Рішення № 118519574, 03.04.2024, Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

03 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/58/24 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Дубровської В.В., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000, код 02910114,

chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua,

в інтересах держави в особі

позивача: Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, вул. Мстиславська,8, м. Чернігів, 14000, код 14227121,

fkm.@chernigiv-rada.gov.ua,

до відповідача: Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", вул. Реміснича,55-б, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 03357671,

info@teplo.cn.ua,

про стягнення 357057,37 грн.

Представники сторін:

Позивача: Неговська О.М

Відповідача: Точона О. П.

Прокурор: Бабич Є. А.

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 357057,37 грн. пені за період з 01.01.2023 по 10.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 та договорів про внесення змін та доповнень до нього №73 від 01.09.2014, №78 від 27.10.2016, №91 від 17.12.2021, №92 від 11.05.2021, №93 від 12.07.2021, №94 від 11.10.2021 в частині порушення строків оплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2024 (суддею Демидовою М.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2024, 13:40. Встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Запропоновано прокурору та позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив учасникам справи, а докази надсилання надати суду.

23.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №146/23 від 22.01.2024, у якому АТ "Облтеплокомуненерго" вважає доводи позивача необґрунтованими та просить зменшити розмір пені до 2%, зазначає про відсутність заборгованості за договором оренди. В обґрунтування посилається на те, що основним джерелом доходу товариства є кошти, що надходять за надані послуги від споживачів, однак наразі досить значною є заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість за послуги надані населенню становить 230 382 183,90 грн, заборгованість бюджетних установ - 13 069 105,28 грн, заборгованість інших споживачів за фактично отримані послуги 13 744 721,03 грн. Внаслідок відсутності оплати за фактично надані послуги, АТ "Облтеплокомуненерго" знаходиться на сьогодні в край скрутному фінансовому становищі, внаслідок чого не може здійснювати закупівлю матеріалів для відновлення інфраструктури теплопостачального підприємства та в будь-який час може повністю зупинити свою діяльність. Некомпенсованою є різниця в тарифах, яка станом на 30.09.2023 становила - 73 597 879,00 грн. Крім того, діяльність товариства є збитковою, результатом діяльності товариства за 9 місяців 2023 року є збиток в розмірі 256,645 млн. грн. Відповідач зазначає про те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2023 року у справі №927/481/23 за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до АТ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про стягнення пені, нарахованої за прострочення зобов`язань по договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 заявлено позовні вимоги про стягнення пені за період 01.02.2022 по 15.01.2023 в сумі 1 953 129,95 грн.

29.01.2024 на адресу суду від Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор вважає доводи відповідача, викладені у відзиві необґрунтованими. В умовах воєнного стану дотримання встановлених правил використання публічних коштів має забезпечити потребу фінансування соціально захищених статей, військових потреб, допомоги постраждалим, вимушеним переселенцям, відбудови держави. Ненадходження до місцевого бюджету м.Чернігова від АТ «Облтеплокомуненерго» належних та своєчасних платежів за використання нерухомого майна комунальної форми власності порушує економічні інтереси держави та підриває економічні основи місцевого самоврядування. АТ «Облтеплокомуненерго» платило орендну плату з порушенням строків, встановлених у договорі та не у повному обсязі. За умовами до п.3.4 договору про внесення змін і доповнень №73 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Прокурор заперечив проти зменшення розміру пені у зв`язку з важким фінансово-економічним становищем, що є наслідком, перш за все, низького рівня оплат та систематичних неплатежів з боку споживачів м. Чернігова за надані відповідачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Вважає, що вказані аргументи не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідач АТ «Облтеплокомуненерго» є юридичною особою, наділеною повноваженнями проводити судово-претензійну роботу зі стягнення заборгованості за надані послуги з боржників.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидової М.О. розгляд справи, призначений на 30.01.2024, 13:40 не відбувся, про що сторони повідомлені листом від 29.01.2024.

31.01.2024 на адресу суду від позивача - Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, надійшов відзив на заперечення №7-4/38 від 30.01.2024, у якому позивач що фонд не погоджується з доводами відповідача. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що умовами Договору оренди № 2/348 від 28.06.2001, додатковими угодами про внесення змін і доповнень не передбачено залежність оплат відповідачем орендної плати від надходження коштів безпосередньо від споживачі послуг. Щодо заявленого клопотання про зменшення розмір неустойки зазначив про те, що відповідач повинен був усвідомлювати наслідки несвоєчасної сплати орендної плати. Щодо відмови рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2023 у справі №927/481/23 в задоволення позовних вимог про стягнення пені з відповідача за період з 01.01.2023 по 15.01.2023 позивач зазначив, щодо стягнення пені у сумі 1953129,95 грн. позов було задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 976564,98 грн пені (зменшено судом розмір пені на 50% ). Щодо періоду стягнення, то в позовній заяві була допущена технічна помилка, а в розрахунку пені, що додано до позову період нарахування пені зазначено вірно - до 31.12.2022, що не вплинуло на заявлену суму. Тоді як у даній справі пеня у сумі 357057,37 грн нарахована за період з 01.01.2023 по 10.02.2023.

06.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури №244/43 від 05.02.2024, у яких відповідач зазначає про відсутність станом на 28.02.2021 заборгованості з оренди цілісного майнового комплексу за Договором №2/348 від 28.06.2001 та додатковими угодами до нього. Вважає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують понесення Фондом комунального майна будь-яких збитків у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, тоді як господарські санкції спрямовані на компенсацію кредитору майнових втрат.

07.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив Фонду комунального майна, у яких відповідач зазначає про те, що Фонд комунального майна Чернігівської міської ради у відповіді на відзив, посилається на прийняті рішення Господарським судом Чернігівської області від 01.10.2020 у справі №927/265/20, від 26.01.2021 у справі №927/1079/20, від 15.04.2021 у справі №927/163/21, від 24.01.2022 у справі №927/1195/21, від 04.07.2023 у справі №927/481/23. Відповідно до позову у даній справі позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача, нарахованої за прострочення виконання зобов`язань у період з 01.01.2023 по 10.02.2023 у розмірі 357 057,37 грн. Однак, відповідно до положень частини 4 ст.75 ГПК України на які посилається позивач, останнім не зазначено та не обґрунтовано, які саме обставини були визнані судом загальновідомими у вищевказаних рішеннях суду та не потребують доказування щодо стягнення пені з відповідача за період з 01.01.2023 по 10.02.2023 у сумі 357 057,37 грн. у справі 927/481/23. На думку відповідача, Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, заперечуючи у відповіді на відзив щодо відмови в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 01.01.2023 по 15.01.2023 зазначає про не зазначення у резолютивній частині рішення періоду стягнутої пені, а тому не встановлення на його думку цих обставин рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2023 у господарській справі №927/481/23 за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до АТ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», а саме встановлених судом «Всього по вищезазначеному розрахунку за спірний період з 01.02.2022 року по 15.01.2023 року позивачем нараховано відповідачу 1 953 129,95 грн пені». Така позиція Фонду комунального майна Чернігівської міської ради направлена на безпідставний перегляд судового рішення у справі №927/481/23, яке набрало законної чинності та виконано відповідачем. АТ «Облтеплокомуненерго» зазначає про відсутність суми заборгованості за договором оренди цілісного майнового комплексу, як на момент подання позову у даній справі, так і на час її розгляду. Позивачем не наведені обґрунтовані заперечення доводів АТ «Облтеплокомуненерго», викладені у відзиві, не надано доказів в обґрунтування заперечень щодо відсутності збитків у Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, тоді як складне фінансове становище відповідача та наявність збитків підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 30.09.2023 та звітом про фінансові результати.

Відповідно до розпорядження №02-01/44/24 від 16.02.2024, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 справа №927/58/24 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 19.02.2024 справу №927/58/24 прийнято до розгляду судом у складі судді Фесюри М.В. з повторним проведенням підготовчого провадження, перебіг строків розгляду якої розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 29.02.2024, 10:00.

27.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, у яких відповідач зазначає про те, що АТ «Облтеплокомуненерго» орендує єдиний майновий комплекс - об`єкт теплопостачання житлового фонду та соціальної сфери (котельні, теплопункти з обладнанням та мережі) задля виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, надання споживачам м. Чернігова послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Діючі тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для категорії споживачів «населення» були встановлені ще 05.10.2017 року на базі планових витрат підприємства та фактичних розцінок за 2016 рік. Органи місцевого самоврядування не збільшили тарифи на послуги АТ«ОТКЕ» з жовтня 2021 року, відповідач у своїй діяльності застосовує економічно-необґрунтовані тарифи. Компенсація різниці в тарифах ні в 2022, ні в 2023 роках не здійснена. Нарахування пені є несправедливим до товариства та не забезпечує баланс інтересів сторін. Відповідач вважає, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, з урахуванням того, що позивачем не надано суду доказів та не наведено обставин, які б підтверджували понесення збитків Фондом комунального майна Чернігівської міської ради.

У підготовчому засіданні 29.02.2024 судом оголошено перерву до 25.03.2024, 09:30.

У підготовчому засіданні 25.03.2024 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 25.03.24, про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті на 03.04.2024, 11:00.

У судове засідання 03.04.2024 прибули представник позивача, представник відповідача та прокурор.

Подані учасниками справи відзиви, відповіді на відзив та пояснення разом з додатками залучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні 03.04.2024 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, господарський суд встановив:

Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 03357671) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 25.07.1995, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10641200000001350.

Оскільки ВАТ "Облтеплокомуненерго" (орендар по спірному Договору) змінило назву на АТ "Облтеплокомуненерго", то відповідно орендарем у спірному Договорі оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 є Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго".

Зміна найменування не є правонаступництвом, а тому належним відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго".

