2024 року у сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок, №СЕ-19/121-24/1861-ТВ від 23.01.2024 року у сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок, №СЕ-19/121-24/4225-ТВ від 24.01.2024 року у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 92 копійки, на загальну суму 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 04 копійки перерахувавши їх на р/рUA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Речові докази: заводську коробку, інструкції з експлуатації та фіскальний чек на мобільний телефон марки - Infinix, моделі- Х6812В, кольору - GREEN WAVE, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 повернути ОСОБА_8 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_10