Рішення № 118525276, 21.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року № 320/508/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Морозова Д.М., представника відповідача Норця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» звернулось до Київського окружного адміністивного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №555/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 30.09.2022 Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині застосування пені у сумі 9 506 055,13 грн.

Позовні вимоги обгрунтотовані тим, що отримання повного розрахунку за зовнішньоекономічною угодою від 10.10.2017 №STE-2-174-К/КЕ-17 з компанією «ASELSAN Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S.» мало місце з незалежних від Позивача причин, які знаходяться поза контролем підприємства, а саме: накладення арешту на майно, необхідність врегулювання уповноваженими державними органами, введенням воєнного стану.

Позивач зазначає, що оскільки послуги за зовнішньоекономічною угодою від 12.10.2020 №STE-29-95-K-20 з ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» (SARL «International Marketing and Exhibition Services») були надані до 06.10.2021, в строк до настання граничного терміну надходження валютної виручки 20.10.2021, що зафіксовано у відповідних первинних документах - актах приймання передачі наданих послуг.

ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» зазначає, що пеня за зовнішньоекономічною угодою від 22.10.2019 року № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o» у зв`язку з незалежних від Позивача причин, а саме у зв`язку з COVID-19. Так, з початку січня 2020 року Монголія обмежила в`їзд в країну іноземних громадян з метою нерозповсюдження вірусу, що не дало можливості виконати контракт. Позивач також посилається на ведення воєнного стану.

Позивач також зазначає, що згідно зовнішньоекономічною угодою від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS» доставка товару мала здійснитися до м. Чернігів, Україна, проте у зв`язку з веденням воєнного стану 24.02.2022 року поставка товару не відбулася вчасно.

26.04.2023 Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в адміністративній справі №320/508/23, - залишено без розгляду.

За результатами апеляційного оскарження 27.07.2023 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду Ухвалу Київського окружного адміністративного суду залишено без змін.

21.08.2023 позивачем подано касаційну скаргу з вимогами скасувати Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 та Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 та направити справу №320/508/23 для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

07.09.2023 Постановою Верховного суду України касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 та Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 скасовано, справу №320/508/23 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду справи №320/508/23 визначено суддю Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Державного госпрозрахунково зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, у якому заперечував проти задоволення позову з наступних мотивів. Так, Відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 555/Ж/10/31-00-07-03-02-20 від 20.09.2022 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не виносилось, що є самостійною підставою для відмови у позові, інших доводів відзив не містить.

02.03.2023 року Позивачем подано заяву про виправлення технічної описки, яка міститься в даті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, де зазначив, що відзив Відповідача не містить жодних зауважень по суті. ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» зазначило, що згідно з зовнішньоекономічною угодою від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS» доставка товару мала здійснитися до м. Чернігів. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією до територій активного ведення бойових дій віднесено всю територію Чернігівської області з 24.02.2022 по 03.04.2022 року.

Відповідачем подано заперечення, де він зазначає, що Позивачем не надано доказів продовження строків по розрахунках за зовнішньоекономічними угодами від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS», від 22.10.2019 року № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o», від 12.10.2020 №STE-29-95-K-20 з ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» ( SARL «International Marketing and Exhibition Services»), від 10.10.2017 №STE-2-174-К/КЕ-17 з компанією «ASELSAN Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S.». Відповідач також зазначив, що відсутні докази форс-мажорних обставин.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога Позивача до відповідача, стосовно якої Позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («da mihi factum, dabo tibi jus»). Активна роль суду в адміністративному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між Позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення КАС України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Наведене правозастосування підлягає застосуванню в адміністративному судочинстві, завданням якого насамперед є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зазначення представником Позивача конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Відтак, суд у цій справі вбачає за необхідне, згідно з принципом «jura novit curia» (суд знає закони), самостійно перевірити доводи сторін та застосувати для прийняття обґрунтованого рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникли між сторонами.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі справа №160/4401/19.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного Позивачем способу захисту.

ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» є державним підприємством, заснованим на державній власності на підставі спільного наказу Міністерства України у справах науки і технологій та Державної компанії «Укрспсцекспорт» від 25.06.1996 p. № 40, основним видом діяльності якої є експортно-імпортні відносинина світовому ринку озброєнь. ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» віднесено до сфери управління Генерального управління розвідки Міністерства оборони України.

Центральним МУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», за результатами якої складено акт від 05.09.2022 року №523/31-00-07-03-0230019335 та встановлено порушення частини 2, 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в частині порушення граничних строків розрахунків, встановлених національним банком України за операціями ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за зовнішньоекономічними угодами від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS», від 22.10.2019 року № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o», від 12.10.2020 №STE-29-95-K-20 з ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» ( SARL «International Marketing and Exhibition Services»), від 10.10.2017 №STE-2-174-К/КЕ-17 з компанією «ASELSAN Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S.» та встановлено наступні порушення:

- частина валютної виручки в розмірі 32970,00 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №UA125110/2018/465177 від 14.11.2018 на загальну суму 150000,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки/повернення суми 19.11.2019) не надійшла на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (Висновок Мінекономіки (Наказ № 188 від 06.02.2020) було продовжено граничні строки розрахунку за контрактом № STE-2-174-K/KE-17 від 10.10.2017 починаючи з 24.01.2020), що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 71 день (14.11.2019-23.01.2020);

- валютна виручка в розмірі 240 100,00 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №UA125110/2018/465805 на загальну суму 240100,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки/повернення суми 26.12.2019) не надійшла на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (Висновок Мінекономіки (Наказ № 188 від 06.02.2020) було продовжено граничні строки розрахунку за контрактом № STE-2-174-K/KE-17 від 10.10.2017 починаючи з 24.01.2020), що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 28 днів (27.12.2019-23.01.2020);

- валютна виручка в розмірі 273 070,00 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №UA125110/2018/465177 від 14.11.2018 в частині 32970 дол. США та митної декларації № UA 125110/2018/465805 від 27.12.2018 на загальну суму 240 100,00 дол. США строк розрахунків га який продовжено до 01.07.2020 (Висновок Мінекономіки (Наказ № 188 від 06.02.2020), не надійшла на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (Висновок Мінекономіки (Наказ № 1588 від 18.08.2020) було продовжено граничні строки розрахунку за контрактом № STE-2-174-K/KE-17 від 10.10.2017 починаючи з 03.08.2020), що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 33 дні (01.07.2020-02.08.2020);

- валютна виручка в розмірі 273 070,00 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №UA125110/2018/465177 від 14.11.2018 в частині 32 970 дол. США та митної декларації № UA 125110/2018/465805 від 27.12.2018 на загальну суму 240 100,00 дол. США строк розрахунків га який продовжено до 30.01.2021 (Наказ № 449 від 20.08.2021), не надійшла на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» в законодавчо встановлені терміни (Висновок Мінекономіки (Наказ № 499 від 20.08.2021) було продовжено граничні строки розрахунку за контрактом № STE-2-174-K/KE-17 від 10.10.2017 починаючи з 04.08.2021 по 30.10.2021), що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 304 дні (30.10.2021 29.08.2022);

- послуги за зроблену попередню оплату в розмірі 31465, 17 Євро (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 20.10.2021 року), не були надані на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 313 днів (21.10.2021 29.08.2022);

- послуги за зроблену попередню оплату в розмірі 31019, 22 Євро (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 30.11.2021), не були надані на користь ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 272 дні (01.12.2021 29.08.2022);

- кошти в розмірі 845 100, 00 дол. США (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 03.07.2018 року, висновок Мінекономіки було продовжено граничний термін з 13.01.2022 року по 01.12.2018 та Висновком від 12.12.2018 року № 833 було продовжено граничний термін починаючи з 05.12.2018), що вказує на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на 4 дні (01.12.2018 04.12.2018);

- частина валютної виручки в розмірі 100000 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №UA100300/2020/462509 від 26.06.2020 року на суму 215500,00 дол. США (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 25.06.2021, висновок Мінекономіки було продовжено граничний термін з 30.07.2021 до 28.02.2022), надійшла згідно банківський виписок від 23.05.2022 року на загальну суму 50 000, 00 дол. США та від 03.06.2022 року на загальну суму 50 000 дол. США з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 96 днів (28.02.2022 03.06.2022);

- кошти в розмірі 36 858,51 Євро (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 12.01.2022 року, висновок Мінекономіки було продовжено граничний термін з 13.01.2022 року до 01.04.2022 року) не були повернуті Компанією WB ELECTRONICS та надходження товару від Компанії WB ELECTRONICS не здійснювалось, що є порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 151 день (01.04.2022 29.08.2022 року);

- частина валютної виручки в розмірі 472 500,01 дол. США за експортований товар згідно митної декларації № UA125100/2019/372793 від 22.11.2019 року на суму 5500000,00 дол. США (граничний термін отримання послуг/повернення коштів 20.11.2020) надійшла згідно банківської виписки від 25.11.2020 на загальну суму 1005000,01 дол. США з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 5 днів (21.11.2020 25.11.2020).

На підставі Акта перевірки та відповіді на заперечення, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2022 №555/Ж10/31-00-07-03-02-20 про застосування пені у сумі 9994245,84 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» Податкового повідомлення-рішення, Державна податкова служба України винесла Рішення про результати розгляд скарги від 12.12.2022 №16531/6/99-00-06-01-02-06 (надалі - Рішення про результати розгляду скарги), в якому зазначила, що доводи скаржника не знайшли підтвердження.

Щодо нарахування пені в період дії карантину, суд зазначає наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону №2473-VIIІ.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом за порушення вищевказаного пункту Закону №2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 9 994 245, 84 грн.

Так, згідно з абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: «пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до норм п. п. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 року справа № 380/17879/2 сформулював висновок, відповідно до якого «пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Застосовуючи такий висновок Верховного Суду до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування Товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 11.03.2020 по 29.04.2020, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, під час касаційного перегляду підтвердились доводи позивача про безпідставність нарахування йому в період дії карантину пені та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення».

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за зовнішньоекономічною угодою від 10.10.2017 №STE-2-174-К/КЕ-17 з компанією «ASELSAN Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S.» за період з 30.06.2020 02.08.2020, 30.08.2021 03.08.2021, 29.10.2021-29.08.2022; за зовнішньоекономічною угодою від 12.10.2020 №STE-29-95-K-20 з ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» (SARL «International Marketing and Exhibition Services») за період з 20.10.2021 29.08.2022; за зовнішньоекономічною угодою від 22.10.2019 року № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o» за період з 25.06.2021 22.05.2022, 23.05.2022 по 03.06.2022; за зовнішньоекономічною угодою від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS» за період з 12.01.2022 29.08.2022, враховуючи висновки Верховного Суду, які підлягають застосуванню адміністративним судом у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №225, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Тобто, відповідно до наведених норм права обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган.

Згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 ПК України, встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Згідно із пунктом 112.1 статті112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.2 статті112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України, визначено, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Разом з тим, контролюючим органом у даних правовідносинах вина позивача у порушенні граничних строків розрахунків у іноземній валюті жодними доказами не була доведена.

Щодо донарахування пені у сумі 6 488 741, 56 грн. за зовнішньоекономічною угодою від 10.10.2017 року № STE -2-174- K/KE-17 з Компанією «ASELSAN Elektronik Sanayi ve Ticaret A.S.» за період з 13.11.2019 23.01.2020, 30.06.2020 02.08.2020, 30.11.2020 03.08.2021, 29.10.2021 29.08.2022.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний контракт № STE-2/17-4-K/KE-17 від 10.10.2017 року, де вбачається, що:

«Продавець забезпечує поставу Виробів в умовах DAT, Анкара, Туреччина відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року» (п. 3.1 Контракту);

«Датою поставки вважається успішна поставка виробів покупцю в Анкару, Туреччина» (п. 3.4 Контракту);

«Жодна з двох сторін учасників даного контракту не несе відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх зобов`язань яке стало внаслідок таких (форс-мажорних обставин, як повінь, пожежа, землетрус, війна)» (п. 11.2 Контракту).