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За твердженням прокурора, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2020 у справі № 927/265/20 за позовом Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 2 492 373,65 грн. пені за період з 24.01.2018 по 31.10.2019, за неналежне виконання умов Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 в частині несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати (з урахуванням додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до Договору), позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 500 000,00 грн пені та 25 849,34 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 11.01.2021, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2020 у справі №927/265/20 та додані до неї документи, повернуто без розгляду.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2020 у справі №927/265/20 в касаційному порядку не оскаржувалось, а тому, в силу приписів ч.2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2021 у справі № 927/1079/20 за позовом Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 298 134,80 грн. пені за період з 01.11.2019 по 31.12.2019, за неналежне виконання умов Договору оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001 в частині несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати (з урахуванням додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до Договору), позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 208 694,36 грн пені та 4472,03 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2021 у справі №927/1079/20 в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому, в силу приписів ч.2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 19.02.2021.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2021 у справі № 927/163/21 за позовом Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 431515,20 грн пені за період з 01.01.2020 по 30.11.2020, за неналежне виконання умов Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 в частині несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати (з урахуванням додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до Договору), позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 215 757,60 грн пені та 6472,74 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2021 у справі №927/163/21 в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому, в силу приписів ч.2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 06.05.2021.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1195/21 за позовом Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 113 358,84 грн пені за період з 01.12.2020 по 31.10.2021, за неналежне виконання умов Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 в частині несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати (з урахуванням додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до Договору), позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 56 679,42 грн пені та 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2022 у справі №927/1195/21 в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому, в силу приписів ч.2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 15.02.2022.

Рішенням у справі №927/481/23 від 04.01.2023 за позовом Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення 1953129,95 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати за Договором оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 976 564,98 грн пені, та на користь прокуратури 29 296,95 грн судового збору, в решті позовних вимог суд відмовив. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2023 у справі №927/481/23 залишено без змін. В касаційному порядку рішення суду не оскаржувалось А отже, рішення суду у справі №927/481/23 від 04.01.2023 набрало законної сили - 09.10.2023.

Вирішуючи вказаний вище спір, в межах справи №927/265/20 судом встановлено наступні обставини:

"28.06.2001 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі - Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (далі - Орендар) укладено договір № 2/348 оренди цілісного майнового комплексу (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - теплопункти з обладнанням, елеваторні вузли та теплові мережі, приміщення та обладнання котелень (далі - Майно), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу, складеного станом на 01 червня 2001 року, залишкова вартість якого становить 14 323 768,48 грн.

28.06.2001 Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та ВАТ "Облтеплокомуненерго" підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу мереж та споруд, що забезпечує теплопостачання міста Чернігова.

У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Договору оренди, договори про внесення змін та доповнень до Договору оренди, згідно з якими, зокрема, вносились зміни щодо розміру орендної плати, терміну його дії, а також Орендарю додатково передавалось в оренду майно, про що складались акти прийому-передачі майна комунальної власності.

Так, договорами про внесення змін та доповнень №73 від 01.09.2014 та №78 від 27.10.2016 Договір оренди викладено у новій редакції з наступними умовами:

1.1.Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - об`єкт теплопостачання житлового фонду та соціальної сфери (котельні, теплопункти з обладнанням та мережі) (далі - Майно), склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки та висновку про вартість майна станом на 30 квітня 2016 року становить 86 795 560,76 грн.

Склад і вартість Об`єкта оренди може змінюватись у разі передачі за рішенням виконавчого комітету міської ради Орендодавцем Орендарю додаткового майна, що оформлюється договором про внесення змін та доповнень до Договору.

2.1.Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.

3.1.Орендна плата є платежем, який Орендар вносить Орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності, і визначена на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями, і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку - (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - березень 2016 року - 816 811,31 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2016 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень-жовтень 2016 року включно.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" індексація орендної плати призупинена.

3.2.Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця №33214871700002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22080401, код 38054398, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592, щомісяця, не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

3.4.Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

3.5.Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін у складі та вартості Об`єкта оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та рішеннями міської ради з дня їх вступу в законну силу.

3.7.Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню.

10.1.Строк дії цього Договору продовжено на 8 років 4 місяці з 01.09.2014 до 31.12.2022 включно.

