Рішення № 118543743, 28.02.2024, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5398/23 Провадження № 2/636/777/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого-судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання - Кисловської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у сумі 13 021 грн 46 коп. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, завданих вчиненням кримінального правопорушення, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 04 вересня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Чугуївським міським судом встановлено, що 08 серпня 2020 року о 10 год 40 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в ході спілкування з останньою попросив її мобільний телефон з сім-картою за номером « НОМЕР_1 » для здійснення дзвінку, після чого, усвідомлюючи, що потерпіла за його діями не спостерігає, маючи протиправний умисел, спрямований на звернення майна на свою користь, керуючи корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи, що йому відомо номер банківської картки потерпілої за допомогою мобільного телефону потерпілої, зайшов в IVR-меню та перерахував декількома переводами грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_1 , на картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 , на загальну суму 9028 грн 71 коп., після чого взяв банківську картку ОСОБА_3 та пішов до банкомату, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де здійснив зняття грошових кошів у сумі 8585 грн 00 коп., розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, в результаті кримінального правопорушення їй була спричинена моральна шкода, яка полягала в моральних стражданнях, пов`язаних з втратою власних заощаджень, неможливістю придбати необхідні ліки, через що втратила впевненість та почуття безпеки. Через протиправні дії відповідача вона тривалий час погашала заборгованість перед банком, у тому числі за нараховані відсотки за користування кредитним лімітом. Окремо зазначила, що вона є пенсіонеркою та інвалідом 2 - ї групи, страждає на високий тиск, а вказані події негативно вплинули на її стан здоров`я та психологічний стан.

19 жовтня 2023 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначене відкрите судове засідання о 10 год 15 хв 16 листопада 2023 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надавши заяву, в якій просила суд справу розглянути за її відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином шляхом направлення на його адресу, підтверджену довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованого листа, який повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. При цьому від ОСОБА_2 до суду не надійшло відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив, а позивачка не заперечує проти такого вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

В зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч. 2 ст. 197 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та подали заяви щодо розгляду справи у їх відсутність, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по наявним у справі доказах.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 04 вересня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Вказаним вироком встановлено, що 08 серпня 2020 року о 10 год 40 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в ході спілкування з останньою попросив її мобільний телефон з сім-картою за номером « НОМЕР_1 » для здійснення дзвінку, після чого, усвідомлюючи, що потерпіла за його діями не спостерігає, маючи протиправний умисел, спрямований на звернення майна на свою користь, керуючи корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи, що йому відомо номер банківської картки потерпілої за допомогою мобільного телефону потерпілої, зайшов в IVR-меню та перерахував декількома переводами грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_1 , на картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_2 , на загальну суму 9028 грн 71 коп., після чого взяв банківську картку ОСОБА_3 та пішов до банкомату, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де здійснив зняття грошових кошів у сумі 8585 грн 00 коп., розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні в порядку ст.128 КПК України позивачкою не подавався.

Згідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільний позов в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною і вищевказаний вирок, який набрав законної сили відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Тобто, особа, яка вчинивши злочин, завдала матеріальної та/або моральної шкоди іншій фізичній особі, зобов`язана компенсувати такій особі завдану шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 зазначеної постанови вказано, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Позбавлення позивачки належного їй майна у спосіб вчинення кримінального правопорушення безумовно призвело до негативних психоемоційних переживань ОСОБА_1 та змусило понести незаплановані витрати. Наведені обставини підтверджують завдання позивачці моральної шкоди, внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Крім того, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги, що позивачка є пенсіонеркою та інвалідом 2 - ї групи, а відповідач за доволі тривалий час після вчинення кримінального правопорушення не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду даної справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивачки 13 021 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1177 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 1- 11, 15, 208 - 209, 212, 214 - 215 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , 13 021 (тринадцять тисяч двадцять одну) грн. 46 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 10173 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов