Ухвала суду № 118525283, 22.04.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви

про зміну способу та порядку виконання рішення суду

22 квітня 2024 року м. Київ №640/19429/22

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Донця В.А., розглянувши заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 21.07.2022; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 21.07.2022 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмежень її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

З метою примусового виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 30.01.2024 №640/19429/22.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся з заявою, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №640/19429/22 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 21.07.2022 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмежень її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, здійснивши виплату однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню у сумі 929327,42 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 призначено судове засідання для розгляду заяву про встановлення способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №640/19429/22.

Сторони та державний виконавець участі повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлялись належним чином.

На підставі частини четвертої статті 229 та частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) судом ухвалено здійснювати розгляд заяви без участі сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як уже вказувалось судом, державний виконавець звернувся до суду з поданням про зміну способу виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №640/19429/22 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 21.07.2022 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмежень її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, здійснивши виплату однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 929327,42 грн..

Заява державним виконавцем подана на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, за якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З огляду на численність пенсійних спорів, суду відомо, що невиплата перерахованих пенсій пов`язана з відсутністю коштів у Пенсійного фонду України для здійснення таких виплат.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 4 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-22 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, за загальним правилом, кошти Державного бюджету України можуть бути використані лише в межах бюджетних призначень.

Відповідно до частини третьої статті 387 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зазначаючи про те, що зміна способу виконання рішення сприятиме його виконанню, державний виконавець не надав суду доказів на підтвердження встановлення ним, під час примусового виконання рішення суду, наявності, відсутності бюджетних призначень з виплати заборгованості щодо пенсійних виплат, присуджених судовими рішеннями, для стягнення їх однією сумою на користь стягувача. Надання державним виконавцем таких доказів могло б підтвердити, що саме встановлений судом спосіб виконання рішення суду шляхом зобов`язання виплатити перераховану пенсію є тією обставиною, яка перешкоджає виконанню цього рішення суду. Однак підставами для зміни способу виконання рішення суду зазначено здійснення боржником перерахунку пенсії з визначенням суми, яка підлягає виплаті стягувачу та невиконання рішення суду боржником через відсутність бюджетних призначень.

Суд констатує, що відсутність бюджетних призначень для виплати заборгованості з пенсійних виплат присуджених за рішеннями судів, хоча і не є підставою для невиконання рішення суду, однак є суттєвою перешкодою для їх виконання. Проте за відсутності коштів зміна способу виконання з зобов`язання виплатити перераховану пенсі на стягнення конкретно визначеної суми не призведе до виконання рішення суду, відповідно визначений судом спосіб виконання рішення суду не є тією обставиною, що перешкоджає його виконанню.

Пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Державним виконавцем не встановлено наявність у стягувача відповідного фінансування на погашення пенсій за рішеннями судів у порядку черговості, недотримання боржником принципу черговості погашення такої заборгованості стосовно стягувача.

Наведене не дає суду підстав для висновку, що зміна способу виконання рішення шляхом стягнення відповідної суду сприятиме його виконанню.

Крім того, за змістом статті 3 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як уже вказував суд, державним виконавцем не встановлено наявність коштів у боржника (відповідних бюджетних призначень чи за окремою бюджетною програмою) для їх безспірного списання.

Отже, зміна способу виконання рішення суду шляхом стягнення перерахованої суми, внаслідок чого зміниться орган примусового виконання з державної виконавчої служби на органи Державної казначейської служби України не лише не призведе до виконання рішення суду, а може призвести до ще більшого зволікання виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Керуючись статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №640/19429/22.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.