Сторонами неодноразово вносились зміни до Договору оренди щодо розміру орендної плати шляхом укладання договорів про внесення змін та доповнень до Договору, зокрема:

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 79 від 23.11.2016 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2016 року становить 817 662,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень-листопад 2016 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 81 від 15.05.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2017 року становить 850 292,83 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2017 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2017 року. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 02.02.2017;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 82 від 14.09.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2017 року становить 908 852,98 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2017 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 83 від 28.12.2017 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2017 року становить 957 843,78 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2017 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 84 від 23.02.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2017 року становить 987 983,86 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень та лютий 2018 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 85 від 07.06.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2018 року становить 1 046 653,30 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень та червень 2018 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 86 від 27.12.2018 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2018 року становить 1 077 484,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2018 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад та грудень 2018 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.12.2018;

- відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 87 від 14.02.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2018 року становить 1 102 875,73 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2019 року після її перегляду визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень та лютий 2019 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.02.2019;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 88 від 07.03.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2019 року становить 1 114 054,55 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2019 року включно. Сторони домовились нарахування орендної плати у визначеному розмірі здійснити з 01.03.2019;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 89 від 04.07.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2019 року становить 1 150 530,15 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень та липень 2019 року включно;

- відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 90 від 30.08.2019 орендна плата без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2019 року становить 1 143 329,97 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень 2019 року включно.

Договором про внесення змін та доповнень № 80 від 19.04.2017 доповнено п. 3.4. розділу 3 Договору оренди абзацом наступного змісту: "Під час провадження справи про банкрутство орендаря, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування пені зупиняється. Після припинення дії мораторію нарахування пені поновлюється на весь період дії мораторію, якщо інше не визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з наданих виписок по рахунках, АТ "Облтеплокомуненерго" перерахував Фонду комунального майна Чернігівської міської ради орендну плату згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу №2 від 28.06.2001, а саме: 19.04.2017 перераховано 200 000,00 грн, 26.04.2017 - 200 000,00 грн., 27.04.2017 - 300 000,00 грн., 30.06.2017 - 250 000,00 грн., 09.11.2017 - 1 800 000,00 грн., від 13.11.2017 - 100 000,00 грн., 14.11.2017 - 65 000,00 грн., 16.11.2017 - 35 000,00 грн., 18.12.2017 - 4 650 000,00 грн., 22.12.2017 - 350 000,00 грн., 26.12.2017 - 1 000 000,00 грн., 25.01.2018 - 460 000,00 грн., 26.02.2018 - 480 000,00 грн., 29.03.2018 - 100 000,00 грн., 03.04.2018 - 100 000,00 грн., 11.04.2018 - 100 000,00 грн., 19.04.2018 - 100 000,00 грн., 25.04.2018 - 700 000,00 грн., 17.05.2018 - 100 000,00 грн., 21.05.2018 - 500 000,00 грн., 24.05.2018 - 400 000,00 грн., 20.06.2018 - 500 000,00 грн., 24.09.2018 - 50 000,00 грн., 25.09.2018 - 50 000,00 грн., 23.11.2018 - 250 000,00 грн., 26.11.2018 - 100 000,00 грн., 28.11.2018 - 50 000,00 грн., 30.11.2018 - 100 000,00 грн., 07.12.2018 - 500 000,00 грн., 10.12.2018 - 1 000 000,00 грн., 12.12.2018 - 1 400 000,00 грн., 13.12.2018 - 100 000,00 грн., 14.12.2018 - 200 000,00 грн., 17.12.2018 - 200 000,00 грн., 18.12.2018 - 230 000,00 грн., 19.12.2018 - 370 000,00 грн., 20.12.2018 - 200 000,00 грн., 21.12.2018 - 200 000,00 грн., 22.12.2018 - 1 150 000,00 грн., 27.12.2018 - 450 000,00 грн., 23.01.2019 - 1 000 000,00 грн., 28.01.2019 - 100 000,00 грн., 11.02.2019 - 1 200 000,00 грн., 21.02.2019 - 300 000,00 грн., 25.02.2019 - 300 000,00 грн., 26.02.2019 - 200 000,00 грн., 27.02.2019 - 200 000,00 грн., 11.03.2019 - 500 000,00 грн., 12.03.2019 - 650 000,00 грн., 22.03.2019 - 150 000,00 грн., 28.03.2019 - 200 000,00 грн., 09.04.2019 - 1 100 000,00 грн., 18.04.2019 - 675 000,00 грн., 27.05.2019 - 350 000,00 грн., 28.05.2019 - 200 000,00 грн., 29.05.2019 - 100 000,00 грн., 30.05.2019 - 100 000,00 грн., 27.06.2019 - 200 000,00 грн., 24.07.2019 - 100 000,00 грн., 29.07.2019 - 100 000,00 грн., однак оплата була здійснена з порушенням строків, встановлених у Договорі оренди, та не у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 2 492 373,65 грн. пені за період з 19.04.2017 по 31.10.2019."

