Ухвала суду № 118523453, 17.04.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12172/22

Провадження № 1-кп/761/1656/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

провівши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва судове засідання у кримінальному провадженні №22021000000000307 від 06.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні, при цьому в судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , кожному окремо, строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики поведінки останніх, яка може зашкодити кримінальному провадженню, своєї актуальності не втратили, зокрема щодо переховування від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Захисники заперечували з приводу задоволення клопотання прокурора, при цьому просили змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави, при цьому зазначили про неналежні умови утримання обвинувачених в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» (відвідування невідомими особами обвинувачених, та спонукання останніх до давання самовикривальних показань).

Обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_11 підтримали думку своїх захисників, зазначивши про тиск на них під час перебування в СІЗО з боку невідомих щодо визнання вини.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід дійти такого висновку.

З приводу вирішення питання щодо наявності підстав для продовження обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , кожному окремо, строку тримання під вартою, суд зважає на те, що хоча обвинувачені і є раніше не судимими, однак на даний час обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов`язаного із державною зрадою, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної організації - ФСБ російської федерації (далі - рф) допомоги в проведенні підривної діяльності, що в контексті повномасштабної збройної агресії рф свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій. Також, беручи до уваги і покарання, яке може бути призначене обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, розвинуті та стабільні зв`язки із спецслужбами держави-агресора, суд дійшов висновку про існування реального ризику, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , будучи неізольованими від суспільства в рамках лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, при першій можливості, будуть переховуватись від суду, а також можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.

Крім того, суд зважає на те, що вирішуючи питання доцільності утримання обвинуваченого в умовах несвободи, необхідно враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

Так, «особливими випадками» відповідно до позицій ЄСПЛ є справи, у яких існують конкретні вказівки на справжні інтереси суспільства, які попри презумпцію невинуватості переважують правила поваги до особистої свободи та виправдовують тримання особи під вартою. Зазначене, на думку суду, в умовах тривалої військової агресії рф щодо України, слід оцінювати в контексті реального запиту суспільства на справедливість в частині суворого реагування як на протиправні прояви окремих осіб по відношенню до української держави, її інститутів (за умови доведеності їх винуватості), так і на ризики неналежної поведінки зазначених осіб, тобто такої поведінки, яка може зашкодити ефективності кримінального провадження.

Для цього суд має вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.

Отже, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.

Першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність нез`явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складності обставин справи і судового розгляду.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним строк тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожному окремо, продовжити до 14 червня 2024 року включно.

Разом з тим, суд бере до уваги певну тривалість кримінального провадження, а також тривалість утримання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під вартою, що з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема загальних висновків, викладених у справах «Штепа проти України», «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), має місце зменшення ризику непроцесуальної поведінки обвинувачених зі спливом часу, за умови відсутності появлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу, а тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку є доцільним визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, суд зважає не лише на обсяг інкримінованого обвинувачення, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

На підставі викладеного, в даному конкретному випадку, у порядку виключення, що обумовлено обставинами справи (в тому числі характером кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченим), слід визначити ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , кожному окремо, заставу у розмірі 19 150 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 57 986 200 (п`ятдесят сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті) гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_11 покладених на них обов`язків і не суперечитиме положенням ст. 182 КПК України.

У випадку внесення застави, слід покласти на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожного окремо, обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

2. Не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;

3. Утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. Носити електронний засіб контролю.

В той же час, на переконання суду, всупереч доводам, викладених в судовому засіданні стороною захисту, будь-який інший запобіжний захід до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожного окремо, застосувати неможливо, оскільки це не буде достатнім для стримування ризиків непроцесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.

Що ж стосується заяви сторони захисту, в тому числі безпосередньо обвинувачених, про факти відвідування останніх невідомими особами під час перебування в СІЗО, та спонукання обвинувачених до вчинення певних дій, то відповідно до ч. 7 ст. 206 КПК України, суд вважає за необхідне зобов`язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити належні умови утримання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під час тримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» (в частині дотримання всіх конституційних прав обвинувачених).

Керуючись ст. 177, 183, 331, 383 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , кожному окремо - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під вартою - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, до 14 червня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , кожному окремо, заставу в розмірі 19 150 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 57 986 200 (п`ятдесят сім мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість тисяч двісті) гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_11 покладених на них обов`язків, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ у м. Києві, призначення платежу: застава за ОСОБА_10 та/або ОСОБА_11 у судовій справі №761/12172/22).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожного окремо, такі обов`язки:

1.Повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

2.Не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;

3. Утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. Носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту внесення обвинуваченими (заставодавцями) застави у розмірі, визначеному судом.

Зобов`язати начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити належні умови утримання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під час тримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».

В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.

Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 19 квітня 2024 року о 09 годині 25 хвилин.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судді

____ ___ _____

ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2