З наданих пояснень представником Позивача та з наявних доказів у матеріалах справи вбачається, що під час виконання приймально-здавальних випробувань були виявлені несправності у роботі двох модулів, у зв`язку з чим покупець від прийняття виробів та вимагав усунення не недоліків. За умовами контракту, остаточний розрахунок здійснюється після прийняття виробів (п.5.1.2 Контракту).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва під 09.10.2019 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Тарасенка Б.О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 220191101110000161, серед якого вказані складові виробів, поставлених до м. Анкари, Турецька Республіка, в межах виконання Контракту, але неприйнятих продавцем у зв`язку з виявленими недоліками

Ухвалою слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 18.02.2020 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Тарасенка Б.О. про надання дозволу на проведення обшуку в межах кримінального провадження № 220191101110000161 у зв`язку з виявленням у терміналі О аеропорту «Бориспіль» складових виробів, поставлених до м. Анкари, Турецька Республіка, в межах виконання контракту

Отже, порушення строків усунення виявлених недоліків у виробах, поставлених у межах контракту, і, як наслідок, - неотримання повного розрахунку від іноземного партнера мало місце з незалежних від дій ДП «Спецтехноекспорт» причин та які знаходились поза контролем підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що вироби для усунення рекламацій були повернуті на територію України, а спільна з представниками замовника інспекція якості виробів після усунення недоліків була запланована на 15.04.2022 року на території України, проте в зв`язку з військовою агресією проти України, проведено її не було.

Так, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану на сайті ТПП України було розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, Суд погоджується з доводами Позивача, що затримка розрахунків відбулася за незалежних від Позивача обставин, доказів протилежного матеріли справи не містять, Відповідачем не надано.

Щодо нарахування пені у сумі 900 662,19 грн. та 782 690, 41 грн. за зовнішньоекономічною угодою від 12.10.2020 № STE-29-95-K-20 з ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» ( SARL «International Marketing and Exhibition Services»).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач здійснив передплату за надання послуг ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» (SARL «International Marketing and Exhibition Services») під час виставки «SAUDI INTERNATIONAL AIRSHOW 2021 контракт № STE-29-95-K-20 від 12.10.2020.

Суд звертає увагу на те, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженими поданням виключно тих доказів, які надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 20.11.2018 у справі № 806/434/16, від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20, від 19.10.2022 у справі № 160/8762/21, від 05.04.2023 у справі № 460/3026/20.

Так, з Акта приймання-передачі наданих послуг, вбачається, що дані послуги були надані та прийняті 06.10.2021 року (1) Постачальник послуг зареєстрував Замовника для участі у виставці; 2) Постачальник послуг оплатив з коштів Замовника вартість послуг у розмірі 62 484, 39 євро, що є еквівалентом 74 324, 25 дол. США компанії-організатору виставки 4М Еvents FX-LLC (Об`єднанні арабські Емірати) з метою оренди виставкової площі (143 кв.м.) для Замовника на виставці, що проходитиме в місті Ер-Ріяд, королівство Саудівська Аравія у строки, що будуть додаткового визначені організатором виставки) тобто до закінчення граничних термін отримання послуг 20.10.2021.

Суд приймає до уваги, твердження Позивача, що отримання Акта приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2021 року відбулося після проведення перевірки з обставин, що незалежать від волі Позивача, що підтверджується повідомленням міжнародної пошти DHL про відправку листа директором компанії ТОВ «Міжнародні маркетингові та виставкові послуги» (SARL «International Marketing and Exhibition Services») Ігорем Думкіним на адресу ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» 01.12.2022 року (Том 1 аркуш 78).

Суд також зазначає, що нарахування пені відбулося в період дії карантину, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо нарахування пені у сумі 737 223,48 грн. та 56 658, 82 грн. за зовнішньоекономічною угодою від 22.10.2019 № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o.» за період з 25.06.2021 по 22.05.2022 та з 23.05.2022 по 03.06.2022 року.