Під час ухвалення рішення у справі № 927/265/20 суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу пеню за період з 19.04.2017 по 23.01.2018, оскільки у цей час діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже і діяла заборона на нарахування пені, у зв`язку з чим визнано необґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування пені за період з 19.04.2017 по 23.01.2018. Першим днем прострочення грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, з якого підлягає нарахування пеня є 24.01.2018.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, в редакції договорів про внесення змін та доповнень №73 від 01.09.2014 та №78 від 27.10.2016, в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені за спірний період та поважності причин пропуску позивачем позовної давності стосовно вимог щодо нарахування пені з 24.01.2018 по 30.03.2019 і необхідності захисту порушеного права позивача та правомірності застосування позивачем приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також у зв`язку зі зменшенням розміру пені, судом у межах справи №927/265/20 було стягнуто з відповідача 500 000,00 грн. пені за період з 24.01.2018 по 31.10.2019.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, в редакції договорів про внесення змін та доповнень №73 від 01.09.2014 та №78 від 27.10.2016, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, під час вирішення спору між сторонами в межах справи №927/265/20 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 24.01.2018 по 31.10.2019 (з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені за спірний період) за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001, додаткових угод, договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Під час вирішення спору між сторонами в межах справи №927/1079/20 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001, додаткових угод, договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Під час вирішення спору між сторонами в межах справи №927/163/21 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001, додаткових угод, договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Під час вирішення спору між сторонами в межах справи №927/1195/21 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001, додаткових угод, договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Під час вирішення спору у справі №927/481/23 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача про стягнення пені за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

Як зазначив відповідач, предметом спору у справі №927/481/23 було стягнення з відповідача пені сумі 1 953 129,95 грн за період з 01.02.2022 по 15.01.2023, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення пені у даній справі №927/58/24 за період з 01.01.2023 по 15.01.2023.

Однак, позивач заперечив зазначене, стверджуючи, що у позовній заяві у справі №927/481/23 помилково зазначений період з 01.02.2022 по 15.01.2023, тоді як фактично були заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 1 953 129,95 грн за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

У підтвердження зазначеного позивачем надано копію позовної заяви з детальним розрахунком заборгованості з пені в сумі 1 953 129,95 грн, з якого вбачається, що фактично позовні вимоги про стягнення пені у справі №927/481/23 заявлені за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені в сумі 357 057,37 грн. за період з 01.01.2023 по 10.02.2023, за неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001, додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2. Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що між 28.06.2001 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" укладено договір № 2/348 оренди цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди, в редакції договорів про внесення змін та доповнень №73 від 01.09.2014 та №78 від 27.10.2016, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня в сумі 357 057,37 грн. за період з 01.01.2023 по 10.02.2023 нарахована:

заборгованість з орендної плати станом на 01.02.2023 становила 6497011,10грн.: несплачена частково орендна плата за серпень 2022 у сумі 1578724,09 грн., несплачена орендна плата за вересень 2022 у сумі 1608768,56 грн., несплачена орендна плата за жовтень 2022 у сумі 1648987,77 грн., несплачена орендна плата за листопад 2022 у сумі 1660530,68 грн.

У січні надійшов платіж з орендної плати у сумі 1600000,00 а саме: платіжне доручення № 102 від 17.01.2023 в сумі 1600000,00 грн., який погасив повністю заборгованість за серпень в сумі 1578724,09 грн. і частково заборгованість за вересень у сумі 21275,91 грн.

Кількість днів прострочення з 01.01.2023 по 15.01.2023 складає 15 днів, а отже, сума пені - 133500,23 грн.

Кількість днів прострочення з 16.01.2023 по 17.01.2023 складає 2 дні. Несплачена орендна плата за грудень 2022: 6497011,10+1672154,39 (нарахування за грудень 2022)=8169165,49 грн, а отже, сума пені - 22381,28 грн.

Кількість днів прострочення з 18.01.2023 по 31.01.2023 складає 14 днів: 8169165,49-1600000,00( оплата )= 6569165,49 грн. та6569165,49*2*25%/365* 14 днів = 125984,00 грн. З урахуванням коригування за грудень 2022 року - 2,19 грн., нарахована пеня з 01.01.2023 по 31.01.2023 в сумі 281 863,32 грн.

Заборгованість з орендної плати для розрахунку пені станом на 01.03.2023 складає 6 569 165,49 грн: несплачена частково орендна плата за вересень 2022 у сумі 1587492,65 грн., несплачена орендна плата за жовтень 2022 у сумі 1648987,77 грн., несплачена орендна плата за листопад 2022 у сумі 1660530,68 грн., несплачена орендна плата за грудень 2022 у сумі 1672154,39 грн.

У лютому надійшло п`ять платежів з орендної плати в сумі 8254697,12 грн, а саме:

платіжне доручення № 278 від 07.02.2023 в сумі 1600000,00 грн,

платіжне доручення № 285 від 08.02.2023 в сумі 2000000,00 грн,

платіжне доручення № 294 від 09.02.2023 в сумі 2000000,00 грн,

платіжне доручення № 294 від 10.02.2023 в сумі 969165,49 грн,

платіжне доручення № 294 від 14.02.2023 в сумі 1685531,63 грн.

Платіж в сумі 6569165,49 грн погасив заборгованість з орендної плати за вересень-грудень 2022 року, а платіж у сумі 1685531,63 грн - сплачено орендну плату за січень 2023 року.

