Рішення № 118517788, 09.04.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024Справа № 910/11864/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 1 633 297 097,62 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (далі - ТОВ "Львівенергозбут", позивач) до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 633 297 097,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2304/02/21 від 15.09.2021 (з укладеними до нього додатковими угодами) в частині своєчасної та повної сплати вартості наданих позивачем послуг із забезпечення доступності електричної енергії за квітень-червень 2023, у зв`язку з чим у відповідача виникала заборгованість.

У позові ТОВ "Львівенергозбут" просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 372 934 932,71 грн., інфляційні втрати в сумі 203 938 495,90 грн. та 3 % річних у сумі 56 423 669,01 грн., що разом становить 1 633 297 097,62 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

21.08.2023 відповідачем був наданий відзив на позов, в якому останній проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на п.п 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483. Зокрема, вказав, що у відповідача виник обов`язок для сплати наданих послуг лише за відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію. Проте, враховуючи наявність у ДП "НАЕК "Енергоатом" такого боргу, то підстав для виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем немає.

Також вказав про невірний розрахунок позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, та часткове погашення основного боргу після відкриття провадження у справі, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

30.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 07.09.2024 - від відповідача заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони підтримали свою позицію по суті вимог.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерство енергетики України та Кабінету Міністрів України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, за результатами розгляду яких ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 05.09.2023, судом було відмовлено в їх задоволенні, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У той же час особи, яких просив залучити до розгляду справи відповідач, не є учасниками спірних відносин з виконання договору № 2304/02/21 від 15.09.2021, а тому суд вважав, що рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки вказаних осіб. За таких обставин суд дійшов висновку, що заяви відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

07.09.2024 від ДП "Гарантований покупець" надійшло клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних до 1 грн.

У подальшому, позивач неодноразово зменшував позовні вимоги (заяви від 09.10.2024 та від 30.10.2023), у зв`язку зі сплатою відповідачем частини основного бору, та зарахуванням сторонами зустрічних однорідних вимог, зокрема, за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2304/02/21 від 15.09.2021. У заяві від 30.10.2023 просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 489 932 182,30 грн., інфляційні втрати в сумі 203 938 495,90 грн. та 3 % річних у сумі 56 423 669,01 грн., що разом становить 750 294 347,21 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказані заяви були подані позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України та прийняті судом до розгляду, про що судом ухвалено ухвалу від 31.10.2023, тому має місце нова ціна позову, а саме 750 294 347,21 грн., виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

19.02.2024 від позивача надійшли Додаткові письмові пояснення, а від відповідача клопотання, у яких сторони зазначили про чергове зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 99 813 692,18 грн., про що було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.2024. У зв`язку з чим вважали, що провадження у справі на вказану суму підлягає закриттю.

У Додаткових письмових пояснення Позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 390 118 490,12 грн., інфляційні втрати в сумі 203 938 495,90 грн. та 3 % річних у сумі 56 423 669,01 грн., що разом становить 650 480 655,03 грн.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 09.04.2024 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві та інших заявах про суті справи, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 09.04.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2021 між ТОВ "Львівенергозбут" (постачальник універсальних послуг) та ДП "Гарантований Покупець" (замовник) був укладений договір № 2304/02/21/249ЮВ/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).

Строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.12.2023 (п. 3 договору, в редакції додаткової угоди від 01.06.2023).

Пунктом 7 договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно п. 10 договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (п. 29 договору).

Відповідно п. 34 договору, в редакції додаткової угоди від 31.10.2022, цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.12.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, у квітні-червні 2023 позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії відповідачу на загальну суму 1 372 934 932,71 грн., які були прийняті останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 3 від 31.03.2022, № 4 від 30.04.2022, № 5 від 31.05.2022, наявними в матеріалах справи.

Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином.

Так, на підставі платіжних інструкцій у період з 01.08.2023 по 04.10.2023, наявних у матеріалах справи, відповідач сплатив позивачу вартість електроенергії на суму 296 360 268,29 грн.

Також враховуючи наявність зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли у сторін, зокрема, за договором № 2304/02/21 від 15.09.2021, ТОВ "Львівенергозбут" та ДП "Гарантований Покупець" здійснили зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 586 642 482,12 грн., що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.08.2023, від 14.09.2023, від 13.10.2023.

Отже, у відповідача виникла заборгованість за договором № 2304/02/21 від 15.09.2021 у сумі 489 932 182,30 грн. (1 372 934 932,71 грн. - 296 360 268,29 грн. - 586 642 482,12 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті, на підставі акту від 17.01.2024 сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 99 813 692,18 грн., про що представник позивача вказав у своїх додаткових письмових поясненнях від 19.02.2024, та у зв`язку з чим представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині позову.

Отже судом встановлено, що грошове зобов`язання відповідача в частині сплати коштів за послуги припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 99 813 692,18 грн.) провадження необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Що стосується решти основного боргу відповідача, що складає 390 118 490,12 грн. (489 932 182,30 грн. - 99 813 692,18 грн.), то доказів його оплати відповідач суду не надав, тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Доводи відповідача, що на даний час відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабміну від 05.06.2019 № 483, у ДП "Гарантований Покупець" існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги, суд зазначає наступне.

Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що позивач має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованості за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.

В листі ДП "НАЕК "Енергоатом" за вих. № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (надалі - Наказ) на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Таким чином, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ "Львівенергозбут" та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.

Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Більше того, як вже вказувалось вище, частковою сплатою послуг з забезпечення доступності електричної енергії, та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідач фактично визнав заявлені позивачем у даному спорі вимоги та погодився, що строк для їх оплати є таким, що настав.

Також, оскільки відповідачем зобов`язання за договором було виконано неналежним чином, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 203 938 495,90 грн. та 3 % річних у сумі 56 423 669,01 грн. за період з 04.03.2022 по 23.07.2023.

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування інфляційної складової та 3 % річних не є арифметично вірними, з огляду на те, що у розрахунку за квітень 2022 не було враховано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.05.2022, у зв`язку з чим позивач невірно визначив період нарахування матеріальних втрат з 30.03.2022 по 16.05.2022.

Отже, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 200 905 424,81 грн. та 3 % річних у сумі 56 387 847,12 грн. У вимогах про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 033 071,09 грн. та 3 % річних у сумі 35 821,89 грн. - суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, додано Сертифікат ТПП України № 3100-22-1222, що на думку відповідача є підставою для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.

Таким чином, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.

Отже, у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних - суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просив повернути йому судовий збір в частині вимог щодо яких буде закрито провадження у справі.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог, а також у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Одночасно суд враховує положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що даний спір виник внаслідок порушення ДП "Гарантований покупець" своїх зобов"язань за договором № 2304/02/21 від 15.09.2021, часткове виконання яких останнім відбулось під час розгляду даної справи, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з частковим задоволенням позову.

У клопотанні позивача про повернення судового збору з Державного бюджету, в частині вимог щодо яких буде закрито провадження у справі (99 813 692,18 грн.) - суд відмовляє.

Керуючись ст. 73 - 79, 129, 231, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" до Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1, ідентифікаційний код 42092130) заборгованість у сумі 390 118 490 (триста дев`яносто мільйонів сто вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн. 12 коп., інфляційні втрати у сумі 200 905 424 (двісті мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 81 коп., 3 % річних у сумі 56 387 847 (п`ятдесят шість мільйонів триста вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 12 коп., судовий збір в сумі 934 968 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 02 коп.

У решті вимог - відмовити.

Провадження за позовом про стягнення основного боргу у сумі 99 813 692,18 грн. - закрити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 19 квітня 2024

Суддя Борисенко І. І.