З наявних доказів у матеріали справи та з наданих пояснень представником Позивача вбачається, що відповідно до п.1.1 Контракту №STE-3-91-K/KE-19 від 22.10.2019 Продавець - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» зобов`язується передати у власність Покупця - компанії «Мах Merlin s.r.o.», а Покупець прийняти і оплатити Вироби, кількість ціна та номенклатура яких наведені в Додатку №1 до цього Контракту.

Умовами п. 6.6 та п.6.7 вказаного Контракту передбачено відрядження фахівців Продавця до країни Кінцевого споживача (Монголії) для введення виробів в експлуатацію.

Виконуючи умови контракту №°STE-3-91-K/KE-19 від 22.10.2019, укладеного з Компанією «Мах Merlin s.r.o.», Підприємством було отримано лист від MAX MERLIN spol. s.r.o, в якому було повідомлено, що уряд Монголії, у зв`язку зі Пандемією COVID -19, з початку січня 2020 року обмежило в`їзд в країну іноземним громадянам з метою нерозповсюдження вірусу (Том 1 аркуш 107).

Вищевикладене повністю відповідає характеру «форс-мажор», як зазначено в статті №11 Договору, укладеного між суб`єктами.

Фахівці постачальника виконали обумовлене лише на початку листопада 2021 року.

Тобто, Суд приймає до увагу, що порушення строків розрахунків з 25.06.2021 по листопад 2021 року відбулося за незалежних від Позивача обставин.

Суд критично, оцінює доводи Позивача, що у зв`язку з широкомасштабним вторгненням 24.02.2022 року (форс мажор, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1) та ускладненням проведення розрахунків у валюті через політику банків-посередників МАХ MERLIN spol. s.r.o, та уряду Монголії, сторона Контракту не мала змогли здійснити вчасно оплату в повному обсязі.

Суд зазначає, що жодних доказів того, що воєнний стан на території України завадив здійснити оплату Компанією «Max Merlin s.r.o.» за поставку Виробів Позивачем, матеріали справи не містить та Позивачем не доведено.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача, що «ускладненням проведення розрахунків у валюті через політику банків-посередників МАХ MERLIN spol. s.r.o, та уряду Монголії, сторона Контракту не мала змогли здійснити вчасно оплату в повному обсязі», оскільки дане твердження не має жодного відношення до визначення форс-мажорних обставин, які передбачені Контрактом, а також ускладнення проведення розрахунків банком не є обставиною непереборної сили.

Тобто, Позивачем не обґрунтовано причин відсутності розрахунків за зовнішньоекономічною угодою від 22.10.2019 № STE-3-91-K/KE-19 з Компанією «Max Merlin s.r.o.» з грудня 2021 року по 03.06.2022 року.

Проте, як вбачається з наявних доказів, нарахування пені відбулося в період дії карантину, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо нарахування пені у сумі 544 078, 67 грн за зовнішньоекономічною угодою від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS» за період з 12.01.2022 по 29.08.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами контракту від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS», Підприємством було здійснено 13.01.2021 попередню оплату у сумі 36 858,51 евро за постачання виробів до м. Чернігів, Україна в строк до 12.01.2022, проте станом на 29.08.2022 року Вироби не поставлені.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів та обгрунтувань, щодо відсутності поставки Виробів з 12.01.2022 року по 23.02.2022 року.

Посилання Позивача на ведення воєнного стану є належною обставино, яка підтверджує форс-мажорні обставини з 24.02.2022 року, а не 12.01.2022 року.

Так, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану на сайті ТПП України було розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд також приймає до увагу, що згідно з зовнішньоекономічною угодою від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS» доставка товару мала здійснитися до м. Чернігів. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією до територій активного ведення бойових дій віднесено всю територію Чернігівської області з 24.02.2022 по 03.04.2022 року.

Таким чином, Позивачем підтверджено наявність форс-мажорних обставин з 24.02.2022 року за умовами контракту від 15.12.2020 №STE-27-113-K/KI-20 з Компанією «WB ELECTRONICS».

Проте, як вбачається з наявних доказів, нарахування пені відбулося в період дії карантину, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 26840,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №555/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 20.09.2022 Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині застосування пені у сумі 9506055,13 грн.

3. Стягнути сплачений судовий збір у сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 квітня 2024 р.