Кількість днів прострочення з 01.02.2023 по 07.02.2023 складає 7 днів, а отже, нарахована пеня в сумі 62992,00 грн.

Кількість днів прострочення 08.02.2023 1 день, а отже, сума пені становить 6807,08 грн.

Кількість днів прострочення 09.02.2023 1 день, а отже, сума пені становить 4067,35 грн.

Кількість днів прострочення 10.02.2023 - 1 день, а отже, сума пені становить 1327,62 грн.

Нарахована пеня з 01.022023 по 10.02.2023 становить 75 194,05 грн.

Нарахована пеня з 01.01.2023 по 10.02.2023 складає 57057,37 грн.

Всього розмір нарахованої пені станом на 10.02.2023 становить 357 057,37 грн.

Контррозрахунку пені за спірний період з 01.01.2023 по 10.02.2023 за несвоєчасну сплату орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001, додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до нього, відповідач суду не надав.

Твердження відповідача про те, що під час розгляду справи №927/481/23 вже ухвалено рішення щодо стягнення пені за період з 01.01.2023 по 15.01.2023 спростовано наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи.

Так, предметом спору у справі №927/481/23 було стягнення з відповідача пені сумі 1 953 129,95 грн за період з 01.02.2022 по 15.01.2023, у зв`язку з чим відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення пені у даній справі №927/58/24 за період з 01.01.2023 по 15.01.2023.

Однак, позивач заперечив зазначене, стверджуючи, що у позовній заяві у справі №927/481/23 помилково зазначений період з 01.02.2022 по 15.01.2023, тоді як фактично були заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 1 953 129,95 грн за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

У підтвердження зазначеного позивачем надано копію позовної заяви з детальним розрахунком заборгованості з пені в сумі 1 953 129,95 грн, з якого вбачається, що фактично позовні вимоги про стягнення пені у справі №927/481/23 заявлені за період з 01.02.2022 по 31.12.2022.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради звернувся до АТ «Облтеплокомуненерго» з листом №7-4/720 від 08.12.2023 щодо погашення заборгованості з нарахованої пені в сумі 357 057,37 грн за період січень-лютий 2023 року, яка залишена відповідачем без задоволення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, зазначених позивачем у розрахунку, докази здійснення яких додано до матеріалів справи, а також враховуючи, що відповідач не надав суду заперечень щодо порядку зарахування позивачем сплачених сум в рахунок погашення орендної плати, як про те зазначено у розрахунку заборгованості щодо пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 357 057,37 грн пені за період з 01.01.2023 року по 10.02.2023 року.

Суд доходить висновку про те, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплатив позивачу орендну плату, а тому останній правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду про стягнення пені у сумі 357057,37 грн за період з 01.01.2023 року по 10.02.2023 року за неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати по Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001, додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, у відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У силу ч. ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема звертатися до суду з позовом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Метою ініціювання прокурором судового процесу є захист інтересів держав, але не інтересів органу державної влади, їх посадових чи службових осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Допустимою і такою, що відповідає Конституції України, є в цьому випадку аналогія процесуального закону щодо застосування норм, якими визначається порядок представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Захист від порушень права власності Українського народу, безперечно, належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. З огляду на зазначене інтерес держави не можна зводити лише до забезпечення функціонування її як цілісного інституту чи відповідних ланок державного механізму, зокрема тих, що здійснюють державний примус, цей інтерес є набагато об`ємнішим.

Слід вказати, що інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

У даній справі наявність інтересів держави полягає у порушенні права територіальної громади при використанні нерухомого майна комунальної форми власності. Ненадходження до місцевого бюджету м. Чернігова від АТ «Облтеплокомуненерго» належних платежів порушує економічні інтереси держави та підриває економічні основи місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст. ст. 19, 140 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Місцеве самоврядування визначено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 60 зазначеного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, майно і майнові права визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Районні та обласні ради відповідно до закону від імені та в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності для задоволення суспільних потреб та не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Реалізуючи надані Законом повноваження та з метою виявлення підстав для представництва інтересів держави у суді Чернігівською обласною прокуратурою вивчено стан додержання вимог законодавства України щодо своєчасності надходження до місцевого бюджету орендної плати за договорами оренди комунального майна, за результатами вивчення якого встановлено порушення при надходженні плати за його використання, що полягають у наступному.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, відповідно до Положення про Фонд комунального майна Чернігівської міської ради від 28.01.2021, утворений Чернігівською міською радою і відповідно до чинного законодавства України здійснює реалізацію політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері управління, приватизації, оренди об`єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Чернігові Чернігівської області, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, відповідні штампи та бланки. Фонд утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Одним з завдань Фонду є забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок продажу майна комунальної власності та здачі його в оренду.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку є усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, зокрема його бездіяльність. Маючи відповідні повноваження, за захистом цих інтересів до суду тривалий час не звертався, не вживає активних дій (підготовка проекту позовної заяви; сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Реалізуючи надані законом повноваження, прокурор звертається до суду з даним позовом, виходячи з того, що фактично порушуються інтереси держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі 42454/02 від 15.01.2009).

