Рішення № 118525108, 22.04.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Справа № 280/1565/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу та до стажу роботи , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , для призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років за наявності стажу не менш 25 років;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах позивачу період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 на підставі довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , для призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років за наявності стажу не менш 25 років;

зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах позивачу.

Також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимов в адміністративному позові зазначає, що є учасником бойових дій. Вказує, що був мобілізований та призваний на військову службу та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Наголошує, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу та до стажу роботи , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , для призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років за наявності стажу не менш 25 років. Позивач вважає вказані дії відповідача такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 23.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 14.03.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2023 № 123750003909, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю страхового стажу. Пояснює, що вік позивача 55 років 3 місяці 26 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою №1605 від 14.11.2022, оскільки довідка не відповідає встановленій формі (форма довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 № 3-1) та відсутня сплата страхових внесків згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Стверджує, що страховий стаж позивача становить 24 роки 5 місяців 14 днів. Таким чином, на думку відповідача, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.03.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій додатково звертає увагу суду, що військова частина, яка виплачувала грошове забезпечення ОСОБА_1 , зобов`язана була перераховувати страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підкреслює, що довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №1605 від 14.11.2022 підтверджено, що позивач в період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 отримував грошове забезпечення та сплачував страхові внески, страхові внески сплачені в повному обсязі. Проте, оскільки персоніфікація обліку для військовослужбовців була введена відповідно до наказу Міністерства фінансів України №441 від 11.04.2016, яким внесено зміни до Порядку формування та надання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то єдиний внесок сплачувався із загального фонду грошового забезпечення, тобто військовою частиною НОМЕР_1 подавалися звіти про суми нарахованого грошового забезпечення застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в яких зазначалися нарахування єдиного внеску на фонд грошового забезпечення.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.02.2016.

11.08.2023 позивач звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2023 № 123750003909, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю страхового стажу. В обґрунтування рішення зазначено, що вік позивача 55 років 3 місяці 26 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою №1605 від 14.11.2022, оскільки довідка не відповідає встановленій формі (форма довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 № 3-1) та відсутня сплата страхових внесків згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж заявника становить 24 роки 5 місяців 14 днів.

Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частинами 5, 6 та 10 цієї статті страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

З аналізу положень статті 20 Закону №1058-IV, суд доходить висновків, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Страховим стажем є період, протягом якого щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас обов`язок по сплаті страхових внесків покладений на страхувальників, які зобов`язані сплачувати страхові внески шляхом перерахування безготівкових сум зі своїх банківських рахунків або шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. А відтак, відповідальність за порушення законодавства про сплату страхових внесків несуть не застраховані особи, а страхувальники, які не сплатили або несвоєчасно сплатили за застраховану особу страхові внески.

Відповідно до змісту рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2023 №123750003909 позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, в зв`язку з відсутністю страхового стажу. Так, страховий стаж заявника становить 24 роки 5 місяців 14 днів та за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою №1605 від 14.11.2022, оскільки довідка не відповідає встановленій формі (форма довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 № 3-1) та відсутня сплата страхових внесків згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи оцінку відмови у зарахуванні до страхового стажу, суд виходить з наступного.

Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Частина 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2).

За правилами частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону).

За змістом вищезазначених норм, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, до яких належать юридичні особи - роботодавці.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Частина 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI також покладає обов`язок своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на роботодавців.

Отже, позивач як застрахована особа не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

З аналізу наведених вище правових норм суд дійшов правильного висновку про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у період з 17.09.2015 (наказ №238 від 17.09.2015) по 21.02.2020 (наказ №56 від 21.02.2020) проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №1605 від 14.11.2022. Вказаною довідкою підтверджено також, що позивач за період проходження військової служби з 01.11.2015 отримував грошове забезпечення та сплачував страхові внески. Страхові внески сплачені в повному обсязі.

Крім того, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2020 №348 позивач в період з 09.09.2025 по 03.11.2015, з 30.03.2016 по 12.05.2016, з 23.05.2016 по 01.08.2016, з 16.08.2016 по 30.10.2016, з 29.03.2017 по 08.05.2017, з 25.05.2017 по 31.10.2017, з 16.03.2018 по 30.04.2018 брав безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №127/9055/17 наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що за умови наявності у пенсійного органу вищезазначених доказів на підтвердження страхового стажу позивача у спірні періоди, відповідачем безпідставно прийнято рішення від 18.08.2023 № 123750003909 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 11.08.2023, у зв`язку із не зарахуванням періоду до страхового стажу та пільгового стажу позивача.

Отже, період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , повинен бути зарахований йому до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати вказаний періоди проходження військової служби до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, належить задовольнити.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.08.2023 №123750003909 про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.

На переконання суду, належним способом захисту позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку із чим призначити позивачеві пенсію відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, починаючи з 11.08.2023.

Суд вважає, що такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом ПідсівальниковоюО.О. надано договір про надання правничої допомоги № 77 від 03.02.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги ВН №1312341 від 05.02.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру №77 від 03.02.2024 на суму 5000,00 грн.

Ознайомившись з поданими представником позивача документами, суд не вважає їх достатніми для вирішення питання про присудження до стягнення за рахунок відповідача понесених витрат на правничу допомогу, оскільки з вказаних документів не вбачається, що вказані послуги були надані адвокатом саме у Запорізькому окружному адміністративному суді у межах даної справи, оскільки відповідно до договору про надання правничої допомоги № 77 від 03.02.2024 клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати йому правничу допомогу, консультації з правових питань, відповідно до умов договору, а саме: забезпечити представництво інтересів ОСОБА_1 з усіма необхідними повноваженнями перед третіми особами (юридичними і фізичними), воєнних формуваннях, а також судах загальної юрисдикції, національної поліції України, її структурних та територіальних підрозділах , органах прокуратури тощо.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З цього приводу суд вказує, що на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

За відсутності належних та допустимих доказів про обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару є неможливим надати належну оцінку, визначити співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Додаткової ідентифікації наданих послуг, окрім у межах договору про надання правничої допомоги № 77 від 03.02.2024, надані позивачем документи не містять.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 134 КАС України, позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, що подані документи не можуть слугувати достатніми та належними доказами для підтвердження понесених позивачем судових витрат саме у справі № 280/1565/24, а тому суд не знаходить підстав для їх стягнення.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.08.2023 № 123750003909 про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.11.2015 по 31.01.2017 згідно з довідкою про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески №1605 від 14.11.2022, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку із чим призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.08.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак