Рішення № 118525698, 22.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м. Київ №320/11512/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської областіпровизнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними рішення відповідача від 12 вересня 2022 року за №60/29-1716, щодо відмови у встановлення позивачу статусу члена сім?ї загиблого (померлого);

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім?ї загиблого (померлого) та видати відповідне посвідчення.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, позивач є батьком загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який мав статус учасника бойових дій та загинув внаслідок нещасного випадку (вогнепальне поранення голови) під час несення військової служби під час захисту Батьківщини.

На заяву позивача про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідач листом від 12.09.2022 №60/29-1716 безпідставно відмовив у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» та видачі посвідчення встановленого зразка з посиланням на те, що відповідно до ст. 10, 10*1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціального захисту" позивач не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України.

Позивач вважає відмову відповідача, викладену в листі від 12.09.2022 №60/29-1716, щодо встановлення позивачу статусу члена сім?ї загиблого та видачі відповідного посвідчення - «Посвідчення члена сім`ї загиблого» протиправною, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовною заявою.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що підстав для визнання протиправними дій управління щодо відмови в встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) та у видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» немає, оскільки Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області діяло у відповідності до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку №740. Відповідач вважає, що діяв межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи №320/11512/22 було визначено суддю Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

04.12.2023 року відповідачем подано суду відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_2 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 25 лютого 2022 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію".

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №3, солдат запасу ОСОБА_2 призначений на посаду стрільця взводу охорони роти батальйону забезпечення, ВОС-100915А, шпк "солдат" та приступив до виконання службових обов`язків.

Під час проходження військової служби, в результаті нещасного випадку, ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення голови, яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 липня 2022 року №724, поранення солдата ОСОБА_2 , 1992 року народження: "Вогнепальне поранення голови", яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 03.06.2022 № 260, виданим комунальним закладом Київської обласної ради "Київське обласне бюро судовомедичної експертизи", свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.06.2022 Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2022 № 101, від 29.06.2022 № 236 "Про результати службового розслідування", матеріалів службового розслідування по факту самогубства ОСОБА_2 - ПОРАНЕННЯ, ОДЕРЖАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки Кагарлицької міської ради від 15.07.2022, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та до дня своєї смерті проживав разом із батьками.

Загибла особа мав статус Учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 05.-3.2018 серії НОМЕР_3 .

25.08.2022 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області, із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого, так як під час проходження військової служби, загинув її син ОСОБА_2 , 1992 р.н.

Проте, листом від 12.09.2022 за № 60/29-1716, відповідач повідомив, що посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" видається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 3552-Х11 від 22.10.93, ВВР, 1993, № 45, ст.426 (далі-Закон). Відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону Ви не відноситесь до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України.

Зважаючи на вище зазначене, в Управління відсутні правові підстави для встановлення Вам статусу Член сім`ї загиблого (померлого)".

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними та незаконними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, що в свою чергу врегульовано Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551 (далі - Закон №3551 ).

Статтею 4 та статтею 5 Закону України №3551 визначено поняття ветерани війни та учасники бойових дій. Зокрема, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, загибла особа мав статус Учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 05.03.2018 серії НОМЕР_3 .

Відповідно до абз. 1 пункту 1 статті 10 Закону №3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Статтями 6-7 Закону №3551 визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, та які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Матеріали справи свідчать, що військовослужбовець ОСОБА_2 загинув внаслідок вогнепального поранення голови, яке стало причиною смерті під час проходження військової служби по захисту Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 10 цього Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) належать, зокрема, діти, батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Таким чином, з огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що на позивача поширюється чинність пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

«Посвідчення члена сім`ї загиблого» видається органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (пункт 7 Положення).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Як убачається з листа Управління СЗН Обухівської РДА від 12.09.2022 №60/29-1716, підставою для відмови у видачі позивачу «Посвідчення члена сім`ї загиблого» слугувало те, що позивач відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону Ви не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України. Зважаючи на вище зазначене, в Управління відсутні правові підстави для встановлення позивачу статусу Член сім`ї загиблого (померлого).

На переконання суду оскаржувана відмова відповідача відмови у видачі позивачу «Посвідчення члена сім`ї загиблого» є необґрунтованою та неправомірною, оскільки загибла особа є учасником бойових дій, який загинув внаслідок вогнепального поранення голови, яке стало причиною смерті під час проходження військової служби по захисту Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відтак, посилання відповідача на те, що позивач відповідно до ст.10 та ст. 10-1 Закону не відноситься до сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни чи Захисників і Захисниць України, є безпідставними та необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Більш того, суд вважає, що такі висновки відповідача ґрунтуються внаслідок неправильного та помилкового трактування ст. 10 Закону №3551, що і слугувало підставою для відмови у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» та видачі відповідного посвідчення.

Суд вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду звернення позивача, не врахувавши всі обставини щодо наявності у позивача права на отримання статусу сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни.

Суд наголошує, що у п. 70 рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права: державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси; принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам; потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Слід відзначити, що у даному випадку Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації не дотрималось вимог принципу "належного урядування", оскільки не діяв вчасно і послідовно, не виконав свого обов`язку щодо розгляду звернення позивача, не врахувавши всі обставини щодо наявності у позивача права на отримання статусу сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення про відмову у наданні статусу «Член сім`ї загиблого» позивачу прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними рішення Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 12.09.2022 за № 60/29-1716 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім?ї загиблого (померлого) та видати відповідне посвідчення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ), понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ- 03193695).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.