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Нарахування пені за несвоєчасну сплату орендних платежів за договором оренди цілісного майнового комплексу здійснено з 01.01.2023, однак Фонд комунального майна Чернігівської міської ради не вжив вичерпних заходів щодо її стягнення.

Підтвердженням систематичної бездіяльності є лист Фонду комунального майна Чернігівської міської ради листом № 7-4/462 від 28.12.2023, у якому констатовано факт, що до суду позов про стягнення нарахованої пені не подано.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, який наділений відповідними повноваженнями, упродовж тривалого часу систематично не вживає належних заходів до стягнення заборгованості з пені у судовому порядку, що підтверджується відповідними листом, а лише обмежився направлення претензії про необхідність погашення заборгованості на адресу відповідача, що підтверджує неналежне здійснення ним своїх повноважень, у зв`язку з цим наявні підстави для вжиття прокурором заходів, передбачених ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даному випадку має місце як порушення економічних інтересів позивача, так і необхідність заявлення даного позову та здійснення представництва в суді органами прокуратури інтересів держави, що узгоджується з приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради листом № 7-4/462 від 28.12.2023 повідомив Чернігівську окружну прокуратуру про те, що не звертався до суду з позовом до АТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості з пені в сумі 357 057,37 грн у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівською окружною прокуратурою повідомлено Фонд комунального майна Чернігівської міської ради щодо підготовки позовної заяви в інтересах держави в особі Фону комунального майна Чернігівської міської ради д АТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення пені в сумі 357 057,37 грн, тобто позивача повідомлено про представництво інтересів держави в його особі.

З огляду на викладене, прокурор звертається з даним позовом до суду з вимогою стягнути з АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість із нарахованої пені у 2023 році з наведених нижче підстав, здійснюючи при цьому надані законом функції та реалізовуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів. Несвоєчасна сплата (несплата) відповідачем орендної плати за користування майном комунальної власності ставить під загрозу своєчасність надходження та акумулювання коштів міського бюджету, чим спричиняється шкода державним економічним інтересам.

Враховуючи зазначене суд доходить висновку про обґрунтованість прокурором підстав для звернення до суду з позовом в інтересах Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до АТ ««Облтеплокомуненерго» про стягнення пені в сумі 357 057,37 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 2% , суд зазначає наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1ст.550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18; від 22.10.2019 у справі №904/5830/19; від 31.10.2019 у справі № 911/874/19; від 06.11.2019 у справі №917/1638/18; від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Згідно з ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

В обґрунтування клопотання про зменшення пені до 2%, відповідач посилається на: відсутність заборгованості за договором оренди. Зазначає про те, що основним джерелом доходу товариства є кошти, що надходять за надані послуги від споживачів, однак на сьогодні досить значною є заборгованість споживачів за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.01.2023, так заборгованість за послуги надані населенню становить 230 382 183,90 грн, заборгованість бюджетних установ - 13 069 105,28 грн, заборгованість інших споживачів за фактично отримані послуги 13 744 721,03 грн. Внаслідок відсутності оплати за фактично надані послуги АТ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» знаходиться на сьогодні в край скрутному фінансовому становищі, не може здійснювати закупівлю матеріалів для відновлення інфраструктури теплопостачального підприємства та в будь-який час може повністю зупинити свою діяльність. Некомпенсованою є різниця в тарифах, яка станом на 30.09.2023 становила - 73 597 879,00 грн. Крім того, діяльність товариства є збитковою, результатом діяльності товариства за 9 місяців 2023 року є збиток в розмірі 256,645 млн. грн. Відповідач вказує на те, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що станом на момент подання позову та на час розгляду справи заборгованість по орендній платі за Договором оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001 року у відповідача відсутня; у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на теплопостачальні підприємства, яким є АТ «Облтеплокомуненерго», покладено обов`язок вживати усіх можливих заходів для забезпечення сталого функціонування щоб усі споживачі населених пунктів України отримували безперебійно послуги з централізованого постачання теплової енергії та гарячого водопостачання; АТ "Облтеплокомуненерго" є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності для споживачів м. Чернігова та Чернігівської області, тобто, господарська діяльність відповідача відноситься до сектору економічної безпеки держави і має важливе соціальне, економічне та стратегічне значення. А основним джерелом доходу АТ "Облтеплокомуненерго" є кошти, що надходять за надані послуги від споживачів, в тому числі від населення та бюджетних установ; причинами виникнення заборгованості є критичний брак обігових коштів, зростання заборгованості споживачів, відсутність компенсації розрахункової різниці в тарифах. Основним із чинників прострочення виконання зобов`язань відповідачем по договору оренди цілісного майнового комплексу є вкрай низький рівень оплат споживачів за фактично отриману теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а саме населення, тобто територіальної громади міста Чернігова в інтересах якої заявлено позов Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури про стягнення пені.

29.07.2022 Верховною Радою України був прийнятий Закон № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», що визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування (далі - Закон № 2479), який набув чинності 19.08.2022 року. Статтею 1 цього Закону введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання. Частиною 1 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №662 від 03.11.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення», №536 від 03.11.2022 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води АТ «Облтеплокомуненерго» для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» відповідача позбавлено можливості застосовувати економічно обґрунтовані тарифи. За таких обставин, має здійснюватися відшкодування витрат товариства, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих і застосованих тарифів.

Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-ІХ передбачено гарантії для суб`єктів господарювання у вигляді компенсації їм заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

За твердженням відповідача, бюджетна програма, яка мала на меті забезпечити виконання зобов`язань держави перед суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання та її практична реалізація у вказаному бюджетному періоді не відбулась. А тому, повна та своєчасна сплата орендних платежів напряму пов`язана з відшкодуванням різниці між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів.

Станом на 04.11.2022 року з боку держави була визнана, однак не компенсована розрахункова різниця в тарифах АТ «Облтеплокомуненерго» за період з 01.06.2021 року по 30.06.2022 року, яка складає - 190 524 001,00 грн., в тому числі по населенню 189 898 203,00 грн. та 625 798,00 грн. по споживачам категорії інші, що підтверджується Протоколом №1 від 04.11.2022 року засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Чернігівської обласної державної адміністрації.

Станом на 16.12.2022 року з боку держави була визнана, однак не компенсована розрахункова різниця в тарифах АТ «Облтеплокомуненерго» за період з 01.07.2022 року по 30.09.2022 року, яка складає -72 137 317,00 грн., в тому числі по населенню 69 863 034,00 грн., 10 996,00 грн. по релігійним споживачам та 2 263 287,00 грн. по споживачам категорії інші, що підтверджується Протоколом №12 від 16.12.2022 року засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Чернігівської обласної державної адміністрації.

Станом на 02.03.2023 року з боку Держави була визнана, однак не компенсована розрахункова різниця в тарифах АТ «Облтеплокомуненерго» за період з 01.10.2022 року по 31.12.2022 року, яка складає - 91 177 092,00 грн., в тому числі по населенню 85 303 295,00 грн. та 5 873 797,00 грн. по споживачам категорії інші, що підтверджується Протоколом №1 від 02.03.2023 року засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Чернігівської обласної державної адміністрації.

Станом на 08.11.2023 з боку держави була визнана, однак не компенсована розрахункова різниця в тарифах АТ «Облтеплокомуненерго» за період з 01.07.2023 по 30.09.2023, яка складає -73 597 879,00 грн, в тому числі по населенню 71 621 928,00 грн та 1 975 951,00 по споживачам категорії інші, що підтверджується Протоколом №34 від 08.11.2023 року засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Чернігівської обласної державної адміністрації.

У структурі тарифів не передбачено погашення штрафних санкцій по зобов`язанням кредиторам, стягнення штрафних санкцій (пені) в повному обсязі, в даному випадку, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам споживачів з централізованого опалення, постачання гарячої води для об`єктів всіх форм власності, а також зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню м. Чернігова та Чернігівської області.

Складне фінансове становище АТ "Облтеплокомуненерго" та наявність збитків, що підтверджується: балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2023 та звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2023 рік.

Крім того, спірним Договором оренди цілісного майнового комплексу № 2/348 від 28.06.2001 (з урахуванням додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до нього) позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку простроченням оплати по спірному договору і матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення відповідача від виконання рішення суду; стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання; примусове стягнення з відповідача всієї суми штрафних санкцій (пені) може привести до непередбачуваних наслідків, які негативно вплинуть на роботу Товариства (в тому числі і до можливого арешту рахунків та майна, в результаті чого буде заблоковано його господарську діяльність),

Враховуючи наведене вище та зважаючи на принцип збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку, що всі вищевикладені обставини у сукупності є винятковими, а тому суд відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України вважає справедливим і розумним зменшити розмір пені на 50 %.

При цьому суд дійшов висновку, що для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені у повному розмірі, заявленому до стягнення.

Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 178528,69 грн.

Водночас, згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.525, 526 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами спірного Договору оренди цілісного майнового комплексу №2/348 від 28.06.2001, додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень до нього не передбачено залежність оплати відповідачем орендної плати від надходження коштів від безпосередніх споживачів-отримувачів послуг з централізованого теплопостачання, опалення і гарячого водопостачання.

За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 2%, підлягає частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в сумі 5355,86 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 8, код ЄДРПОУ 14227121, р/р UA 578201720314281007203031717 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, іпн 142271225260, номер свідоцтва 200009521) 178528,69 грн пені.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA 248201720343140001000006008) 5355,86 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2024 у перший робочий день після виходу судді з лікарняного.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua